Рішення

від 05.05.2022 по справі 917/244/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2022 Справа № 917/244/22

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Алві" вул.Ак.Павлова, 34, кв.10,Харків,61068

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" вул.Старокотелевська, 2,Полтава,Полтавська область,36015

про стягнення 189800 грн.,

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Алві" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" про стягнення 189800 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені про покладені на них обов`язки, про що свідчать матеріали справи.

08.04.2022 року відповідач подав до суду відзив на позов, в якому проти позову заперечив. Крім того, відповідачем подане клопотання про зменшення про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Інші заяви по суті по суті, як і будь-які заяви чи клопотання до суду від сторін не надходили.

Згідно ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки.

Прийняття рішення судом відкладалося.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «АЛВІ» (Постачальником за Договором, далі по тексту - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗНИЧНОЇ ТЕХНІКИ» - (Замовником за Договором, далі по тексту - Відповідач) був укладений Договір поставки № 26/07-21 від 26 липня 2021р. (далі - Договір), згідно умов якого Позивач зобов`язувався передати у власність, а Відповідач зобов`язувався прийняти та оплатити запасні частини для ремонту рухомого складу на умовах передбачених в Договорі та Специфікаціях до нього.

В Додатку № 1 (Специфікації) до Договору поставки № 26/07-21 від 26 липня 2021р. Сторони узгодили асортименту, кількість та вартість Товару.

Відповідно до п.3.3 Договору, датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної на приймання продукції. Згідно з п. 7.5. Договору, підтвердженням про

одержання продукції Замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками Сторін.

В п.5.1. Договору встановлено, що розрахунок за продукцію Замовник (Відповідач) здійснює шляхом 100% попередньої оплати згідно виставленого рахунку Постачальником (Позивачем)на кожну партію продукції.

Умовами спеціфікації № 1 До договору поставки № 26/07-21 від « 26» липня 2021 року сторони визначили, зокрема, наступне:

Умови оплати: 50% передоплата, 50% відстрочка платежу 14 календарних днів з моменту поставки товару. Умови поставки: FСА (ІНКОТЕРМС-2010), м. Полтава, Термін постачання: протягом 7 календарних днів з моменту передоплати 50%.

Умовами спеціфікації № 2 До договору поставки № 26/07-21 від « 26» липня 2021 року сторони визначили, зокрема, наступне:

Умови оплата: 50% передоплата, 50% по факту поставки, Умови поставки: FСА (ІНКОТЕРМС-2010), м. Полтава, Термін постачання: протягом 10 календарних днів з моменту передоплати 50%.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору, 02 серпня 2021р. та 13 жовтня 2021р., ТОВ «НВП «АЛВІ» здійснило поставку продукції по Договору та передало у власність ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗНИЧНОЇ ТЕХНІКИ», про що свідчать підписані представниками Сторін видаткові накладні: ВН № 75 від 02.08.2021р. на суму 198000,00грн., ВН№ 107 від 13.10.2021р. на суму 16800,00грн. Загальна вартість поставленої Позивачем продукції за Договором склала 214800,00 грн., що підтверджується видатковими накладними підписаними Сторонами ВН № 75 від 02.08.2021р. та ВН № 107 від 13.10.2021р., довіреностями на отримання ТМЦ: № 139 від 30.07.2021р. та № 162 від 13.10.2021р.

При цьому, позивач зазначив, що у зв`язку із виробничою необхідністю на прохання Відповідача, продукція за Договором була йому поставлена до здійснення повної передоплати.

Гарантійним листом б/н від 19.10.2021р., Відповідач повідомив позивача, що частково погасив заборгованість за продукцію отриманою за видатковою накладною ВН № 75 від 02.08.2021р. у сумі 25000,00грн., а залишок заборгованості у сумі 173000,00 грн. планує погасити у строк до 15 листопада 2021 року, однак, за твердження позивача, оплату заборгованості у вказаний термін не здійснив.

