Постанова

від 04.05.2022 по справі 910/4733/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2022 р. Справа№ 910/4733/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тарасенко К.В.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Смарт Агро"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 (повний текст складено 28.09.2021)

у справі № 910/4733/21 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Смарт Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Профсервіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "АП "Укртранс"

про стягнення 197 891,41 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Смарт Агро" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Профсервіс" про стягнення збитків в розмірі 197 891,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 09-1/01 від 09.01.2020, в результаті чого позивачу було завдано збитків.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 в позові відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, тобто не доведено наявності всіх необхідних елементів для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення збитків, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків в сумі 197 891,41 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Смарт Агро" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції позивач зазначає порушення норм матеріального права, не з`ясування обставин, що мають значення у справі та не надання об`єктивної оцінки всім фактичним обставинам, що мали значення при розгляді даної справи в місцевому господарському суді.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було взято до уваги наступні обставини, а саме те, що:

- матеріали справи не містять жодних доказів в підтвердження тих обставин, що пломба на транспортному засобі не мала ознак пошкодження;

- висновок спеціальних психофізіологічних обстежень на поліграфі, в якому поліографом були поставлені питання водію ОСОБА_1 щодо можливих обставин виникнення спірної нестачі вантажу та за результатами цих обстежень водієм ОСОБА_1 були надані частково неправдиві відповіді з цих питань.

Короткий зміст відзиву третьої особи на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Зокрема третя особа зазначає, що водій ОСОБА_1 у поясненнях, викладених у формі заяви свідка, підтвердив цілісність пломби та відсутність інших зауважень до вантажу, а також наголосив на своїй відсутності при безпосередньому навантаженні та вивантажені спірного вантажу.

За таких обставин третя особа вважає, що наявні у справі докази, а саме: заява свідка та акт № 65 від 17.02.2021 підтверджують належне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, а тому підстави для відшкодування позивачу можливих заподіяних збитків відсутні.

Узагальнений виклад позиції відповідача

Відповідач не скористався правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 у справі № 910/4733/21 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/4733/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Смарт Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 у справі № 910/4733/21 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Михальської Ю.Б., Тарасенко К.В. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

09.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Смарт Агро" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Профсервіс" (експедитор, відповідач) укладено договір № 09-1/01 (надалі - договір перевезення), відповідно до п. 2.1. якого, замовник доручає, а експедитор надає послуги з організації виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України згідно заявок замовника.

21.09.2020 між позивачем, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст-Трейд Груп", як покупцем, укладено договір поставки № AS/6/09/2020 (надалі - договір поставки), згідно умов якого постачальник взяв на себе зобов`язання поставити на адресу покупця товар, а покупець взяв на себе зобов`язання оплатити поставлений товар.

27.10.2020 між позивачем, як зберігачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст-Трейд Груп", як поклажодавцем, укладено договір зберігання № AS/139/10/2019 (надалі - договір зберігання), за умовами якого зберігач взяв на себе обов`язок прийняти на відповідальне зберігання товар поклажодавця.

Відповідно до п. 2.1.6. договору зберігання за вимогою поклажодавця зберігач забезпечує доставку товару на склад поклажодавця за свій рахунок. Зберігач несе відповідальність за збереження товару до моменту фактичної передачі поклажодавцю.

23.12.2020 за актом № 13 позивач прийняв на відповідальне зберігання товар Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст-Трейд Груп", зокрема препарати Триатлон, 0,5 кг у кількості 32 кг та Pазит, 1л у кількості 50 л.

04.02.2021 за актом № 21/1 позивач прийняв на відповідальне зберігання товар Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст-Трейд Груп", зокрема препарати Альфа-Стар, 0,5 кг у кількості 27 кг, Містард, 0,5 кг у кількості 14 кг, Триатлон, 0,5 кг у кількості 14 кг.

Листом № 51/1 від 15.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст-Трейд Груп" звернулось до позивача з проханням здійснити повернення товару, що зберігався на складі в м. Біла Церква на склад Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст-Трейд Груп" в м. Запоріжжя.

На підставі підписаної заявки НВ № 42 від 15.02.2021 експедитор взяв на себе зобов`язання доставити вантаж: вагою: до 21 т; дата подачі авто під завантаження: 16.02.2021; дата розвантаження: 17.02.2021; за маршрутом: м. Біла Церква Київської області - м. Запоріжжя; марка автомобіля: Volvo, державний номер НОМЕР_1 ; марка причіп: Renders, державний номер НОМЕР_2 ; водій: ОСОБА_1 ; вантажовідправник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод препаративних форм"; вантажоотримувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст-Трейд Груп", експедитор: Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик Профсервіс"; замовник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Смарт Агро".

16.02.2021 згідно товарно-транспортної накладної № 11 вантаж був прийнятий водієм ОСОБА_1 до перевезення, вантаж був опломбований пломбою № 96794175.

17.02.2021 при отриманні товару вантажоотримувачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст-Трейд Груп" було виявлено нестачу товару, про що складено акт № 65 про нестачу товару, який підписаний представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст-Трейд Груп" та водієм ОСОБА_1 .

У зв`язку із виявленням нестачі товару при перевезенні листом № 65/5 від 17.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст-Трейд Груп" звернулось до позивача з проханням здійснити допоставку товару щодо якого було виявлено нестачу: Містард, 0,5 кг у кількості 17,00 кг, Альфа-Стар, 0,5 кг у кількості 27,00 кг, Разит, 1 л у кількості 48,00 л, Триатлон, 0,5 кг у кількості 46 кг.

26.02.2021 та 02.03.2021 на підставі товарно-транспортних накладних № 33 та № П449 позивач здійснив допоставку Товариству з обмеженою відповідальністю "Іст-Трейд Груп" товару щодо якого було виявлено нестачу.

За розрахунками позивача, розмір завданих позивачу збитків становить 197 891,41 грн, з яких: 86 006,81 грн (реальні збитки) та 111 884,60 грн (упущена вигода).

24.02.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією № 348_21 від 19.02.2021 про відшкодування збитків. Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду першої інстанції з даним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 в позові відмовлено повністю.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, за своєю правовою природою договір № 09-1/01 від 09.01.2020 є договором транспортного експедирування, у якому обов`язки експедитора мають одночасно виконавчий та організаційний характер, що узгоджується зі змістом ст. 929 Цивільного кодексу України.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні регулюються Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", згідно ст. 1 якого транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Приписами ст.ст. 909, 929, 932 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

У ст. 934 Цивільного кодексу України передбачено, що за порушення обов`язків, за договором транспортного експедирування, експедитор відповідає перед клієнтом, відповідно до гл. 51 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, з аналізу вище наведеної норми вбачається, що відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування базується на загальних принципах відповідальності за порушення цивільно-правових зобов`язань. Зокрема, у разі порушення умов договору експедитором, клієнт може вимагати розірвання договору, зміни умов зобов`язання, відшкодування збитків. При цьому розмір збитків, залежно від умов договору, відшкодовуються у розмірі оголошеної або дійсної вартості вантажу. Дійсна вартість вантажу визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі чи рахунку продавця. За її відсутності вартість визначається за середньою ціною на аналогічний товар. Клієнт вправі вимагати від експедитора сплати неустойки, незалежно від відшкодування збитків, якщо це передбачено договором.

При цьому, відповідальним перед клієнтом за своєчасне та належне транспортування вантажу лишається експедитор, який має право в порядку регресу відшкодувати збитки, заподіяні невиконанням чи неналежним виконанням обов`язків іншою особою, а також застосувати інші засоби відповідальності, що передбачені договором між експедитором та перевізником або цивільним законодавством.

Таким чином, можна виокремити межі відповідальності експедитора та перевізника: у транспортно-експедиторських відносинах експедитор несе відповідальність як перед клієнтом за організацію і забезпечення перевезення вантажу, так і перед перевізником за належне оформлення транспортних документів та відповідність таким документам вантажу, який відправляється; експедитор несе відповідальність перед клієнтом за дії третіх осіб (перевізників), залучених ним для виконання договору транспортного експедирування.

