Постанова

від 11.07.2022 по справі 525/68/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 525/68/22 Номер провадження 22-ц/814/1588/22Головуючий у 1-й інстанції Ячало Ю. І. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2022 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Хіль Л.М.

суддів: Карпушина Г.Л., Кузнєцової О.Ю.,

секретар: Бродська В.О.,

за участі:позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 25 квітня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Великобагачанська центральна лікарня" про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час незаконного відсторонення.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом та з урахуванням уточнених вимог просила визнати наказ № 30 від 01 лютого 2022 року "Про відсторонення від роботи лікаря дерматовенеролога ОСОБА_1 " та допустити її на роботу на посаді лікаря дерматовенеролога КНП "ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКА ЦЛ"; стягнути на її користь з відповідача заробітну плату за період незаконного відсторонення, а саме з 01 лютого 2022 року по день винесення рішення суду, а з врахуванням строків розгляду справи в розмірі 13000 гривень (а.с. 38-39).

В обґрунтування позову вказувала, що вона працює з 1997 року у КНП "ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ" на посаді лікаря дерматовенеролога по даний час.

28 січня 2022 року відповідач письмовим повідомленням за №106 повідомив її про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19, на що вона 31 січня 2022 року категорично відмовилася це роботи та письмово зазначила мотиви такої відмови.

В цей же день було складено акт № 121 від 31 січня 2022 року про її відмову від обов`язкового профілактичного щеплення проти СОVID-19. 01 лютого 2022 року відповідач виніс наказ № 30 "Про відсторонення від роботи лікаря дерматовенеролога ОСОБА_1 ", копію якого позивачка отримала, ознайомилася і написала свою незгоду з незаконним наказом, оскільки він не відповідає законодавству України.

Також вказувала, що її було відсторонено з місця роботи, про що вона викликала поліцію і даний факт був зафіксований з написанням відповідної заяви та пояснень керівнику місцевої поліції про ці обставини справи.

Вказувала, що не працює, залишаючись в трудових відносинах з відповідачем. Трудова книжка знаходиться у відповідача.

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 25 квітня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до КНП "Великобагачанськацентральна лікарня" про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі, стягнення заробітної сплати за час незаконного відсторонення, відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права просила рішення місцевого суду скасувати та увалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказувала, що відсторонення відбулося з грубим порушенням її право на працю, відсторонивши її від роботи відповідач залишив її без засобів існування.

Вказує, що вона не має можливості влаштуватись на іншу роботу для забезпечення свого фінансового становища.

Зазначає, що профілактичне щеплення проти СОVID-19 не входить до переліку обов`язкових щеплень.

Вказує,що відповідачем було порушено порядок відсторонення її від роботи, а тому воно є незаконним та безпідставним.

Окрім того, вказує, що відповідачем не надано належних доказів того, що з дати повідомлення її про обов`язковість вакцинації та до моменту відсторонення від роботи у неї було достатньо часу для проходження такого щеплення, та не доведено, що вона у встановленому законом порядку відмовилася від цього обов`язкового щеплення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевим судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 з 01.08.1997 року і по даний час працює у КНП "ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКА ЦЛ" на посаді лікаря дерматовенеролога, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці серія НОМЕР_1 (а. с. 9-10).

Також встановлено, що наказом тимчасово виконуючого обов`язки директора КНП "ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКА ЦЛ" № 30 від 01.02.2022 року ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 01.02.2022 року на час відсутності щеплення від COVID-19, без збереження заробітної плати. Відповідно до вказаногонаказупідставами для його винесення зазначено повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 ОСОБА_1 та Акту про відмову ОСОБА_1 надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 01.02.2022 року (а. с. 4).

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що відсторонення працівника від роботи було здійснено у відповідності до норм чинного законодавства та не було встановлено порушення процедури відсторонення від роботи.

Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими (обов`язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці. Незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов`язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (абзаци перший і п`ятий підпункту 2.2 пункту 2, абзац дванадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_6 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

Підставою для відсторонення від виконання своїх посадових обов`язків позивача ОСОБА_1 у наказі № 30 від 01.02.2022 року стало посилання на повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 від 28.01.2022 року № 106., а також акт про відмову ОСОБА_1 надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 01.02.2022 року № 129.

При відстороненні ОСОБА_1 відповідач керувався статтею 46 Кодексу законів про працю України, статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153 та Наказу МОЗ № 2664 від 30.11.2021 року (Про затвердження Змін до переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням).

При цьому у статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року N 1645-III чітко визначено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом. Тобто відмова цих працівників від обов`язкових профілактичних щеплень має відбутись саме у такому порядку, який встановлений законом.

Отже, із змісту ст. 12 цього Закону вбачається, що відсторонюються від виконання робіт працівники у разі, коли вони від обов`язкових профілактичних щеплень відмовилися або ухилилися саме у порядку, встановленому законом.

Статтею 46 Кодексу законів про працю України встановлено, щовідсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускаєтьсяу разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (далі Закон4004)підприємства, установи і організації зобов`язані усуватиза поданням відповідних посадових осібдержавної

санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а такожосіб, які ухиляються відобов`язкового медичного огляду абощеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону4004 обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.У разі необґрунтованої відмови від щепленняза поданням відповідних посадовихосібдержавної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Порядок внесення посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності згідно з Законом4004, а також форма подання та терміни відсторонення встановлені Інструкцією про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.041995 №66, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 серпня 1995 року за №270/806 (далі Інструкція66).

