Постанова

від 03.10.2022 по справі 917/244/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2022 року м. Харків Справа № 917/244/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.,

без виклику сторін,

розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки", м.Полтава (вх. №619 П/2),

на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.05.2022 (повний текст від 06.05.2022) у справі №917/244/22 (суддя Киричук О.А.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Алві", м. Харків,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки", м. Полтава,

про стягнення 189800,00грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Алві" (надалі ТОВ НВП "Алві") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" (надалі ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки") про стягнення 189800,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору поставки № 26/07-21 від 26.07.2021 в частині оплати поставленої продукції (запасних частин для ремонту рухомого складу) за видатковими накладними № 75 від 02.08.2021 та № 107 від 13.10.2021 на загальну суму 198000,00грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.05.2022 у справі №917/244/22 позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 189800,00грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2847,00грн.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 189800грн є обґрунтованими та документально підтвердженими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 06.05.2022 у справі № 917/244/22 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврахування судом першої інстанції умов пункту 8.1. Договору поставки №26/07-21 від 26.07.2021, яким передбачено звільнення сторін від відповідальності у разі настання форс-мажорних обставин та відстрочку виконання зобов`язань на період дії таких обставин, а також судом помилковов не застосовано положення ст. 218 Господарського кодексу України, згідно якої суб`єкти господарювання звільняються від відповідальності у випадку, якщо належне виконання зобов`язань виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили.

Так, за твердженням апелянта, 24.02.2022 на території України внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №62/2022 введений воєнний стан, який продовжений наразі до 23.08.2022. Торгово-промислова палата України своїм офіційним листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, розміщеним на її офіційному сайті, засвідчила, що військова агресія РФ є форс-мажорними обставинами і підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

З посиланням на наведене скаржник наголошує, що в результаті таких форс-мажорних обставин, які діють з 24.02.2022 і продовжують діяти надалі, відповідач не мав можливості належним чином виконувати прийняті на себе зобов`язання за Договором поставки № 26/07-21 від 26.07.2021, у зв`язку з чим позов є передчасним та не підлягає задоволенню.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 27.05.2022 для розгляду справи визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2022 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.05.2022 у справі №917/244/22 залишено без руху. Встановлено апелянту строк на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме: надати докази сплати судового збору у розмірі 4270,50грн та докази направлення апеляційної скарги позивачу відповідно до вимог ст. 259 ГПК України.

У строк, визначений судом, скаржник надіслав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: копію платіжного доручення №140 від 08.06.2022 про сплату судового збору в розмірі 4270,50грн та копію опису вкладення до цінного листа.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.07.2022, у зв`язку з відпусткою судді Шевель О.В. для розгляду справи визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.05.2022 у справі №917/244/22; встановлено учасникам справи строк до 22.07.2022 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження; розгляд вказаної апеляційної скарги ухвалено розпочати з 25.07.2022 без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду 13.09.2022 від ТОВ "НВП "Алві", позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення без змін. Стверджує, що строк оплати за товар, який був поставлений за Договором поставки № 26/07-21 від 26.07.2021, настав до 24.02.2022, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свого права ще 19.02.2022, тому посилання відповідача на форс-мажорні обставини, що виникли з 24.02.2022, є безпідставним та необґрунтованими. Крім того, строк виконання договірних грошових зобов`язань сплинув набагато раніше навіть звернення позивача до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.

З огляду на те, що ціна позову у даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (189800,00грн), суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.

На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 ГПК України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.07.2021 між ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Алві" (постачальник) та ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" (замовник) укладено Договір поставки № 26/07-21 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов`язався передати у власність, а відповідач зобов`язувався прийняти та оплатити запасні частини для ремонту рухомого складу на умовах передбачених у Договорі та Специфікаціях до нього.

Так, в Додатку № 1 (Специфікації) до Договору поставки № 26/07-21 від 26.07.2021 сторони узгодили асортименту, кількість та вартість товару.

За умовами п. 3.3 Договору датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної на приймання продукції.

Пунктом 7.5. Договору передбачено, що підтвердженням про

одержання продукції замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

У п. 5.1. Договору сторони дійшли згоди про те, що розрахунок за продукцію замовник (відповідач) здійснює шляхом 100% попередньої оплати згідно виставленого рахунку постачальником (позивачем) на кожну партію продукції.

За умовами Специфікації №1 до Договору поставки №26/07-21 від 26.07.2021 сторони визначили, зокрема, наступне:

- умови оплати: 50% передоплата, 50% відстрочка платежу 14 календарних днів з моменту поставки товару. Умови поставки: FСА (ІНКОТЕРМС-2010), м.Полтава;

- термін постачання: протягом 7 календарних днів з моменту передоплати 50%;

За умовами Специфікації №2 до Договору поставки №26/07-21 від 26.07.2021 сторони визначили, зокрема, наступне:

- умови оплата: 50% передоплата, 50% по факту поставки, Умови поставки: FСА (ІНКОТЕРМС-2010), м.Полтава;

- термін постачання: протягом 10 календарних днів з моменту передоплати 50%.

За змістом позовної заяви позивач стверджує, що на виконання умов укладеного між сторонами договору 02.08.2021 та 13.10.2021 ТОВ "НВП "Алві" здійснило поставку та передало у власність ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" продукцію за Договором, що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними:

1) № 75 від 02.08.2021 на суму 198000,00грн;

2) № 107 від 13.10.2021 на суму 16800,00грн.

Загальна вартість поставленої позивачем продукції за Договором склала 214800,00грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 75 від 02.08.2021 та № 107 від 13.10.2021, довіреностями на отримання ТМЦ: № 139 від 30.07.2021 та № 162 від 13.10.2021.

При цьому, позивач зазначає, що у зв`язку із виробничою необхідністю та проханням відповідача, продукція за Договором була йому поставлена до здійснення повної передоплати, як то передбачено п. 5.1. Договору.

Як також з`ясовано судом, Гарантійним листом б/н від 19.10.2021 відповідач повідомив позивача про часткове погашення заборгованості за продукцію, яка була ним отримана за видатковою накладною № 75 від 02.08.2021 на суму 25000,00грн., а залишок заборгованості у сумі 173000,00грн він планує погасити у строк до 15.11.2021.

Однак, за твердження позивача, оплату решти заборгованості у вказаний термін за видатковою накладною № 75 від 02.08.2021 здійснено не було, а за видатковою накладною № 107 від 13.10.2021 на суму 16800,00грн взагалі не проведено.

08.12.2021 позивач направив на адресу відповідача лист - претензію № 00888 з вимогою сплатити заборгованість за Договором поставки № 26/07-21 від 26.07.2021 за двома видатковими накладними (№ 75 від 02.08.2021 та № 107 від 13.10.2021) на загальну суму 189800,00грн.

10.01.2022 позивач направив на адресу відповідача досудову вимогу про стягнення заборгованості №00912 з вимогою сплатити заборгованість за Договором поставки № 26/07-21 від 26.07.2021 у сумі 189800,00грн протягом 7 (семи) календарних днів з часу отримання цієї вимоги.

Як стверджує позивач, відповідач не виконав свої грошові зобов`язання за Договором поставки №26/07-21 від 26.07.2021 в частині оплати залишку заборгованості за двома видатковими накладними (№ 75 від 02.08.2021 та № 107 від 13.10.2021) на загальну суму 189800,00грн, у той же час відповідач підписав та направив на адресу позивача підписаний зі свого боку Акт звірки взаєморозрахунків за Договором, чим додатково підтверджується наявність заборгованості у вказаному розмірі.

У зв`язку з викладеними обставинами, позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області із даним позовом про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 189800,00грн за отриману продукцію за двома видатковими накладними (№ 75 від 02.08.2021 та № 107 від 13.10.2021) за Договором поставки №26/07-21 від 26.07.2021.

Як вже вказувалось раніше, Господарським судом Полтавської області 06.05.2022 ухвалено оскаржуване рішення у справі №917/244/22, яким позовні вимоги задоволено повністю.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на таке.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою підпадає під правове регулювання норм ст. 712 ЦК України та ст.ст. 264 - 271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст. 655-697 ЦК України).

Як встановлено ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок та зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Досліджені судом матеріали справи свідчать, що ТОВ "НВП "Алві" на виконання умов Договору поставки № 26/07-21 від 26.07.2021, зокрема поставило та передало у власність ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" продукцію (запасні частини для ремонту рухомого складу), що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними: № 75 від 02.08.2021 на суму 198000,00грн та № 107 від 13.10.2021 на суму 16800,00грн (а.с. 21-24, т.1).

Загальна вартість поставленої позивачем продукції за Договором склала 214800,00 грн.

Факт поставки товару та факт його прийняття з боку ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" підтверджується відмітками уповноваженої особи (В.о. комерційного директора Решетник В.Д.) про прийняття та відбитками печатки відповідача на підтвердження прийому товару.

Судова колегія апеляційного господарського суду зауважує, що видаткова накладна є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарських операцій та факт встановлення договірних відносин, з огляду на положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, положення умов укладеного між сторонами договору свідчать, що сторони погодили перехід права власності на поставлений позивачем товар до покупця в момент передачі йому товару від продавця, у зв`язку із чим зазначена обставина вимагає від покупця виконання обов`язку щодо оплати вартості поставленого йому товару.

Отже, факт підписання ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" видаткових накладних без жодних зауважень, свідчить про прийняття покупцем поставленого ТОВ "НВП "Алві" товару, що зумовлює виникнення у відповідача зобов`язання щодо повної оплати його вартості.

До того ж, факт отримання товару підтверджується самим відповідачем, що в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України не потребує доведенню.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, з огляду на часткову оплату за видатковою накладною № 75 від 02.08.2021 на суму 198000,00грн (оплачено 25000,00грн), заборгованість ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" перед ТОВ НВП "Алві" за Договором поставки № 26/07-21 від 26.07.2021 станом на дату звернення до суду з позовом складає 189800,00грн.

У той же час матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем 189800,00грн для здійснення повного розрахунку за товар, поставлений за Договором поставки № 26/07-21 від 26.07.2021.

