Ухвала

від 03.11.2022 по справі 420/2018/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/2018/22Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Осіпова Ю.В., суддів: Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларго Сервісес» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2022 року позов ТОВ «Ларго Сервісес» - задоволено. Визнано противоправним та скасовано рішення Одеської митниці про корегування митної вартості товарів від 14.12.2021р. №UА500490/2021/000014/2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 2481 грн. та суму судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, відповідач 03.06.2022р. подав апеляційну скаргу.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2022р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху з підстав не сплати апелянтом судового збору. Апелянту надано 10-денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

17.06.2022р. митним органом подано клопотання про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2022р. клопотання Одеської митниці про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги - задоволено частково.

29.06.2022р. митним органом вдруге подано клопотання про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2022р. клопотання Одеської митниці про відстрочення сплати судового збору - залишено без задоволення, а апеляційну скаргу - повернуто апелянту.

06.10.2022р. відповідач повторно подав апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2022р.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2022р. дана апеляційна скарга була залишена без руху у зв`язку із несплатою судового збору та пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Копію вказаної ухвали направлено на адресу відповідача та отримано останнім 17.10.2022р.

27.10.2022р. до апеляційного суду надійшло клопотання апелянта про усунення недоліків із проханням поновити строк оскарження судового рішення. В обґрунтування доводів клопотання апелянт, посилаючи на Укази Президента України про введення та продовження дії воєнного стану в Україні, зауважив, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення відповідних процесуальних строків. Як зазначає відповідач, зазначені обставини з 24.02.2022р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними і невідворотними.

При цьому, митним органом подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке, у свою чергу, обґрунтовано відсутністю фінансування на оплату судового збору.

Дослідивши вищезазначені доводи відповідача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, за приписами ч.1 ст.133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Наведені положення процесуального закону дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або ж розстрочення останнього, є правом, а не обов`язком суду й, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Питання ж відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване ст.8 Закону України «Про судовий збір», норми якої є спеціальними.

Як вбачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може, зокрема, відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (ч.1 вказаної статті), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (ч.2 цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди.

Разом із тим, вивчивши клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору та викладені у ньому обставини, колегія суддів дійшла висновку, що такі не можуть бути підставою для його задоволення в силу положень ст.8 Закону України «Про судовий збір». У вказаному вище клопотанні, апелянт, за відсутності належних та допустимих доказів, посилається лише на загальні обставини щодо обмежених фінансових можливостей.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 30.12.2020р. у справі №560/3049/20 та від 26.05.2021р. у справі №320/3335/20.

При прийнятті таких висновків, суд враховує положення ст.129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Таким чином, обставини пов`язані з внутрішньою процедурою виділення та погодження коштів на сплату судового збору, а також обставини щодо фінансування суб`єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для цієї мети, не можуть вважатися достатніми для звільнення від такої сплати.

Судова колегія зауважує, що за законодавством України введення воєнного стану не змінено порядок сплати судового збору.

Обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно. Застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника (апелянта) можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Разом із тим, варто зазначити про те, що право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується із обов`язком сторін дотримуватися процесуального законодавства щодо строків реалізації цього права. Відповідні процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Недотримання ж встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Частиною 1 ст.295 КАС України регламентовано, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо ж в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За приписами ч.ч.2,3 ст.295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч.2 ст.299 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів апеляційної скарги, оскаржуване рішення Одеського окружного адміністративного суду ухвалено - 06.05.2022р. та отримано відповідачем - 06.05.2022р. А відтак, строк на апеляційне оскарження вказаного рішення суду 1-ї інстанції, у даному випадку, спливає - 06.06.2022р.

Втім, апеляційна скарга вдруге подана Одеською митницею до суду апеляційної інстанції 06.10.2022р., тобто зі значним пропуском строку, передбаченого у КАС України, на апеляційне оскарження.

Так, ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у т.ч. органів державної влади.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Таким процесуальним обов`язком учасника справи визначено, зокрема, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, а також виконання встановлених законом вимог щодо оформлення апеляційної скарги (у тому числі сплати судового збору).

Отже, апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, для чого повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Варто зауважити про те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Причини ж пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У той же час, в ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати своє право на апеляційне оскарження судового рішення.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015р. №389-VIII, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Разом із тим, відповідачем взагалі не обґрунтовано, яким чином запровадження воєнного стану 24.02.2022р. вплинуло на його неспроможність своєчасно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги при зверненні з апеляційною скаргою в межах передбаченого у КАС України строку на апеляційне оскарження.

З урахуванням вищевказаного, можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого позивача (мала суб`єктивний характер), а тому й підстав для поновлення пропущеного процесуального строку, у даному випадку, суд не вбачає та відмовляє у задоволенні заяви з наведених у ній підстав.

Та обставина, що відповідач звернувся із первинною апеляційною скаргою у законодавчо визначений строк, яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору, не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу такого строку час реалізовувати своє право на оскарження судових рішень.

Більше того, невмотивоване задоволення заяви апелянта про поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою до суду утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення до судового захисту в тому числі фізичних та юридичних осіб, порушить принцип рівності сторін у адміністративному судочинстві.

Колегія суддів зауважує, що всі учасники справи є рівними перед законом і судом, зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі, при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, у зв`язку з чим, будь-які необґрунтовані зволікання останніх не свідчать про неухильне виконання покладених на них обов`язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи.

Згідно зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип «res judicata», особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008р.).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011р. у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Серед іншого, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, а також мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Відповідачем, у свою чергу, не надано суду належних доказів поважності причин пропуску строку, які не дозволяли йому подати апеляційну скаргу в розумний строк без невиправданих зволікань, а судом апеляційної інстанції надано йому достатній строк для усунення недоліків скарги, шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням інших поважних причин пропуску такого строку з доданням доказів на їх підтвердження.

Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з ч.1 ст.77 КАС України, повинна навести доводи та подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Однак, скаржником у заяві про усунення недоліків таких причин (інших ніж ті, що ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2021р. визнано неповажними) не наведено та відповідних доказів не надано.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у т.ч. і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

У п.46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», т.б. принципу «остаточності рішення», згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Положення п.4 ч.1 ст.299 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Отже, беручи до уваги значний пропуск відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відсутність належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись п.4 ч.1 ст.299 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Одеської митниці про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

У задоволенні клопотання Одеської митниці про поновлення строку апеляційного оскарження - відмовити

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2022 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Осіпов Ю.В. Судді Косцова І.П. Скрипченко В.О.