Пунктом 2.3 Інструкції66 встановлено, щоподання про відсторонення від роботи або іншої діяльності це письмовий організаційно-розпорядчий документ державної санітарно-епідеміологічної служби України,який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Інструкції66особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаютьсягромадяни та неповнолітні діти, а такожокремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 №59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1159/19897.

Відповідно до 2.2 Інструкції 66 правовнесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності наданоголовному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.

Пунктом 2.5 Інструкції66 визначено,що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання.

Поданняпро відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додаток 1 до Інструкції66.

Згідно з пунктом 2.7 Інструкції 66термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком №2 до цієї Інструкції.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, щооргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби зобов`язані вносити подання про усунення працівників від роботи у визначений законодавством спосіб.

Відповідно вказаному,за відсутності у роботодавця належним чином оформленого подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, відсторонення ним від роботи працівника, який відмовляється або ухиляється від профілактичних щеплень, вбачається неправомірним.

Згідно із частинами 1-3 ст. 12, частинами 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано жодних доказів, що у позивача було достатньо часу для проходження такого щеплення, і остання у встановленому законом порядку відмовилася від цього обов`язкового профілактичного щеплення.

Організацію і проведення профілактичних щеплень врегульовано Положенням про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 11 серпня 2014 № 551).

Згідно з цим Положенням встановлено, що організація діяльності щодо проведення щеплень покладається на керівника закладу охорони здоров`я (далі - ЗОЗ) або на фізичну особу - підприємця, яка одержала ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики (далі - ФОП), в установленому законодавством порядку. Профілактичні щеплення здійснюються в пунктах щеплень, які можуть бути постійними або тимчасовими. Щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року № 551), та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку. Відповідальним за проведення профілактичних щеплень є керівник ЗОЗ або ФОП. Порядок проведення профілактичних щеплень визначається наказом з чітким визначенням відповідальних осіб і функціональних обов`язків медичних працівників, які братимуть участь у їх проведенні. Обсяги профілактичних щеплень узгоджуються із Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у липні - серпні кожного року. Для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою: в усній або письмовій формі запрошують до ЗОЗ або до місця надання медичних послуг ФОП осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень. Медичний огляд перед щепленням є обов`язковим. При виявленні негативних змін у стані здоров`я особи призначається додаткове медичне обстеження згідно з чинними протоколами надання медичної допомоги особам відповідно до медичних показань. У медичній документації здійснюється відповідний запис лікаря про дозвіл на проведення щеплення та вкладається форма № 063-2/о.

Профілактичні щеплення мають проводитися лише у пунктах щеплення. Запис про проведене щеплення робиться в одній з таких форм: № 097/о; № 112/о; № 025/о; № 003/о. Крім того, вказуються такі дані: торговельна назва вакцини/анатоксину, назва виробника, доза, серія, термін придатності вакцини/анатоксину. У разі використання імпортної вакцини/анатоксину зазначається оригінальне найменування українською мовою. Внесені до медичної облікової документації дані щодо щеплення засвідчуються підписом лікаря. Після проведення профілактичного щеплення повинно бути забезпечене медичне спостереження (нагляд за особою протягом певного часу після введення вакцини/анатоксину) протягом терміну, визначеного інструкцією про застосування відповідної(го) вакцини/анатоксину. Якщо в інструкції про застосування вакцини/анатоксину не вказано термін спостереження, особа, якій було проведено щеплення, повинна перебувати під наглядом медичного працівника не менше 30 хвилин після вакцинації. У відповідних формах медичної облікової документації (№ 097/о, № 112/о, № 025-1/о, № 025/о, № 003/о) необхідно відмітити характер і терміни у разі виникнення загальних або місцевих реакцій та провести їх реєстрацію згідно з Порядком здійснення фармаконагляду, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 грудня 2006 року № 898, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2007 року за № 73/13340 (в редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 26 вересня 2016 року № 996). У разі виявлення медичних протипоказань до щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року № 551, особа направляється на комісію з питань щеплень, створену наказом по ЗОЗ. Для вирішення складних та суперечливих питань щодо проведення щеплень наказом Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій створюється комісія з питань щеплень при обласному або міському ЗОЗ. Особи з хронічними захворюваннями в стадії ремісії за висновком комісії з питань щеплень можуть бути вакциновані в умовах стаціонару.

Пунктом 17 Положення чітко встановлено, що факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином (при щепленні неповнолітніх - батьками або іншими законними представниками, які їх замінюють), так і медичним працівником.

Згідно з п. 18 Положення, у кожному пункті щеплень повинні бути інструкції із застосування всіх медичних імунобіологічних препаратів, що використовуються для проведення щеплень (у тому числі тих, які не входять до переліку обов`язкових), протоколи надання медичної допомоги при невідкладних станах відповідно до чинних нормативів, підготовлені набори лікарських засобів та вироби медичного призначення для надання медичної допомоги при невідкладних станах, а також аптечки для надання термінової медичної допомоги медичним працівникам та технічному персоналу.

