Рішення

від 09.05.2022 по справі 358/1005/21

БОГУСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

гСправа № 358/1005/21 Провадження № 2/358/237/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2022 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Тітова М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславське житлово комунальне підприємство» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, вимоги якого уточнила (а.с. 72 - 74), просить поновити її на посаді провідного економіста Комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславське житлово комунальне підприємство» з дати звільнення - 27.07.2021. Також просить стягнути з Комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславське житлово комунальне підприємство» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення - 27.07.2021 до дня поновлення її на роботі та стягнути судові витрати.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона з 02.11.2018 працювала на посаді провідного економіста в Комунальному підприємстві Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання», згідно наказу № 68-К від 01.11.2018.

27.05.2020 згідно рішення сесії Богуславської міської ради № 502-23- VII від 26.07.2021, Комунальне підприємство Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання» перейменовано на комунальне підприємство Богуславської міської ради «Богуславтепловодопостачання».

26.07.2021 наказом комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславтепловодопостачання» за № 34-К «з особового складу» її (позивачку) звільнено з посади провідного економіста на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності штату з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати, компенсації за невикористані дні чергові відпустки за період роботи з 02.11.2019 по 26.07.2021 (34 календарних дні) та компенсації за додаткову соціальну відпустку, як розлученій жінці, що виховує дитину без батька, за період роботи з 01.01.2020 по 31.12.2020 (10 календарних днів).

Позивачка ОСОБА_1 вважає, що її звільнення є незаконним, вчиненим з грубим порушенням законодавства про працю.

Так, позивачка зазначає, що з 16 січня 2021 року на підприємстві був затверджений штатний розпис КП Богуславської міської ради «Богуславтепловодопостачання», згідно якого в економічній групі, організації праці та заробітній платі була затверджена штатна одиниця «провідний економіст», код по класифікатору професій 1231, з посадовим окладом 12838 грн. в місяць, посадовий оклад 12838,00 грн, коефіцієнт по галузі угод - 2,2.

27 липня 2021 року, тобто лише наступного дня після її звільнення відповідач затвердив штатний розпис КП Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство», яке вводиться з 27 липня 2021 року, згідно якого в економічній групі, організації праці та заробітній платі було затверджено дві штатні одиниці «економіст», код по класифікатору професій 1231, з посадовим окладом 12448 грн. в місяць, посадовий оклад 12448,00 грн, коефіцієнт по галузі угод - 1,97.

Таким чином, на переконання позивачки, на час її звільнення відповідачем ще не було прийнято будь-якого рішення про скорочення чисельності штату працівників підприємства, зокрема скорочення посади «провідного економіста», а затвердження штатного розпису 27 липня 2021 року підтверджує про наявність двох штатних одиниць посади «економіста», які є аналогічними посадами за змістом та обсягом посадових обов`язків і функціонального навантаження тій, з якої її звільнено.

Окрім того, позивачка зазначає, що будь-яких доказів того, що відповідач не мав можливості перевести її на іншу роботу немає. Так само, немає доказів того, що відповідачем розроблявся новий штатний розпис у період з 06.05.2021 року, а саме в той період, коли її письмово попередили про наступне звільнення, по день її звільнення та державної реєстрації Комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство», як правонаступника КП БРМ «Богуславтепловодопостачання» що мало місце 23.07.2021.

Також позивачка вказує на те, що всупереч приписів ст. 49-2 КЗпП України відповідач не запропонував жодної наявної вакансії на Комунальному підприємстві Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство», що є правонаступником КП БМР «Богуславтепловодопостачання».

Крім того зазначає, що дія трудового договору між нею, як провідним економістом та Комунальним підприємством Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство» продовжилася, а трудові відносини є такими, що не припинилися у відповідності до вимог частин третьої та четвертої статті 36 КЗпП України, і ці зміни (реорганізація) жодним чином не впливають на чинність трудових договорів працівників юридичної особи.

Враховуючи, що відповідачем порушені норми трудового законодавства, позивачка вважає, що зазначені факти є підставою для поновлення її на роботі, а також виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 03 вересня 2021 року позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду, по справі відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено судовий розгляд справи.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 06 жовтня 2021 року у справі залучено правонаступника відповідача Комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславтепловодопостачання», а саме Комунальне підприємство Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство».

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Лісовий О.О. наполягали на задоволенні позову в повному обсязі з підстав вказаних в позовній заяві.

Представник відповідача - Комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство» Євтушенко Я.М. позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити.

Також 23.09.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказав на те, що 20 липня 2021 року головою комісії з реорганізації та новопризначеним директором новоствореного підприємства Чуприною Олександром Антоновичем, в приміщенні бухгалтерії КП БМР «Богуславтепло¬водопостачання» в присутності працівників підприємства Бурбан Ірини Михайлівни та ОСОБА_4 , позивачці ОСОБА_1 у відповідності до проекту штатного розпису, було запропоновано посаду економіста в КП БМР «Богуславське житлово-комунальне підприємство», на що було отримано відмову у категоричній формі.

Відповідно до частини третьої статті 36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).

26 липня 2021 року, тобто у перший робочий день після реєстрації новоствореного підприємства-правонаступника, директором КП «Богуславтепловодопостачання» Олексієнком О.М. в його останній день перебування на посаді було видано наказ про звільнення ОСОБА_1 згідно п. 1 ч. 1 ст 40 КЗпП України. В цей же день позивачкою було подано заяву про надання дозволу на отримання копій документів, що в подальшому були нею використані при подачі позовної заяви (наказ про прийняття на роботу, наказ про звільнення, наказ про вивільнення у зв`язку із змінами організації виробництва і праці, довідка про доходи).

27 липня 2021 року директором КП БМР «Богуславське житлово-комунальне підприємство» Чуприною О.А. було затверджено штатний розпис підприємства, що містить дві штатні одиниці за посадою економіста, натомість посада провідного економіста в новому штатному розписі відсутня.

Представник відповідача звертає увагу, що і станом на дату написання даного відзиву обидві посади економіста на підприємстві залишаються вакантними, тому вважає вимогу позивачки про поновлення на посаді провідного економіста такою, що не підлягає задоволенню у зв`язку з відсутністю даної посади у штатному розписі КП БМР «Богуславське житлово- комунальне підприємство». Натомість, вчергове пропонують позивачці зайняти посаду економіста на новоствореному підприємстві.

Щодо вимоги позивачки про виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, то представник відповідача зазначає, що згідно положень КЗпП України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця. Отже, у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором.

Таким чином, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.

Отже, беручи до уваги факт відмови позивачки від продовження трудових відносин, причинами того, що працівник не виконував свої трудові обов`язки і не отримував заробітну плату, є його відмова від подальшої роботи на підприємстві, а не винні дії (бездіяльність) роботодавця, тому представник відповідача просив відмовити позивачці у задоволені позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, вислухавши позивачку, представників сторін, встановивши, що між сторонами склалися правовідносини у сфері трудових відносин, приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах про поновлення на роботі, в яких оспорюється незаконність звільнення, обов`язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача. При цьому розгляд та вирішення трудових спорів повинні спрямовуватися на охорону конституційного права кожного на працю (Постанова Верховного Суду від 23.01.2018 в справі № 273/212/16-ц).

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Стаття 2 КЗпП України визначає, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Судом встановлено, що згідно з випискою з наказу № 68-к «з особового складу» від 01 листопада 2018 року, ОСОБА_1 прийнято на роботу у Комунальне підприємство Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання» на посаду провідного економіста з 02.11.2018 з тримісячним терміном випробування, з оплатою згідно штатного розпису (а.с. 78).

Згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , позивачка ОСОБА_1 з 02 листопада 2018 року працювала у Комунальному підприємстві Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання», яке 27 травня 2020 року було перейменовано на Комунальне підприємство Богуславської міської ради «Богуславтепловодопостачання», на посаді провідного економіста (а.с. 6 - 8).

Відповідно до штатного розпису КП БМР «Богуславтепловодопостачання», затвердженого 25.01.2021 директором Олексієнком О.М., який введений в дію з 18 січня 2021 року вбачається, що на підприємстві в економічній групі, організації праці та заробітної плати наявна посада провідного економіста в кількості 1 штатна одиниця, коефіцієнт по галуз. угоді 2,2 з посадовим окладом 12838 грн. (а.с.33).

Згідно з наказом директора КП «Богуславтепловодопостачання» Олексієнка О.М. № 44 «Про вивільнення у зв`язку із змінами організації виробництва і праці» від 29 квітня 2021 року, на підставі рішення Богуславської міської ради від 27 квітня 2021 року №783-10-УІП «Про реорганізацію комунальних підприємств Богуславської міської ради шляхом злиття та створення комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславське житлово комунальне підприємство» та розпорядження Богуславського міського голови від 29.04.2021 року №141-ОС «Про попередження керівників та головних бухгалтерів комунальних підприємств Богуславської міської ради» про наступне вивільнення у порядку п. 1 ст. 40 та ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, вирішено попередити всіх працівників Комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславтепловодопостачання» про наступне вивільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (згідно додатку №1) (а.с. 4).

Позивачкою не оспорюється факт її попередження про майбутнє звільнення із займаної посади провідного економіста, але вона заперечує факт, що їй була запропонована будь-яка з вказаних вакантних посад, рівнозначна тій, яку вона займала.

Відповідно до наказу директора КП «Богуславтепловодопостачання» Олексієнка О.М. №34-к від 26 липня 2021 року «з особового складу», ОСОБА_1 , провідного економіста, звільнено з 26 липня 2021 року в зв`язку зі скороченням чисельності штату, на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати, компенсації за невикористані дні чергові відпустки за період роботи з 02.11.2019 по 26.07.2021 (34 календарних дні), компенсації за додаткову соціальну відпустку, як розлученій жінці, що виховує дитину без батька, за період роботи з 01.01.2020 по 31.12.2020 (10 календарних днів) (а.с. 80).

Також судом встановлено, що 27 квітня 2021 року рішенням Богуславської міської ради «Про реорганізацію комунальних підприємств Богуславської міської ради шляхом злиття та створення комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство» за №783-10-VIII було розпочато процедуру реорганізації комунальних підприємств Богуславської міської ради, в тому числі КП БМР «Богуславтепловодопостачання», шляхом злиття в Комунальне підприємство Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство» (а.с. 24 - 25).

Останнє було створене рішенням Богуславської міської ради від 15 липня 2021 року №1197-16-VIII «Про затвердження передавальних актів по реорганізації комунальних підприємств Богуславської міської ради «Богуславська ЖЕК», «Богуславводоканал», «Богуславтепловодопостачання» шляхом злиття в комунальне підприємство Богуславської міської ради «Богуславське житлово- комунальне підприємство» (а.с. 27).

15 липня 2021 року розпорядженням міського голови № 247-ОС, директором новоствореного підприємства було призначено голову комісії з реорганізації Чуприну Олександра Анатолійовича (а.с. 28).

23 липня 2021 року комунальне підприємство Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство» (Код в ЄДРПОУ 44297694) було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Відповідно до своїх установчих документів новостворене підприємство є правонаступником реорганізованих комунальних підприємств міста, зокрема й комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславтепловодопостачання» (Код в ЄДРПОУ 33604652), та згідно ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України є набувачем майна, прав та обов`язків реорганізованих юридичних осіб, які фактично припинили свою діяльність.

Відповідно до штатного розпису Комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство», затвердженого 27 липня 2021 року директором Олександром Чуприною встановлено, що в економічній групі, організації праці та заробітної плати наявна посада економіста в кількості 2 штатні одиниці, коефіцієнт по галуз. угоді 1,97 з посадовим окладом 12448 грн. (а.с. 34). Тобто вбачається, що посада, яку займала позивачка провідного економіста, у новому підприємстві відсутня.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності чи штату працівників.

В силу ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджують не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Тобто, згідно із ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України станом на день попередження позивача про майбутні зміни: 1) позивач повинен був бути ознайомлений з переліком усіх вакантних посад, у тому числі у зазначеному відділі; 2) позивачу повинна була бути запропонована будь-яка з вказаних вакантних посад, рівнозначна тій, яку він займав, або нижча за його згодою.

Отже, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 1 липня 2015 року № 6-491цс15.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд у своїх постановах від 22 травня 2019 року у справі № 753/3889/17, від 2 грудня 2019 року у справі №488/4844/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі № 466/7604/17, від 20 травня 2020 року у справі № 560/796/17, від 6 травня 2020 року у справі № 487/2191/17. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431асі18.

У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 05.12.2018 року у справі № 161/9976/16-ц, зазначено, що, оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України, роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Сторона відповідача стверджує, що 20 липня 2021 року головою комісії з реорганізації та новопризначеним директором новоствореного підприємства Чуприною Олександром Антоновичем, в приміщенні бухгалтерії КП БМР «Богуславтепло¬водопостачання» в присутності працівників підприємства ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , позивачці ОСОБА_1 , у відповідності до проекту штатного розпису, було запропоновано посаду економіста в КП БМР «Богуславське житлово-комунальне підприємство», однак ОСОБА_1 відмовилася.

Даний факт було підтверджено в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Однак, в судовому засіданні не підтверджено будь-якими доказами, що керівник КП БМР «Богуславтепловодопостачання» Олексієнко О.М., яким було звільнено позивачку, пропонував відповідну посаду позивачці безпосередньо перед звільненням.

Належними доказами у справі підтверджуються доводи позивачки про те, що посада «провідного економіста» не була введена до штатного розпису у КП БМР «Богуславське житлово-комунальне підприємство».

Так, 27 липня 2021 року у КП БМР «Богуславське житлово-комунальне підприємство» був затверджений новий штатний розпис та в економічній групі, організації праці та заробітної плати утворена нова посада «економіста», але станом на день звільнення позивачки, яке було проведено керівником КП БМР «Богуславтепловодопостачання» Олексієнком О.М. 26.07.2021, цей штатний розпис ще не був затверджений, а також відсутні докази того факту, що керівником ОСОБА_6 позивачці були запропоновані наявні на підприємстві вакантні посади.

Таким чином, на час звільнення позивачки керівником КП БМР «Богуславтепловодопостачання» ОСОБА_6 ще не було прийнято будь-якого рішення про скорочення чисельності штату працівників підприємства, зокрема скорочення посади «провідного економіста», а затвердження штатного розпису 27 липня 2021 року підтверджує про наявність двох штатних одиниць посади «економіста» та відсутність посади «провідного економіста».

За встановлених судом обставин вбачається, що керівник КП БМР «Богуславтепловодопостачання» Олексієнко О.М. своєчасно та належним чином повідомив позивачку про наступне вивільнення, але не виконав обов`язок щодо надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які з`явилися на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення.

Згідно ч. 4 ст. 36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, установи, організації, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

З урахуванням положень даної норми КЗпП України, питання щодо звільнення позивачки з роботи за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України мав вирішувати керівник КП БМР «Богуславське житлово-комунальне підприємство» Чуприна О.А., яким 27 липня 2021 року у КП БМР «Богуславське житлово-комунальне підприємство» був затверджений новий штатний розпис і який міг би об`єктивно пропонувати позивачці з цього дня наявні вакансії на підприємстві.

Відтак, оскільки позивачці не були запропоновані усі наявні на підприємстві вакансії, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Таким чином, оскільки позивачку ОСОБА_1 звільнено з роботи відповідно до наказу № 34-к від 26 липня 2021 року з порушенням статей 43, 49-2 КЗпП України, що згідно зі ст. 235 КЗпП України є підставою для її поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 721/910/19 (провадження № 61-4490св21) зазначено, що: «у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа реорганізовані - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.

У Постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 725/3265/18 зазначено, що положення частини першої статті 235 КЗпП України, відповідно до якої у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі, а відтак, закон у таких випадках не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд, ухвалюючи рішення, виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 із змінами.

Відповідно до п. 3 розділу III Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, із змінами, усі виплати працівнику включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до п.8 розділу ІV «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно довідки про середній заробіток, виданої Комунальним підприємством «Богуславське житлово-комунальне підприємство» ( а.с. 36) вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 , яка перебувала на посаді провідного економіста, становила у червні 2021 року 12996,51 грн., у липні 2021 року 10670,35 грн.

Кількість робочих днів у червні 2021 року становить 20 днів, у липні 2021 року - 18 днів.

Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 складає: (12996,51 грн. + 10670,35 грн.) : (20 днів + 18 днів) = 622,81 грн.

Кількість днів вимушеного прогулу з дня звільнення 26.07.2021 по день поновлення на роботі 10.05.2022 становить 194 днів.

З урахуванням викладеного з відповідача Комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславське житлово комунальне підприємство» на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 120825,14 грн. (622,81 грн. х 194 днів).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до норм частини 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно п.п. 1, 2 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивачкою подано позов майнового (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26.07.2021 по день постановлення рішення) та немайнового характеру (визнання незаконним та поновлення на роботі), у зв`язку з задоволенням позову, враховуючи, звільнення позивачки від сплати судового збору, на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід держави належить до стягнення судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру 908,00 грн. та у розмірі1208,25 грн. (1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з суми задоволених позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 120825,14 грн.) Всього підлягає стягненню судовий збір в сумі 2116,25 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 п. 2, п. 4 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Щодо вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь витрат на правову допомогу, суд враховує наступне.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Таким чином, на підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Лісовий О.О. здійснював правничу допомогу позивачці ОСОБА_1 .

На підтвердження факту надання правничої допомоги представником позивачки - адвокатом Лісовим О.О. суду надані наступні документи: копія ордеру серії ВС № 1094980 від 02.09.2021; копія свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю №494; договір про надання правової допомоги № 1-3 від 02.09.2021.

Суд, проаналізувавши подані стороною позивача документи при поданні позову вважає, що стороною позивача не доведено склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, що входить до предмету доказування в справі.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне відмовити позивачці у задоволенні вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, ст. 40 ч. 1 п. 1, ст.ст. 43, 49-2, 235 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на роботі на посаді провідного економіста Комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславське житлово комунальне підприємство» (код ЄДРПОУ 44297694) з 27 липня 2021 року.

Стягнути з Комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславське житлово комунальне підприємство» (код ЄДРПОУ 44297694) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 липня 2021 року по 10 травня 2022 року включно (194 дні) в розмірі 120825 (сто двадцять тисяч вісімсот двадцять п`ять) гривень 14 коп.

Стягнути з Комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславське житлово комунальне підприємство» (код ЄДРПОУ 44297694) на користь держави Україна судовий збір у розмірі 2116 (дві тисячі сто шістнадцять) гривень 25 коп.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді провідного економіста Комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславське житлово комунальне підприємство» та в частині стягнення присудженої виплати заробітної плати у розмірі середнього заробітку за посадою провідного економіста за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

- на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов