Рішення

від 24.04.2022 по справі 525/68/22

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/68/22

Номер провадження 2/525/94/2022

РІШЕННЯ

Іменем України

25 квітня 2022 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Ячала Ю.І.,

за участю секретаря Лопатки О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ" ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі, стягнення заробітної сплати за час незаконного відсторонення, -

встановив:

03 лютого 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ" ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ з вимогами: визнати наказ № 30 від 01 лютого 2022 року "Про відсторонення від роботи лікаря дерматовенеролога ОСОБА_1 ", виданого тимчасово виконуючим обов`язки директора КНП "ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ" Леонідом Гавловським та поновити її на роботі на посаді лікаря дерматовенеролога КНП "ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКА ЦЛ"; стягнути на її користь з відповідача заробітну плату за період незаконного відсторонення, а саме з 01 лютого 2022 року по день винесення рішення суду, а з врахуванням строків розгляду справи в розмірі 13000 гривень.

В обґрунтування свого позову позивачка вказує на те, що вона працює з 1997 року у відповідача на посаді лікаря дерматовенеролога по даний час. 28 січня 2022 року відповідач в особі тимчасово виконуючого обов`язки директора Леоніда Гавловського письмовим повідомленням за №106 повідомив її про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19, на що вона 31 січня 2022 року категорично відмовилася це роботи та письмово зазначила мотиви такої відмови. В цей же день було складено акт № 121 від 31 січня 2022 року про її відмову від обов`язкового профілактичного щеплення проти СОVID-19. 01 лютого 2022 року відповідач виніс наказ № 30 "Про відсторонення від роботи лікаря дерматовенеролога ОСОБА_1 ", копію якого позивачка отримала, ознайомилася і написала свою незгоду з незаконним наказом, котрий не відповідає законодавству України. Потім її практично фізично було відсторонено з місця роботи, про що вона викликала поліцію і даний факт був зафіксований з написанням відповідної заяви та пояснень керівнику місцевої поліції про ці обставини справи. На даний час позивачка відсторонена від роботи і не працює, залишаючись в трудових відносинах з відповідачем. Трудова книжка знаходиться у відповідача. Вважає наказ від 01 лютого 2022 року № 30 "Про відсторонення від роботи лікаря дерматовенеролога ОСОБА_1 " незаконним, тому змушена звернутися до суду з даним позовом.

18.03.2022 року позивачем подано до суду уточнену позовну заяву з вимогами визнати наказ № 30 від 01 лютого 2022 року "Про відсторонення від роботи лікаря дерматовенеролога ОСОБА_1 ", виданого тимчасово виконуючим обов`язки директора КНП "ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ" Леонідом Гавловським та допустити її на роботу на посаді лікаря дерматовенеролога КНП "ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКА ЦЛ"; стягнути на її користь з відповідача заробітну плату за період незаконного відсторонення, а саме з 01 лютого 2022 року по день винесення рішення суду, а з врахуванням строків розгляду справи в розмірі 13000 гривень (а.с. 38-39).

21.03.2022 року відповідачем КНП "ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ", за підписом тимчасово виконуючого обов`язки директора Гавловського Л.О, направлено на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що наказ № 30 "Про відсторонення від роботи лікаря дерматовенеролога ОСОБА_1 " є законним, а відсторонення від роботи було здійснене відповідно до вимог чинного законодавства, тому просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі (а.с. 44-49).

Ухвалою суду від 25.03.2022 року справу призначено до судового розгляду по суті на 25.04.2022 року.

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити позов з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача КНП "ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ" в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог позивача з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зазначив, що відсторонення лікаря дерматовенеролога ОСОБА_1 від роботи здійснено відповідно до чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Щодо правового регулювання на національному рівні питання відсторонення працівників у зв`язку з відсутністю у них щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

У пунктах а, б статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: 1) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 2) відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; 3) в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим. Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам. Статтею 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством. Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", який набрав чинності з 08 листопада 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу"; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються, строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому в наказі про відсторонення зазначаються підстави та строки такого відсторонення. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом про відсторонення від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу або проставити свій підпис на наказі, керівник має скласти акт про відмову працівника ознайомитися з документом. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце. Водночас законодавством про працю не передбачена така підстава для звільнення, як відсутність у працівника щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або відмова від вакцинації.

Наразі немає жодної правової позиції ЄСПЛ щодо відсторонення від роботи працівника у зв`язку з відсутністю в нього щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. У цьому контексті ЄСПЛ висловлювався лише з процедурних питань. Йдеться про правило N 39 Регламенту Суду ("interim measures"), яке дозволяє ЄСПЛ негайно вжити тимчасових заходів у разі існування ризику настання непоправного наслідку порушення прав людини. Так, у серпні 2021 року ЄСПЛ відхилив запит про вжиття тимчасових заходів, поданий 672 французькими пожежниками, щодо закону, який передбачає вимогу про обов`язкову вакцинацію для ряду професій, з подальшим відстороненням від роботи в разі її недотримання (Abgrall and 671 Others v. France, запит під заявою № 41950/21).

У вересні 2021 року ЄСПЛ розглянув два запити про вжиття тимчасових заходів, які подані медичними працівниками, щодо їхнього обов`язку вакцинації проти COVID-19 для того, щоб мати змогу продовжувати працювати. Згідно з правилом № 39 Регламенту Суду медики просили застосувати тимчасові заходи та негайно зупинити впровадження закону. Проте ЄСПЛ відхилив ці прохання, аргументуючи задоволення подібних запитів лише у тих випадках, якщо заявники можуть зіткнутися з реальним ризиком нанесення шкоди (Kakaletri and Others v. Greece, запит під заявою N 43375/21, Theofanopoulou and Others v. Greece, запит під заявою N 43910/21).

Разом із цим частково релевантним у цьому контексті є рішення від 15 березня 2012 року у справі "Соломахін проти України" (Solomakhin v. Ukraine, заява N 24429/03) у якому ЄСПЛ сформулював правовий висновок, що обов`язкове щеплення як примусовий медичний захід є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

Водночас у рішенні від 08 квітня 2021 року у справі "Вавржичка та інші проти Чеської Республіки" (Vavricka and Others v. the Czech Republic [GC], заява № 47621/13, і 5 інших) ЄСПЛ вкотре зазначив, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантоване статтею 8 Конвенції. Разом із цим, щоб визначити, чи призвело таке втручання до порушення статті 8 Конвенції, суд повинен обґрунтувати доцільність і виправданість таких дій відповідно до абзацу другого цієї статті, тобто встановити: 1) чи є втручання виправданим "відповідно до закону"; 2) чи має воно на меті законні цілі; 3) чи були вони "виправданими в демократичному суспільстві".

Як зазначає ЄСПЛ, оспорюване втручання мало б опиратися на національне законодавство. Водночас закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю (наприклад, рішення від 15 листопада 2016 року у справі "Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки" (Dubska and Krejzova v. the Czech Republic [GC], заяви № 28859/11 i № 28473/12)).

Практики Верховного Суду у справах про відсторонення від роботи працівника через відсутність щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, наразі також немає.

При цьому в провадженні Верховного Суду раніше були справи, де позивачі оскаржували обмеження, яких, на їхню думку, зазнають діти у зв`язку з відсутністю щеплень.

Так, у постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17 зазначено, що завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей. У спорі, що розглядався, індивідуальне право (інтерес) батьків дитини і відмовитися від щеплення при збереженні обсягу права дитини на здобуття освіти, в тому числі в дошкільних закладах, протиставляється загальному праву (інтересу) інших батьків та їх дітей, які провели щеплення перед направленням дитини для здобуття освіти в дошкільних закладах, з метою забезпечення загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантоване статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19 вказано, що через відмову матері від профілактичного щеплення дитини у зв`язку з недовірою до вакцини, відповідач правомірно відмовив у прийнятті дитини до дитячого навчального закладу без висновку лікарсько-консультативної комісії (за відсутності у дитини щеплень) про можливість відвідування дитячого навчального закладу. Оскільки будь-яке право об`єктивно кореспондується з обов`язками, право на дошкільну освіту закон пов`язує з обов`язком проведення профілактичних щеплень, які гарантують безпеку як власне окремій дитині, так і особам, які навколо неї, висновки судів нижчих рівнів про протиправність та неправомірність дій завідувачки дитячого навчального закладу є необгрунтованими і такими, що суперечать закону. Дитина позивача не позбавлена права на освіту і може отримати її в інших формах.

У постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тобто не освіта, а саме життя, здоров`я і безпека людини визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя і здоров`я людини над правом на освіту. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я її громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущена до занять, не тільки реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учнів та працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином власне дитину, яка не отримала профілактичних щеплень. З огляду на суспільні інтереси тимчасове відсторонення дитини від занять (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) не призвело до порушення конституційного права на освіту, яку вона може отримати в інших формах.

Судом встановлено, що позивачка з 01.08.1997 року і на час розгляду справи судом працює у КНП "ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКА ЦЛ" на посаді лікаря дерматовенеролога, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці серія НОМЕР_1 (а. с. 9-10).

Наказом тимчасово виконуючого обов`язки директора КНП "ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКА ЦЛ" № 30 від 01.02.2022 року ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 01.02.2022 року на час відсутності щеплення від COVID-19, без збереження заробітної плати. Відповідно до вказаного наказу підставами для його винесення зазначено повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 ОСОБА_1 та Акту про відмову ОСОБА_1 надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 01.02.2022 року (а. с. 4).

Суд зазначає, що Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають зокрема працівники закладів охорони здоров`я державної та комунальної форми власності.

Пунктом 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", який набрав чинності з 08 листопада 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

На твердження позивачки ОСОБА_1 , що вакцинація від коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні є добровільною для усіх груп населення та професійних груп, то суд зазначає, що вона працює у КНП "ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКА ЦЛ" на посаді лікаря дерматовенеролога, її професія входить до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, який затверджено Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153, та не надала медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19.

Відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються, строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Наказом тимчасово виконуючого обов`язки директора КНП "ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКА ЦЛ" № 30 від 01.02.2022 року, керуючись статтею 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06 квітня 2000 р. № 1645-III, Наказом Міністерства охорони здоров`я України "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" від 04.10.2021 року № 2153, Наказом МОЗ № 2664 від 30.11.2021 р., ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 01.02.2022 р. на час відсутності щеплення від COVID-19, без збереження заробітної плати. Із вказаним наказом позивачку ОСОБА_1 ознайомлено 01.02.2022 року, що засвідчено підписом позивача на наказі (а. с. 4).

Інші досліджені в судовому засіданні письмові докази не спростовують висновків суду.

Враховуючи наведені вище обставини та досліджені письмові докази, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено та не надано доказів, які б підтверджували про порушення прав позивача.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявних у справі доказів, суд оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи, які мають правове значення для вирішення спору по суті.

Інші дві позовні вимоги позивача є похідними від першої позовної вимоги, а тому зважаючи на прийняття рішення судом про відмову у задоволенні за першою позовною вимогою, у задоволенні інших позовних вимого позивача слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 282, 284, 352 ЦПК України,суд -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , до КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ" ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Каштанова, 21, селище Велика Багачка Миргородського району Полтавської області, ідентифікаційний код юридичної особи 01999201, про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі, стягнення заробітної сплати за час незаконного відсторонення, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

Повний текст рішення виготовлено 05.05.2022 року.

Суддя Ю.І. Ячало