08 грудня 2021 року, позивач направив на адресу Відповідача лист - претензію № 00888 від 08.12.2012р., з вимогою сплатити заборгованість за Договором поставки № 26/07-21 від 26 липня 2021р. у сумі 189800,00грн.

10 січня 2022року, позивач направив на адресу Відповідача досудову вимогу про стягнення заборгованості № 00912 від « 10» січня 2021 року з вимогою сплатити заборгованість за Договором поставки № 26/07-21 від 26 липня 2021р. у сумі 189800,00грн. на протязі 7 календарних днів з часу отримання цієї вимоги.

За твердженням позивача, Відповідач не виконав свої грошові зобов`язання за Договором, заборгованість у сумі 189800,00грн. не сплатив, однак підписав та направив на адресу Позивача підписаний зі свого боку Акт звірки взаєморозрахунків за Договором, чим підтвердив наявність заборгованості за Договором.

У зв`язку з викладеним вище, позивач звернувся до суду про стягнення суми боргу в розмірі 189800,00 грн. за отриману продукцію згідно Договору поставки № 26/07-21 від 26 липня 2021р.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Підставою виникнення правовідносин між сторонами в даній справі є договір поставки.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, на виконання умов Договору, 02 серпня 2021р. та 13 жовтня 2021р., ТОВ «НВП «АЛВІ» здійснило поставку продукції по Договору та передало у власність ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗНИЧНОЇ ТЕХНІКИ», про що свідчать підписані представниками Сторін видаткові накладні: ВН № 75 від 02.08.2021р. на суму 198000,00грн. та ВН№ 107 від 13.10.2021р. на суму 16800,00грн. Загальна вартість поставленої Позивачем продукції за Договором склала 214800,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, позивач поставив товар відповідачу, а відповідач у свою чергу прийняв товар, чим підтвердив настання договірних відносин і обов`язку оплатити товар у повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з погоджених договірних умов та фактичне погодження поставки і прийняття товару, а також враховуючи норму ч. 1 ст. 692 ЦК України про обов`язок оплатити товар після його прийняття, суд доходить висновку, що строк оплати отриманого згідно з видатковими накладними настав.

Посилання позивача на те, що заборгованість Відповідача перед ТОВ «НПВ «АЛВІ» за Договором поставки № 26/07-21 від 26 липня 2021р. на дату звернення до суду складає 189800 грн., відповідач при розгляді справи не спростовував.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем 189800 грн. для здійснення повного розрахунку за товар, поставлений по договору поставки № 26/07-21 від 26 липня 2021р.

Крім того, у матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за липень 2021 - грудень 2021, підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 189800 грн. є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача проти позову, суд їх відхиляє з огляду на таке.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що йому належним чином виконувати прийняті на себе зобов`язання за Договором поставки № 26/07-21 від 26 липня 2021р. перешкоджають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: військова агресія Російської Федерації проти України.

В підтвердження цього відповідач вказав, що Торгово-промислова палата України 24 лютого 2022 року засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію Російської Федерації проти України. ТПП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по договору, окремим податковим чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас, суд зазначає, що строк оплати за товар, що поставлений по договору поставки № 26/07-21 від 26 липня 2021р., настав до 24 лютого 2022 р., позивач звернувся до суду за захистом свого права ще 19.02.22, тому посилання в даному випадку на форс-мажорні обставини, що виникли з 24 лютого 2022 р., є безпідставним.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, то відповідно витрати на сплату судового збору відшкодуванню підлягають у розмірі 2847,00 грн.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗНИЧНОЇ ТЕХНІКИ» (Юр.адреса: 36015 м. Полтава, вул.Старокотелевська, 2, Код ЄДРПОУ 41372742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «АЛВІ» (Юр.адреса: 61068, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 34, кв. 10, Код ЄДРПОУ 43902505) суму боргу в розмірі 189800,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2847,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.05.2022 р.

Суддя Киричук О.А.