Постанова

від 03.05.2022 по справі 554/7258/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/7258/21 Номер провадження 22-ц/814/548/22Головуючий у 1-й інстанції Блажко І. О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув увідкритому судовомузасіданні ум.Полтавіцивільну справуза апеляційноюскаргою адвокатаПавлова КирилаДмитровича,представника Державного підприємства«Харківський науково-досліднийта проектнийінститут землеустрою»,на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 06 жовтня 2021 року (час ухвалення рішення не зазначено, дата виготовлення повного тексту рішення 06.10.2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення грошових коштів, невиплачених працівникові при звільненні, та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, просила:

- стягнути з ДП «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на її користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 14000 грн, що включає себе заборгованість по невиплаченій заробітній платі та компенсації невикористану відпустку;

- стягнути з ДП «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на її користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні з Полтавської регіональної філії ДП «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» по день ухвалення судового рішення;

- стягнути з ДП «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на її користь судові витрати.

В обґрунтування позову вказувала на те, що у період з 26.01.2020 року по 19.04.2021 року вона перебувала у трудових відносинах з Полтавською регіональною філією ДП «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», а саме працювала на посаді сторожа підрозділу допоміжного персоналу.

Під час перебування у трудових правовідносинах з Полтавською регіональною філією ДП «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 14000 грн, в тому числі компенсація за невикористану відпустку. 19.04.2021 вона звільнена з посади сторожа підрозділу допоміжного персоналу за угодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України згідно наказу №10-ОС від 19.04.2021р. Однак, в день звільнення 19.04.2021р. відповідач письмово не повідомив ОСОБА_1 про нараховані суми належні позивачу при звільненні та не здійснив виплату коштів, що є грубим порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП України.

Таким чином, у зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення. Полтавська регіональна філія ДП «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» була філією юридичної особи ДП «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Наказом №20 від 19.04.2021р. виданого ДП «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» було припинено Полтавську регіональну філію ДП «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (код ЄДРПОУ 43588119), розташовану за адресою: вул..Крамарського,9 м.Полтава, шляхом її ліквідації.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 06.10.2021р. позов ОСОБА_1 задоволено та стягнуто на її користь із ДП «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» заборгованість із заробітної платі у сумі 13000,00 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 40114,62 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн, а всього 58114,62 грн.

Стягнуто із ДП «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на користь держави судовий збір у розмірі 1 362 грн.

В апеляційній скарзі адвокат Павлов К.Д., представник ДП «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з підприємства середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 40 114,62 грн, ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку до 2 377,50 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у порушення вимог ч.4 ст.263 ЦПК України не врахував правові висновки, викладені у постанові ВП ВС від 26 червня 2019 року (справа № 761/9584/15).

Звертається увага, що розмір витрат на юридичну допомогу, стягнутий судом на користь позивача, є вочевидь завищеним з огляду на критерії, визначені ч.4 ст.137 ЦПК України.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористалася.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, з 26.01.2021р. по 19.04.2021р. ОСОБА_1 працювала у Полтавській регіональній філії ДП «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на посаді сторожа підрозділу допоміжного персоналу, з якої звільнена за згодою сторін відповідно до ч.1 ст.36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки серія НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (а.с.15-16).

Згідно наказу №30 від 19 квітня 2021 року припинено Полтавську регіональну філію Державного підприємства «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» шляхом ліквідації (а.с.17).

Відповідно довідки №70/07-№420 від 20.08.2021р. ДП «Харківськийнауково-досліднийта проектнийінститут землеустрою»розмір нарахованоїзаробітної плати ОСОБА_1 з 01.02.2021р.по 31.03.2021р.становить 14400грн (а.с.46).

Згідно довідки №70/07-№421 від 20.08.2021р. ДП «Харківськийнауково-досліднийта проектнийінститут землеустрою»заборгованість ззаробітної плати ОСОБА_1 становила 14000грн (а.с.47).

Відповідно до виписки з банківського рахунку 07.09.2021р. та 10.09.2021р. ДП «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» перераховано на рахунок ОСОБА_1 1000 грн. в рахунок погашення заборгованості із заробітної плати (а.с.71, 72).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями.

Згідност.43 Конституції Україниправо на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Вимогамистатті 116 КЗпП Українипередбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини першоїстатті 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виплата працівникові середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні є формою матеріальної відповідальності роботодавця, яка виникає у випадку вчинення ним порушення норм трудового законодавства. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника.

Вiдсутнiсть фiнансово-господарської дiяльностi або коштiв у роботодавця не виключає його вини в невиплатi належних звiльненому працiвниковi коштiв та не звiльняє роботодавця вiд вiдповiдальностi, передбаченої ст.117КЗпПУкраїни (правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 липня 2013 року № 6-64цс13). Відповідач як юридична особа і господарюючий суб`єкт повинен таким чином організовувати виробництво, щоб бути спроможним виплатити зарплату своїм працівникам, щонайменше тим, що звільнилися з роботи.

За змістом ч.4 ст.263 ЦПК України суди при вирішенні спору враховують висновки Верховного Суду у випадку тотожності як фактичних обставин справи, так і спірних правовідносин.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги про необхідність врахування при вирішенні цього спору правових висновків, викладених у постанові ВП ВС від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15, апеляційний суд дійшов таких висновків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду йдеться про право суду, а не обов`язок, за умови існування певних обставин зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (пункти 87,89,92 постанови).

У справі № 761/9584/15 Верховний Суд, ухвалюючи рішення про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, врахував такі фактичні обставини (пункт 94 постанови):

позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості із заробітної плати зі спливом більше ніж шести років з дня звільнення;

на момент звільнення позивач був обізнаний про існування заборгованості, проте не звертався до роботодавця з вимогою про її виплату;

відповідач (роботодавець) заперечував заборгованість по заробітній платі, факт заборгованості та її розмір були встановлені під час розгляду справи у суді;

сума заборгованості із заробітної плати, що встановлена судом, є меншою більш ніж у сто разів, ніж розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що стягнута судом апеляційної інстанції.

Ухвалюючи рішення по суті спору у справі 761/9584/15, Верховний Суд зменшив розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 11000 грн.

Тобто у зазначеній справі співвідношення між розміром заборгованості із заробітної плати і розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становило приблизно один до трьох.

У цій справі встановлені такі факти:

позивач звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати через три місяці після звільнення;

відповідач (роботодавець) визнає суму заборгованості із заробітної плати;

співвідношення між розміром заборгованості із заробітної плати (13000 грн) і розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (40114 грн) становить приблизно один до трьох.

Враховуючи наведене, апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості суми витрат на правову допомогу апеляційний суд не бере до уваги, оскільки, заперечуючи визначений судом розмір витрат на правову допомогу, відповідач не навів переконливих доводів на підтвердження порушення принципу співмірності, висловивши, по суті, свою суб`єктивну думку (твердження) щодо обсягу і змісту робіт, виконаних адвокатом Крекотенем О.А., представником позивача.

Отже, висновки місцевого суду ґрунтуються на законі та встановлених у справі фактичних обставинах, на підставі наданих учасниками справи доказів, яким судом дана відповідна правова оцінка згідно ст. 89 ЦПК України.

За результатами апеляційного розгляду апеляційний суд приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.367, ст.374, ст.375, ст.382,ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Павлова Кирила Дмитровича, представника Державного підприємства «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 06 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 04 травня 2022 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов