Постанова

від 03.05.2022 по справі 697/2237/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 травня 2022 року

Київ

справа №697/2237/18

адміністративне провадження № К/9901/10315/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 697/2237/18

за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби з питань праці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року (прийняте у складі головуючого судді Руденко А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Пилипенко О.Є., суддів: Кузьмишиної О.М. та Степанюка А.Г.)

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Управління Державної служби з питань праці у Черкаській області (далі - Управління Держпраці у Черкаській області, відповідач) , в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу у розмірі 111 690 грн. від 11.10.2018 року № ЧК844/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-536.

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що за наслідками інспекційного відвідування позивача було складений акт висновки якого не відповідають дійсності. Так ОСОБА_1 вказала, що провадить свою господарську діяльності в торгівельному кіоску № НОМЕР_1 (трикутник) КП «Міський ринок» м. Канів, втім інспекційне відвідування проводилось у приміщенні торгівельне місце № 41 на центральному ринку м. Канева, яке вона не використовує в підприємницькій діяльності протягом трьох років. Громадянка ОСОБА_2 , яка в ході інспекційного відвідування знаходилась у приміщенні торговельного місця НОМЕР_3 на центральному ринку м. Канева, перебувала там як орендар приміщення, згідно договору оренди від 01.09.2018, укладеного між нею та позивачем. Також позивач вказує, що письмові пояснення про навчання (стажування) ОСОБА_2 у приміщенні, яке належить ФОП ОСОБА_1 , надані у стані розгубленості та обумовлені поганим самопочуттям останньої у день перевірки.

Крім того, позивачем було зазначено, що Канівським міськрайонним судом в рішенні від 13 листопада 2018 року в справі № 697/2147/18 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною третьою статті 41 КУпАП судом було надано оцінку тим самим подіям та відносно тих самих осіб та як результат було закрито провадження на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.

3. Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24 жовтня 2018 року справу передано на розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

4. 11 грудня 2018 року Черкаський окружний адміністративний суд вирішив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, відмовити повністю.

5. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що допуску ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України підтверджується численними доказами, у зв`язку з чим контролюючим органом - Управлінням Держпраці у Черкаській області було вірно накладено на позивача штраф у розмірі 111 690 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. 19 березня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд вирішив апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року - без змін.

7. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 12 квітня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю - визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Черкаській області № ЧК844/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-536 від 11.10.2018 року про накладення штрафу в розмірі 111 690,00 гривень.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Так позивач вважає, що він не може бути притягнутий до відповідальності за використання праці ОСОБА_2 без оформлення трудового договору як на підставі абз. 1 частини другої статті 265 КЗпПУ так і за частиною другою статті 41 КУпАП, оскільки притягнення позивача двічі за одне й те саме правопорушення порушує його права, передбачені статтею 61 Конституції України.

Також ОСОБА_1 зазначила, що судами проігноровано постанову Канівського міськрайонного суду від 13 листопада 2018 року у справі № 697/2147/18 яка має преюдиційне значення при розгляді справи № 697/2237/18.

Крім того, позивач стверджує, що судами не враховано наявність та чинність договору оренди приміщення в якому здійснювалася перевірка та ту обставину, що ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність за іншим торговим місцем на ринку де перевірка взагалі не проводилась.

9. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 квітня 2019 року визначено склад колегії суддів: Анцупова Т.О. (головуючий суддя), Стародуб О.П., Кравчук В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження ВП № 58042180 у справі № 697/2237/18.

08 травня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив у якому Управління Держпраці у Черкаській області просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

10. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 25.06.2019 № 829/0/78-19, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О., що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 травня 2022 року прийнято до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 04 травня 2022 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Канівської міської ради 25 квітня 2007 року.

Наказом Управління Держпраці у Черкаській області від 14.09.2018 року №917-Н призначено здійснення у період з 19.09.2018 р. до 02.10.2018 р. позапланового заходу (інспекційне відвідування) з питань оформлення трудових відносин у суб`єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність на території Канівського міського ринку.

На підставі вказаного наказу відповідачем видано направлення від 14.09.2018 р. №1961 на проведення перевірки суб`єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність на території Канівського міського ринку.

21 вересня 2018 року інспектором праці Управління Держпраці у Черкаській області проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за місцем здійснення підприємницької діяльності - приміщення по ремонту одягу на території Канівського міського ринку в м. Канів Черкаської області.

