Ухвала

від 09.05.2022 по справі 826/13953/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 травня 2022 року

Київ

справа №826/13953/15

адміністративне провадження № К/9901/4/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши матеріали справи № 826/13953/15 за позовом Компанії «Роналор Інтертейнмент ЛТД» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Компанія «Роналор Інтертейнмент ЛТД» в особі Представництва «Роналор Інтертейнмент ЛТД» (далі - позивач, платник податків, Компанія, «Роналор Інтертейнмент ЛТД») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2015 № 26226552202, № 25226552206, № 26326552212 та податкового повідомлення-рішення від 07.05.2015 № 2/26552212.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом, всупереч вимог чинного податкового законодавства було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки висновки відповідача викладені ним у акті перевірки є хибними та такими, які не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з невірним застосуванням положень податкового законодавства, а також позивач зазначає про помилковість висновків відповідача щодо відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, тоді як такі господарські відносини носили реальний характер, що підтверджується належно оформленими первинними документами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13 березня 2015 року № 25226552206, від 13 березня 2015 року № 26326552212, від 7 травня 2015 року № 2/26552212. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення (у межах задоволених позовних вимог) діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки контролюючим органом не було доведено та надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства. Крім того, судами встановлено та зазначено, що висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях відповідача щодо порушень позивачем вимог законодавства, оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентами носили реальний характер, що підтверджується належно оформленими первинними документами та не спростовано відповідачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

До Верховного Суду 04.01.2021 надійшла касаційна скарга контролюючого органу (подана 30.12.2020) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року.

В касаційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Компанії «Роналор Інтертейнмент ЛТД».

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 826/13953/15.

Підставою для відкриття касаційного провадження зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

Вирішуючи питання щодо можливості касаційного перегляду за цією касаційною скаргою, в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 07.05.2015 № 2/26552212 та від 13.03.2015 № 25226552206, Верховний Суд зазначає наступне.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Проте, дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що у касаційній скарзі поданій ГУ ДПС у м. Києві не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, в частині вказаного рішення контролюючого органу.

В свою чергу, касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить мотиви незгоди з судовими рішеннями, опис встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, а також цитування нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Тобто, перегляд рішення суду у порядку касаційного провадження в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України окреслено певними межами, встановленими у статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, пунктом 1 частини четвертої цієї статті межа касаційного перегляду обумовлена наявністю висновку Верховного Суду щодо застосування певної норми права, якою керувався суд надаючи оцінку спірним правовідносинам, та надання оцінки спірним правовідносинам без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування такої норми права у подібних правовідносинах.

Отже, визначальним також є встановлення подібності правовідносин у справі, що переглядається, правовідносинами у справах, наведених скаржником у касаційній скарзі, що слугувало підставо для відкриття касаційного провадження, та у яких Верховним Судом зроблено висновок щодо застосування відповідної норми права, якою керувався суд апеляційної інстанції у межах апеляційного перегляду даної справи.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Відповідач у касаційній скарзі вказує на наявність постанови Верховного Суду у справі № 2а-16434/12/2670 в якій, на думку контролюючого органу, по іншому застосовано аналогічні норми права, ніж у межах вказаних спірних правовідносин.

Колегія суддів зазначає, що обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

У кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права та/або порушення процесуальних норм, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різні обставини, що досліджувалися судами у межах справ, що зазначені в касаційній скарзі, не дають підстав для висновку про подібність спірних правовідносин.

Верховний Суд зазначає, що скаржником взагалі не наведено висновку Верховного Суду, зробленого виходячи з встановлених обставин саме у справі № 2а-16434/12/2670, за результатами оцінки доказів, які підтверджують або спростовують обставини, якими обґрунтовані доводи та заперечення учасників вказаних справ. Так, відповідачем лише зазначено окремі положення Податкового кодексу України без висновків та обґрунтувань Верховного Суду щодо порядку їх застосування до спірних правовідносин. Тобто, скаржником фактично здійснено лише цитування положень чинного податкового законодавства. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що спірні правовідносини у справі, що розглядається та у справі № 2а-16434/12/2670 виникли за різного правового регулювання, а також за різних обставин, які досліджувалися судами у межах вказаних справ.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

У зв`язку з викладеним, у цій справі наявні підстави для закриття касаційного провадження в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 07.05.2015 № 2/26552212 та від 13.03.2015 № 25226552206 .

Керуючись пунктом 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 826/13953/15 в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 07.05.2015 № 2/26552212 та від 13.03.2015 № 25226552206.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду