Постанова

від 02.05.2022 по справі 392/1338/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 травня 2022 року м. Кропивницький

справа № 392/1338/21

провадження № 22-ц/4809/482/22

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Мурашка С. І.,

за участю секретаря судового засідання Діманової Н. І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Злинська сільська рада,

особа, яка не брала участі у справі, але оскаржила рішення в апеляційному порядку Селянське (фермерське) господарство «Коробейко Василь Іванович»

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Коробейко Василь Іванович», від імені якого діє адвокат Соколовська Євгенія Володимирівна, на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області (суддя Кавун Т. В.) від 07 жовтня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

07 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Злинської сільської ради в якому просив визнати за ним право на земельну частку (пай) площею 7,40 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Плетеноташлицької сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, із земель колективній власності Відкритого акціонерного товариства «Ташлицьке» (далі ВАТ «Ташлицьке»).

Позовна заява мотивована тим, що позивач в період з 20 липня 1996 року по 30 вересня 1999 року перебував у трудових відносинах з ВАТ «Ташлицьке», працював на посаді механізатора тракторної бригади № 2 та являвся акціонером товариства, придбавши 07 лютому 1997 році 112 іменних акцій ВАТ «Ташлицьке», що підтверджується виданим йому сертифікатом акцій серія 01-МВ 01-ВИ № 042117.

21 серпня 1997 року ВАТ «Ташлицьке» отримало державний акт на право колективної власності на землю.

Позивач стверджує, що він, як член сільськогосподарського товариства має право на земельну (частку) пай, але на час проведення паювання земель колективної власності його помилково не було включено до списку осіб, які мають право на пай і, відповідно, сертифікат на право власності земельної частки (пай) на його ім`я не виготовлявся.

Посадові особи ВАТ «Ташлицьке» неодноразово обіцяли йому виправити допущену помилку, але до часу припинення товариства свою обіцянку не виконали.

Посилаючись на ці обставини, а також на Указ Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарських підприємств і організацій» просив суд задовольнити його позов.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2021 року позов задоволено. Суд поновив ОСОБА_1 строк позовної давності, визнано за ним право на земельну частку (пай) площею 7,40 га умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), на території Плетеноташлицької сільської ради, із земель, які перебували у колективній власності ВАТ «Ташлицьке».

Рішення суду мотивоване тим, що на час паювання земель колективної власності ВАТ «Ташлицьке» позивач перебував у трудових відносинах з ВАТ «Ташлицьке» та був його акціонером, а тому мав право на земельну частку (пай), але відповідний сертифікат не отримав.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Селянське (фермерське) господарство «Коробейко Василь Іванович», яке не брало участі у розгляді справи, подало апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2021 року і ухвалення нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи право на апеляційне оскарження рішення, апелянт вказав, що суд першої інстанції вирішив питання про права та інтереси СФГ «Коробейко Василь Іванович» на орендовані ним на підставі договору з Плетеноташлицькою радою від 18 вересня 2020 року строком на 20 років не витребуванні земельні паї, зокрема, земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 6,36 га, кадастровий номер 3523185200:02:001:0356, яку позивач вимагає передати йому. У випадку виділення позивачу в натурі земельної частки, відповідно до п. 3.1. договору оренди, право оренди СФГ «Коробейко Василь Іванович» на цей невитребуваний земельний пай буде припинено.

Стосовно суті справи, то апелянт вважає, що суд безпідставно визнав, що позивач має право на земельну частку (пай) так, як станом на 20 липня 1996 року він не міг бути працевлаштований у ВАТ «Ташлицьке» у зв`язку з тим, що йому ще не виповнилося на той час 16 років, а прийняття на роботу осіб молодших цього віку заборонено відповідно до ст. 188 КЗпП України.

Крім того, право на позов у позивача виникло 21 серпня 1997 року, а тому трирічний строк позовної давності сплинув до пред`явлення позову. Суд помилково застосував до спірних правовідносин норму ст. 267 ЦК України, безпідставно поновивши позивачу строк позовної давності. При цьому позивач не довів поважності причин пропуску цього строку.

Узагальнені доводи і заперечень інших учасників справи

Відзиви учасників справи на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшли, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.

Учасники справи повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштової кореспонденції (судових повісток), але в судове засідання не з`явилися.

15 березня 2022 року на електронну адресу Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Тимченко Сергій Віталійович, надіслав клопотання, в якому він просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою СФГ «Коробейко Василь Іванович» на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2021 року, а вирішення вказаного клопотання провести у відсутність позивача та його представника.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про поважні причини своєї неявки суд не повідомили, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про розгляд справи без їх присутності.

Суд першої інстанції встановив такі обставини

З 20 липня 1996 року по 30 вересня 1999 рік ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ВАТ «Ташлицьке»,працював на посаді механізатора тракторної бригади № 2 (а. с. 15).

Згідно з сертифікатом акцій серія 01-МВ 01-ВИ № 042117 ОСОБА_1 є власником 112 акцій загальною вартістю 2800000 карбованців, які він придбав 07 лютого 1997 року (а.с. 39).

21 серпня 1997 року ВАТ «Ташлицьке» отримало державний акт на право колективної власності на землю, серія КРМВ і 9 (а. с. 25-36).

Згідно з випискою із протоколу № 1 загальних зборів акціонерів ВАТ «Ташлицьке» від 15 лютого 1997 року, акціонери ухвалили створити внутрішньогосподарський резерв з земель товариства в розмірі 5% від загальної площі, яка підлягає розпаюванню. До протоколу не було додано список акціонерів товариства (а. с. 28-37).

01 липня 2010 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 14311170003000613 про припинення ВАТ «Ташлицьке», що підтверджується витягом з вказаного реєстру (а. с. 7-8).

З відомостей, наданих відділом у Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, встановлено, що станом на 01 січня 2017 року розмір земельної частки (паю), становить 7,40 га по ВАТ «Ташлицьке» на території Плетеноташлицької сільської ради Кіровоградської області (а. с. 24).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційне провадження у справі підлягає закриттю, з огляду на таке.

За змістом положень ст. 55 Конституції Україникожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 цієї статті Основного закону).

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Подібна норма міститься у ч. 1 ст. 17 ЦПК України.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 у справі щодо офіційного тлумачення положень п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 383 КПК України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини та громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано положеннями глав 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві, а також визначено коло осіб, які наділені таким правом.

Так відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Тож вказана стаття Кодексу визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і які поділяються на дві групи: учасники справи; особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

За змістом зазначеної процесуальної норми право на апеляційне оскарження мають, зокрема, особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов`язки цих осіб.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

ЦПК України передбачено необхідність з`ясування апеляційним судом питання про те, чи вирішено оскаржуваним рішенням місцевого суду питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не брала участі у справі, але оскаржила рішення в апеляційному порядку.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або у судовому рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки такої особи.

В такому випадку, рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а і їх процесуальні права, що витікають зі сформульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15 травня 2020 року у справі № 904/897/19.

Отже, питання про те, чи вирішено судовим рішенням про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справита з урахуванням змісту судового рішення.

Для цього суд має з`ясувати, чи виникли у зв`язку з прийняттям судового рішення у такої особи нові права чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено належні їй права та (або) обов`язки, або позбавлено певних прав та (або) обов`язків на майбутнє.

Перевірка права особи (не учасника справи) на звернення до суду з апеляційною скаргою передує розгляду питання щодо правомірності рішення, яке оскаржується, тобто розгляду справи по суті, а встановлення обставин, що свідчать про відсутність підстав для апеляційного оскарження, відтак і права на звернення до суду з апеляційною скаргою, є перешкодою для розгляду скарги по суті.

Законність та обґрунтованість судового рішення може бути перевірено за скаргою належної особи, що відповідає закріпленому у п. 1 ч. 3 ст. 2 ЦПК України принципу верховенства права та такою його складовою як правова визначеність. Безпідставний перегляд призводить до порушення принципу правової визначеності (res judicata).

Вирішуючипитання проте,чи вирішивсуд першоїінстанції уцій справіпитання про права, інтереси та/або обов`язки СФГ « ОСОБА_2 », колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.

У цій справі СФГ «Коробейко Василь Іванович» оскаржує в апеляційному порядку рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2021 року, яким за ОСОБА_1 визнаноправо наземельну частку(пай)площею 7,40га умовнихкадастрових гектарів, безвизначення межцієї часткив натурі(намісцевості), на території Плетеноташлицької сільської ради, із земель, які перебували у колективній власності ВАТ «Ташлицьке».

Законодавство України не містить визначення, що являє собою земельна частка (пай), однак, аналізуючи зміст законодавчих актів, можна визначити, що земельна частка (пай) - умовна частка землі, визначена у результаті поділу земель, переданих у колективну власність, серед членів сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарcького кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства.

На відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земельного масиву, який належав сільськогосподарському колективу, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах.

Земельна частка (пай) не має ознак, характерних для земельної ділянки, зокрема меж, певного місця розташування.Вона не належитьдо об`єктів нерухомого майна.

В оскаржуваному рішенні місцевий суд, визнаючи за позивачем право на земельну частку (пай), конкретно вказав, що таке право визнається за ним без виділення земельної частки на місцевості.

Відомості про те, що належна позивачу на підставі рішення суду земельна частка була виділена у натурі у справі відсутні.

У розумінні абз. 2 ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» земельний пай позивача є невитребуваним.

Відповідно до абз. 3 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

СФГ «Коробейко Василь Іванович» в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначило, що на підставі договорів оренди невитребуваних земельних ділянок, які ним укладено з Плетеноташлицькою сільською радою строком на 20 років, він користується кількома такими земельними ділянками, зокрема, ділянкою з кадастровим номером 3523185200:02:001:0356 площею 6,36 га, яку нібито у нього вимагає позивач.

З урахуванням того, що позивач не заявляв вимог про визнання за ним права власності на земельну ділянку з конкретним кадастровим номером і в оскаржуваному рішенні суду теж не вказано про таке, а навпаки зазначено, що за позивачем визнається право на земельну частку, але без виділення її в натурі, то питання про права та обов`язки СФГ « ОСОБА_2 » оскаржуваним рішенням не вирішувалось.

Крім того, виділення земельної частки (паю) на місцевості є передбаченим законом правом її власника, а пов`язана з нею державна реєстрація права власності на земельну ділянку є обставиною, яка припиняє право оренди нерозподіленої земельної ділянки або невитребуваної частки (паю), яка не може вважатися порушенням права її орендаря, який уклав договір оренди під умовою дострокового його припинення на випадок настання такої обставини.

У зв`язку з цим апелянт СФГ «Коробейко Василь Іванович» не наділений передбаченим ч. 1 ст. 352 ЦПК України правом апеляційного оскарження рішення суду у цій справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 362 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

З огляду на наведе вище, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою СФГ «КоробейкоВасиль Іванович»на рішенняМаловисківського районногосуду Кіровоградськоїобласті від07жовтня 2021року належить закрити.

Керуючись ст. ст. 353, п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського)господарства «КоробейкоВасиль Іванович»,від іменіякого дієпредставник -адвокат СоколовськаЄвгенія Володимирівна, на рішенняМаловисківського районногосуду Кіровоградськоїобласті від07 жовтня 2021року усправі за позовом ОСОБА_1 до Злинської сільської ради про визнання права на земельну частку (пай) закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді А. М. Головань

С. І. Мурашко