Ухвала

від 20.05.2021 по справі 607/6776/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 травня 2021 року

м. Київ

справа № 607/6776/16-ц

провадження № 61-7074ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 січня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Державна спеціалізована фінансова установа Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву , про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства УкрСиббанк про визнання недійсним кредитного договору ,

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу (надійшла 11 травня 2021 року) на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 14 січня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 31 серпня 2020 року.

У прохальній частині касаційної скарги заявник просить поновити строк касаційного оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущений з поважних причин, оскільки ухвалою Верховного Суду його касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 січня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року було повернуто. Заявник сплатив судовий збір та повторно подав касаційну скаргу, оскільки повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею.

Оскільки причина пропуску цього процесуального строку є поважною,

Верховний Суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

Разом з цим, у прохальній частині касаційної скарги заявник просить звільнити його від сплати судового збору, оскільки у нього відсутній дохід за останні два роки, а розмір судового збору за подання касаційної скарги на судові рішення у цій справі складає 23 263 грн 96 коп.

Відповідно до статті 8 Закону України Про судовий збір , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

За правилами частини другої статті 8 Закону України Про судовий збір та частини третьої статті 136 ЦПК України суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цих статей.

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того,

що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

ОСОБА_1 подав до суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків

від 25 березня 2021 року, де вказано, що у нього відсутні доходи за період

від першого кварталу 2019 року по четвертий квартали 2020 року, довідку Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області

від 01 березня 2021 року № 197 про те, що він на обліку не перебуває і пенсії не отримує у відділі обслуговування громадян № 11, лист Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 09 березня 2021 року про те, що

ОСОБА_1 , як безробітній, на обліку у центрі зайнятості не перебуває і допомоги по безробіттю не отримує, довідку управління соціальної політики Тернопільської міської ради від 26 лютого 2021 року про те, що заявник, як одержувач допомог, не зареєстрований, повідомлення реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області

від 22 грудня 2014 року про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та постанову про арешт майна боржника від 16 грудня 2020 року.

Згідно з частиною першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що при вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.

Проте заявником не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав), оскільки заявник посилається на практику Верховного Суду України, а не Верховного Суду.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частиною першою статті 411 ЦПК України визначено такі підстави для касаційного оскарження: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою оскарження є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу ; 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Однак, в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначені передбачені частиною другою

статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

За таких обставин до суду касаційної інстанції заявнику необхідно надіслати уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням підстав (підстави) касаційного оскарження з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу,

про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 січня 2020 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 14 січня 2020 року та постанови Тернопільського апеляційного суду

від 31 серпня 2020 року.

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 січня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання та розгляд касаційної скарги.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 січня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 21 червня

2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ф. Хопта