За наслідками інспекційного відвідування складено акт №ЧК-844/365/АВ від 21.09.2018 р. (далі - акт інспекційного відвідування), в якому встановлено, що на території міського ринку міста Канів в приміщенні по ремонту одягу, де здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 , надавала консультації з питань ремонту одягу ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), з якою не оформлені у встановленому порядку відносини щодо використання її праці, та яка, як письмово так і в усній формі, пояснила, що з 01 вересня 2018 року по даний час стажується у ФОП ОСОБА_1 . В приміщенні ремонту одягу ОСОБА_2 знаходилась одна, особи, яка б відповідала за проведення стажування в приміщенні по ремонту одягу на території Канівського міського ринку, не було. Факт надання консультації з питань ремонту одягу ОСОБА_2 зафіксований протоколом робочої групи з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення ВК Канівської міської ради.

Таким чином, встановлено допуск працівника ОСОБА_2 до роботи по наданню послуг з ремонту одягу без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, чим порушено вимоги ст.ст. 21, 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. №413.

У подальшому, 21 вересня 2018 року на підставі акта інспекційного відвідування уповноваженою особою Управління Держпраці у Черкаській області складено припис про усунення виявлених порушень №ЧК-844/365/АВ/П, яким зобов`язано позивача усунути порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, строк усунення порушень - 30 вересня 2018 року.

Також, 21 вересня 2018 року відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення № 844/365/АВ/П/ПТ, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Постановою від 11 жовтня 2018 року № ЧК-844/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-536 посадова особа відповідача керуючись статтею 259 КЗпП України, статтею 53 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» (далі - Закон № 5067-VI), частиною третьою статті 34 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР), пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 та на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 наклала штраф у розмірі 111 690 грн.

Також судами встановлено, що постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2147/18 провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною третьою статті 41 КУпАП закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.

Вважаючи постанову про накладення штрафу від 11.10.2018 року № ЧК844/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-536 протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

Приписами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

13. Стосовно доводів касаційної скарги позивача про подвійне притягнення його до відповідальності за одне й те саме правопорушення, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Об`єднана палата Верховного Суду під час розгляду справи №260/1743/19 за схожих правовідносин у постанові від 22 грудня 2020 року дійшла висновку, що в умовах одночасного застосування санкцій до фізичної особи - підприємця за статтею 265 КЗпП України та статтею 41 КУпАП, має місце подвійне застосування щодо однієї і тієї ж особи двох штрафних каральних заходів. Це є не лише непропорційним та надмірним обтяженням щодо такої особи, але й ставить у нерівне правове становище при вчиненні аналогічного правопорушення у діяльності юридичної особи та фізичної особи-підприємця не на користь останнього.

Розмежування статусу фізичної особи та фізичної особи - підприємця не зумовлює можливостей відходу від цих висновків, оскільки в обидвох випадках каральна мета відповідальності реалізується щодо єдиного суб`єкта права - фізичної особи, яка з метою законного здійснення підприємницької діяльності, яка не заборонена законом (згідно з частиною першою статті 42 Конституції України та частиною першою статті 50 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 128 Господарського кодексу України) отримує додатковий правовий статус.

Отже, фізична особа - підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частиною першою статті 41 КУпАП.

14. Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 22.12.2020 у справі №260/1743/19 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого:

- штрафи, передбаченні статтею 265 КЗпП України, є заходами фінансової відповідальності, а тому підстав відносити їх до заходів адміністративної відповідальності немає;

- фізична особа - підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною другою статті 265 КЗпП України та частиною третьою статті 41 КУпАП в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв`язку з порушенням принципу «non bis in idem» як складового елементу принципу верховенства права.

15. Як було встановлено судами, Канівським міськрайонним судом Черкаської області у рамках розгляду справи № 697/2147/18 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною третьою статті 41 КУпАП постановою від 13 листопада 2019 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.

При цьому, ухвалюючи оскаржувані судові рішення у справі №697/2237/18 суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності подвійного притягнення позивача до відповідальності, оскільки постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2147/18 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

16. Втім, колегія суддів не може погодитись із такими висновками з огляду на таке.

Стаття 61 Конституції України передбачає заборону притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення більше одного разу.

Варто зазначити, що перше притягнення особи до відповідальності не може визнаватись незаконним з підстав, передбачених статтею 61 Конституції України, у разі повторного притягнення тієї ж особи до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, яке відбулось за часом пізніше.

Відтак, ключовим питанням, яке підлягає розв`язанню при вирішенні цієї справи є визначення обставин, за яких особа вважається притягнутою до відповідальності вперше.

При цьому, слід зазначити, що Конституційний Суд України у рішенні від 27.10.1999 №9-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) зазначив, що поняття «притягнення до кримінальної відповідальності» не тотожне поняттю «кримінальна відповідальність», як і поняття «притягнення до юридичної відповідальності» не ідентичне поняттю «юридична відповідальність».

