Рішення

від 09.05.2022 по справі 160/3922/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2022 року Справа № 160/3922/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правиламиспрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2022 року ОСОБА_1 звернулася через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, в якому просить суд:

- зобов`язати Васильківську селищну раду Синельниківського району Дніпропетровської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка відображена в клопотанні ОСОБА_1 від 14.12.2021 року та розташована на території Дніпропетровської області, Синельниківського району, Васильківської селищної територіальної об`єднаної громади за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1220787700:06:001:0037 (новий кадастровый номер 1220787700:06:001:0041).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Відповідач розглянув клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та прийняв рішення, яким відмовив позивачу у видачі дозволу у зв`язку з тим, що іншим особам надано дозвіл на розроблення проекту. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України не передбачає такої підстави для відмови як надання дозволу на розроблення проекту іншим особам. Просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2022 року було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 30.03.2022 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

25.04.2022 року до суду від Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач вважає вимоги позивача необгрунтованими та безпідставними, з наступних підстав. Рішенням двадцятої сесії Васильківської селищної ради восьмого скликання позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0 га з рекомендацією замовлення проекту землеустрою згідно клопотання позивача від 19.02.2022 року. Витяг з вказаного рішення знаходиться у ЦНАП Васильківської селищної ради і може бути отримано позивачем у будь-який час. Згідно пункту 4 статті 116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм безоплатної передачі, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення. Враховуючи той факт, що позивач, після прийняття зазначеного вище рішення відповідачем, використала своє право на отримання земельної ділянки безоплатно у власність за видом цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, прийняття судом рішення про задоволення позовної заяви не встановить додаткового права відповідача на отримання у власність земельної ділянки. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

06.05.2022 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 адвоката Марченка Валентина Валентиновича надійшла письмова відповідь на відзив, в якій він просить суд залишити без уваги доводи відповідача, що наведені у відзиві з наступних причин. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що на час прийняття рішення щодо відмови у задоволенні клопотання позивача бажана нею земельна ділянка була надана у власність іншим громадянам. Також вказує на те, що чинне законодавство немає обмежень щодо кількості отриманих дозволів на розробку проекту землеустрою на різні земельні ділянки однією особою. Також посилається на те, що дозвіл, який надано позивачу на розробку землевпорядної документації стосовно іншої земельної ділянки та на підставі іншого клопотання позивача надано пізніше, та це не було підставою прийняття рішення, яким були порушені права позивача, що потребують відновлення в рамках саме цього спору, тому вважає, що зазначені обставини не можуть нівелювати протиправність рішення, винесеного раніше. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2022 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Марченка Валентина Валентиновича про зміну предмету позову повернуто заявнику без розгляду.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що 14 грудня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила відповідачу клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки "01.03 Для ведення особистого селянського господарства" за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1220787700:06:001:0037, яка розташована на території Дніпропетровська область, Синельниківський район, Васильківська селищна об`єднана територіальна громада.

До заяви додавались завірені особисто позивачем наступні документи:

- графічний малюнок із зображенням розташування бажаної земельної ділянки - 1 аркуш;

- копії паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 - 2 аркуші.

Розглянувши клопотання позивача, Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області було прийнято рішення №715-18/VІІІ від 23.12.2021 року, яким позивачу відмовлено в задоволенні клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для особистого селянського господарства через те, що вказана земельна ділянка надана іншим громадянам.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 року № 2768-III (далі ЗК України).

За змістом частини 1, 2, 3 статті 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 2 статті 116 ЗК України встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 1 статті 117 ЗК України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (частина 4 статті 122 ЗК України).

За правилами частини 6 статті 118 ЗК України, громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, ЗК України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача у рішенні №715-18/VІІІ від 23.12.2021 року про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на надання вказаної земельної ділянки іншим громадянам, виходячи з такого.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регулюється статтями 123, 124 ЗК України. Цей порядок полягає в такому: зацікавлена особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У клопотанні зазначаються, зокрема, орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення і додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування надає дозвіл (або мотивовану відмову у його наданні).

За замовленням заінтересованої особи виконавець розробляє проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Він погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки у власність, яким затверджує проєкт землеустрою щодо відведення ділянки.

Передача у власність земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеного рішення шляхом відведення земельної ділянки у власність.

Отже, право власності виникає лише із моменту проведення державної реєстрації земельної ділянки.

До цього моменту, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тривають переддоговірні відносини: сторони ведуть переговори щодо предмета договору, а саме - щодо можливості передачі землі у власність в майбутньому та визначення конкретної земельної ділянки на масиві земель державної або комунальної власності у встановленому законом порядку. Етапи цих переговорів такі: звертаючись до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зацікавлена особа звертається до власника земельної ділянки - держави або територіальної громади (в особі відповідного органу) з пропозицією про передачу їй у власність земельної ділянки (предмет якої на цей час точно не визначений) та про проведення переговорів з цього приводу. У дозволі на виготовлення проєкту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись).

Конкретизується ж земельна ділянка у проєкті землеустрою. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проєкту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України Про землеустрій).

Отже, дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет власності. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому.

У постановах від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18), від 29.09.2020 року у справі №688/2908/16-ц (провадження № 14-28-цс 20) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Отже, суд погоджується із доводами позивача в частині того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що на час прийняття рішення щодо відмови у задоволенні клопотання позивача бажана нею земельна ділянка була надана у власність іншим громадянам.

Слід зазначити, що позивач у позовній заяві не ставить питання щодо визнання протиправним та скасування рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не погоджується із відмовою відповідача у задоволенні клопотання позивача від 14.12.2021 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га (кадастровий номер 1220787700:06:001:0037).

Предметом розгляду в даній справі є зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка відображена в клопотанні ОСОБА_1 від 14.12.2021 року та розташована на території Дніпропетровської області, Синельниківського району, Васильківської селищної територіальної об`єднаної громади за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1220787700:06:001:0037.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджено, що 19.02.2022 року від позивача на адресу відповідача надійшло клопотання аналогічного змісту, за виключенням зазначення іншої бажаної земельної ділянки (кадастровий номер 1220755400:02:012:0005).

Рішенням двадцятої сесії Васильківської селищної ради восьмого скликання від 24.02.2022 року № 802-20/VІІІ позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0 га з рекомендацією замовлення проекту землеустрою згідно клопотання позивача від 19.02.2022 року.

У своїй письмовій відповіді на відзив позивач посилається, зокрема, на те, що громадянин має право на одноразове безоплатне набуття у власність земель для ведення особистого селянського господарства. Отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, на думку позивача, не є гарантією набуття цієї земельної ділянки у власність. Водночас чинне законодавство немає обмежень щодо кількості отриманих дозволів на розробку проекту землеустрою на різні земельні ділянки однією особою. Однак, суд не погоджується із вказаними твердженнями позивача, виходячи із наступного.

Згідно пункту 4 статті 116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм безоплатної передачі, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Відповідно до статті 121 Земельного Кодексу України кожен українець може безкоштовно отримати землю і одночасно приватизувати 6 земельних ділянок різного призначення, тобто передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах зазначених норм, провадиться один раз по кожному виду використання.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: - для ведення особистого селянського господарства можна отримати до 2 га; - під садівництво - до 0,12 га; - на будівництво житлового будинку: в селі - до 0,25 га, в селищах - до 0,15 га; в місті - до 0,1 га; - 0,1 га можна отримати для будівництва дачі і 0,01 га - під гараж.

Відповідно до абз. 1-2 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

У випадку якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган, не надасть дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку, має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повинна повідомити відповідний орган. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Тобто, відповідно до ст. 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка визначає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проєкту землеустрою такий проєкт погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Аналіз вищевказаних норм чинного законодавства свідчить про те, що позивач, отримавши рішенням відповідача від 24.02.2022 року № 802-20/VІІІ дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0 га, за відсутності відмови уповноваженого органу у погодженні проєкту землеустрою, використала своє право на отримання земельної ділянки безоплатно у власність за видом цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Відповідно до ч.5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дана складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя Олена СЕРЬОГІНА