Як вже було встановлено судом першої інстанції вище, 09.01.2020 позивачем, як замовником, та відповідачем, як експедитором, було укладено договір № 09-1/01, предметом якого є надання експедитором за дорученням замовника послуг з організації виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України згідно заявок замовника.

Відповідно до заявки НВ № 42 від 15.02.2021 експедитор взяв на себе зобов`язання доставити вантаж: вагою: до 21 т; дата подачі авто під завантаження: 16.02.2021; дата розвантаження: 17.02.2021; за маршрутом: м. Біла Церква Київської області - м. Запоріжжя; марка автомобіля: Volvo, державний номер НОМЕР_1 ; марка причіп: Renders, державний номер НОМЕР_2 ; водій: ОСОБА_1 ; вантажовідправник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод препаративних форм"; вантажоотримувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст-Трейд Груп", експедитор: Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик Профсервіс"; замовник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Смарт Агро".

16.02.2021 вантаж був прийнятий водієм ОСОБА_1 до перевезення, вантаж був опломбований пломбою № 96794175, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 11.

17.02.2021 при отриманні товару вантажоотримувачем Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст-Трейд Груп" було виявлено нестачу товару, про що складено акт № 65 про нестачу товару, який підписаний представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст-Трейд Груп" та водієм ОСОБА_1 .

Як слідує з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст-Трейд Груп" звернулось до позивача з листом № 65/5 від 17.02.2021 з проханням здійснити допоставку товару щодо якого було виявлено нестачу: Містард, 0,5 кг у кількості 17,00 кг, Альфа-Стар, 0,5 кг у кількості 27,00 кг, Разит, 1 л у кількості 48,00 л, Триатлон, 0,5 кг у кількості 46 кг.

26.02.2021 та 02.03.2021 на підставі товарно-транспортних накладних № 33 та № П449 позивач здійснив допоставку Товариству з обмеженою відповідальністю "Іст-Трейд Груп" товару щодо якого було виявлено нестачу.

Як зазначає позивач у позовній заяві, товар: Містард, 0,5 кг у кількості 17,00 кг, Альфа-Стар, 0,5 кг у кількості 27,00 кг, Триатлон, 0,5 кг у кількості 46 кг був придбаний ним у Компанії ASA SWISS за контрактом купівлі-продажу № 1151 від 16.03.2020, а за договором на переробку давальницької сировини № ВІС/6/05/2018 від 01.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод препаративних форм" здійснило виробництво препарату Разит, 1 л у кількості 48,00 л.

Згідно з п. 3.20. договору перевезення експедитор зобов`язаний вжити усіх необхідних заходів для запобігання неправомірним діям третіх осіб по відношенню до взятого на перевезення вантажу замовника. У випадку, якщо вантаж було пошкоджено, знищено, втрачено внаслідок неправомірних дій третіх осіб, то шкода замовнику вважається заподіяною з вини експедитора внаслідок того, що останній не вжив всіх заходів по забезпеченню збереження вантажу від неправомірних дій третіх осіб.

Відповідно до п. 6.2. договору перевезення експедитор несе повну відповідальність за всі діяння третіх осіб, залучених ним для виконання заявок замовника, в тому числі водіїв, експедиторів, інших осіб.

За умов п. 8.20. розділу 8 Правил вантаження і розвантаження вантажів, визначених у Правилах перевезення вантажів автомобільним транспортом водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Правила пломбування вантажів визначені в розділі 9 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно з якими:

- пломбування вантажів проводиться замовником з його ініціативи або на вимогу перевізника (п. 9.1.);

- пломбуватися можуть завантажені спеціалізовані автомобілі та причепи (фургони, цистерни, рефрижератори), а також контейнери та окремі вантажні місця. Про опломбування вантажу в товарно-транспортній накладній робиться відмітка із зазначенням змісту відтиску пломби (9.2.);

- водій, який виконує обов`язки експедитора, приймаючи вантаж в опломбованому автомобілі, напівпричепі, їх частинах або в контейнері, зобов`язаний переконатися в правильності навішування пломби, відсутності пошкоджень на ній та вільного пересування її вздовж пломбувального дроту, а також чіткості контрольних і літерних знаків на пломбі (п. 9.9.).

Правила здачі вантажу визначені в розділі 13 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно з якими:

- перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (п. 13.1.);

- здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.) (п. 13.2.);

- вантажі, які прибули у непошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) та з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки маси, стану вантажів і кількості вантажних місць (п. 13.3.).

Аналогічні положення закріплені у абз. 2 п. 65 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 року № 401, відповідно до якого вантажі, що прибули у справних автомобілях, причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки ваги, стану вантажу і кількості вантажних місць.

Пунктом 134 вищевказаного Статуту передбачено, що автотранспортне підприємство або організація звільняються від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу в разі, коли вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника, а штучний вантаж - з справними захисною маркіровкою, бандеролями, пломбами вантажовідправника або виготовлювача. В зазначених випадках автотранспортне підприємство або організація несе відповідальність за незбереження вантажу, якщо пред`явник претензії доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися з вини автотранспортного підприємства або організації.

Як вже було вище встановлено місцевим господарським судом, при отриманні товару вантажоотримувачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст-Трейд Груп" було виявлено нестачу товару, про що складено акт № 65 про нестачу товару від 17.02.2021, який підписаний представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст-Трейд Груп" та водієм Литвиненко А.І.

У вказаному акті № 65 від 17.02.2021 зафіксовано, що автомобіль був опломбований (L96794175), що відповідає товарно-транспортній наколадній.

Також судом першої інстанції встановлено, що пломба 96794175 була непошкоджена, зворотного матеріали справи не містять, видача вантажу вантажоодержувачу здійснюється без перевірки маси, стану вантажів і кількості вантажних місць.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

З огляду на зазначені норми законодавства, колегія суддів зазначає, що для застосування до особи такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення зобов`язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб; вини боржника.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності виконавця у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме на позивача покладений обов`язок довести наявність встановлених законом умов для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків.

Крім того, колегія суддів зауважує на тому, що в судовому засіданні 10.08.2021 судом першої інстанції було досліджено диск DVD+RW з камер відеоспостереження за місцем завантаження автомобіля, який жодним чином не підтверджує факт завантаження саме вантажу, якого вантажоодержувачем виявлено недостачу, як і не підтверджує факт завантаження такого вантажу саме на автомобіль Volvo, державний номер НОМЕР_1 , з причіпом Renders, державний номер НОМЕР_2 .

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність позивачем обставин, які під час перевезення мали місце по відношенню до вантажу, наслідком чого відбулась недостача цього вантажу, як і недоведеність, що недостача вантажу сталася з моменту його отримання від вантажовідправника та до моменту його передачі вантажоодержувачу. Також позивачем не доведено, що недостача вантажу є наслідком вини відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що надававши правову кваліфікацію наданим доказам у даній справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачем прав позивача та охоронюваних законом інтересів в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи позивача по суті його апеляційної скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків місцевого господарського суду та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції, оскільки матеріали справи не містять інших доказів щодо невиконання експедитором (відповідачем, третьою особою) зобов`язань зі збереження вантажу протягом всього часу перевезення.

Водночас, колегія суддів констатує, що лист вантажоотримувача, як зацікавленої особи про не перевірку пломби та недогляд кузову не спростовують доведених обставин викладених у акті № 65 від 17.02.2021 та заяві свідка, а також вказаний лист не є належним, достовірним доказом невчинення таких дій.

В свою чергу, процесуальним законодавством України не передбачено такого виду доказів, як висновок за результатами спеціальних психофізіологічних обстежень на поліграфі, а також не регламентовано порядку їх використання при розгляді господарської справи, тому наведений позивачем у апеляційній скарзі вищезгаданий висновок, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки не підтверджує обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Смарт Агро" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 у справі № 910/4733/21 - без змін.

Матеріали справи № 910/4733/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

К.В. Тарасенко