Також в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за липень 2021 - грудень 2021, підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками (а.с. 35, т.1), з якого вбачається, що представник відповідача підтвердив наявність заборгованості перед позивачем на суму 189800,00грн.

Колегія суддів зазначає, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

В той же час відповідно до дій, що свідчать про визнання особою свого боргу, належить зокрема, підписання в межах позовної давності уповноваженою на це особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 24.10.2018 у справі №905/3062/17).

Отже, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару всупереч ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України виконало не в повному обсязі, у зв`язку із чим на момент звернення ТОВ НВП "Алві" із даним позовом до суду у відповідача залишився несплаченим борг у розмірі 189800,00грн, який підлягає стягненню.

Щодо доводів апелянта стовосно існування форс-мажорних обставин та відповідно передчасності звернення позивача до суду із вимогами про сплату заборгованості за договором, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Пунктом 8.1. Договору встановлено, що жодна з сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких у мов в разі настання наступних обставин: повінь, пожеж, землетрус, катастрофи або інших, незалежних від сторін обставин, або ембарго, накладених державною владою на експорт або імпорт, якщо вони виникнуть після вступу даного Договору в силу, прийняття нормативного акту, який унеможливлює виконання умов договору. Якщо будь-яка з вищевказаних обставин прямо вплине на своєчасність виконання умов, що, передбачені даним Договором, то вони будуть продовжені на період, рівний по тривалості ним обставинам.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 611 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно із ст. 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до ст.ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

За умовами п. 8.2. Договору сторони у п`ятиденний термін повинні сповістити одна одну про початок указаних обставин, що має бути підтверджено відповідними компетентними органами. Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України.

Скаржник в якості доказів наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) посилається на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, адресований всім кого це стосується.

У вказаному листі зазначається, що Торгово-промислова палата України (надалі - ТПП України) на підставі ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Пунктом 8.1. Договору передбачено, якщо будь-яка з вищевказаних обставин прямо вплине на своєчасність виконання умов, що, передбачені даним Договором, то вони будуть продовжені на період, рівний по тривалості ним обставинам.

Як встановлено судом першої інстанції і не спростовується скаржником строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, враховуючи умови п. 5.1 Договору та його додатків (Специфікацій №1, №2), є таким, що настав:

- за видатковою накладною № 75 від 02.08.2021 на суму 198000,00грн строк оплати настав 17.08.2021 (відстрочка платежу 14 календарних днів з моменту поставки товару);

- за видактовою накладною № 107 від 13.10.2021 на суму 16800,00грн строк оплати настав 13.10.2021 (оплата по факту поставки).

Тобто, судом встановлено, що прострочення платежу почалось ще у серпні та жовтні 2021 року.

Отже, зобов`язання по оплаті поставленого товару у відповідача виникло ще задовго до звернення позивача до господарського суду із даним позовом (19.02.2022) та настання форс-мажорних обставин (24.02.2022), підтверджених листом Торгово-промислова палата України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Відтак, судова колегія вважає, що станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду права та охоронювані законом інтереси ТОВ НВП "Алві" вже були порушені відповідачем, а тому наявність чи відсутність форс-мажорних обставин, які виникли 24 лютого 2022 року, та на які посилається відповідач, на можливість їх захисту будь-яким чином не впливає.

Судова колегія також вважає необхідним зазначити, що обставини форс-мажору, за загальним правилом, звільняють сторони від відповідальності за порушення зобов`язання, тобто від нарахування неустойки за неналежне виконання зобов`язань.

Статтею 218 ГК України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Згідно листа ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 повідомила, що військова агресія РФ проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Отже, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

У спірному ж випадку апелянт не зазначає та не доводить належними та допустимими доказами наявності будь-якого зв`язку між невиконанням ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" своїх зобов`язань з оплати вартості поставленого товару за договором (у серпні та жовтні 2021 року) та воєнними діями в Україні, які розпочались з 24 лютого 2022 року.

Тобто, відповідачем не доведено, що неможливість оплати за договором сталося саме у зв`язку воєнних дій на території України.

Відповідачем взагалі не підтверджено наявності тих обставин, які заважали відповідачу оплатити наявну заборгованість ще задовго до початку воєнних дій на території України, що у розумінні п. 8.1. Договору не може свідчити про можливість відстрочення виконання ним своїх зобов`язань.

Більш того, судова колегія наголошує, що форс-мажорні обставини звільняють тільки від відповідальності за порушення зобов`язань, тобто від нарахування неустойки, однак не звільняють від необхідності виконання відповідних договірних зобов`язань.

Матеріалами справи підтверджується, що у даному позові позивач просив стягнути суму основної заборгованості за поставлений товар, при цьому, штрафні санкції за неналежне виконання своїх зобов`язань, передбачені Розділом 9 Договору, позивач не нараховував та до стягнення не заявляв.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" на користь ТОВ НВП "Алві" заборгованості за Договором поставки № 26/07-21 від 26.07.2021 у розмірі 189800грн.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 06.05.2022 у справі №917/244/22 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.05.2022 у справі №917/244/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 06.05.2022 у справі №917/244/22 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя О.В. Плахов