Рішення

від 29.05.2020 по справі 826/13953/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2020 року м. Київ № 826/13953/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Компанії Роналор Інтертеймент ЛТД до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД в особі Представництва РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі повідомлення-рішення від 13.03.2015 № 26226552202 про збільшення суми грошового зобов`язання Представництва РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД з податку на прибуток на суму 14 111 245,00 грн., у тому числі за основним платежем 11 288 996,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 2 822 249,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 13.03.2015 № 25226552206 про збільшення суми грошового зобов`язання Представництва РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 241 798,69 грн., у тому числі за основним платежем 193 438,59 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 48 359,65 грн.;

- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 13.03.2015 № 26326552212 про зменшення Представництву РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 99 791,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 07.05.2015 № 2/26552212, видане Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, про збільшення суми грошового зобов`язання Представництва РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД з податку на прибуток на суму 13 749 160,00 грн., у тому числі за основним платежем 11 288 996,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 2 460 110,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він не погоджується з висновками Акта від 24.02.2015р. № 159/26552202/26611296, складеного за результатами проведення планової виїзної перевірки Представництва РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД (ідентифікаційний номер 26611296) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.03.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 22.03.2011р. по 31.12.2013р., оскільки вони порушують пп. 135.5.4, 135.5.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 151.1 ст. 151, п. 160.1., п. 160.2, п. 160.8 ст. 160, п. 183 ст. 183, ст. 185, п. 198.6. ст.198, п.201.4. ст.201 Податкового кодексу України, ст.1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , ст.ст. 95, 203, 204, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст. 4, ст. 10, ст. 13 Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018, позовні вимоги Компанії Роналор Інтертеймент ЛТД задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення від 13.03.2015 №25226552206, №26326552212 та від 07.05.2015 №2/26552212, що прийняті Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У подальшому постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, касаційний суд зазначив, що судами не надано відповідної правової оцінки дійсному статусу Представництва позивача, залишились недослідженими обставини щодо джерел походження отриманих Представництвом від материнської компанії коштів, цільове використання перерахованих нерезидентом грошових коштів та характер здійснюваної ним діяльності на території України для визначення цілей оподаткування.

Окрім того, зазначено про те, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2019 прийнято до розгляду адміністративну справу №826/13953/15 та призначено судове засідання.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, про що надав відповідні письмові пояснення, з урахування постанови Верховного Суду від 26.02.2019.

Представник відповідача проти позову заперечував, про що надав письмовий відзив на позов, з урахування постанови Верховного Суду від 26.02.2019.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка Представництва РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД (ідентифікаційний номер 26611296) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.03.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 22.03.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено Акт від 24.02.2015 №159/26552202/26611296.

У ході проведення документальної перевірки перевіряючими встановлено, що протягом перевіряємого періоду Представництвом РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД порушено вимоги:

п.160.8 ст.160, п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього за загальну суму 11 889 996,00 грн.;

ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення ПДВ, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 99 791,00 грн.;

п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України,, з урахуванням вимог п.152.8 ст.152 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходу нерезидента, отриманого на території України, на суму 193 438,59 грн. за 2013 рік.

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 13.03.2015 № 26226552202 про збільшення суми грошового зобов`язання Представництва РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД з податку на прибуток на суму 14 111 245,00 грн., у тому числі за основним платежем 11 288 996,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 2 822 249,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 13.03.2015 № 25226552206 про збільшення суми грошового зобов`язання Представництва РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 241 798,69 грн., у тому числі за основним платежем 193 438,59 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 48 359,65 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 13.03.2015 № 26326552212 про зменшення Представництву РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 99 791,00 грн.

Вказані податкові повідомленнями-рішеннями від 13.03.2015 № 26226552202, № 25226552206, № 26326552212, Представництвом оскаржені в адміністративному порядку.

За результатами розгляду первинної скарги відповідно до Рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 27.04.2015 №7103/10/26-15-10-05-35 про результати розгляду первинної скарги, скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.03.2015 № 26226552202 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 362 138,50 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишене без змін, та залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 13.03.2015 № 25226552206, № 26326552212.

Представництвом було подано скаргу до ДФС України на податкові повідомлення-рішення від 13.03.2015 № 26226552202, № 25226552206, № 26326552212.

12.05.2015 Представництво отримало податкове повідомлення-рішення від 07.05.2015 № 2/26552212, видане ДПІ, про збільшення суми грошового зобов`язання Представництва з податку на прибуток на суму 13 749 160,00 грн., у тому числі за основним платежем 11 288 996,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 2 460 110,00 грн.

У доповнення до скарги Представництва, поданої до Державної фіскальної служби, Представництвом було подано доповнення - скаргу на повідомлення-рішення від 07.05.2015 №2/26552212.

За результатами розгляду скарги Представництва та доповнення, Державною фіскальною службою України було прийняте Рішення про результати розгляду скарги від 03.07.2015 №13914/6/99-99-10-01-01-25, відповідно до якого залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 13.03.2015 №25226552206, № 26326552212, від 07.05.2015 №2/26552212.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Вирішуючи питання правомірності податкового повідомлення-рішення від 13 березня 2015 року № 26326552212 суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльності передбачено, що представництво іноземного суб`єкта господарської діяльності - установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб`єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження.

Згідно статті 95 Цивільного кодексу України представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Так, зі змісту Положення про постійне представництво РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙМЕНТ ЛТД в Україні, затвердженого Компанією 07.02.2011 (далі - Положення) вбачається, що Постійне представництво є представництвом Компанії РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙМЕНТ ЛТД (далі також - Підприємство) в Україні, не є юридичною особою, і діє від імені та за дорученням Підприємства.

Пунктами 2.1, 2.2 Положення визначається, що метою діяльності Представництва є досягнення прибутку (доходу) шляхом ефективного представлення комерційних інтересів Підприємства на території України у сфері інвестиційної діяльності з метою придбання, продажу, будівництва, реконструкції, управління нерухомого майна; вжиття підготовчих і допоміжних заходів для Підприємства в Україні та робота в інтересах і від лиця Компанії у зв`язку з будь-якими видами комерційної діяльності, угодами, діловими операціями та іншими заходами за дорученням Підприємства. Предметом діяльності Представництва є представлення інтересів Підприємства щодо: операцій з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям, будівництва та інше.

Усе майно та кошти, одержані Представництвом або від Підприємства, або від третіх осіб, є власністю Підприємства, й можуть використовуватися Представництвом лише для цілей, в порядку й в межах повноважень, визначених Положенням, довіреністю, виданою Підприємством, засновницькими документами Підприємства, іншими розпорядчими актами Підприємства (п. 3.1).

Майно Представництва складається з коштів, закріплених за ним Компанією, матеріальних засобів, а також майнових прав, придбаних Представництвом на підставі розпоряджень Компанії, що відображаються у загальному балансі Компанії (п. 4.2).

Одночасно Представництво має штамп, бланк і рахунки в банках (для фінансування потреб Представництва і здійснення діяльності за дорученням Компанії).

Так, під час проведення перевірки, контролюючим органом відповідно до наданих до перевірки документів встановлено, що Представництвом отримані кошти від Компанії Роналор Інтертейнмент ЛТД направлялись на будівництво торгівельно-розважального центру Мануфактура за адресою: м. Суми, вул. Харківська 2/2, загальною площею 5/08,7 кв. м., яким володіє Компанія Роналор Інтертейнмент ЛТД (Кіпр), на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно (від 04.09.2013 індекс №8939959). Для здійснення будівництва ТРЦ Мануфактура Представництво (Замовник) укладено договір генерального підряду від 04.04.2011 №3-РС2011 з ТОВ Рубікон - Трейдінг (Генпідрядник), умовами якого передбачено, що Замовник доручає, а Генпідрядник приймає на себе зобов`язання виконати з використанням матеріалів та обладнання власного постачання, власними та/або залученими силами та засобами весь комплекс будівельних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт по будівництву на об`єкті: Будівництво Торгівельно-розважального центру Мануфактура по вул. Харківській, 2, у м. Сумах (І черга), згідно з переданою та затвердженою Замовником проектною документацією, з дотриманням чинних в Україні державних будівельних стандартів, норм і правил, чинного законодавства України, та здати виконанні Роботи Замовнику у відповідності з умовами даного Договору.

Як вбачається з Положення про постійне представництво Компанії РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД та матеріалів справи, постійне представництво Позивача на території України займалося будівництвом торгово-розважального центру Мануфактура , здавало в оренду приміщення в даному центрі та здійснювало інші види діяльності. Як слідує з положень Установчого договору та Статуту Компанії РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД , дані види діяльності постійного представництва Компанії РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД є тотожними діяльності Компанії РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД , цілями якої є, серед іншого, але не виключно, використання, управління, наявність у власності, кінотеатрів, парків розваг, готелів та інших центрів розваг, купівля, надання в оренду, будівель, будинків, здійснення будь-якого виду діяльності, що має пряме чи непряме відношення до вищевказаного, займатися комерційною діяльністю із нерухомим, купувати, брати в оренду, набувати, використовувати та володіти, продавати землі, будівлі, будь-яке інше рухоме чи нерухоме майно будь-якого виду, будувати, конструювати будівлі та інше.

Згідно довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві серії АА № 369900 станом на 04.03.2011р. до видів діяльності Представництва РОНАЛОР ІНТЕРТЕЦМЕНТ ЛТД (без права юридичної особи) за КВЕД відносяться: 70.11.0 Організація будівництва об`єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду; 70.12.0 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 70.20.0 Здавання в оренду власного нерухомого майна; 70.31.0 Діяльність агентств нерухомості; 70.32.0 Управління нерухомим майном; 74.14.0 Консультування з питань комерційної діяльності та управління.

Таким чином, положеннями установчих документів Компанії РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД та його постійного представництва в Україні та документами, наданими Відповідачу в ході проведення перевірки, фінансовою та податковою звітністю представництва постійного представництва Компанії РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД дає змогу прийти до висновку, що здійснення представництвом видів діяльності є тотожними основній діяльності Компанії РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД та таке представництво має статус постійного представництва.

У розумінні норми пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар`єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів.

Постійним представництвом не є використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

Враховуючи вищевикладене, надаючи правову оцінку дійсному статусу Представництва, суд виходить із того, що Представництво має статус постійного, оскільки через нього проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні.

За загальним правилом п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Одночасно п. 133.2 ст. 133 ПК України встановлює виключний перелік платників податку на прибуток підприємств з числа нерезидентів:

- юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Згідно з нормами п. 160.8 ст. 160 ПК України суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

У разі якщо нерезидент провадить свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами, і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва.

У разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається контролюючим органом як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.

Саме у відповідності до п. 160.8. ст. 160 Податкового кодексу України суми прибутків Позивача, який провадив свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковувалися в загальному порядку, що виключає можливість визначення оподатковуваного прибутку контролюючим органом як різниці між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.

Позивач у відповідності до Порядку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 №115 та Порядку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.06.2013 №610, здійснював розрахунок податкових зобов`язань з податку на прибуток відповідно до р. II Порядку, визначав прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, та подавав декларації з податку на прибуток за формою, затвердженою Наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 №114, та за формою, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 №1213, Позивач дотримувався вимог податкового законодавства України при подачі податкової звітності з податку на прибуток. У зв`язку із цим немає передбачених законом підстав для складання Розрахунку 1 відповідно до р. III Порядку та Розрахунку 2 відповідно до р. IV Порядку.

Посилання Відповідача на те, що згідно наданих до перевірки документів договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.02.2010 р., та дозволу на виконання будівельних робіт від 24.05.2011 №СМ114110003111 (в якому міститься посилання на затвердження проекту 09.02.2008 та результати експертизи 12.01.2009), представництвом витрати пов`язані з підготовкою будівництва не здійснювалися, не є підставою для висновку про те, що нерезидент не визначав прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні.

Представництво зареєстровано 04 березня 2011 року і Позивач, починаючи з дати його створення, у відповідності до Податкового кодексу України визначав всі прибутки пов`язані від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, задекларовані в податкових деклараціях з податку на прибуток за період з 22.03.2011 по 31.12.2013, які подавалися Відповідачеві за формою, затвердженою Наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 №114, та за формою, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 №1213. Витрати Позивача, понесені до дати створення постійного представництва на території України (згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки 24.02.2010 р. та які можуть бути пов`язані із розробкою проекту від 09.02.2008 р.) не відносяться до діяльності даного постійного представництва.

Перерахування коштів Компанією РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД на рахунок Представництва Роналор Інтертейнмент Лтд відбувалося у відповідності до затверджених кошторисів (копій наявні в матеріалах справи), та не було засноване на зміні права власності на будь-яке майно (кошти), а тому, операції по отриманню коштів за кошторисом на утримання Представництва Роналор Інтертейнмент Лтд не можуть брати участь у формуванні валового доходу платника податку на прибуток - Представництва Роналор Інтертейнмент Лтд , яке є постійним представництвом нерезидента в Україні.

Згідно ст. 134 розділу III Кодексу об`єктом оподаткування платників податку є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 розділу III Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного (податкового) періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 розділу III Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 розділу III Кодексу, а також дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження з України, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 розділу III Кодексу.

Так, у відповідності до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 цього Кодексу, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

У Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 15 Дохід (затверджено Наказом Міністерства фінансів Україні № 290 від 29.11.99) зазначено:

дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена (пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід ).

Під час фінансування нерезидентом свого представництва в межах однієї й тієї самої юридичної особі не відбувається перехід права власності на грошові кошти, оскільки представництво не є юридичною особою, та відповідно не відбувається збільшення активів або зменшення зобов`язань.

Суд приходить до висновку, що фінансування нерезидентом свого Представництва є фінансуванням в межах однієї юридичної особи, при цьому не відбувається переходу права власності на кошти, а тому отримані Представництвом Роналор Інтертеймент ЛТД кошти в сумі 22361892,00 доларів США (еквівалент 178687568,00 грн.) від головної компанії (Республіка Кіпр) не є доходом Представництва.

Згідно абз. 5 пп.135.5.5 ст. 135 ПК України: операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів.

З матеріалів справи вбачається, що Представництво під час обліку своєї діяльності визначало грошове вираження прибутку, шляхом подання податкових декларацій з податку на прибуток в порядку визначеному законодавством.

У силу норм ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України від 29.06.2004р. № 1906-IV чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з положеннями пункту 3.2 статті 3 ПК України, якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Частиною 3 ст. 4 Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна, яка підписана 29.10.1982 р. та набула чинності 26.08.1983 року визначає, що для цілей Угоди термін постійне представництво означає агентство, контору або інше постійне місце діяльності, через яке особа з постійним місцезнаходженням в одній Договірній державі здійснює діяльність в іншій Договірній державі.

Незважаючи на положення пунктів 1 і 3, наступні види діяльності не будуть розглядатися як здійснюваний через постійне представництво: а) будівельно-монтажні роботи, що здійснюється протягом періоду, а що не перевищує 12 місяців, включаючи здійснення контролю за спорудженням об`єкта або будь-яких монтажних робіт. В випадку, коли такі роботи здійснюються відповідно до програмами міжурядового співробітництва, компетентні органи Договірних Держав можуть, по взаємною згодою, продовжити 12-місячний період у випадках, коли вони вважатимуть це необхідним; b) закупівля і зберігання товарів і виробів, включаючи здійснення складських операцій і постачання товарів і виробів; з) укладання угод через агента або іншого уповноваженого особи, що діє на основі довіреності або іншого письмового повноваження, якщо подібна діяльність НЕ є для нього звичайної професійною діяльністю; d) демонстрація товарів і виробів, показ експонатів на виставках, а також операції з їх продажу після закінчення виставки; е) здійснення рекламної діяльності, збір і поширення інформації, маркетинг або інша аналогічна діяльність підготовчому і допоміжного характеру; f) здійснення проектних, проектно-конструкторських і науково-дослідних робіт (в тому числі спільних), інжинірингу, випробувань зразків товарів, машин і устаткування, технічного обслуговування машин і обладнання, якщо це обслуговування носить підготовчий або допоміжний характер для основної діяльності особи; g) здійснення декількох функцій з числа перерахованих вище за умови, що ця діяльність в цілому носить для основної діяльності особи підготовчий або допоміжний характер; h) здійснення інших видів діяльності, які мають для основної діяльності особи підготовчий або допоміжний характер.

Статтею 4 Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна визначено, що доходи, отримувані в одній Договірній Державі особою з постійним місцеперебуванням в іншій Договірній Державі, підлягають оподаткуванню в першій Державі, тільки якщо вони отримуються через розташоване там постійне представництво і тільки в тій частині, яка відноситься до діяльності цього постійного представництва.

З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що Представництвом було отримано від материнської компанії фінансування на загальну суму 178 687 568 грн., в тому числі за період 2-4 квартал 2011 р. - на суму 20 634 123 грн.,; 1 квартал 2012 р. - на суму 11 301 055 грн.; 2 квартал 2012 р. - на суму 14 718 916 грн.; 3 квартал 2012 р. - на суму 45 623 549 грн.; 4 квартал 2012 р. - на суму 30 595 605 грн.; 2013 рік - на суму 55 814 320 грн.

Джерелом надходження коштів до Представництва є кошти, одержані від головної компанії.

Аналіз зазначених норм, в контексті спірних правовідносин, дає змогу дійти висновку, що під час фінансування нерезидентом свого представництва в межах однієї й тієї самої юридичної особи не відбувається перехід права власності на грошові кошти, оскільки представництво не є юридичною особою та, відповідно, не відбувається збільшення активів або зменшення зобов`язань.

Отримані Представництвом від головної компанії кошти були перераховані останньому не в межах господарських відносин, а тому за своїм змістом вони залишаються коштами головної компанії.

У той же час, фінансування Представництва Роналор Інтертейнмент Лтд материнською компанією-нерезидентом обліковувалось в бухгалтерському обліку на субрахунку 683 Внутрішньогосподарські розрахунки . Даний субрахунок призначений для внутрішніх розрахунків в середині однієї юридичної особи, в тому числі між материнською компанією та а її представництвом.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 p. № 291, (абзац 6 рахунку 68 Розрахунки за іншими операціями ), субрахунок 683 Внутрішньогосподарські розрахунки ведеться для внутрішньогосподарських розрахунків з виробничими одиницями і господарствами, виділеними окремий баланс, за взаємним відпуском матеріальних цінностей; реалізацією продукції, робіт, послуг; передачею витрат загальноуправлінської діяльності; виплатою заробітної плати працівникам цих господарств; за іншими видами розрахунків. Передача активів (основних засобів, готової продукції, товарів тощо) від одного підрозділу (філії) іншому, виділеному на окремий баланс, відображається кредитом рахунків обліку відповідних активів і дебетом субрахунку 683 Внутрішньогосподарські розрахунки , а їх одержання - зворотною кореспонденцією цих рахунків.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.160.8, 137.10, в частині не оприбуткування отриманих від нерезидента коштів є помилковими, а грошові кошти, отримані Представництвом від Головної компанії РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙНМЕНТ ЛТД в якості фінансування витрат Представництва, не підлягають включенню до доходів Представництва.

Отже податкове повідомлення-рішення від 07 травня 2015 року №2/26552212 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з цим, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає, що податкове повідомлення-рішення № 26226552202 від 13.03.2015 на суму основного платежу з податку на прибуток в розмірі 11 288 996,00грн., скасуванню не підлягає, а позовні вимоги в цій частині відповідно не підлягають задоволенню, адже дане податкове повідомлення-рішення не несе для позивача жодних правових наслідків, як таке, що вважається відкликаним за результатами процедури адміністративного оскарження.

Вирішуючи питання правомірності повідомлення-рішення від 13 березня 2015 року № 25226552206 суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 133.2.2 п. 133.2 ст. 133 ПК України постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників, є платниками податку на прибуток.

Відповідно до п.160.1 ст.160 ПК України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Відповідно до п.160.2 ст.160 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов`язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

У рамках спірних правовідносин відсутні доходи, визначені абз. а - ї п.160.1 ст.160 ПК України, відповідно до підпункту й пункту 160.1 статті 160 ПК України до доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст.160 ПК України, відносяться інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, але за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Відповідно до п.1 ст.10 Дохід від майна Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна дохід, отриманий особою з постійним місцем перебування в одній договірній державі від продажу, обміну, оренди або інших видів використання нерухомого майна, що перебуває в іншій договірній державі, підлягає оподаткуванню лише в цій іншій державі.

За твердження Відповідача підставою для оподаткування коштів в сумі 1289590,62 грн податком на дохід нерезидента, в контексті п.1 ст.10 Угоди, є отримання позивачем вказаних коштів від продажу, обміну, оренди або будь якого іншого використання нерухомого майна, що належить нерезиденту.

Суд критично відноситься до таких тверджень Відповідача та не бере їх до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що між компанією РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙМЕНТ ЛТД та постійним Представництвом РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙМЕНТ ЛТД відсутні будь-які договірні відносини щодо оренди майна, а тому кошти, перераховані на рахунок нерезидента - Компанії РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙМЕНТ ЛТД її постійним представництвом, не є коштами, що перераховуються на рахунок орендодавця.

Водночас, в ході перевірки податковим органом встановлено, що у рядку 2 Декларацій Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) представництвом Роналор Інтертеймент ЛТД за перевіряємий період відображено суму 1961351,00 грн., на формування якої впливало здійснення платником податків операцій з реалізації за укладеними договорами на території України будівельних матеріалів та надання в оренду власних приміщень, тобто структура суми коштів не складається виключно з орендної плати.

Статтею 4 Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна визначено порядок оподаткування доходів постійного представництва, відповідно до якої: доходи, отримувані в одній Договірній Державі особою з постійним місцеперебуванням в іншій Договірній Державі, підлягають оподаткуванню в першій Державі, тільки якщо вони отримуються через розташоване там постійне представництво і тільки в тій частині, яка відноситься до діяльності цього постійного представництва.

Згідно ст. 13 Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна не перераховані в попередніх статях Угоди види доходів, що отримуються особою з постійним місцем перебуванням в одній Договірній державі із джерел в іншій Договірній державі, не підлягають оподаткуванню в другій Договірній Державі .

Згідно копії довідки-підтвердження статусу податкового резидента, виданого 22.12.2014 окружним відділенням м.Лімасол Податкового управління Міністерства фінансів Республіки Кіпр, компанія Роналор Інтертеймент ЛТД є податковим резидентом Кіпру відповідно до Угоди між Урядом Республіки Кіпр та Урядом України про уникнення подвійного оподаткування прибутку і власності, з дня своєї реєстрації 17.02.2006. Наведена довідка свідоцтво апостильована відповідно до Гаазької конвенції від 05.10.1961.

Пунктом 160.8 статті 160 Податкового кодексу України встановлено, що суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Тобто, прибуток постійного представництва в Україні оподатковується за ставкою, встановленою п.151.1 ст.151 ПК України.

Таким чином, суми доходів Позивача, який провадив свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковується за ставкою, встановленою п.151.1 ст.151 ПК України та не оподатковуються податком з доходів нерезидентів за ставкою 15 відсотків згідно з п.160.1 ст.160 ПК України.

За таких обставин, суд вважає наявність правових підстав для задоволення вимог позивача та скасування спірного податкового повідомлення-рішення № 25226552206 від 13 березня 2015 року, оскільки висновки податкового органу не зайшли свого підтвердження та не були доведені контролюючим органом.

Вирішуючи питання правомірності податкового повідомлення-рішення від 13 березня 2015 року № 26326552212 суд виходить з наступного.

В обґрунтування висновків щодо неправомірності формування Позивачем податкового обліку з податку на додану вартість, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві посилається на матеріали кримінального провадження 32014100000000036 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 209 Кримінального кодексу України. Досудовим розслідуванням встановлено, що у банківських установах ПАТ Реал Банк , АТ Брокбізнесбанк відкриті рахунки інших суб`єктів підприємницької діяльності, у т.ч. ТОВ БК Гефест Альянс , які мають ознаки фіктивності . Службові особи вказаного підприємства надавали послуги по незаконному формуванню податкового кредиту, через використання рахунків яких за участю службових осіб АТ Брокбізнесбанк , ПАТ Реал Банк , ПАТ Банк Ринкові технології , де проводилось незаконне обготівкування грошових коштів. Під час досудового розслідування вилучені первинні фінансово-господарські документи ТОВ БК Гефест Альянс , які підписані від імені директора ОСОБА_1 Допитаний як свідок батько засновника та директора ТОВ БК Гефест Альянс ОСОБА_1 спростував факт придбання сином ТОВ БК Гефест Альянс та призначення його на посаду директора вказаного підприємства.

Крім того, контролюючий орган посилається на наявність у ТОВ ПТР-Ресурс ознак фіктивності з огляду на висновок про результати відпрацювання ризикового контрагента та акт про неможливість проведення зустрічної звірки, відповідно до яких вказаний суб`єкт господарювання за податковою адресою не знаходяться, основні засоби і працівники відсутні.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.72 КАС України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом статті 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Частиною першою статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в судах, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю Гефест Альянс відсутня.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб ТОВ Гефест Альянс , в рамках кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених Позивачем та його контрагентами. Матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності Товариства з обмеженою відповідальністю Гефест Альянс .

Також, суд бере до уваги, що в період господарських взаємовідносин, що були предметом перевірки контролюючого органу, керівником і засновником ТОВ БК Гефест Альянс був ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , на якого вказує Відповідача у своїх доводах.

Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат, які беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.138.2 ст. 138 ПК України, витрати які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до приписів пп.14.1.81 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог пункту 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість у відповідності до вимог ПК України є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Натомість, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведене кореспондує приписам пункту 198.6 статті 198 ПК України, відповідно до яких не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України (пункт 201.8 статті 208 ПК України).

Наразі встановленню підлягають обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

При цьому, в силу вимог ч.2 ст.71 КАС України правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб`єкт владних повноважень.

Водночас, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Судом встановлено, що 01.12.2012 року між Позивачем та ТОВ БК Гефест Альянс було укладено договір №1/12, на підставі якого Представництву було поставлено товар вартістю 504389,60 грн., в т.ч. ПДВ 84 065,00 грн.

Також, 24.07.2013 року між Позивачем, з однієї сторони, та ТОВ ПТГ-Ресурс було укладено договір №720403, на підставі якого Представництву було поставлено товар (труби) вартістю 94358,88 грн., в т.ч. ПДВ 15726,48 грн.

На підтвердження реального руху активів у процесі та за результатами виконання умов цих Договорів, позивачем надано копії: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення.

Крім того, позивачем, на підтвердження обставин використання придбаних товарів у ТОВ БК Гефест Альянс , ТОВ ПТГ-Ресурс у власній господарській діяльності, надано акт приймання-передачі будівельних матеріалів, виробів та конструкцій від 02.01.2013 року, відповідно до якого придбаний кабель ААБл3*240 6кВ виконавцеві - ТОВ Укрспецбуд 1 , довідка про вартість виконаних робіт будівельних робіт за лютий 2013р. та акт приймання-передачі виконаних підрядних робіт за лютий 2013р., з яких вбачаються обставини подальшого їх використання.

Відповідно до чч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, суд зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Іншими словами, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ БК Гефест Альянс , ТОВ ПТГ-Ресурс документи, копії яких містяться у матеріалах, суд вважає, що вони повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій та складені і підписані сторонами у відповідності із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, відповідачем не заперечується, що зміст господарських зобов`язань що виникають з наведених вище договорів не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об`єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Податковий орган в акті перевірки, вказав, що згідно баз даних АІС Податковий блок станом на 10.03.2015 стан ТОВ Гефест Альянс - 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, свідоцтво платника ПДВ анульоване 19.05.2014, інформація про основні засоби відсутня, інформація щодо кількості працюючих відсутня, оскільки звіт за перевіряємий період не подавався. Свідоцтво ПДВ анульовано за ініціативою податкової, працівники вістуні, транспортні засоби відсутні.

З цього приводу, суд відзначає, що саме по собі подальше анулювання реєстрації ТОВ БК Гефест Альянс , ТОВ ПТГ-Ресурс як платників ПДВ, яке відбулося 19.05.2014 та 29.01.2015 відповідно, не нівелює правові та податкові наслідки господарських операцій Товариства з цими контрагентами до часу такого анулювання.

Доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача основних засобів жодним належним та допустимим доказом не підтверджена.

Суд з цього приводу звертає увагу на те, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Зазначене узгоджується також із висновками Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік. заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03). Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейського суду з прав людини зазначено, що Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Крім того, судова колегія зауважує, що відповідно до чинного законодавства право платника податків на формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як реальність придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження необхідними первинними документами (у тому числі податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договору публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договору із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об`єм правоздатності для укладення спірних угод.

Водночас, суд критично оцінює послання податкового органу на обставини недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни, як підставу прийняття спірних рішень, позаяк, встановлення факту взаємовідносин контрагента позивача або позивача з фіктивними суб`єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності Представництва РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙМЕНТ ЛТД , оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій з контрагентами - ТОВ БК Гефест Альянс , ТОВ ПТГ-Ресурс , натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта.

За таких обставин, суд дослідивши фактичні правовідносини учасників господарських правовідносин, перевіривши дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановив зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача та скасування спірного податкового повідомлення-рішення №26326552212 від 13 березня 2015 року.

Згідно з положеннями ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин і не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень № 25226552206, № 26326552212 та № 2/26552212.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Компанії РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙМЕНТ ЛТД (RONALOR ENTERTAINMENT LTD) в особі Представництва РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙМЕНТ ЛТД задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 13 березня 2015 р. № 25226552206.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 13 березня 2015 р. № 26326552212.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 07 травня 2015 р. № 2/26552212.

5. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Позивач: Компанія РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙМЕНТ ЛТД (RONALOR ENTERTAINMENT LTD) (код ЄДРПОУ НЕ 172423, адрес: Еріктеіу, 10А, 3075, Лімассол, Кіпр) в особі Представництва РОНАЛОР ІНТЕРТЕЙМЕНТ ЛТД (код ЄДРПОУ 26611296, адреса: 01133, Київ. б-р Лесі України, 34).

Відповідач: Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 38748591, адреса: 01011, Київ, вул.Лєскова, 4).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п.3 Розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя В.В. Амельохін