Постанова

від 19.03.2019 по справі 697/2237/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 697/2237/18 Суддя першої інстанції: А.В. Руденко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Кузьмишиної О.М. та Степанюка А.Г.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби з питань праці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2018 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Управління Державної служби з питань праці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу у розмірі 111690 грн. від 11.10.2018 року № ЧК844/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-536 відносно позивачки.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24.10.2018 року справу передано на розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт допуску ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України підтверджується численними доказами, в тому числі, поясненнями самої ОСОБА_3 та ОСОБА_2, чим позивачкою порушено вимоги частин 1, 3 ст. 24 КЗпП України, у зв'язку з чим контролюючим органом - Управлінням Держпраці у Черкаській області було вірно накладено на позивача штраф у розмірі 111 690 грн.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Канівської міської ради 25 квітня 2007 року.

Наказом Управління Держпраці у Черкаській області від 14.09.2018 року №917-Н призначено здійснення у період з 19.09.2018 р. до 02.10.2018 р. позапланового заходу (інспекційне відвідування) з питань оформлення трудових відносин у суб'єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність на території Канівського міського ринку.

На підставі вказаного наказу відповідачем видано направлення від 14.09.2018 р. №1961 на проведення перевірки суб'єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність на території Канівського міського ринку.

21 вересня 2018 року інспектором праці Управління Держпраці у Черкаській області проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за місцем здійснення підприємницької діяльності - приміщення по ремонту одягу на території Канівського міського ринку в м. Канів Черкаської області.

За наслідками інспекційного відвідування складено акт №ЧК-844/365/АВ від 21.09.2018 р. (далі - акт інспекційного відвідування), в якому встановлено, що на території міського ринку міста Канів в приміщенні по ремонту одягу, де здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1, надавала консультації з питань ремонту одягу ОСОБА_2, з якою не оформлені у встановленому порядку відносини щодо використання її праці, та яка, як письмово так і в усній формі, пояснила, що з 01 вересня 2018 року по даний час стажується у ФОП ОСОБА_1 В приміщенні ремонту одягу ОСОБА_2 знаходилась одна, особи, яка б відповідала за проведення стажування в приміщенні по ремонту одягу на території Канівського міського ринку, не було. Факт надання консультації з питань ремонту одягу ОСОБА_2 зафіксований протоколом робочої групи з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення ВК Канівської міської ради.

Таким чином, встановлено допуск працівника ОСОБА_2 до роботи по наданню послуг з ремонту одягу без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, чим порушено вимоги ст.ст. 21, 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. №413.

На підставі акта інспекційного відвідування відповідачем складені: протокол про адміністративне правопорушення №844/365/АВ/П/ПТ від 21.09.2018 року, згідно з яким ФОП ОСОБА_4 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення; припис про усунення виявлених порушень №ЧК-844/365/АВ/П від 21.09.2018 року, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_1 усунути порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, строк усунення порушень - 30.09.2018 р. та прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЧК-844/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-536 від 11.10.2018 р., якою за порушення законодавства про працю, керуючись ст. 259 КЗпП України, на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 111690 грн.

Вважаючи вищевказану постанову протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пп. 5 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. №295 Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Порядок №295).

Відповідно до п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Пунктами 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

У акті інспекційного відвідування №ЧК-844/365/АВ від 21.09.2018 року встановлений факт допуску працівника ОСОБА_2 до роботи по наданню послуг з ремонту одягу без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Відповідно до ст. 1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Згідно ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу від 17.06.2015 р. №413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.

Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (ч. 3, 4 ст. 265 КЗпП України).

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю (ст. 265 КЗпП України).

Варто наголосити, що факт допуску позивачем ОСОБА_2 до роботи по наданню послуг з ремонту одягу без укладення трудового договору підтверджується:

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 21.09.2018 року згідно з якими 21.09.2018 р. остання стажувалася у приватного підприємця ОСОБА_1 у період 01-30.09.2018 р. в ательє по ремонту одягу на ринку;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1, згідно з якими 21.09.2018 р. була проведена перевірка в приміщенні ремонту одягу, що належить їй, і на момент здійснення перевірки в приміщенні знаходилась людина, яка проходить навчання (стажування);

- фотознімком, отриманим під час інспекційного відвідування;

- протоколом №8 міської робочої групи з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення виконавчого комітету Канівської міської ради від 21.09.2018 р. про проведення обстеження суб'єктів підприємництва по м. Каневу щодо наявності трудових договорів з найманими працівниками з метою сприяння легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення, згідно з яким 21 вересня 2018 року в ході обстеження встановлено, що в приміщенні по ремонту одягу, де здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_5 надавала консультації з питань ремонту одягу ОСОБА_2, яка як письмово так і в усній формі пояснила, що з 01 вересня по даний час стажується у ФОП ОСОБА_1

Висновки акта інспекційного відвідування не спростовується доводами позивача про те, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, яка здійснювала господарську діяльність в торгівельному кіоску №НОМЕР_1 на центральному ринку м. Канева, з огляду на те, що ОСОБА_2 була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності вже після здійснення інспекційного відвідування - 26 вересня 2018 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.09.2018 року.

Також не спростовують факт допуску ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору надані позивачем копії договорів оренди землі від 01.09.2018 р. та від 01.10.2018 р., згідно з якими ОСОБА_2 є орендарем торгівельному кіоску №НОМЕР_1 на центральному ринку м. Канева, з огляду на наступне.

Відповідно до Договору №1 від 01.09.2018 р. та Договору №2 від 01.10.2018 р. оренди нежитлового приміщення, укладеного між СГД-фізичною особою ОСОБА_1 (Орендодавець) та фізичною особою ОСОБА_2 (Орендар), Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування приміщення майстерні, розташоване на центральному ринку територія харчових продуктів торгівельне місце НОМЕР_1, м. Канів Черкаської області загальною площею 18 кв.м. для використання на умовах, визначених у даних Договорах.

Згідно з п. 13 Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Держстандарт, МВС України та Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26.02.2002 № 57/188/84/105 (далі - Правила), торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 16 Правил на торговельному місці продавця (фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності) установлюється табличка із зазначенням його прізвища, імені та по батькові, номера свідоцтва про державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та назви органу, що здійснив цю реєстрацію, прізвища, імені, по батькові його продавця, а також розміщується копія патенту за фіксованим розміром податку чи копія свідоцтва про сплату єдиного податку та копія ліцензії у разі здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

У разі використання торговельного місця на умовах оренди в продавця повинна бути копія угоди з адміністрацією ринку про оренду, а на умовах суборенди - копія такої угоди із суб'єктом підприємницької діяльності (орендодавцем)

Згідно з п. 20 Правил адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 р. №868 Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків затверджено Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків (далі - Положення). Дія цього Положення поширюється на продовольчі, непродовольчі та змішані ринки (далі - ринки) незалежно від форми власності. У Положенні під терміном "ринок" розуміється об'єкт торгівлі, на території якого суб'єкт господарювання, що має право на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій даний об'єкт розташований, організовує та/або забезпечує створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями (далі - суб'єкт господарювання) (п. 2 Положення).

Відповідно до п. 3 Положення послуги з обслуговування та утримання торговельних місць на території ринку надаються суб'єктом господарювання, який є юридичною особою.

Пункт 5 Положення визначає, що суб'єкт господарювання забезпечує створення та ведення реєстру укладених договорів оренди та суборенди торговельних місць і присвоює кожному такому місцю порядковий номер (цифрами).

У разі укладення договору суборенди підприємець письмово повідомляє у п'ятиденний строк суб'єкта господарювання про укладення такого договору.

Зі змісту вищезазначених норм чинного законодавства України вбачається, що орендодавцем приміщення на ринку може бути лише спеціальний суб'єкт господарювання, який надає послуги з обслуговування та утримання торговельних місць на території ринку.

12 січня 1998 року Канівською міською радою Черкаської області засновано комунальне підприємство Міський ринок Канівської міської ради (код ЄДРПОУ 25210483), основним видом діяльності якого є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20).

Згідно з п. 3.1 ст. 3 Статуту комунального підприємства Міський ринок Канівської міської ради , затвердженого рішенням Канівської міської ради №6-19 від 26.01.2017 (далі - Статут), основною метою діяльності підприємства є організація ринкової торгівлі. Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Статуту майно підприємства належить до комунальної власності територіальної громади м. Канева і закріплюється засновником за Підприємством на праві господарського відання.

Таким чином, комунальне підприємство Міський ринок Канівської міської ради є суб'єктом господарювання, який укладає з продавцями договори оренди торгівельних місць; та який забезпечує створення та ведення реєстру укладених договорів оренди та суборенди торговельних місць і присвоює кожному такому місцю порядковий номер (цифрами); і який повідомляється у п'ятиденний строк підприємцем про укладення договору суборенди.

Відповідно до листа комунального підприємства Міський ринок Канівської міської ради №21 від 07.11.2018 року (наданим на запит Управління Держпраці у Черкаській області від 26.10.2018 р.), комунальне підприємство Міський ринок Канівської міської ради з громадянкою ОСОБА_2 ніяких відносин не мало і станом на теперішній час не має.

Та обставина, що у комунального підприємства Міський ринок Канівської міської ради відсутні відомості про укладення договорів оренди та суборенди торговельного місця з ОСОБА_2, спростовує доводи позивача про належність на праві оренди торгівельного кіоску №НОМЕР_1 на центральному ринку в м. Каневі ОСОБА_2

Варто наголосити, що письмові пояснення, відібрані інспектором праці під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1, не містять жодної згадки про належність торгівельного кіоску №НОМЕР_1 на праві оренди ОСОБА_2

Необґрунтованим, на переконання суду, є посилання позивача на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 13.11.2018 року у справі №697/2147/18, за якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 41 КпАП України закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення, з огляду на наступне.

Так, висновки постанови суду ґрунтуються на тому, що фактично інспекційне відвідування проводилося в приміщенні по ремонту одягу - торгівельне місце №НОМЕР_1 на центральному ринку м. Канева, яке ОСОБА_1 не використовується в підприємницькій діяльності, що підтверджується матеріалами справи та самою ОСОБА_1 в судовому засіданні. Громадянка ОСОБА_2, яка в ході інспекційного відвідування перебувала в приміщенні торговельного місця №НОМЕР_1 на центральному ринку м. Канева, перебувала там як орендар цього приміщення, згідно договорів оренди від 01.09.2018, від 01.10.2018. Враховуючи те, що за місцем проведення перевірки підприємницьку діяльність здійснює інша фізична особа-підприємець, то в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 41 КУпАП.

Разом з тим, Канівським міськрайонним судом Черкаської області не було досліджено численних доказів, що містять в даній адміністративній справі, а тому, відповідно до ч. 7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова управління Держпраці у Черкаській області від 11.10.2018 року №ЧК-844/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-536 про накладення штрафу є обґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладені в рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: О.М.Кузьмишина

А.Г.Степанюк

Повний текст виготовлено 19 березня 2019 року.