Норми Конституції України, зокрема, містять терміни: «за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність» (частина друга статті 60); «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення» та «юридична відповідальність особи має індивідуальний характер» (стаття 61); «особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом» (частина перша статті 63), «незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності» (частина друга статті 68); «за посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону» (частина друга статті 105); «за неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності» (частина п`ята статті 129). У контексті змісту положень названих статей Конституції України терміни «притягнення до юридичної відповідальності» та «юридична відповідальність» розмежовуються.

Притягнення до юридичної відповідальності передує юридичній відповідальності.

У зазначеному рішенні Конституційний Суд України в аспекті порушених у конституційному поданні Міністерством внутрішніх справ України питань положення частини третьої статті 80 Конституції України розтлумачив так:

« 1.1. Кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду.

1.2. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.»

У межах предмету розгляду цієї справи Верховний Суд зазначає, що відносно ОСОБА_1 21 вересня 2018 року посадовою особою Управління Держпраці у Черкаській області складено протокол про адміністративне порушення № 844/365/АВ/П/ПТ за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, відповідальність за яке передбачено частиною третьою статті 41 КУпАП. В подальшому вказаний протокол був розглянутий Канівським міськрайонним судом Черкаської області.

Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються зокрема відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Крім того, статтею 268 КУпАП регламентовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

17. З системного аналізу наведених правових норм КУпАП слід дійти висновку про те, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред`явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Прийняття ж постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є вирішенням такої справи по суті, яка передбачає встановлення наявності складу адміністративного правопорушення або його відсутності та, відповідно, застосування санкції, закриття справи, що відповідає положенням статті 284 КУпАП.

За наведених підстав, Верховний Суд дійшов висновку, що притягнення ОСОБА_1 до юридичної відповідальності за статтею 41 КУпАП слід пов`язувати саме із складанням відносно неї відповідачем протоколу від 21 вересня 2018 року № 844/365/АВ/П/ПТ.

18. Отже, відповідачем до ФОП ОСОБА_1 застосовані заходи впливу за правопорушення, передбачені в частині другій статті 265 КЗпП України шляхом прийняття постанови від 11 жовтня 2018 року № ЧК844/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-536 про накладення штрафів, що є фінансовою санкцією, тобто оспорюваною у цій справі постановою позивача фактично повторно притягнуто до відповідальності за одні й ті самі порушення трудового законодавства, за які її 21 вересня 2018 року дата складання протоколу про адміністративне правопорушення) вже було притягнуто до відповідальності за одне й те саме правопорушення, що заборонено статтею 61 Конституції України.

19. Така позиція відповідає і практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у пункті 110 рішення Великої палати Європейського суду з прав людини від 15.11.2016 у справі «А та Б проти Норвегії» зазначено: «Суд також переконливо підтвердив, що стаття 4 Протоколу №7 не обмежується правом не бути покараним двічі, але поширюється і на право не піддаватися кримінальному обвинуваченню або засудженню двічі. Якби це було не так, то не було б необхідності використовувати слово «засуджений», а також слово «покараний», оскільки це було би дублюванням. Таким чином, Суд підтвердив, що стаття 4 Протоколу № 7 застосовується навіть коли людина була притягнута до відповідальності в провадженнях, які не призвели до визнання винним у вчиненні правопорушення. Стаття 4 Протоколу №7 містить три різних гарантії і встановлює, що за одне і те саме правопорушення ніхто не може бути (І) притягнутий до відповідальності, (ІІ) засуджений, і (ІІІ ) покараний.»

20. Такі висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27 травня 2021 року у справі № 824/1164/18-а та від 22 лютого 2022 року у справі № 260/511/19.

З огляду на викладене, враховуючи, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити. Скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2019 року з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

За приписами частини 1 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України , підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на наведене, касаційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувані судові рішення - скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 704,80 гривень (квитанція № 1-2073К від 16.10.2018), за подання апеляційної скарги - 1 675,35 гривень (квитанція № 1-991К від 11.01.2019) та за звернення до суду з касаційною скаргою - 2233,80 гривень (квитанція № 1-2666К від 09.04.2019), а тому такі підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355-356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2019 року у справі №697/2237/18.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Державної служби з питань праці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу у розмірі 111 690 гривень від 11.10.2018 року № ЧК844/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-536 - задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної служби з питань праці у Черкаській області (18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, 205, код ЄДРПОУ 39881228) судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 4613,95 гривні.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

Л. В. Тацій