Рішення

від 14.09.2021 по справі 910/4733/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.09.2021Справа № 910/4733/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Смарт Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Профсервіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "АП "Укртранс"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача Хомук С.М. (представник відповідно до статуту);

від відповідача Терещук В.С. (представник за довіреністю);

від третьої особи Брожко Н.І. (адвокат).

В судовому засіданні 14.09.2021 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників учасників справи, що повне рішення буде складено 28.09.2021 року.

СУТЬ СПОРУ:

25 березня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Смарт Агро" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 19.03.2021 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Профсервіс" (відповідач) про стягнення збитків в розмірі 197 891,41 грн. (сто дев`яносто сім тисяч вісімсот дев`яносто одна гривня 41 копійка).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 09-1/01 від 09.01.2020 року, в результаті чого позивачу було завдано збитків.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив та просив відмовити у позові. Заперечення мотивовані тим, що позивачем не доведено, що під час перевезення мали місце неправомірні дії третіх осіб по відношенню до вантажу, доказів, що вантаж було пошкоджено, знищено, втрачено внаслідок неправомірних дій третіх осіб позивачем не надано; позивачем не надано доказів, що під час перевезення відбулась часткова втрата чи нестача вантажу, як і не доведено порушення відповідачем умов договору під час надання відповідачем послуг з перевезення вантажу; позивачем не надано доказів, що втрата вантажу сталася з моменту його отримання від вантажовідправника та до моменту його передачі вантажоодержувачу, позивачем не доведено, що недостача вантажу є наслідком вини відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4733/21, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2021 року постановлено здійснювати розгляд справи № 910/4733/21 за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "АП "Укртранс"; підготовче засідання призначено на 18.05.2021 року.

В підготовчому засіданні 18.05.2021 року судом оголошувалася перерва.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 01.06.2021 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/4733/21 до судового розгляду по суті на 24.06.2021 року.

В судових засіданнях 24.06.2021 року, 20.07.2021 року та 10.08.2021 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 14.09.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представники відповідача та третьої особи проти задоволення позову заперечили та просили відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа Смарт Агро (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Логістик Профсервіс (надалі - відповідач, експедитор) укладено договір № 09-1/01 (надалі - договір перевезення), відповідно до п. 2.1. якого, замовник доручає, а експедитор надає послуги з організації виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України згідно заявок замовника.

21.09.2020 pоку між позивачем, як постачальником, та ТОВ Іст-Трейд Груп , як покупцем, укладено договір поставки № AS/6/09/2020 (надалі - договір поставки), у відповідності до умов якого постачальник взяв на себе зобов`язання поставити на адресу покупця товар, а покупець взяв на себе зобов`язання оплатити поставлений товар.

27.10.2020 pоку між позивачем, як зберігачем, та ТОВ Іст-Трейд Груп , як поклажодавцем, укладено договір зберігання № AS/139/10/2019 (надалі - договір зберігання), у відповідності до умов якого зберігач взяв на себе обов`язок прийняти на відповідальне зберігання товар поклажодавця.

Відповідно до п. 2.1.6. договору зберігання за вимогою поклажодавця зберігач забезпечує доставку товару на склад поклажодавця за свій рахунок. Зберігач несе відповідальність за збереження товару до моменту фактичної передачі поклажодавцю.

23.12.2020 pоку за актом № 13 позивач прийняв на відповідальне зберігання товар ТОВ Іст-Трейд Груп , зокрема препарати Триатлон, 0,5 кг у кількості 32 кг та Pазит, 1л у кількості 50 л.

04.02.2021 pоку за актом № 21/1 позивач прийняв на відповідальне зберігання товар ТОВ Іст-Трейд Груп , зокрема препарати Альфа-Стар, 0,5 кг у кількості 27 кг, Містард, 0,5 кг у кількості 14 кг, Триатлон, 0,5 кг у кількості 14 кг.

Листом № 51/1 від 15.02.2021 pоку ТОВ Іст-Трейд Груп звернулось до позивача з проханням здійснити повернення товару, що зберігався на складі в м. Біла Церква на склад ТОВ Іст-Трейд Груп в м. Запоріжжя.

На підставі підписаної заявки НВ № 42 від 15.02.2021 року експедитор взяв на себе зобов`язання доставити вантаж: вагою: до 21 т; дата подачі авто під завантаження: 16.02.2021 року; дата розвантаження: 17.02.2021 року; за маршрутом: м. Біла Церква Київської області - м. Запоріжжя; марка автомобіля: Volvo, державний номер НОМЕР_1 ; марка причіп: Renders, державний номер НОМЕР_2 ; водій: ОСОБА_1 ; вантажовідправник: ТОВ Білоцерківський завод препаративних форм ; вантажоотримувач: ТОВ Іст-Трейд Груп , експедитор: ТОВ Логістик Профсервіс ; замовник: ТОВ Альфа Смарт Агро .

16.02.2021 року згідно товарно-транспортної накладної № 11 вантаж був прийнятий водієм ОСОБА_1 до перевезення, вантаж був опломбований пломбою № 96794175.

17.02.2021 року при отриманні товару вантажоотримувачем ТОВ Іст-Трейд Груп було виявлено нестачу товару, про що складено акт № 65 про нестачу товару, який підписаний представниками ТОВ Іст-Трейд Груп та водієм ОСОБА_1 .

У зв`язку із виявленням нестачі товару при перевезенні листом № 65/5 від 17.02.2021 року ТОВ Іст-Трейд Груп звернулось до позивача з проханням здійснити допоставку товару щодо якого було виявлено нестачу: Містард, 0,5 кг у кількості 17,00 кг, Альфа-Стар, 0,5 кг у кількості 27,00 кг, Разит, 1 л у кількості 48,00 л, Триатлон, 0,5 кг у кількості 46 кг.

26.02.2021 року та 02.03.2021 року на підставі товарно-транспортних накладних № 33 та № П449 позивач здійснив допоставку ТОВ Іст-Трейд Груп товару щодо якого було виявлено нестачу.

За розрахунками позивача, розмір завданих позивачу збитків становить 197 891,41 грн., з яких: 86 006,81 грн. (реальні збитки) та 111 884,60 грн. (упущена вигода).

24.02.2021 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 348_21 від 19.02.2021 року про відшкодування збитків у розмірі 223 336,71 грн. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Так, за своєю правовою природою договір № 09-1/01 від 09.01.2020 року є договором транспортного експедирування у якому обов`язки експедитора мають одночасно виконавчий та організаційний характер, що узгоджується зі змістом статті 929 Цивільного кодексу України.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні регулюються Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", згідно ст. 1 якого транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Приписами статей 909, 929, 932 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

У ст. 934 Цивільного кодексу України передбачено, що за порушення обов`язків, за договором транспортного експедирування, експедитор відповідає перед клієнтом, відповідно до гл. 51 ЦК.

За таких обставин, з аналізу вище наведеної норми вбачається, що відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування базується на загальних принципах відповідальності за порушення цивільно-правових зобов`язань. Зокрема, у разі порушення умов договору експедитором, клієнт може вимагати розірвання договору, зміни умов зобов`язання, відшкодування збитків. При цьому розмір збитків, залежно від умов договору, відшкодовуються у розмірі оголошеної або дійсної вартості вантажу. Дійсна вартість вантажу визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі чи рахунку продавця. За її відсутності вартість визначається за середньою ціною на аналогічний товар. Клієнт вправі вимагати від експедитора сплати неустойки, незалежно від відшкодування збитків, якщо це передбачено договором.

При цьому суд зазначає, що відповідальним перед клієнтом за своєчасне та належне транспортування вантажу лишається експедитор, який має право в порядку регресу відшкодувати збитки, заподіяні невиконанням чи неналежним виконанням обов`язків іншою особою, а також застосувати інші засоби відповідальності, що передбачені договором між експедитором та перевізником або цивільним законодавством.

Таким чином, можна виокремити межі відповідальності експедитора та перевізника: у транспортно-експедиторських відносинах експедитор несе відповідальність як перед клієнтом за організацію і забезпечення перевезення вантажу, так і перед перевізником за належне оформлення транспортних документів та відповідність таким документам вантажу, який відправляється; експедитор несе відповідальність перед клієнтом за дії третіх осіб (перевізників), залучених ним для виконання договору транспортного експедирування.

Як вже було встановлено судом вище, 09.01.2020 року позивачем, як замовником, та відповідачем, як експедитором, було укладено договір № 09-1/01, предметом якого є надання експедитором за дорученням замовника послуг з організації виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України згідно заявок замовника.

Відповідно до заявки НВ № 42 від 15.02.2021 року експедитор взяв на себе зобов`язання доставити вантаж: вагою: до 21 т; дата подачі авто під завантаження: 16.02.2021 року; дата розвантаження: 17.02.2021 року; за маршрутом: м. Біла Церква Київської області - м. Запоріжжя; марка автомобіля: Volvo, державний номер НОМЕР_1 ; марка причіп: Renders, державний номер НОМЕР_2 ; водій: ОСОБА_1 ; вантажовідправник: ТОВ Білоцерківський завод препаративних форм ; вантажоотримувач: ТОВ Іст-Трейд Груп , експедитор: ТОВ Логістик Профсервіс ; замовник: ТОВ Альфа Смарт Агро .

16.02.2021 року вантаж був прийнятий водієм ОСОБА_1 до перевезення, вантаж був опломбований пломбою № 96794175, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 11.

17.02.2021 року при отриманні товару вантажоотримувачем ТОВ Іст-Трейд Груп було виявлено нестачу товару, про що складено акт № 65 про нестачу товару, який підписаний представниками ТОВ Іст-Трейд Груп та водієм ОСОБА_1 .

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ Іст-Трейд Груп звернулось до позивача з листом № 65/5 від 17.02.2021 року з проханням здійснити допоставку товару щодо якого було виявлено нестачу: Містард, 0,5 кг у кількості 17,00 кг, Альфа-Стар, 0,5 кг у кількості 27,00 кг, Разит, 1 л у кількості 48,00 л, Триатлон, 0,5 кг у кількості 46 кг.

26.02.2021 року та 02.03.2021 року на підставі товарно-транспортних накладних № 33 та № П449 позивач здійснив допоставку ТОВ Іст-Трейд Груп товару щодо якого було виявлено нестачу.

Як зазначає позивач у позовній заяві, товар: Містард, 0,5 кг у кількості 17,00 кг, Альфа-Стар, 0,5 кг у кількості 27,00 кг, Триатлон, 0,5 кг у кількості 46 кг був придбаний ним у Компанії ASA SWISS за контрактом купівлі-продажу № 1151 від 16.03.2020 року, а за договором на переробку давальницької сировини № ВІС/6/05/2018 від 01.05.2018 року ТОВ Білоцерківський завод препаративних форм здійснило виробництво препарату Разит, 1 л у кількості 48,00 л.

Згідно з п. 3.20. договору перевезення експедитор зобов`язаний вжити усіх необхідних заходів для запобігання неправомірним діям третіх осіб по відношенню до взятого на перевезення вантажу замовника. У випадку, якщо вантаж було пошкоджено, знищено, втрачено внаслідок неправомірних дій третіх осіб, то шкода замовнику вважається заподіяною з вини експедитора внаслідок того, що останній не вжив всіх заходів по забезпеченню збереження вантажу від неправомірних дій третіх осіб.

Відповідно до п. 6.2. договору перевезення експедитор несе повну відповідальність за всі діяння третіх осіб, залучених ним для виконання заявок замовника, в тому числі водіїв, експедиторів, інших осіб.

Відповідно до п. 8.20. розділу 8 Правил вантаження і розвантаження вантажів, визначених у Правилах перевезення вантажів автомобільним транспортом водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Правила пломбування вантажів визначені в розділі 9 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно з якими:

- пломбування вантажів проводиться замовником з його ініціативи або на вимогу перевізника (п. 9.1.);

- пломбуватися можуть завантажені спеціалізовані автомобілі та причепи (фургони, цистерни, рефрижератори), а також контейнери та окремі вантажні місця. Про опломбування вантажу в товарно-транспортній накладній робиться відмітка із зазначенням змісту відтиску пломби (9.2.);

- водій, який виконує обов`язки експедитора, приймаючи вантаж в опломбованому автомобілі, напівпричепі, їх частинах або в контейнері, зобов`язаний переконатися в правильності навішування пломби, відсутності пошкоджень на ній та вільного пересування її вздовж пломбувального дроту, а також чіткості контрольних і літерних знаків на пломбі (п. 9.9.).

Правила здачі вантажу визначені в розділі 13 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно з якими:

- перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (п. 13.1.);

- здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.) (п. 13.2.);

- вантажі, які прибули у непошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) та з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки маси, стану вантажів і кількості вантажних місць (п. 13.3.).

Аналогічні положення закріплені у абз. 2 п. 65 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 року № 401, відповідно до якого вантажі, що прибули у справних автомобілях, причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки ваги, стану вантажу і кількості вантажних місць.

Пунктом 134 вищевказаного Статуту передбачено, що автотранспортне підприємство або організація звільняються від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу в разі, коли вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника, а штучний вантаж - з справними захисною маркіровкою, бандеролями, пломбами вантажовідправника або виготовлювача. В зазначених випадках автотранспортне підприємство або організація несе відповідальність за незбереження вантажу, якщо пред`явник претензії доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися з вини автотранспортного підприємства або організації.

Як вже було встановлено судом, при отриманні товару вантажоотримувачем ТОВ Іст-Трейд Груп було виявлено нестачу товару, про що складено акт № 65 про нестачу товару від 17.02.2021 року, який підписаний представниками ТОВ Іст-Трейд Груп та водієм ОСОБА_1 .

У вказаному акті № 65 від 17.02.2021 року зафіксовано, що автомобіль був опломбований (L96794175), що відповідає ТТН.

Оскільки пломба 96794175 була непошкоджена, зворотного матеріали справи не містять, видача вантажу вантажоодержувачу здійснюється без перевірки маси, стану вантажів і кількості вантажних місць.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування до особи такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення зобов`язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб; вини боржника.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності виконавця у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Отже, на позивача покладений обов`язок довести наявність встановлених законом умов для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків.

В судовому засіданні 10.08.2021 року судом досліджувався диск DVD+RW з камер відеоспостереження за місцем завантаження автомобіля, який жодним чином не підтверджує факт завантаження саме вантажу, якого вантажоодержувачем виявлено недостачу, як і не підтверджує факт завантаження такого вантажу саме на автомобіль Volvo, державний номер НОМЕР_1 , з причіпом Renders, державний номер НОМЕР_2 .

Враховуючи обставини встановлені судом, на переконання суду, позивачем не доведено, що під час перевезення мали місце неправомірні дії третіх осіб по відношенню до вантажу, наслідком чого відбулась недостача вантажу, як і не доведено, що недостача вантажу сталася з моменту його отримання від вантажовідправника та до моменту його передачі вантажоодержувачу, а також позивачем не доведено, що недостача вантажу є наслідком вини відповідача.

За викладених вище обставин суд дійшов висновку, що позивачем у цій справі належними та допустимими доказами не доведено протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, тобто не доведено наявності всіх необхідних елементів для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення збитків, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків в сумі 197 891,41 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надававши правову кваліфікацію наданим доказам, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачем прав позивача та охоронюваних законом інтересів в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.09.2021р.

Суддя О.В. Котков