Постанова

від 27.07.2023 по справі 358/1005/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №358/1005/21 Головуючий у І інстанції - Тітов М.Ю.

апеляційне провадження №22-ц/824/1785/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Гуля В.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.

за участю секретаря судового засідання Линок В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство» на рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просила поновити її на посаді провідного економіста Комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство» з дати звільнення - 27 липня 2021 року; стягнути відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення - 27 липня 2021 року до дня поновлення її на роботі, а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначала, що вона з 02 листопада 2018 року працювала на посаді провідного економіста в Комунальному підприємстві Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання», згідно наказу №68-К від 01 листопада 2018 року.

27 травня 2020 року рішенням сесії Богуславської міської ради №502-23-VII від 26 липня 2021 року Комунальне підприємство Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання» перейменовано на Комунальне підприємство Богуславської міської ради «Богуславтепловодопостачання».

26 липня 2021 року наказом Комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславтепловодопостачання» №34-К «з особового складу» ОСОБА_1 звільнено з посади провідного економіста на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності штату з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, компенсації за невикористані дні чергові відпустки за період роботи з 02 листопада 2019 року по 26 липня 2021 року (34 календарних дні) та компенсації за додаткову соціальну відпустку, як розлученій жінці, що виховує дитину без батька, за період роботи з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року (10 календарних днів).

Уважала, що її звільнення є незаконним, вчиненим з грубим порушенням законодавства про працю.

Посилалася на те, що з 16 січня 2021 року на підприємстві був затверджений штатний розпис КП Богуславської міської ради «Богуславтепловодопостачання», згідно якого в економічній групі, організації праці та заробітній платі була затверджена штатна одиниця «провідний економіст», код по класифікатору професій 1231, з посадовим окладом 12 838 грн в місяць, посадовий оклад 12838,00 грн, коефіцієнт по галузі угод - 2,2.

27 липня 2021 року, тобто лише наступного дня після її звільнення, відповідач затвердив штатний розпис КП Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство», яке вводиться з 27 липня 2021 року, згідно якого в економічній групі, організації праці та заробітній платі було затверджено дві штатні одиниці «економіст», код по класифікатору професій 1231, з посадовим окладом 12 448 грн в місяць, посадовий оклад 12 448,00 грн, коефіцієнт по галузі угод - 1,97.

Уважала, що на час її звільнення відповідачем ще не було прийнято будь-якого рішення про скорочення чисельності штату працівників підприємства, зокрема скорочення посади «провідного економіста», а затвердження штатного розпису 27 липня 2021 року підтверджує наявність двох штатних одиниць посади «економіста», які є аналогічними посадами за змістом та обсягом посадових обов`язків і функціонального навантаження тій, з якої її звільнено.

Зауважувала, що будь-яких доказів того, що відповідач не мав можливості перевести її на іншу роботу немає. Так само немає доказів того, що відповідачем розроблявся новий штатний розпис у період з 06 травня 2021 року, а саме в той період, коли її письмово попередили про наступне звільнення, по день її звільнення та державної реєстрації Комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство», як правонаступника КП БРМ «Богуславтепловодопостачання», що мало місце 23 липня 2021 року.

Вказувала, що всупереч приписів статті 49-2 КЗпП України відповідач не запропонував жодної наявної вакансії у Комунальному підприємстві Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство», що є правонаступником Комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславтепловодопостачання».

Крім того зазначала, що дія трудового договору між нею, як провідним економістом та Комунальним підприємством Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство» продовжилася, а трудові відносини є такими, що не припинилися у відповідності до вимог частин третьої та четвертої статті 36 КЗпП України, і ці зміни (реорганізація) жодним чином не впливають на чинність трудових договорів працівників юридичної особи.

На підставі викладеного, позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 10 травня 2022 року позов задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді провідного економіста Комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство» з 27 липня 2021 року.

Стягнуто з Комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 липня 2021 року по 10 травня 2022 року включно (194 дні) у розмірі 120 825,14 грн.

Стягнуто з Комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство» на користь держави Україна судовий збір у розмірі 2 116,25 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення присудженої виплати заробітної плати у розмірі середнього заробітку за посадою провідного економіста за один місяць.

Не погоджуючись з указаним рішенням відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає завданню цивільного судочинства, нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, просить таке рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

У мотивування вимог зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи не було взято до уваги, що причиною змін організаційної структури керівник КП БМР «Богуславтепловодопостачання» стала його реорганізація шляхом злиття з іншими комунальними підприємствами міста та створення на їх базі нового підприємства.

Зауважує, що саме ОСОБА_2 , як голова комісії з реорганізації та директор новоствореного підприємства мав повне право та був зобов`язаний запропонувати позивачці роботу у Комунальному підприємстві Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство», що і було ним зроблено 20 липня 2021 року.

При цьому вважає, що директором Комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславтепловодопостачання» при видачі наказу було надано неправильну юридичну кваліфікацію причини звільнення, оскільки фактичною причиною звільнення ОСОБА_1 стала її відмова від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці (пункт 6 частини першої статті 36 КЗпП України).

Посилається на те, що після звільнення позивача обидві посади економіста Комунального підприємства підприємстві Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство» були вакантні та посада економіста була повторно запропонована позивачу до початку першого засідання по справі.

Вказує, що позивач після звільнення отримала вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати, а також отримувала допомогу по безробіттю.

13 липня 2022 року апеляційним судом отримано відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, уважаючи рішення законним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачку ОСОБА_1 звільнено з роботи відповідно до наказу № 34-к від 26 липня 2021 року з порушенням статей 43, 49-2 КЗпП України, що згідно зі статтею 235 КЗпП України є підставою для її поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивачці не були запропоновані усі наявні на підприємстві вакансії, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України.

Висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що відповідно до виписки з наказу №68-к «з особового складу» від 01 листопада 2018 року ОСОБА_1 прийнято на роботу у Комунальне підприємство Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання» на посаду провідного економіста з 02 листопада 2018 року з тримісячним терміном випробування, з оплатою згідно штатного розпису.

Згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , позивач з 02 листопада 2018 року працювала у Комунальному підприємстві Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання», яке 27 травня 2020 року було перейменовано на Комунальне підприємство Богуславської міської ради «Богуславтепловодопостачання», на посаді провідного економіста.

Відповідно до штатного розпису КП БМР «Богуславтепловодопостачання», затвердженого 25 січня 2021 року директором Олексієнком О.М., який введений в дію з 18 січня 2021 року, вбачається, що на підприємстві в економічній групі, організації праці та заробітної плати наявна посада провідного економіста в кількості - 1 штатна одиниця, коефіцієнт по галуз. угоді - 2,2 з посадовим окладом - 12 838 грн.

Згідно з наказом директора КП «Богуславтепловодопостачання» ОСОБА_3 №44 «Про вивільнення у зв`язку із змінами організації виробництва і праці» від 29 квітня 2021 року, на підставі рішення Богуславської міської ради від 27 квітня 2021 року №783-10-УІП «Про реорганізацію комунальних підприємств Богуславської міської ради шляхом злиття та створення комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство» та розпорядження Богуславського міського голови від 29.04.2021 року №141-ОС «Про попередження керівників та головних бухгалтерів комунальних підприємств Богуславської міської ради» про наступне вивільнення у порядку пункту 1 статті 40 та статті 49-2 Кодексу законів про працю України, вирішено попередити всіх працівників Комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславтепловодопостачання» про наступне вивільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (згідно додатку №1).

Під час розгляду справи ОСОБА_1 не оспорювала факт її попередження про майбутнє звільнення із займаної посади провідного економіста, проте заперечувала факт того, що їй була запропонована будь-яка з вказаних вакантних посад, рівнозначна тій, яку вона займала.

Відповідно до наказу директора КП «Богуславтепловодопостачання» Олексієнка О.М. №34-к від 26 липня 2021 року «з особового складу», ОСОБА_1 , провідного економіста, звільнено з 26 липня 2021 року у зв`язку зі скороченням чисельності штату, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, компенсації за невикористані дні чергові відпустки за період роботи з 02 листопада 2019 року по 26 липня 2021 року (34 календарних дні), компенсації за додаткову соціальну відпустку, як розлученій жінці, що виховує дитину без батька, за період роботи з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року (10 календарних днів).

Також судом першої інстанції встановлено, що 27 квітня 2021 року рішенням Богуславської міської ради «Про реорганізацію комунальних підприємств Богуславської міської ради шляхом злиття та створення комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство» за №783-10-VIII було розпочато процедуру реорганізації комунальних підприємств Богуславської міської ради, в тому числі КП БМР «Богуславтепловодопостачання», шляхом злиття в Комунальне підприємство Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство».

Останнє було створене рішенням Богуславської міської ради від 15 липня 2021 року №1197-16-VIII «Про затвердження передавальних актів по реорганізації комунальних підприємств Богуславської міської ради «Богуславська ЖЕК», «Богуславводоканал», «Богуславтепловодопостачання» шляхом злиття в комунальне підприємство Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство».

15 липня 2021 року розпорядженням міського голови №247-ОС директором новоствореного підприємства було призначено голову комісії з реорганізації Чуприну Олександра Анатолійовича (а.с. 28).

23 липня 2021 року комунальне підприємство Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Відповідно до своїх установчих документів новостворене підприємство є правонаступником реорганізованих комунальних підприємств міста, зокрема й комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславтепловодопостачання», та згідно з частиною першою статті 104 ЦК України є набувачем майна, прав та обов`язків реорганізованих юридичних осіб, які фактично припинили свою діяльність.

Відповідно до штатного розпису Комунального підприємства Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство», затвердженого 27 липня 2021 року директором Олександром Чуприною встановлено, що в економічній групі, організації праці та заробітної плати наявна посада економіста в кількості - 2 штатні одиниці, коефіцієнт по галуз. угоді - 1,97 з посадовим окладом - 12 448 грн.

Таким чином, посада провідного економіста, яку займала позивачка, у новому підприємстві відсутня.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Стаття 2 КЗпП України визначає, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно частини першої статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності чи штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2, 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Згідно з роз`ясненнями, наданими у пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджують не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Тобто, згідно частини третьої статті 49-2 КЗпП України станом на день попередження позивача про майбутні зміни: 1) позивач повинен був бути ознайомлений з переліком усіх вакантних посад, у тому числі у зазначеному відділі; 2) позивачу повинна була бути запропонована будь-яка з вказаних вакантних посад, рівнозначна тій, яку він займав, або нижча за його згодою.

Отже, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 22 травня 2019 року у справі №753/3889/17, від 02 грудня 2019 року у справі №488/4844/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі №466/7604/17, від 20 травня 2020 року у справі №560/796/17, від 06 травня 2020 року у справі №487/2191/17.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17, провадження №11-431асі18.

Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України, роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Так, 27 липня 2021 року у КП БМР «Богуславське житлово-комунальне підприємство» був затверджений новий штатний розпис та в економічній групі, організації праці та заробітної плати утворена нова посада «економіста», але станом на день звільнення позивачки, яке було проведено керівником КП БМР «Богуславтепловодопостачання» Олексієнком О.М. 26 липня 2021 року, цей штатний розпис ще не був затверджений, а також відсутні докази того, що керівником ОСОБА_3 позивачці взагалі були запропоновані наявні на підприємстві вакантні посади.

Таким чином, на час звільнення ОСОБА_1 керівником КП БМР «Богуславтепловодопостачання» ОСОБА_3 ще не було прийнято будь-якого рішення про скорочення чисельності штату працівників підприємства, зокрема скорочення посади «провідного економіста», а затвердження штатного розпису 27 липня 2021 року підтверджує наявність двох штатних одиниць посади «економіста» та відсутність посади «провідного економіста».

Зважаючи на викладене, керівник КП БМР «Богуславтепловодопостачання» Олексієнко О.М. своєчасно та належним чином повідомив позивачку про наступне вивільнення, але не виконав обов`язок щодо надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які з`явилися на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.

Згідно частини четвертої статті 36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, установи, організації, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

З урахуванням положень даної норми КЗпП України, питання щодо звільнення позивачки з роботи за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України мав вирішувати керівник КП БМР «Богуславське житлово-комунальне підприємство» Чуприна О.А., яким 27 липня 2021 року у КП БМР «Богуславське житлово-комунальне підприємство» був затверджений новий штатний розпис і який міг би об`єктивно пропонувати позивачці з цього дня наявні вакансії на підприємстві.

Відтак, оскільки позивачці не були запропоновані усі наявні на підприємстві вакансії, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про порушення відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України.

Посилання відповідача на те, що 20 липня 2021 року головою комісії з реорганізації та новопризначеним директором новоствореного підприємства Чуприною О.А., в приміщенні бухгалтерії КП БМР «Богуславтепловодопостачання» в присутності працівників підприємства ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , позивачці ОСОБА_1 , у відповідності до проекту штатного розпису, було запропоновано посаду економіста в КП БМР «Богуславське житлово-комунальне підприємство», однак ОСОБА_1 відмовилася та даний факт було підтверджено в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , були правильно відхилені судом першої інстанції, оскільки відповідачем не підтверджено жодними доказами, що керівник КП БМР «Богуславтепловодопостачання» Олексієнко О.М., яким було звільнено позивачку, пропонував відповідну посаду позивачці безпосередньо перед її звільненням.

Доводи апелянта, що саме ОСОБА_2 , як голова комісії з реорганізації та директор новоствореного підприємства мав повне право та був зобов`язаний запропонувати позивачці роботу у Комунальному підприємстві Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство», що і було ним зроблено 20 липня 2021 року, не заслуговують на увагу суду, оскільки рішення про звільнення ОСОБА_1 приймав керівник КП БМР «Богуславтепловодопостачання» ОСОБА_3 , який звільнений з посади лише 26 липня 2021 року.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно частини другої статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 із змінами.

Відповідно до пункту 3 розділу III Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, із змінами, усі виплати працівнику включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

За змістом пункту 8 розділу ІV «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно довідки про середній заробіток, виданої Комунальним підприємством «Богуславське житлово-комунальне підприємство», заробітна плата ОСОБА_1 , яка перебувала на посаді провідного економіста, становила у червні 2021 року - 12 996,51 грн, у липні 2021 року - 10 670,35 грн.

Кількість робочих днів у червні 2021 року становить 20 днів, у липні 2021 року - 18 днів.

Кількість днів вимушеного прогулу з дня звільнення 26 липня 2021 року по день поновлення на роботі 10 травня 2022 року - 194 дні.

Отже, суд першої інстанції, провівши математичний розрахунок, дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 120 825,14 грн (622,81 грн ((12996,51 грн. + 10670,35 грн.) : (20 днів + 18 днів)) х 194 днів).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції, встановивши, що позивачку звільнено з роботи відповідно до наказу №34-к від 26 липня 2021 року з порушенням статей 43, 49-2 КЗпП України, дійшов обґрунтованого висновку про поновлення її поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставі викладеного, колегія доходить висновку, що місцевий суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи та наявними у справі доказами, фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, яким судом першої інстанції надана належна правова оцінка.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємстваБогуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство»- залишити без задоволення.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 травня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий В.В. Гуль

Судді Ю.О. Матвієнко

Я.С. Мельник