З вищезазначеного вбачається, що обов`язковому медичному щепленню особи передує її медичний огляд перед щепленням, що є обов`язковим. Окрім того, для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою: в усній або письмовій формі запрошують до закладу охорони здоров`я або до місця надання медичних послуг, осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень. Крім того, про проведене щеплення робиться запис у відповідній документації, а факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином, так і медичним працівником.

Отже, законодавством визначено порядок проведення профілактичних щеплень, а також передбачено порядок, згідно з яким встановлюється та оформлюється документально факт відмови особи від проведення щеплення.

Відповідачем не надано жодних доказів, що позивач у встановленому законом порядку відмовилася від цього обов`язкового профілактичного щеплення.

Статтею 5 Закону України «Про охорону здоров`я в Україні» («Охорона здоров`я - загальний обов`язок суспільства та держави») встановлено, що державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються як на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадян, так і на органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності.

Статтею 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено, що органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов`язані забезпечувати своєчасне проведення масових профілактичних щеплень, дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних, інших необхідних санітарних і протиепідемічних заходів. У разі загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) або радіаційних уражень відповідними головними державними санітарними лікарями на окремих територіях можуть запроваджуватися позачергові профілактичні щеплення, інші санітарні заходи відповідно до закону.

Зазначені положення Закону свідчать про те, що на відповідача, який є роботодавцем позивача, також покладено обов`язок забезпечити своєчасне проведення заходів, пов`язаних з проходженням працівниками обов`язкового профілактичного щеплення.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному дослідженні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосування норм матеріального права та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому рішення суду прешої інстанції підягає скасуванню з ухваленям нового рішення по справі про часткове задоволення позовних вимог позивача про визнання незаконним наказу № 30 від 01 лютого 2022 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати.

Пунктом 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку № 100).

Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Пунктом 10 Порядку № 100, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів). У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв`язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться. Працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати, можуть провадитися, якщо не передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов`язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.

Тлумачення частини другої статті 235 КЗпП, пункту 10 Порядку, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, свідчить, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

З матеріалів справи вбачається, що наказом від 01.02.2022 року № 30 було відсторонено ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати з 01.02.2022 року

( а.с.4).

03.03.3022 року ОСОБА_1 було допущено до роботи.

Таким чином вбачається, що, починаючи з 01.02.2022 року по 03.03.2022 року, включно, позивач по справі перебувала у вимушеному прогулі.

До апеляційної скарги додано розрахунок заборгованості за час відсторонення її від роботи, яка становить 15651,68 грн. Вкзаний розрахунок відповідачем не спростовано.

За таких обставин слід стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Великобагачанська центральна лікарня" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період відсторонення від роботи, а саме за 22 дні, з 01 лютого 2022 року по 03 березня 2022 року в сумі 15651,68 грн.

Між тим вимоги щодо допущення до роботи не підлягають до задоволення.

Так, відсторонення від роботи - це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових правовідносинах із підприємством, можливості реального здійснення ним права на працю на підставі виявленого власником чи уповноваженим ним органом факту, через який він має право усунути або зобов`язаний усунути працівника від роботи.

Оскільки 03.03.2022 року права позивача були поновлені та останню було допущено до робти, відстуні підстави для задоволення вказаних вимог.

Окрім того, не підлягаєть до задовлення вимоги щодо допущення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 оскільки вказані вимоги, передбачені си. 430 ЦПК України, застосуються у разі звільнення або переведення працівника на іншу роботу.

На підставінаведеного вище,колегія суддівприходить довисновку,що апеляційнаскарга позивачапідлягає частковомузадоволенню,рішення судупершої інстанціїпідлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі про часткове задоволення позовних вимог позивача, в саме: визнання незаконним наказу від 01.02.2022 року № 30 про відсторонення ОСОБА_1 від роботи та стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Великобагачанська центральна лікарня» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за період відсторонення від роботи , а саме з 01 лютого 2022 року по 03 березня 2022 року в сумі 15651,68 грн. а в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Крім того, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

Таким чином, відповідно до вимог 1 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 992,40 грн. та 2977,20 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Окрім того слід стягнути з відповідача на користь держави 992,40 грн. судового збору недоплаченого при подачі позову у розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 25 квітня 2022 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Великобагачанська центральна лікарня" про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі, стягнення заробітної сплати за час незаконного відсторонення задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ № 30 від 01 лютого 2022 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи лікаря дерматовенеролога.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Великобагачанська центральна лікарня" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період відсторонення від роботи з 01.02.2022 року по 03.03.2022 року у розмірі 15651,68 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Великобагачанська центральна лікарня" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу позову у розмірі 992,40 грн.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Великобагачанська центральна лікарня" на користь держави судовий збір недоплачений при подачі позову у розмірі 992,40 грн.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Великобагачанська центральна лікарня" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2977,20 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий суддя Л.М. Хіль

Судді Г.Л. Карпушин

О.Ю. Кузнєцова

Повний текст постанови складено 14.07.2022 року