Рішення

від 01.05.2022 по справі 920/1427/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.05.2022м. СумиСправа № 920/1427/21

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/1427/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Потапенко та Партнери (вул. Житкова, буд. 3, офіс 1, м. Київ, 04060),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Лінен оф Десна (вул. Жужоми, буд. 31, м. Глухів, Сумська область, 41400),

про стягнення 42 371 грн 51 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Лінен оф Десна 42 371 грн 51 коп., в тому числі 15 255 грн 46 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 22 574 грн 38 коп. пені, 4541 грн 67 коп. 3 % річних за несвоєчасну оплату юридичних послуг, відповідно до договору № 1 від 03.11.2009, що нараховані за період з 05.01.2021 по 09.12.2021. Позивач також просить суд покласти на відповідача судові витрати (2270 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 3000 грн 00 коп. витрат на послуги адвоката).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2021, справу призначено до розгляду судді Вдовенко Д.В.

Ухвалою від 30.12.2021 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/1427/21; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив.

Згідно зі ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

24.01.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 563/22 від 24.01.2022), в якому просить суд закрити провадження у справі, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (справа № 920/44/21), а якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі відмовити у задоволенні позову за його необґрунтованістю. Відповідач зазначає про відсутність вини у простроченні оплати послуг у період з 05.01.2021 по 09.12.2021. Протягом зазначеного періоду здійснювався судовий процес щодо вирішення господарського спору між сторонами у справі № 920/44/21 за позовом про стягнення заборгованості за надані послуги відповідно до договору № 1 від 03.11.2009, пені, інфляційних втрат та 3 % річних, який відповідач вважав необґрунтованим. Позивач звернувся до приватного виконавця із тривалою затримкою після набрання рішенням у справі № 920/44/21 законної сили, виконавчі дії щодо виконання рішення вчинялися повільно, незважаючи на наявність достатніх коштів на рахунку боржника. Пеня за період з 05.01.2021 по 09.12.2021 нарахована поза межами шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України. Вимоги позивача у справі № 920/1427/21 є тотожними вимогам, що були заявлені у справі № 920/44/21 щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки додаткові періоди нарахування обґрунтовують лише збільшення вимог і не змінюють предмету позову. Щодо судових витрат відповідач зазначає, що жодним чином не спричинив спір у справі № 920/1427/21; з моменту звернення позивача з позовом до суду у справі № 90/44/21 і до набрання рішенням у цій справі законної сили відповідач здійснював правомірний захист від необґрунтованого позову і не зобов`язаний був нічого сплачувати до остаточного вирішення спору; після стягнення боргу позивач не здійснив розумних дій, направлених на досудове врегулювання додаткових майнових вимог, а одразу звернувся до суду.

31.01.2022 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 735/22 від 31.01.2022), в якій просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Позивач зазначає, що факт невиконання відповідачем зобов`язання з оплати отриманих послуг за договором був встановлений судом у справі № 920/44/21. Відповідач не вчинив дій щодо виконання рішення суду у справі № 920/44/21 в добровільному порядку. Щодо стягнення пені - пунктом 7.7 договору про надання юридичних послуг № 1 від 03.11.2009 визначено обов`язок відповідача сплатити на користь позивача пеню за весь період прострочення. Підстави для закриття провадження у справі № 920/1427/21 відсутні, оскільки предметом спору у справі № 920/44/21 було стягнення заборгованості з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3 % річних за період з 05.05.2020 по 04.01.2021. У свою чергу, предметом спору у справі № 920/1427/21 є стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, за інший період (з 05.01.2021 по 10.12.2021).

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022, веденням бойових дій на території Сумської області, зміною територіальної підсудності судових справ Господарського суду Сумської області розпорядженням Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року №12/0/9-22, суд вирішує справу за наявними матеріалами після припинення бойових дій на території Сумської області та відновлення територіальної підсудності із 25 квітня 2022 року згідно з розпорядженням Голови Верховного Суду від 22.04.2022 № 25/0/9-22.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

03.11.2009 між сторонами укладений договір про надання юридичних послуг №1 відповідно до умов якого відповідач замовляє у позивача юридичні послуги та консультації, зобов`язується оплачувати їх, а позивач бере на себе зобов`язання надавати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1. договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору, після надання послуг або в останній день місяця позивач передає (направляє) відповідачу: акт прийому-передачі виконаних робіт (2 примірники) та рахунок-фактуру.

Згідно з пунктом 2.2 договору, відповідач зобов`язаний протягом десяти календарних днів від дати отримання від позивача документів, зазначених у пункті 2.1 договору, підписати акт прийому-передачі та один примірник передати (направити) позивачу. У разі якщо відповідач не виконає зазначені зобов`язання, роботи (послуги) вважаються прийнятими, за винятком випадку, передбаченого пунктом 2.3 договору.

У пункті 2.5 договору сторони погодили, що відповідач зобов`язаний оплатити рахунок позивача протягом 5-ти банківських днів.

Відповідно до додатку № 4 до договору від 22.11.2012, сторони продовжили дію договору на невизначений строк (п. 2 додатку № 4 до договору).

Згідно з актом здачі-прийняття наданих послуг № 1227 від 27.04.2020, за період з 01.06.2018 по 27.04.2020 позивачем надано відповідачу юридичні послуги загальною вартістю 163000,00 грн.

27.04.2020 позивачем відповідачу виставлений рахунок-фактура №1227 на оплату зазначених юридичних послуг.

У зв`язку з порушенням зобов`язань за договором від 03.11.2009 щодо оплати наданих юридичних послуг, ТОВ «Потапенко та Партнери» звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до ТОВ «Лінен оф Десна» про стягнення 163000,00 грн основного боргу, 10563,83 грн пені за період з 05.05.2020 по 05.11.2020, 4075,00 грн інфляційних втрат та 3260,00 грн 3 % річних за період з 05.05.2020 до 04.01.2021 (справа № 920/44/21).

Рішенням Господарського суду Сумської області від 14.06.2021 у справі № 920/44/21, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021, позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Лінен оф Десна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Потапенко та Партнери заборгованість за договором про надання юридичних послуг від 03.11.2009 № 1 в сумі 163 000,00 грн, пеню в сумі 10563,83 грн, інфляційні втрати в сумі 4075,00 грн, 3 % річних в сумі 3260,00 грн, відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 2713,48 грн, відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн та компенсацію витрат представника позивача на проїзд в судове засідання в сумі 686,95 грн.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами й обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б однієї зі згаданих умов не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору на загальних підставах.

У справі № 920/1427/21 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача інфляційного збільшення суми боргу, пені, 3 % річних за несвоєчасну оплату юридичних послуг, що нараховані за період з 05.01.2021 по 09.12.2021 і не були предметом спору у справі № 920/44/21 (інший період нарахування), тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі № 920/1427/21 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 та п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України.

Господарський суд у справі № 920/44/21 встановив факт надання позивачем відповідачу та прийняття останнім без зауважень чи заперечень юридичних послуг вартістю 163000,00 грн згідно з актом здачі-прийняття №1227 від 27.04.2020; факт порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача невиконанням зобов`язань щодо оплати наданих юридичних послуг у встановлені договором строки, зокрема до 05.05.2020; факт прострочення оплати послуг з 06.05.2020.

Відповідно до матеріалів справи, рішення суду у справі № 920/44/21 виконане відповідачем у примусовому порядку в межах виконавчого провадження № 67522627. Постановою приватного виконавця від 10.12.2021 закрите виконавче провадження, у зв`язку з погашенням заборгованості за рішенням суду у повному розмірі.

Предметом спору у справі № 920/1427/21 є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період прострочення виконання зобов`язань з оплати послуг за договором про надання юридичних послуг № 1 від 03.11.2009 вартістю 163 000 грн., що не був заявлений позивачем до стягнення у справі № 920/44/21 до моменту фактичного погашення боргу (10.12.2021).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 598 ЦК передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК).

Згідно зі ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 625 ЦК, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, на підставі ст. 625 ЦК, останньому нараховані інфляційні втрати у розмірі 15255,46 грн та 3% річних у розмірі 4541,67 грн за період з 05.01.2021 по 09.12.2021, виходячи з суми заборгованості в розмірі 163000 грн, що була фактично погашена відповідачем 10.12.2021 в порядку примусового виконання рішення суду у справі № 920/44/21.

Посилання відповідача на відсутність вини у простроченні оплати послуг у період з 05.01.2021 по 09.12.2021, на відсутність обов`язку сплачувати заборгованість за договором до остаточного вирішення спору у справі № 920/44/21 суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Господарський суд Сумської області у справі № 920/44/21 встановив факт порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача невиконанням зобов`язань щодо оплати наданих юридичних послуг у встановлені договором строки, зокрема до 05.05.2020.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Інфляційне нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є наслідком прострочення боржником грошового зобов`язання і способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Разом з цим, правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Таким чином, зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за договором про надання юридичних послуг не припинилося після звернення позивача з позовом до суду у справі № 920/44/21, ухвалення судом рішення у цій справі та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання, а відтак позивач має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

Суд встановив, що розрахунок позивача є арифметично вірним.

З огляду на викладене, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати послуг за договором, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 15 255 грн 46 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 4541 грн 67 коп. 3 % річних за період з 05.01.2021 по 09.12.2021.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до розрахунку позивача, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, відповідно до п. 7.7. договору, останньому нарахована пеня в сумі 22 574 грн 38 коп. за період з 05.01.2021 по 09.12.2021, виходячи з суми заборгованості за надані послуги в розмірі 163000,00 грн., строк оплати яких настав 05.05.2020.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений. При цьому перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У постанові від 20.08.2021 у справі №910/13575/20 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначив, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду відхилив доводи заявника касаційної скарги про необхідність врахування правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, оскільки дійшов висновку про відсутність підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19 та уточнив правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України.

У пункті 7.7. договору сторони погодили, що у випадку прострочення відповідачем платежів за цим договором відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за весь період прострочення.

З урахуванням положень ст. ст. 251, 252 ЦК України, суд встановив, що пункт 7.7. договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначення "до дати фактичного виконання", тощо.

Умову, передбачену у п. 7.7. договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

За цих обставин, враховуючи, що зобов`язання з оплати послуг вартістю 163 000 грн. мало бути виконане до 05.05.2020, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 22 574 грн 38 коп. за період з 05.01.2021 по 09.12.2021, оскільки вона нарахована поза межами визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України строку (шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано).

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви, згідно з платіжним дорученням № 1433 від 22.12.2021, позивач сплатив судовий збір в сумі 2270 грн. 00 коп.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд встановив, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 920/1427/21 в сумі 3000 грн. 00 коп. підтверджується договором про надання правової допомоги (правових послуг) № 1 від 24.12.2020, укладеним між позивачем та адвокатським об`єднанням «Потапенко та партнери» в особі адвоката Разкевич В.О., додатком № 3 від 20.12.2021 до договору про надання правової допомоги (правових послуг) № 1 від 24.12.2020, довіреністю від 21.12.2020, ордером серії КС № 786089 від 23.12.2021, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 8087/10, рахунком-фактурою № 163 від 22.12.2021, актом здачі-прийняття наданих послуг № 163 від 23.12.2021, платіжним дорученням про оплату адвокатських послуг № 1432 від 22.12.2021, випискою з банку від 22.12.2021.

Суд вважає, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Разом з цим, відповідач не скористався правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (1060 грн. 61 коп. витрат по сплаті судового збору, 1401 грн 68 коп. витрат на професійну правничу допомогу).

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лінен оф Десна (вул. Жужоми, буд. 31, м. Глухів, Сумська область, 41400, код ЄДРПОУ 36235356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Потапенко та Партнери (вул. Житкова, буд. 3, офіс 1, м. Київ, 04060, код ЄДРПОУ 33497172) 15255 грн 46 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 4541 грн 67 коп. 3 % річних, 1060 грн 61 коп. витрат по сплаті судового збору, 1401 грн 68 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3.У задоволенні позову в частині стягнення пені відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 06.05.2022.

СуддяД. В. Вдовенко