Ухвала

від 06.05.2022 по справі 916/778/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" травня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/778/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши заяву (вх. ГСОО №2-310/22) про вжиття заходів забезпечення позову, подану у справі №916/778/22

за позовом: фізичної особи-підприємця Костенко Наталії Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

до відповідача: Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573);

про визнання укладеною додаткової угоди в редакції позивача до договору оренди.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 05.05.2022 позивач - ФОП Костенко Н.В. звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №806/22) до відповідача - Миколаївської міської ради, в якій просить суд визнати додаткову угоду до договору оренди землі від 12.09.2007 №5151 укладеною в редакції, викладеної в прохальній частині позовної заяви, а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що Миколаївська міська рада проігнорувала заяву ФОП Костенко Н.В. за №000338 від 10.05.2018 про продовження терміну дії договору оренди землі від 12.09.2007 №5151 на новий строк та безпідставно ухиляється від укладення додаткової угоди про продовження терміну дії вказаного договору.

Разом із позовною заявою позивачем було подано до суду заяву (вх. ГСОО №2-310/22) про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить заборонити Миколаївській міській раді та її виконавчим органам (в тому числі Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради) здійснювати будь-які дії щодо демонтажу тимчасово розміщеного торговельного кіоску на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:06:002:0006, що розміщений на підставі договору оренди землі №5151 від 12.09.2007.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначає, що між ФОП Костенко Н.В. та Миколаївською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки №5151 від 12.09.2017, відповідно до якого ФОП Костенко Н.В. до теперішнього часу користується земельною ділянкою за кадастровим номером 4810136300:06:002:0006. Однак, за твердженням позивача строк дії вказаного договору сплив 12.09.2018, відповідно до умов договору про зміни №456-15 від 02.11.2015 до договору оренди землі №5151. У зв`язку з чим, в подальшому ФОП Костенко Н.В. звернулася до Миколаївської міської ради з заявою за №000338 від 10.05.2018 про продовження терміну дії договору оренди землі від 12.09.2007 №5151 на новий строк, між тим, як вказує позивач, відповідачем на теперішній час не прийнято жодного рішення щодо продовження строку дії оренди вищезазначеної земельної ділянки та відповідно не було укладено відповідної угоди до договору про продовження терміну оренди земельної ділянки.

Внаслідок чого, як зазначає позивач, після закінчення договору оренди ФОП Костенко Н.В. продовжила користуватися земельною ділянкою, акт приймання-передачі ділянки з міською радою не підписувала, сплачує орендну плату та відображає ділянку у податковій звітності як об`єкт оподаткування та в свою чергу Миколаївська міська рада, протягом місяця із дня закінчення договору не висловила будь-яких заперечень щодо продовження користування землею зі сторони ФОП Костенко Н.В., сплачену орендну плату не повернула та не вчиняла жодних дій для припинення користування землею.

Між тим, позивач повідомляє, що 19 квітня 2022 року на кіоску, що розміщений на орендованій земельній ділянці, виявлено повідомлення про демонтаж, яке містить контакти департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради, виготовлено у вигляді бланку для заповнення безпосередньо на місці виявлення тимчасових споруд. Вказаним повідомленням власнику кіоску поблизу житлового будинку №29 по вул. Озерна у м Миколаєві (земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:06:002:0006) запропоновано добровільно демонтувати тимчасову споруду оскільки вона нібито знаходиться на самовільно зайнятій земельній ділянці. Інакше споруда буде демонтована в примусовому порядку цим департаментом.

Отже, на думку позивача, цими діями відповідач порушує право позивача на мирне володіння майном - адже позивач вжив всіх можливих заходів для законного розміщення кіоску на орендованій земельній ділянці (уклав відповідний договір оренди землі, отримав акт прийняття кіоску до експлуатації, звернувся до міської ради із клопотання про поновлення договору оренди землі), але Миколаївська міська рада не прийняла жодного рішення щодо цієї заяви, проте вимагає демонтувати кіоск і звільнити земельну ділянку, при тому, що моменту звернення до суду з цим позовом позивач не отримував жодних заперечень від Миколаївської міської ради як на подану заяву про поновлення договору оренди, так і на сам факт використання земельної ділянки для розміщення кіоску.

За твердженням позивача, існує реальна загроза демонтажу кіоску позивача протягом найближчого часу без будь-якого рішення суду чи розглянутого міською радою питання щодо поновлення договору оренди землі, незважаючи на звернення до відповідача з цього питання. Демонтаж кіоску нанесе збитки позивачу, адже кіоск потрібно забирати з місця зберігання, під час його демонтажу буде пошкоджено лінію електроживлення, для відновлення попереднього стану доведеться оплатити послуги перевезення, монтажу, підключення електроенергії до кіоску. А також, якщо ж кіоск буде демонтований - позивач втратить джерело доходів для існування під час складної економічної ситуації через війну в Україні.

Позивач вважає, що якщо не вжити заходів забезпечення позову, а саме не заборонити Миколаївській міській раді та її виконавчим органам (в тому числі Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради) вчиняти будь-які дії, спрямовані на демонтаж стаціонарної тимчасової споруди, яка розміщена-на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:06:002:0006, то запланований демонтаж тимчасової споруди може завдати значних збитків позивачу. А також невжиття заходів забезпечення, позову значно утруднить виконання рішення в майбутньому, оскільки якщо споруда буде демонтована, то позивач змушений буде понести значні витрати для її повторного встановлення на попереднє місце розташування відповідно до договору оренди у разі визнання в судовому порядку додаткової угоди укладеною.

На думку позивача, якщо не вжити заходів забезпечення позову, то всі негативні наслідки недотримання міською радою своїх внутрішніх адміністративних процедур будуть покладені саме на позивача, адже демонтаж тимчасової споруди за відсутності будь-якого рішення щодо поновлення договору оренди землі спричинить тяжкі фінансові наслідки саме для позивача, а не для міської ради.

Розглянувши заяву (вх. ГСОО №2-310/22) ФОП Костенко Н.В про вжиття заходів забезпечення позову та дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про задоволення такої заяви з таких підстав:

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови», Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально- правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

На підставі поданих заявником документів вбачається, що питання продовження строку договору оренди землі від 12.09.2007 №5151 між сторонами не врегульовано, рішення Миколаївською міською радою про надання дозволу на продовження договору або відмову в продовженні договору не прийнято, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 12.09.2007 №5151 в редакції, викладеної в прохальній частині позовної заяви. Отже, предметом позову є вимоги немайнового характеру.

Оскільки ФОП Костенко Н.В. звернулась до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку підлягає дослідженню така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. (близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 30.09.2020 у справі №910/19113/19, від 30.11.2020 у справі 910/217/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 13.05.2021 у справі №916/2761/20).

Оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, суд зазначає, що у даному випадку невжиття визначеного заявником заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист і поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, подавши позов у цій справі. У разі, якщо до закінчення розгляду цієї судової справи міською радою буде демонтовано торговий кіоск позивач, який розміщених на орендованій у міської ради земельній ділянці, то позивач не зможе захистити свої права в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що може істотно ускладнити поновлення його законних прав та/або інтересів.

Також судом встановлено, що визначені заявником заходи забезпечення позову у даній справі прямо стосуються предмета спору та не суперечать приписам Господарського процесуального кодексу України.

Здійснивши на основі співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких позивач звернувся до суду, встановивши існування обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку, що обраний позивачем захід забезпечення позову є обґрунтованим та співмірним.

При цьому суд зазначає, що заборона Миколаївській міській раді та її виконавчим органам (в тому числі Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради) вчиняти будь-які дії, спрямовані на демонтаж стаціонарної тимчасової споруди, яка розміщена-на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:06:002:0006 не має своїм наслідком порушення будь-якого майнового права відповідача або впливу на діяльність такого органу місцевого самоврядування. Тобто вжиття таких заходів забезпечення позову спрямоване на виключно на запобігання імовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.

Згідно з ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Статтею 144 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення заяви (вх. ГСОО №2-310/22) ФОП Костенко Н.В про вжиття заходів забезпечення позову та про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, спрямованих на тимчасове збереження поточного стану правовідносин та статусу учасників правовідносин з метою унеможливлення його зміни під час розгляду спору.

Між тим, відповідно до ч.7 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Отже, враховуючи те, що згідно до норм Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням, суд вважає що відсутні підстави для зазначення додатково строку дії цих заходів.

Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву (вх. ГСОО №2-310/22) ФОП Костенко Н.В про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Миколаївській міській раді (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573) та її виконавчим органам (в тому числі Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 41210506) здійснювати будь-які дії щодо демонтажу тимчасово розміщеного торговельного кіоску на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:06:002:0006, що розміщений на підставі договору оренди землі №5151 від 12.09.2007.

Стягувачем за ухвалою є: фізична особа-підприємець Костенко Наталії Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Боржником за ухвалою є: Миколаївська міська рада (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573).

Ухвала дійсна для пред`явлення до виконання в строк, встановлений Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Невінгловська Юлія Михайлівна