Постанова

від 23.02.2022 по справі 910/463/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2022 р. Справа№ 910/463/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрей"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 05.04.2021

у справі № 910/463/21 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-М"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрей"

про стягнення 21 775, 45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит-М" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрей" про стягнення 21 775, 45 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору-заявки № 5 від 28.01.2019 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання по сплаті за надані на підставі договору послуги з перевезення у розмірі 17 661, 00 грн. За порушення грошових зобов`язань з прострочення строків оплати позивачем було нараховано 1 330, 01 грн. 3 % річних, 2 784, 44 грн. інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі № 910/463/21 позов задоволено. На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрей" підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-М" 17661, 00 грн. основного боргу, 1 330, 01 грн. 3 % річних, 2 784, 44 грн. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270, 00 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем порушено зобов`язання щодо своєчасної оплати товару, що є порушенням умов укладеного договору та підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм ст. 625 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду скасувати та постановити нове, яким відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю та пропуском строку позовної давності.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи.

Апелянт вважає, що позивачем було пропущено процесуальний строк для звернення до суду з позовом, а отже суду першої інстанції слід було відмовити у позові у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Апелянт зазначає, що до спірних правовідносин застосовується строк позовної давності в один рік, перебіг якого розпочався через три місяці після укладення договору - заявки № 5 від 28.01.2019. Таким чином, строк позової давності розпочався 28.04.2019, а закінчився 28.04.2020.

Крім того, апелянт вважає, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем.

На думку відповідача перевізник (позивач) безпідставно порушив умови договору - заявки № 5 від 28.01.2019, а саме поставив автомобіль для завантаження 02.02.2019, а не до 31.01.2019, забрав ватаж у трьох місцях завантаження, а не в чотирьох, що підтверджується п.4 CMR № 2219. Крім того, здійснив перевезення 12 пальт, а не 13 як передбачено у договорі та підтверджується п.7 CMR № 2219. Тобто позивачем було порушено істотні умови зобов`язання, які встановлені договором та без погодження із замовником односторонню відмову від виконання зобов`язання.

Апелянт посилаючись на ч.1 ст. 615 ЦК України вважає, що мав право відмовитись повністю від оплати перевезення, яке виконано неналежним чином, однак пішов на зустріч позивачу та за попередньою домовленістю оплатив 90 000грн.

Також апелянт просить суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу розмірі 1500, 00 грн.

Позиції учасників справи.

Через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив апеляційний господарський суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції повно, правильно та всебічно встановлено обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

28.01.2019 між позивачем (перевізник) та відповідачем (експедитор) укладено договір-заявку №5 на надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів в міжнародному сполученні (надалі - договір). Відповідно до п.1. якого предметом якого є доручення, надане експедитору перевізником по виконанню агентських послуг по організації міжміських та міжнародних перевезень вантажів для третьої особи (замовник).

Відповідно до п.2. договору за попередньої домовленістю експедитор просив надати транспорт для перевезення вантажу на наступних умовах:

Кількість і тип а/м: Реф СМР;

Маршрут: Італія-Україна;

Характер вантажу: медикаменти Т+5-+20С;

Вага: до 3, 5 т

Об`єм: 13 пал;

Дата завантаження: 28-31.01.2019

Адреса завантаження: 1, 4 місяця завантаження;

Дата розвантаження: 2019.

Адреса митного очищення: фірма: ТОВ «С.А.Ф.ФАРМА», вулиця: м. Київ, Чайка.

Адреса розвантаження с. Мила.

Додаткові умови: 24+48 годин замитнення і розвантаження;

Вартість фрахту за перевезення: 3400 євро по курсу НБУ + замитнення.

Пунктом 15 укладеного договору-заявки встановлено, що експедитор оплачує перевезення протягом 5 днів.

На виконання договору-заявки позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу в міжнародному сполучені, про що свідчить відмітка вантажоодержувача на міжнародній товарно-транспортній накладній СМR № 2219, дата доставки вантажу - 08.02.2019.

За надані послуги з перевезення позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №00010 від 08.02.2019 на суму 107 661, 00 грн.

Враховуючи умови п.15 договору відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги до 13.02.2019.

Відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги в загальній сумі 90 000, 00 грн., а саме: 01.03.2019 - 30 000, 00 грн., 11.02.2019 - 20 000, 00 грн. та 06.05.2019 - 40 000, 00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором щодо своєчасної оплати послуг з перевезення, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 17 661, 00 грн. основної заборгованості, а також за прострочення виконання зобов`язання 1 330, 01 грн. 3% річних та 2 784, 44 грн. інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

У відповідності до положень статті 929 Цивільного кодексу України та статті 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно договору-заявки № 5 від 28.01.2019 вартість послуг за перевезення за курсом Національного банку України складає 3 400, 00 євро + замитнення. Оплата здійснюється протягом 5днів з моменту виконання перевезення.

Матеріалами справи, а саме доданою до позовної заяви завіреною копією міжнародної товарно-транспортної накладної СМR №2219, яку було складено за наслідками перевезення вантажу, розвантаження автомобіля (отримання вантажу) було здійснено 08.02.2019, яка не містить будь-яких заперечень чи зауважень.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату №00010 від 08.02.2019 на оплату послуг з міжнародного транспортного перевезення вантажів по маршруту МЕRСАТО SAN SEVERINO/NOVI LIGURE TREZANO (Італія) - М/П ЧОП - С.МИЛА (Україна) на суму 107661, 00 грн.

Відповідачем частково було сплачено позивачу за надані послуги з перевезення в загальному розмірі 90 000, 00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №1201 від 01.02.2019, №1207 від 11.02.2019 та №1248 від 06.05.2019.

Таким чином, колегія приходить до висновку про те, що належним чином доведеними та обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 661,00 грн. основної заборгованості за надані послуги перевезення вантажів.

Позивачем у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання відповідача здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 2 784, 44 грн. за період з березня 2019 року по листопад 2020 року та 3% річних у розмірі 1 330, 01 грн. за період з 14.02.2019 по 24.12.2020.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо своєчасної оплати товару, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Вказана позиція також викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Апеляційний суд перевіривши розрахунок втрат від інфляції, здійснений позивачем та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а отже позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції в розмірі 2 784, 44 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем допущено помилку при розрахунку 3% річних, оскільки згідно перерахунку суду 3% річних складають 1331, 46 грн. та є більшими, ніж визначено позивачем (1 330, 00грн.)

Однак, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України розмір 3% річних підлягає стягненню з відповідача у визначеному позивачем розмірі 1 330, 01 грн.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо пропущення позивачем строку позовної давності, виходячи з таких підстав.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, згідно з частинами третьої та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено апелянтом.

Вирішуючи питання строку позовної давності у спірних між сторонами правовідносинах, суд враховує, що згідно зі статтею 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція; встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов`язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки.

Відлік терміну позовної давності починається:

у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки;

у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну, - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення;

у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується.

Оцінюючи виконання сторонами своїх зобов`язань у спірних правовідносинах, суд керується частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За обставинами справи відповідач не забезпечив належного виконання своїх зобов`язань з оплати відповідно до зазначених критеріїв та ухилився від їх добровільного виконання в позасудовому порядку.

Щодо права апелянта повністю відмовитись від оплати наданих послуг на підставі ч.1 ст. 615 ЦК України, колегія зазначає, що умовами договору-заявки не передбачено випадків односторонньої відмови від своїх зобов`язань.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Наведені апелянтом доводи апеляційної скарги ґрунтуються на намаганнях здійснити переоцінку обставин справи, об`єктивно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається, отже апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрей" задоволенню не підлягає.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270 пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрей" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі № 910/463/21 без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі № 910/463/21 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/463/21 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 10.05.2022.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка