Рішення

від 05.05.2022 по справі 910/21445/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.05.2022Справа № 910/21445/21Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілаб" (вулиця Новокостянтинівська, будинок 22/15, місто Київ, 04080)доДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вулиця Назарівська, будинок 3, місто Київ, 01032)простягнення 976 806 грн 46 коп.Представники сторін:не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілаб" з вимогами до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 976 806 грн 46 коп. заборгованості за договором на постачання товару від 15.12.2020 № 53-123-01-20-06637, в тому числі: 902 160 грн 00 коп. основної заборгованості, 54 477 грн 62 коп. інфляційних втрат та 20 168 грн 84 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору від 15.12.2020 № 53-123-01-20-06637 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати поставленого товару, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 902 160 грн 00 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 54 477 грн 62 коп. інфляційних втрат та 20 168 грн 84 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 відкрито провадження у справі № 910/21445/21, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

21.02.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 11.02.2022.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнілаб" (позивач у справі, постачальник за договором) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір № 53-123-01-20-06637, відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставляти покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору за асортиментом, кількістю та за цінами, які зазначені у специфікацій (додаток №1 до договору).

Згідно з пунктом 2.2 зазначеної угоди оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 та виконання постачальником умов пунктів 3.2, 5.1 договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Відповідно до пункту 3.1 договору постачання здійснюється протягом 70 днів з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 18 серпня 2020 року.

З товаром постачальник надає покупцю видаткову накладну (у трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД попозиційно; електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про довірчі послуги" у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН; документ, який підтверджує якість товару (пункт 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою у накладній на відвантаження товару.

Приймання товару по кількості та якості здійснюється відповідно до інструкції П-6 "Про порядок приймання продукції по кількості" і П-7 "Про порядок приймання продукції по якості", СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції, Організація Вхідного контролю продукції АЕС" (пункт 5.1 договору).

Згідно з пунктами 12.1-12.3 вказаної угоди остання діє з моменту її підписання сторонами до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільног.о кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного правочину позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 902 160 грн 00 коп. Зазначене підтверджується наявними у матеріалах справи копією видаткової накладної від 18.12.2020 № 1676, підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою печатками цих підприємств, копією товарно-транспортної накладної від 18.12.2020 №Р1676, а також копією податкової накладної від 18.12.2020, яка була в установленому законом порядку зареєстрована 13.01.20201. Факт реєстрації даної податкової накладної підтверджується належним чином завіреною копією квитанції про реєстрацію податкової накладної. Також до позовної заяви додано копію документа "Ярлык на годную продукцию №2-2765 от 05.01.2021".

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору поставки від 15.12.2020 № 53-123-01-20-06637 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 902 160 грн 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки від 15.12.2020 № 53-123-01-20-06637, та факту наявності заборгованості у розмірі 902 160 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 54 477 грн 62 коп. інфляційних втрат та 20 168 грн 84 коп. 3 % річних.

Суд зазначає, що у разі прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, підлягають стягненню річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

При цьому перебіг часу, за який нараховуються проценти річних та інфляційні втрати, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на невірний обрахунок позивачем початку перебігу прострочення виконання зобов`язання.

Як було встановлено судом, на виконання однієї з умов пункту 3.2 спірного договору, позивачем 13.01.2021 було зареєстровано електронну податкову накладну. Водночас за даним договором оплата мала відбуватися протягом 45 робочих днів після постачання товару та виконання відповідачем всіх умов пункту 3.2 даної угоди. Отже, кінцевою датою розрахунку за поставлений товар, з урахуванням встановлених обставин, є 12.03.2021, а відтак нарахування трьох процентів річних повинно здійснюватися з 13.03.2021.

Здійснивши перерахунок трьох процентів річних, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є 3% річних у розмірі 20 094 грн 69 коп., нараховані на суму основного боргу в розмірі 902 160 грн 00 коп. у період з 13.03.2021 по 08.12.2021.

Разом із тим, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 74 грн 15 коп. слід відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілаб" (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 22/15, ідентифікаційний код 31175502) 902 160 (дев`ятсот дві тисячі сто шістдесят) грн 00 коп. основної заборгованості, 54 477 (п`ятдесят чотири тисячі чотириста сімдесят сім) грн 62 коп. інфляційних втрат, 20 094 (двадцять тисяч дев`яносто чотири) грн 69 коп. 3 % річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

3. У задоволенні вимог про стягнення 3% річних у сумі 74 грн 15 коп. відмовити

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька