Постанова

від 14.11.2022 по справі 920/1427/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2022 р. Справа№ 920/1427/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінен оф Десна"

на рішення господарського суду Сумської області від 02.05.2022 (повний текст складено 06.05.2022)

у справі № 920/1427/21 (суддя Вдовенко Д.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Потапенко та Партнери»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінен оф Десна»

про стягнення 42 371, 51 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Потапенко та Партнери» (далі за текстом - ТОВ "Потапенко та Партнери"; позивач) звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінен оф Десна» (далі за текстом - ТОВ «Лінен оф Десна»; відповідач) про стягнення 42 371, 51 грн, в тому числі 15 255, 46 грн інфляційних втрат, 22 574, 38 грн пені та 4 541, 67 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 1 від 03.11.2009 в частині своєчасної оплати за період з 05.01.2021 по 09.12.2021.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду Сумської області від 02.05.2022 позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ «Лінен оф Десна» на користь ТОВ «Потапенко та Партнери» 15 255, 46 грн інфляційного збільшення суми боргу, 4 541, 67 грн 3 % річних, 1 060, 61 грн витрат по сплаті судового збору, 1 401, 68 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні позову в частині стягнення пені відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що з огляду на встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати послуг за договором, правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 15 255, 46 грн інфляційного збільшення суми боргу, 4 541, 67 грн 3 % річних за період з 05.01.2021 по 09.12.2021. В частині відмови в позові про стягнення пені суд послався на те, що вона нарахована поза межами визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України строку (шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано).

Короткий зміст апеляційної скарги, її доводів та заперечень на неї.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, ТОВ "Лінен оф Десна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Підставою апеляційного оскарження відповідач вказує порушення судом першої інстанції норм процесуального права (ст. 162 ГПК України). Відповідач вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовано неналежними підставами, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її доводів, посилаючись на те, що скаржником не надано доказів та наведено норм права, що підтверджують викладені в апеляційній скарзі обставини.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2022 апеляційну скаргу ТОВ "Лінен оф Десна" у справі № 920/1427/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2022 витребувано з господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1427/21 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Лінен оф Десна" на рішення господарського суду Сумської області від 02.05.2022 у справі № 920/1427/21 до надходження матеріалів із суду першої інстанції.

Після надходження до суду матеріалів справи та виходу головуючого судді Ходаківської І.П. з відпустки, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 апеляційну скаргу ТОВ "Лінен оф Десна" на рішення господарського суду Сумської області від 02.05.2022 у справі № 920/1427/21 залишено без руху; скаржнику встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Після усунення недоліків апеляційної скарги та виходу судової колегії з відпустки, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 за клопотанням ТОВ "Лінен оф Десна" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Сумської області від 02.05.2022 у справі № 920/1427/21 та відкрито апеляційне провадження; постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи на підставі ст. 270 ГПК України.

Обставини, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору про надання юридичних послуг №1 від 03.11.2009, укладеного між відповідачем та позивачем, останній взяв на себе зобов`язання за замовленням відповідача надавати йому юридичні послуги та консультації в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а відповідач - оплачувати їх вартість.

Пунктом 2.1 договору визначено, що після надання послуг або в останній день місяця позивач передає (направляє) відповідачу: акт прийому-передачі виконаних робіт (2 примірники) та рахунок-фактуру.

За положеннями п. 2.2 договору відповідач зобов`язався протягом десяти календарних днів від дати отримання від позивача документів, зазначених у пункті 2.1 договору, підписати акт прийому-передачі та один примірник передати (направити) позивачу. У разі якщо відповідач не виконає зазначені зобов`язання, роботи (послуги) вважаються прийнятими, за винятком випадку, передбаченого пунктом 2.3 договору.

Згідно з п. 2.5 договору відповідач зобов`язаний оплатити рахунок позивача протягом 5-ти банківських днів.

Додатком № 4 до договору від 22.11.2012, сторони продовжили дію договору на невизначений строк (п. 2 додатку № 4 до договору).

В п. 7.7 договору сторони погодили, що у випадку прострочення відповідачем платежів за цим договором відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за весь період прострочення.

На виконання умов зазначеного вище договору позивачем надано відповідачу юридичні послуги загальною вартістю 163 000, 00 грн, що підтверджується актом здачі-прийняття наданих послуг № 1227 від 27.04.2020, за період з 01.06.2018 по 27.04.2020.

27.04.2020 позивачем відповідачу виставлено рахунок-фактура №1227 на оплату зазначених юридичних послуг.

Несплата відповідачем наведених коштів та порушення зобов`язань за договором від 03.11.2009 стала підставою для звернення ТОВ «Потапенко та Партнери» до господарського суду Сумської області з позовом до ТОВ «Лінен оф Десна» про стягнення 163 000, 00 грн основного боргу, 10 563,83 грн пені за період з 05.05.2020 по 05.11.2020, 4 075, 00 грн інфляційних втрат та 3 260, 00 грн 3 % річних за період з 05.05.2020 до 04.01.2021 (справа №920/44/21).

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.06.2021 у справі №920/44/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021, позов задоволено, стягнуто з ТОВ «Лінен оф Десна» на користь ТОВ «Потапенко та Партнери» заборгованість за договором про надання юридичних послуг від 03.11.2009 № 1 в сумі 163 000, 00 грн, пеню в сумі 10 563, 83 грн, інфляційні втрати в сумі 4075,00 грн, 3 % річних в сумі 3 260, 00 грн, відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 2 713, 48 грн, відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000, 00 грн та компенсацію витрат представника позивача на проїзд в судове засідання в сумі 686, 95 грн.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати, 3 % річних та пеню за період, який настав після звернення ним до господарського суду у справі № 920/44/21 та до дати виконання рішення у наведеній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

У ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання визначено як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Договірне зобов`язання - це відносне правовідношення між юридично рівними і майново самостійними особами, що виникає на підставі укладеного договору, який виражає їх загальну волю на досягнення цивільно-правових результатів майнового чи немайнового характеру, настання яких відбувається у разі здійснення боржником певних активних дій, що відповідають праву вимоги кредитора і не зачіпають прав і законних інтересів третіх осіб, що не є учасниками зазначеного правовідношення. Оскільки метою договірних зобов`язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів, особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов`язання - це вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет. При виконанні різноманітних договірних зобов`язань суб`єкти повинні керуватися загальними засадами, що йменуються принципами виконання зобов`язання. І в сучасних умовах до них відносять принципи належного та реального виконання зобов`язання, які, до речі, традиційно вважались такими (аналогічний висновок міститься у п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 607/3693/17).

За ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться в ст. 610 ЦК України, а саме відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора при цьому згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України виникає кореспондуюче право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення сплати основного боргу.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

У п. 43 постанови від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, у п. 7.53 постанови від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18 Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що інфляційні втрати та 3 % річні нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання, а тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Матеріалами справи підтверджено, що факт порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача невиконанням зобов`язань щодо оплати наданих юридичних послуг у встановлені договором строки, зокрема, до 05.05.2020 встановлено господарським судом Сумської області при розгляді справи № 920/44/21.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Предметом позову у даній справі є стягнення, зокрема, інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період після заявлення позову у справі №920/44/21 і до моменту фактичного погашення боргу, тобто, з 05.01.2021 по 09.12.2021, нарахованих на суму заборгованості з оплати послуг за договором про надання юридичних послуг № 1 від 03.11.2009 вартістю 163 000 грн.

З урахуванням зазначеного вище, апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача передбачені ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційні втрати за періоди, відмінні від періодів стягнення у справі № 920/44/21, нараховані на суму основного боргу.

Стосовно заявленої вимоги про стягнення пені слід зазначити таке.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.08.2021 у справі №910/13575/20, яку обґрунтовано враховано місцевим господарським судом, у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

Згідно з п. 7.7 договору у випадку прострочення відповідачем платежів за цим договором відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за весь період прострочення.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, у пункті 7.7. договору не встановлено іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, так само, як і вказівки на подію, що має неминуче настати, а відтак, умовами договору не встановлено іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 22 574, 38 грн за період з 05.01.2021 по 09.12.2021, оскільки вона нарахована поза межами визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України строку (шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано).

Отже, оскаржене рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову є правомірним.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд вирішує питання про відшкодування або оплату судових витрат на користь сторони у разі повного чи часткового задоволення її вимог.

З огляду на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінен оф Десна» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 02.05.2022 у справі №920/1427/21 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінен оф Десна».

Поновити дію рішення господарського суду Сумської області від 02.05.2022 у справі № 920/1427/21.

Матеріали справи № 920/1427/21 повернути до господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано - 14.11.2022 (у зв`язку із участю суддів Демидової А.М. та Владимиренко С.В. у період з 07.11.2022 по 11.11.2022 у підготовці для підтримання кваліфікації суддів апеляційних господарських судів).

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова