Постанова

від 15.09.2022 по справі 160/3922/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 160/3922/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року (головуючий суддя Серьогіна О.В.)

у справі № 160/3922/22

за позовом ОСОБА_1

до Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області

про зобов`язання вчинити певні дії, -,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, в якому просила: зобов`язати Васильківську селищну раду Синельниківського району Дніпропетровської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка відображена в клопотанні ОСОБА_1 від 14.12.2021 та розташована на території Дніпропетровської області, Синельниківського району, Васильківської селищної територіальної об`єднаної громади за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1220787700:06:001:0037 (новий кадастровий номер 1220787700:06:001:0041).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розглянувши клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, відповідач відмовив у видачі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Дніпропетровської області, Синельниківського району, Васильківської селищної територіальної об`єднаної громади за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1220787700:06:001:0037 (новий кадастровий номер 1220787700:06:001:0041) у зв`язку з тим, що іншим особам надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України не передбачає такої підстави для відмови як надання дозволу на розроблення проекту іншим особам.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2022 відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 30.03.2022.

06.05.2022 представником позивача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подана заява про зміну предмету позову (Документ сформований в системі «Електронний суд 06.05.2022), доповнивши предмет позову такою вимогою: визнати протиправним рішення Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області щодо відмови надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка відображена в клопотанні ОСОБА_1 від 14.12.2021 та розташована на території Дніпропетровської області, Синельниківського району, Васильківської селищної територіальної об`єднаної громади за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1220787700:06:001:0037.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2022 заяву представника позивача - адвоката Марченка Валентина Валентиновича про зміну предмету позову повернуто заявнику без розгляду на підставі ч. 1 ст. 47 КАС України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивачка відповідно до поданого нею 19.02.2022 клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0 га (кадастровий номер 1220755400:02:012:0005) отримала на підставі рішення відповідача від 24.02.2022 № 802-20/VІІІ дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення визначеної позивачкою земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га, використала своє право на отримання земельної ділянки безоплатно у власність за видом цільового призначення для ведення особистого селянського господарства.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Позивачка зазначає, що предметом спору у цій справі є прийняття відповідачем необґрунтованого рішення щодо відмови у наданні дозволу стосовно розроблення проекту землеустрою земельної ділянки, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 1220787700:06:001:0037 (новий кадастровий номер 1220787700:06:001:0041) на підставі заяви позивача від 14.12.2021. Проте, суд обґрунтував відмову в задоволенні позовних вимог позитивним рішення відповідача щодо розгляду іншої заяви позивача від 19.02.2022 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки, яка входила до складу іншої земельної ділянки з кадастровим номером 1220755400:02:012:0005. Правовідносини щодо правомірності розгляду заяви позивача від 19.02.2022 в рамках цього спору не розглядалися, спору з цього приводу між позивачем та відповідачем не виникало, при цьому позивачка не заявляла позовних вимог щодо утиску її прав під час розгляду заяви від 19.02.2022. Таким чином, оскаржуване рішення суду обґрунтовано доказами, які не містять інформацію щодо предмета доказування та не стосуються цього спору. Також позивачка зазначила, що має необмежене право для звернення із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах іншої земельної ділянки.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 14.12.2021 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила відповідачу клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки « 01.03 Для ведення особистого селянського господарства» за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1220787700:06:001:0037, яка розташована на території Дніпропетровська область, Синельниківський район, Васильківська селищна об`єднана територіальна громада.

До заяви додані завірені особисто позивачем наступні документи: графічний малюнок із зображенням розташування бажаної земельної ділянки - 1 аркуш; копії паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру позивача - 2 аркуші.

За результатами розгляду зазначеного клопотання від 14.12.2021, рішенням 8 скликання 18 сесії Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 23.12.2021 №715-18/VІІІ відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності на території Васильківської селищної ради у зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка надана іншим громадянам.

На погодившись з відмовою відповідача в задоволенні клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Положеннями ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 121 Земельного кодексу України встановлені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у ст. 118 Земельного кодексу України.

Згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17, від 20.01.2021 у справі № 360/1590/16-а та від 08.09.2020 у справі № 812/1450/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що за результатами розгляду клопотання позивача від 14.12.2021, рішенням 8 скликання 18 сесії Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 23.12.2021 №715-18/VІІІ відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності на території Васильківської селищної ради у зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка надана іншим громадянам.

Втім, не доведено належними та допустимими доказами, що на час прийняття означеного рішення відповідачем визначена позивачкою в клопотанні від 14.12.2021 земельна ділянка була надана у власність іншим громадянам.

Таким чином, враховуючи, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку, наведена відповідачем в рішенні від 23.12.2021 №715-18/VІІІ підстава відмови у отриманні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не відповідає чинному земельному законодавству.

Водночас, суд першої інстанції правильно зазначив, що пред`явлений позивачкою позов не містять вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 23.12.2021 №715-18/VІІІ про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Єдиною позовною вимогою позивачкою визначено зобов`язання Васильківську селищну раду Синельниківського району Дніпропетровської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка відображена в клопотанні ОСОБА_1 від 14.12.2021 та розташована на території Дніпропетровської області, Синельниківського району, Васильківської селищної територіальної об`єднаної громади за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1220787700:06:001:0037 (новий кадастровий номер 1220787700:06:001:0041).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що предметом спору у цій справі є зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо зазначеної в клопотанні позивачки від 14.12.2021 земельної ділянки, а саме: земельної ділянки, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 1220787700:06:001:0037 (новий кадастровий номер 1220787700:06:001:0041).

Вирішуючи визначений в межах цієї справи спір, суд першої інстанції встановив і це не спростовується сторонами, що 19.02.2022 позивачка на адресу відповідача подала клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, із зазначенням іншої бажаної земельної ділянки (кадастровий номер 1220755400:02:012:0005).

Рішенням двадцятої сесії Васильківської селищної ради восьмого скликання від 24.02.2022 № 802-20/VІІІ позивачці надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га з рекомендацією замовлення проекту землеустрою згідно клопотання позивача від 19.02.2022.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції з посиланням на рішення відповідача щодо розгляду заяви позивачки від 19.02.2022 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки, яка входила до складу іншої земельної ділянки з кадастровим номером 1220755400:02:012:0005, відмовив в задоволенні позовних вимог.

При цьому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачка, отримавши на підставі рішення двадцятої сесії Васильківської селищної ради восьмого скликання від 24.02.2022 № 802-20/VІІІ дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га, використала своє право на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Аналогічну норму містить стаття 5 Закону України «Про особисте селянське господарство», якою передбачено, що для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2.0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, позивачка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га з рекомендацією замовлення проекту землеустрою і не повністю використав своє право на приватизацію, при цьому вважає, що має право ще на приватизацію 2,000 га, у зв`язку з чим і звернулася за приватизацією земельної ділянки з кадастровим номером 1220787700:06:001:0037 (новий кадастровий номер 1220787700:06:001:0041).

Тобто, сумарна площа розміру земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, щодо яких позивачка просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, складає 4,000 га, що перевищує норму безоплатної приватизації.

Виходячи з вищенаведеного, приймаючи до уваги, що законодавчо встановлена процедура передачі у власність земельних ділянок державної та комунальної власності, одним із етапів якої є отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбачає вирішення відповідного питання щодо земельної ділянки виключно у визначених законом розмірах, а не невизначеної кількості бажаних особою земельних ділянок, вимоги позивачки про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 1220787700:06:001:0037 (новий кадастровий номер 1220787700:06:001:0041), за умови отримання нею дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка входила до складу земельної ділянки з кадастровим номером 1220755400:02:012:0005, є такими, що не відповідають нормам чинного земельного законодавства.

Враховуючи також те, що вимоги позовної заяви у даній адміністративній справі не містять питання щодо визнання протиправним та скасування рішення Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 23.12.2021 №715-18/VІІІ про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Отже, передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року у справі № 160/3922/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська

суддяЯ.В. Семененко