Рішення

від 05.05.2022 по справі 420/2018/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2018/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРГО СЕРВІСЕС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про корегування митної вартості товарів №UА500490/2021/000014/2 від 14.12.2021 року та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 27 січня 2022 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРГО СЕРВІСЕС» до Одеської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про корегування митної вартості товарів від 14.12.2021 року №UА500490/2021/000014/2;

- судові витрати в сумі 9 981,00 грн. (2481,00 грн. судовий збір та 7500,00 грн. витрати на правову допомогу) покласти на відповідача.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАРГО СЕРВІСЕС» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте відповідачем, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці, містились розбіжності та були відсутні всі відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРГО СЕРВІСЕС».

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.

18 лютого 2022 року від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №ЕС/596/22).

Станом на 06 травня 2022 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

На підставі зовнішньоекономічного контракту №UА0501 від 01.04.2021 року, інвойсу №0501-23 від 06.10.2021 року ТОВ «ЛАРГО СЕРВІСЕС» 13.12.2021 року о 14 годині 50 хв. подано до Одеської митниці для митного оформлення за електронною митною декларацією №UА500490/2021/208107, ввезені на митну територію України товари, а саме:

- товар №1: «Засоби для макіяжу губ, не в аерозольній упаковці, не містять озоноруйнівних речовин, наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, в асортименті: бальзам для губ, - 53280 шт.; олівець для губ, - 2880 шт. Торговельна марка: Parisa. Виробник: Parisa Trade Ltd./Zhejiang San yuanse Cosmetic Co., Ltd. Країна виробництва: Китай (СN)». Митна вартість товару №1 заявлена декларантом за 1 (основним) методом визначення митної вартості на рівні 323 922,21 грн. Митні платежі розраховані декларантом склали 90 050,37 грн. у тому числі: мито 6,5 % - 21 054,94 грн., ПДВ 20% - 68 995,43 грн.;

- товар №2: «Розпилювачі ароматичних речовин, що складаються з флакона, міні куркового дозатора-розпилювача, кришки та фіксуючого кільця, постачаються у розібраному стані для зручності транспортування, в асортименті: розпилювач для парфумерної продукції, - 50 000 компл. Торговельна марка: немає даних. Виробник: Parisa Trade Ltd. Країна виробництва: Китай (СN)». Митна вартість товару №2 заявлена декларантом за 1 (основним) методом визначення митної вартості на рівні 382 796,38 грн. Митні платежі розраховані декларантом склали 122 494,84 грн. у тому числі: Мито 10% - 38 279,64 грн., ПДВ 20% - 84 215,20 грн.;

- товар №3: «Засоби для макіяжу очей, не в аерозольній упаковці, не містять озоноруйнівних речовин, наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, в асортименті: олівець для очей, - 23040 шт.; олівець для брів, - 40320 шт. Торговельна марка: Parisa Trade Ltd. Виробник: Parisa Trade Ltd. Країна виробництва: Китай (СN)». Митна вартість товару №3 заявлена декларантом за 1 (основним) методом визначення митної вартості на рівні 205920,94 грн. Митні платежі розраховані декларантом склали 57 246,02 грн. у тому числі: мито 6,5% -13 384,86 грн., ПДВ 20% - 43 861,16 грн.

Згідно інвойсу №0501-33 від 06.10.2021 року загальна вартість поставки складає 33 771,32 дол. США на умовах поставки INCOTERMS 2010, CFR-Одеса.

Разом із ЕМД №UА500490/2021/208107 від 14.12.2021 року, для підтвердження заявленої митної вартості, декларантом позивача, відповідачу було подано наступні документи:

- зовнішньоекономічний контракт №UА0501 від 01.04.2021 року;

- Інвойс №0501-23 від 06.10.2021 року;

- Коносамент СОSU6315877590 від 28.10.21 року;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) СMR № 17 від 11.12.21 року.

24.09.2021 року о 18 годині 10 хв. відповідачем надіслано декларанту електронне повідомлення у якому зазначено вимогу та підстави щодо надання додаткових документів які підтверджують митну вартість товарів, а саме відповідач запропонував декларанту надати (за наявності) протягом 10 календарних днів такі додаткові документи:

«...1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) банківські та платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

4) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, відповідно до наказу МФУ від 24.05.2012 року №599;

5) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

6) виписку з бухгалтерської документації;

7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

9) копію митної декларації країни відправлення та її переклад відповідно ст. 254 МКУ...».

На вимогу відповідача, 14.12.2021 року позивачем був наданий прайс-лист б/н від 01.10.2021 року, а також Лист №12 від 14.12.2021 року.

14.12.2021 року о 18 годині 48 хв. від відповідача було отримано електронне повідомлення з пропозицією надати наявну інформацію щодо вартості операції з ідентичними або подібними (аналогічними) товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього згідно з положеннями статей 59 та 60 МКУ.

У відповідь позивач надіслав відповідачу лист №12/1 від 14.12.2021 року з повідомленням про відсутність у позивача запитуваної митницею інформації. Крім того, додатково позивач надіслав лист №12/2 від 14.12.2021 року, у якому повідомив відповідача про неможливість надання затребуваних додаткових документів.

14.12.2021 року о 19 годині 12 хв. від відповідача було отримано консультацію у якій останній повідомив, що у митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ) - за резервним методом. У митного органу наявна інформація, яка ґрунтується на раніше визнаної (визначеної) митним органам митної вартості товарів: - по товару №1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить - 12,0443 доларів США за кг. нетто (митна декларація №UА401060/2021/009257 від 20.09.2021 року та винесене рішення про коригування митної вартості товарів від 21.04.2021 року №UА500490/2021/000013/2 товар «Косметичні засоби для дітей для макіяжу губ: набір дитячої косметики ...», вагою 144 кг, умови поставки СІF, метод визначення МВ - 1, контракт не прямий), ніж заявлено декларантом 6,1171 доларів США за кг нетто».

14.12.2021 року о 19 годині 22 хв. від відповідача було отримано консультацію, у якій повідомлено, що попередня консультація помилково надіслана та що вірною вважати наступну вислану консультацію, а саме - «...В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом/послідовного використання методів, зазначених у ст. 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ) - за резервним методом. У митного органу наявна інформація, яка ґрунтується на раніше визнаної (визначеної) митним органам митної вартості товарів: - по товару № 1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить - 12,0443 доларів США за кг нетто (митна декларація №UА401060/2021/009257 від 20.09.2021 року, товар «Косметичні засоби для дітей для макіяжу губ: набір дитячої косметики ...», вагою 144 кг., умови поставки СІF, метод визначення МВ -1, контракт не прямий), ніж заявлено декларантом 6,1171 доларів США за кг нетто».

14.12.2021 року, відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості №UА500490/2021/000014/2 відповідно до якого митну вартість товару №1 було скориговано за Резервним методом визначення митної вартості, а митну вартість товарів №2, №3 було визнано за першим (основним) методом визначення митної вартості.

Відповідно до Рішення, митну вартість товару № 1 «Засоби для макіяжу губ... ... олівець для губ, - 2880 шт. Торговельна марка: Parisa. Виробник: Parisa Trade Ltd./Zhejiang San yuanse Cosmetic Co., Ltd. Країна виробництва: Китай (СN)» було скореговано відповідачем за 6 (Резервним) методом визначення митної вартості до рівня 23600,81 доларів США (12,0443 дол. США/кг).

У зв`язку з прийняттям оскаржуваного Рішенням, відповідачем було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів №UА500490/2021/000205.

Позивач, вважаючи, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, такими, що прямо суперечать нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 року (надалі по тексту МК України) в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частини 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, містять невідповідності чи є такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14), в яких вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 20.03.2018 року по справі №815/4132/17, яким колегія суддів, враховуючи встановлені обставини справи погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що Товариство надало усі, передбачені Митним кодексом України, документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. Натомість всупереч частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року) контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування другорядного методу, а саме - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступні підстави:

« 1. ... На вимогу митного органу, у встановлений законодавством строк відповідно до частини 3 статті 53 МКУ, декларантом не надано усіх витребуваних додаткових документів (окрім прайс-листа), тобто не надані відомості щодо додання даних витрат (складових митної вартості) до ціни товару, що мають бути доданими, відповідно до пункту 6 частини десятої статті 58 МКУ. Також декларантом не надані відомості про вартість робіт, пов`язаних із пакуванням та не надані відомості щодо додання даних витрат (складових митної вартості) до ціни товару, що мають бути доданими, відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МКУ...

2. ... декларантом не подано усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, які б спростували встановлені розбіжності...

3. ... Встановлено, що стосовно оцінюваного товару інформація щодо прийнятої митним органом вартості операції з ідентичними або подібними (аналогічними) товарами із урахуванням вимог та застережень статей 59, 60 та 61 МКУ відсутня, у зв`язку із чим визначення митної вартості не може бути здійснено за методами визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Визначення митної вартості за методами на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості відповідно до статей 62 та 63 МКУ не може бути здійснено у зв`язку із відсутністю інформації декларанта та виробника щодо вартості відповідних витрат. Враховуючи, що митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МКУ, митна вартість товару № 1 визначається відповідно до положень статті 64 МКУ із використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ) за резервним методом визначення митної вартості товарів на рівні 12,0443 доларів США за кг нетто та ґрунтується на раніше визнаної (визначеної) митним органам митної вартості за митною декларацією №UА401060/2021/009257 від 20.09.2021 року, товар «Косметичні засоби для дітей для макіяжу губ: Набір дитячої косметики ...», вагою 144 кг., умови поставки СІF, метод визначення МВ - 1, контракт не прямий, ніж заявлено декларантом 6,1171 доларів США за кг нетто...».

Що стосується першої обставини суд зазначає наступне.

Відповідно до міжнародних правил Інкотермс-2010, за умовами поставки СFR означає що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця.

Термін СFR зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

З аналізу положень Інкотермс вбачається, що продавець зобов`язаний завантажити товар на транспортний засіб і сплатити вартість доставки до місця вказаного покупцем.

Тобто будь-яких складових митної вартості, на умовах Інкотермс СFR Одеса, бути не може, оскільки формування продавцем ціни на товар та включення до контрактної вартості товару витрат продавця на зберігання, навантаження, тари, пакування, маркування та перевезення вже здійснено продавцем. За умовами Інкотермс СFR страхування вантажу не є обов`язком ані продавця, ані покупця.

Таким чином, висновки відповідача що на умовах поставки СFR Одеса до митної вартості мають бути включені складові митної вартості, а саме відомості про вартість робіт, пов`язаних із пакуванням та не надані відомості щодо додання даних витрат (складових митної вартості) до ціни товару - є казуїстичними, та такими що прямо суперечать приписам міжнародних правил Інкотермс 2010.

Щодо другої обставини прийняття оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

Як зазначив відповідач у повідомленні від митниці декларанту позивач мав надати наступні документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) банківські та платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

4) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, відповідно до наказу МФУ від 24.05.2012 року №599;

5) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

6) виписку з бухгалтерської документації;

7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

9) копію митної декларації країни відправлення та її переклад відповідно ст.254 МКУ.

Зі змісту Контракту вбачається що поставка здійснюється виробником товару. взаємовідносини позивача існують лише з постачальником товару. Отже будь-яких угод з третіми особами у позивача бути не могло. У зв`язку з чим і відсутні договори (угоди, контракти) із третіми особами, а відповідно відсутні й рахунки про здійснення платежів третім особам.

Що стосується банківських та платіжних документів - то як вже зазначалося вище, оцінюваний товар поставляється з відстроченням розрахунків між Продавцем та Покупцем (п.5.2. Контракту).

Отже банківські та платіжні документи не надані позивачем у зв`язку із їх фактичною несплатою на час митного оформлення.

Що стосується не надання документів що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів відповідно до наказу МФУ від 24.05.2012 року №599 суд зазначає, по-перше, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Поставка товару здійснювалась на умовах Інкотермс СFR - Одеса. Отже всі витрати на транспортування товару до порту Одеса покладаються на продавця. Враховуючи що на умовах Інкотермс СFR - Одеса витрати на транспортування включені у вартість товару, у позивача не могло бути документів що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Що стосується страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування - то позивач не міг їх надати оскільки страхування вантажу не здійснювалось ані позивачем, ані продавцем товару.

Що стосується виписки з бухгалтерської документації, слід зазначити що відповідач не конкретизує які саме відомості має підтвердити така виписка. Враховуючи той факт, що підтвердженню підлягали складові митної вартості (яких за умовами Інкотермс СFR. не могло бути) - позивач не міг її надати з об`єктивних причин, а саме відсутності такої виписки.

Прайс-лист виробника товару був наданий відповідачу, але останній не дослідив зазначені в ньому відомості та не надав оцінки. Тобто - проігнорував наданий документ.

Що стосується висновків про якісні та вартісні характеристики товарів - то враховуючи той факт, що підтвердженню підлягали складові митної вартості, висновок про вартісні характеристики товару за своєю суттю не міг надати відповідачу таку інформацію.

Що стосується копії митної декларації країни відправлення - то у позивача не було в наявності цього документу.

Враховуючи, що відповідач вимагав надання документів які фізично не могли існувати та не могли містити відомості про складові митної вартості, а також ігнорування наданого прайс-листа, то вищенаведене ставить під сумнів необхідність позивача в запитуваних документах.

Щодо третьої обставини прийняття оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

Як зазначив відповідач у Рішенні (гр. 33), порівняння митної вартості було здійснено з товаром оформленим за митною декларацією №UА401060/2021/009257 від 20.09.2021 року, товар «Косметичні засоби для дітей для макіяжу губ: Набір дитячої косметики ...», вагою 144 кг., умови поставки СFR, тобто з товарною партією меншою майже в чотирнадцять разів, на інших умовах поставки, які включають в себе страхування. Крім того, як зазначив відповідач - «...контракт не прямий...», це означає що товар з яким здійснено порівняння постачався не виробником товару, а посередником.

Всупереч ч. 2 ст. 55 МК України та пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, відповідач в оскаржуваному Рішенні не надано пояснень щодо здійсненого коригування на обсяг партії та умов поставки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах, а саме: «Як вбачається з оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, єдиною підставою для коригування митної вартості товарів слугувала інформація з електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі - ЄАІС) ДФС України щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості. Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості».

Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, всупереч вимогам вищенаведеної норми, рішення про коригування митної вартості товарів від 29.12.2016 року №805130000/2016/000076/2 та №805130000/2016/000077/2 не містять такої інформації, що не дає підстав вважати ці рішення обґрунтованими та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого ПП «АЗЧ Постач» товару та протиправність оскаржуваних рішень (постанова Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі №820/636/17).

Також колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що на підтвердження правомірності коригування митної вартості товарів відповідач у своєму рішенні не наводить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення (постанова Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі № 812/2336/14).

Аналогічна позиція, щодо такого порушення органами доходів і зборів, викладена в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року (ЄДРСР - 42495140), підтримана Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 4 червня 2015 року (ЄДРСР - 44834420). Так само Полтавський окружний адміністративний суд у справі №816/2913/14 дійшов висновку, що «саме лише зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформленої митної декларації з вищим рівнем митної вартості не може вважатися належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості без дослідження митної декларації іншого митного оформлення з доданими до неї документами» (від 12 вересня 2014 року, ЄДРСР - 40557368). Наведена позиція також була підтримана Вищим адміністративним судом (ухвала від 10 листопада 2014 року, ЄДРСР - 41392078).

Аналогічна позиція, щодо такого порушення органами доходів і зборів, / викладена в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року (ЄДРСР - 42495140), підтримана Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 4 червня 2015 року (ЄДРСР - 44834420). Так само Полтавський окружний адміністративний суд у справі №816/2913/14 дійшов висновку, що «саме лише зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформленої митної декларації з вищим рівнем митної вартості не може вважатися належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості без дослідження митної декларації іншого митного оформлення з доданими до неї документами» (від 12 вересня 2014 року, ЄДРСР - 40557368). Наведена позиція також була підтримана Вищим адміністративним судом (ухвала від 10 листопада 2014 року, ЄДРСР - 41392078).

Додатково слід вказати на казуїстичність висновків відповідача про неможливість використання основного методу визначення митної вартості та коригування митної вартості, із-за не подання декларантом усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. Так, відповідач коригує митну вартість товару № 1 за резервним методом і в той самий час, за тих самих підстав визнає митну вартість товарів №2, №3. Тобто у оскаржуваному Рішенні містяться суперечливі, взаємовиключні відомості про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості для товару № 1 та визнання митної вартості за основним методом для товарів №2, №3, одночасно. Таким чином, вказані відповідачем у запиті та оскаржуваному Рішенні недоліки, не дають підстав для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що документами, поданими до митного оформлення товарів, підтверджується заявлена позивачем митна вартість товарів, яка базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню.

Отож, визначаючи вартість товару за другорядним методом, відповідач не навів жодних розрахунків визначеної ним митної вартості та не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі та які складові вплинули на формування зазначеної вартості.

На необхідність з`ясування вказаних обставин при прийнятті рішення про корегування митної вартості вказав Верховний суд у постановах від 23.04.2019 року у справі №810/1479/16 та від 26 лютого 2019 року у справі №808/454/18.

Таким чином, приймаючи рішення про коригування митної вартості відповідач повинен був зазначити про наявність підстав, перелічених у ч.1 ст.55 МК України та конкретно обґрунтувати і навести причини, через які заявлену позивачем митну вартість не може бути визнано за документами наданими позивачем до митного оформлення.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту).

Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

В свою чергу, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

У ході розгляду справи відповідач не надав жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації та не дають можливості визначити митну вартість шляхом застосування обраного декларантом основного методу за ціною договору.

За викладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРГО СЕРВІСЕС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про корегування митної вартості товарів №UА500490/2021/000014/2 від 14.12.2021 року та зобов`язання вчинити певні дії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

У прохальній частині позовної заяви позивач також просить судові витрати в сумі 9 981,00 грн. (2481,00 грн. судовий збір та 7500,00 грн. витрати на правову допомогу) покласти на відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідачем було зазначено, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 7500 грн. становить 3.3 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з 01 січня 2021 року, або 1,25 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, або мінімальну заробітку плату у погодинному розмірі за 207 годин роботи. Отже, на переконання відповідача, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 7500 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача та стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності та співрозмірності.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Судом встановлено, що 27.12.2021 року між позивачем та адвокатським бюро «ПОВРАЗЮК ТА ПАРТНЕРИ» укладено договір про надання правової допомоги №000009-МВ (далі Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно п.4.7 Договору, Клієнт сплачує Адвокатському бюро за підготовку та подання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду на рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UА500490/2021/000014/2 від 14.12.2021 року гонорар у фіксованому розмірі в сумі 7 500,00 грн. протягом 3-х днів від дати отримання Клієнтом рахунку.

Відповідно до Акту прийому наданих послуг від 24.01.2022 року до договору №000009-МВ про надання правової допомоги від 27.12.2021 року, вартість наданих послуг (виконаної роботи) склала 7 500,00 грн. без ПДВ.

Адвокатським бюро виставлено позивачу рахунок на оплату №28/12 від 27.12.2021 року за підготовку та подання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду на рішення Одеської митниці про коригування митної вартості №UА500490/2021/000014/2 від 14.12.2021 року та супровід адміністративної справи в суді першої інстанції на суму 7 500,00 грн.

Згідно платіжного доручення №5640000769 від 10 січня 2022 року, позивачем сплачено кошти в сумі 7 500,00 грн. згідно рахунку №28/12 від 27.12.2021 року.

Однак, слід зазначити, що згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 640/2076/19 зазначено, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, безвідносно до наявності в матеріалах справи відповідних платіжних документів. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 і постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 160/6899/20.

Як встановлено судом представник позивача зазначає, що загальна вартість наданих послуг становить 7 500,00 грн., а тому просить суду стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в повному обсязі.

Суд звертає увагу на те, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку, тому, суд вважає, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір правничої допомоги є завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

На думку суду, обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, враховуючи, що вказана справа є типовою та незначної складності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 5000,00 грн. Аналогічні висновки щодо необхідності застосування критеріїв співмірності при оцінці наданих адвокатом послуг викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі №200/14113/18-а.

Відтак, суд доходить висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ТОВ «ЛАРГО СЕРВІСЕС» у загальній сумі 2 481 грн. 00 коп., сплачені згідно платіжного доручення №5640000784 від 24 січня 2022 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРГО СЕРВІСЕС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про корегування митної вартості товарів №UА500490/2021/000014/2 від 14.12.2021 року та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про корегування митної вартості товарів від 14.12.2021 року №UА500490/2021/000014/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРГО СЕРВІСЕС» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 481 грн. 00 коп. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня нуль копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРГО СЕРВІСЕС» суму судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп. (п`ять тисяч гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАРГО СЕРВІСЕС» (вул. Мечнікова, буд.16, офіс 4-8, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 39333274)

Відповідач: Одеська митниця (вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя С.О. Cтефанов