Ухвала

від 03.05.2022 по справі 914/565/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04.05.2022 Справа№ 914/565/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоум Клаб», м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кафельтон», м.Київ

про стягнення заборгованості. Ціна позову: 384521,99 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Зарицькій О.Р.

Представники сторін:

від позивача: Проць Т.В. - адвокат

від позивача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хоум Клаб» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кафельтон» заборгованості у розмірі 384521,99 грн. з якої : 350000,00 грн. основного боргу за поставлений по видаткових накладних, однак не оплачений товар, 24885,00 грн. інфляційних втрат та 9636,99 грн. 3% річних, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України.

Ухвалою суду від 28.03.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.05.2022.

В підготовче судове засідання 04.05.2022 року явку повноважного представника забезпечив лише позивач.

Судом з'ясовано, що звернення із зазначеним позовом до Господарського суду Львівської області позивач мотивує тим, що виконання зобов'язань щодо поставки придбаного відповідачем товару здійснювалось на складі позивача за адресою: м. Львів, вул. Пластова, 1, про що, як вважає позивач, свідчить те, що в кожній видатковій накладні сторонами зазначено місце їх складення: м. Львів. Вважає, що в договорі між сторонами, підтвердженням укладення якого є видаткові накладні, сторонами визначено місце прийому-передачі товару - м. Львів.

Звертаючись з позовом до Господарського суду Львівської області позивач керувався положеннями ч.5 ст.29 ГПК України.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до частин 3 та 5 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності. Юрисдикція місцевих судів щодо окремих категорій справ, а також порядок їх розгляду визначаються законом.

Статтями 27-30 ГПК України визначено правила щодо територіальної юрисдикції (підсудності) господарських справ.

Загальне правило визначення територіальної юрисдикції викладене у частині 1 статті 27 ГПК України, відповідно до якої позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Приписами ст. 29 ГПК України передбачено підсудність справ за вибором позивача.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов`язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов`язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.

Частина п`ята ст. 29 ГПК України чітко визначає, що спори, які виникають з договорів, у яких визначено місце виконання, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів. При цьому, вказана процесуальна норма жодним чином не конкретизує, що таке виконання договору стосується дії, за якою подається позов (наприклад, з приводу виконання умов договору чи його оплати, або ж сплати заборгованості чи відшкодування збитків за таким договором).

В той же час, у ч. 5 ст. 29 ГПК України не зазначено, що предмет спору повинен бути пов`язаний з виконанням договору безпосередньо відповідачем у певному місці.

Тобто, якщо у договорі чітко вказано місце його виконання, до позову, що подається за умови такого існування в договорі відповідної умови, застосовується ч. 5 ст. 29 ГПК України, і у позивача в такій справі виникає право (в силу дії ч. 1 ст. 29 ГПК України) вибору, до якого суду він може подати позовну заяву: за місцезнаходженням відповідача чи за місцем виконання договору. Тобто, стаття 29 ГПК України передбачає альтеративну підсудність за вибором позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:

1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна;

2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові;

3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання;

4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання;

5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Суд зазначає, що правила статті 532 Цивільного кодексу України застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У даному випадку, правовідносини між сторонами по справі ґрунтуються на договорі поставки товару, укладеному у спрощеній формі.

Предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий по видаткових накладних товар, а не спір про зобов»язання поставити товар .

Зобов`язання зі сплати грошових коштів за поставлений по видаткових накладних товар не є такими, які належить, через їх особливість, виконувати тільки в певному місці, відповідно у суду відсутні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 29 ГПК України.

Крім того, як вбачається із видаткових накладних, у них не вказано місця виконання зобов»язань сторонами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Вимоги до первинного документу визначені в ч.2 ст. 9 цього ж Закону.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначення у видаткових накладних місця їх складання - м.Львів, свідчить про дотримання передбачених ч.2 ст.9 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вимог до первинного документа (зазначення у первинних документах такого реквізиту, як місце складання видаткових накладних), і не підтверджує досягнення домовленостей між сторонами щодо місця виконання зобов»язань, у тому числі і щодо оплати отриманого товару.

Судом також встановлено, що матеріалами справи не підтверджено досягнення домовленості між сторонами про те, що виконання зобов'язань щодо поставки придбаного відповідачем товару (як про це стверджує позивач) здійснювалось на складі позивача за адресою: м. Львів, вул. Пластова, 1.

Згідно ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

У позовній заяві місцезнаходженням відповідача у справі позивач зазначає адресу: 03065, місто Київ, пр.Гузара Любомира, будинок 42, літера Л, офіс 17; ідентифікаційний код 39382023.

Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч. 2 ст. 27 ГПК України).

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Судом перевірено інформацію, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно відповідача, ТзОВ «Кафельтон», та з»ясовано, що місцезнаходженням відповідача є адреса, яку зазначив позивач у позовній заяві : 03065, місто Київ, пр.Гузара Любомира, будинок 42, літера Л, офіс 17.

За таких обставин, вказаний позов повинен був пред`являтись згідно вимог ч.1 ст.27 ГПК України до Господарського суду міста Києва за місцезнаходженням відповідача.

Згідно ст.31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

З огляду на вищенаведене, відповідно до п. 1 ст. 31 ГПК України матеріали справи слід надіслати за підсудністю в Господарський суд міста Києва ( 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 44-в).

Керуючись ст.ст. 27, 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Матеріали справи № 914/565/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоум Клаб» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кафельтон» про стягнення заборгованості у розмірі 384521,99 грн. передати за територіальною підсудністю до Господарського суду м.Києва (01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 44-в).

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали підписано 09.05.2022.

Суддя Кітаєва С.Б.