Ухвала

від 04.05.2022 по справі 910/3382/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

05.05.2022Справа № 910/3382/22

Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С., розглянувши

позовну заяву Релігійної громади Української Православної Церкви с. Перенятин Радивилівського району

до 2. Рівненської обласної державної адміністрації

про визнання недійсним статуту у новій редакції,

ВСТАНОВИВ:

Релігійна громада Української Православної Церкви с. Перенятин Радивилівського району (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Рівненської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання недійсним статуту Релігійної громади Української Православної Церкви с. Перенятин Радивилівського району у новій редакції, який має нову назву «Статут «Релігійна громада Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української православної Церкви (Православної Церкви України) села Перенятин Дубенського району Рівненської області (нова редакція)», прийнятий на підставі рішення окремих неповноважних осіб від імені Релігійної громади Української Православної Церкви с. Перенятин Радивилівського району, оформленого протоколом загальних зборів № 1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем зареєстровано статут позивача у новій редакції з порушенням Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Законів України «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», «Про місцеві державні адміністрації», оскільки відповідачем не перевірено відповідність поданих на реєстрацію документів законодавству та статуту релігійної громади, чинному на момент внесення змін у статут, а також прийнято документи за неповним переліком.

Розглянувши позовну заяву з доданими до неї документами на предмет наявності правових підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.

Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального України.

При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.

У даному випадку, подана позовна заява не відповідає вимогам статті 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення статті 174 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Частина 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України покладає на позивача, особу, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, обов`язок до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Суд зазначає, що належними доказами відправлення учасникам справи копії позовної заяви та доданих до неї документів, при зверненні до господарського суду, є оригінали опису вкладення в поштовий конверт в якому зазначений поіменний перелік документів, що надсилається адресату та документу, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Так, на підтвердження направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу позивачем долучено опис вкладення у цінний лист, проте будь-яких документів, що підтверджують надання поштових послуг позивачем суду не надано.

Крім того, дослідивши наданий позивачем опис вкладення у цінний лист, суд дійшов висновку, що такий документ не може вважатися належним доказом направлення відповідачу копії позовної заяви, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 61 Правил у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

З наведеного убачається, що звертаючись до суду із позовом, на позивача покладений обов`язок додати документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення, який має містити номер поштового відправлення. Саме зазначення такого номеру є обов`язковим для виконання вимог Господарського процесуального кодексу України про належне надсилання позовної заяви та документів іншій стороні.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що наданий позивачем опис вкладення у цінний лист не містить номеру поштового відправлення, у зв`язку з чим не може вважатися належним доказом направлення відповідачу копій позовної заяви.

Аналогічні правові висновки щодо необхідності наявності номеру поштового відправлення на описі вкладення у цінний лист, викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/28408/15 та від 26.03.2020 у справі № 910/9962/16, а також від 24.12.2020 у справі № 916/2110/20.

За таких обставин, позивачем не надано належних доказів направлення іншим учасникам справи копії позовної заяви.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивач не дотримався окремих вимог статті 164 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 162, 164 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Беручи до уваги вищевикладене, оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам статті 164 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись статтями 164, 174, 234 Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити Релігійній громаді Української Православної Церкви с. Перенятин Радивилівського району строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Встановити Релігійній громаді Української Православної Церкви с. Перенятин Радивилівського району спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання документів, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

4. Роз`яснити Релігійній громаді Української Православної Церкви с. Перенятин Радивилівського району, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

5. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Дана ухвала не підлягає оскарженню.

6. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається https://ki.arbitr.gov.ua/.

Суддя В.С. Ломака