Постанова

від 09.05.2022 по справі 826/13953/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2022 року

м. Київ

справа № 826/13953/15

адміністративне провадження № К/9901/4/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Компанії «Роналор Інтертейнмент ЛТД» в особі Представництва «Роналор Інтертейнмент ЛТД» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року (суддя Амельохін В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року (судді: Губська Л.В. (головуючий), Карпушова О.В., Степанюк А.Г.) у справі № 826/13953/15.

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Компанія «Роналор Інтертейнмент ЛТД» в особі Представництва «Роналор Інтертейнмент ЛТД» (далі - позивач, платник податків, Компанія, «Роналор Інтертейнмент ЛТД») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2015 № 26226552202, № 25226552206, № 26326552212 та податкового повідомлення-рішення від 07.05.2015 № 2/26552212.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом, всупереч вимог чинного податкового законодавства було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки висновки відповідача викладені ним у акті перевірки є хибними та такими, які не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з невірним застосуванням положень податкового законодавства, а також позивач зазначає про помилковість висновків відповідача щодо відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, тоді як такі господарські відносини носили реальний характер, що підтверджується належно оформленими первинними документами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13 березня 2015 року № 25226552206, від 13 березня 2015 року № 26326552212, від 7 травня 2015 року № 2/26552212. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення (у межах задоволених позовних вимог) діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки контролюючим органом не було доведено та надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства. Крім того, судами встановлено та зазначено, що висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях відповідача щодо порушень позивачем вимог законодавства. Крім того, судами встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами носили реальний характер, що підтверджується належно оформленими первинними документами та не спростовано відповідачем, а також, що контролюючим органом не було надано належних доказів порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства щодо оподаткування прибутку іноземних юридичних осіб.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Компанії «Роналор Інтертейнмент ЛТД» у повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2022 року у справі № 826/13953/15 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 07.05.2015 № 2/26552212 та від 13.03.2015 № 25226552206.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Представництва «Роналор Інтертейнмент ЛТД» (республіка Кіпр) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.03.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 22.03.2011 по 31.12.2013, про що складено акт від 24.02.2015 №159/26552202/26611296.

За наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення Представництвом «Роналор Інтертейнмент ЛТД», зокрема: пункту160.8 статті 160, пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України, а саме - занижено податок на прибуток всього на суму 11 288 996,00 грн, в тому числі: за 2011 рік на суму 1 448 554,00 грн, за 2012 рік на суму 6 515 607,00 грн, за 2013 рік на суму 3 324 835,00 грн внаслідок неоподаткування коштів в сумі 178 687 568,00 грн, отриманих від нерезидента Компанії «Ronalor Entertainment Ltd.» Республіка Кіпр, що розцінені контролюючим органом як безповоротна фінансова допомога; статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме - завищено податковий кредит на суму 99 791, 00 грн, що призвело до завищення від`ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, в тому числі: за грудень 2012 року в сумі 84 065,00 грн, за липень 2013 року в сумі 15 726,00 грн з огляду на безтоварний характер господарських операцій між позивачем і ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «ПТР-Ресурс», що мотивовано наявністю у вказаних контрагентів ознак фіктивності та відсутність необхідних умов для здійснення підприємницької діяльності; пункту 160.2 статті 160, з урахуванням вимог пункту 152.8 статті 152 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 193 438,59 грн за 2013 рік у зв`язку з неоподаткуванням позивачем виплаченого нерезиденту Компанії «Ronalor Entertainment Ltd.» Республіка Кіпр доходу від оренди нерухомого майна на території України.

На підставі висновків акту перевірки, 13.03.2015 контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № 26226552202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання представництва «Роналор Інтертейнмент ЛТД» за платежем податок на прибуток на 14 111 245,00 грн, в тому числі за основним платежем - 11 288 996,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 822 249,00 грн; № 25226552206, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на 241 798,69 грн, в тому числі за основним платежем - 193 438,59 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 48 359,65 грн; № 26326552212, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 99 791,00 грн.

За наслідками оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 27.04.2015 скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.03.2015 № 26226552202 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 352 138,50 грн, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін; залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.03.2015 № 25226552206, № 26326552212.

07.05.2015 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 2/26552212, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання Представництва «Роналор Інтертейнмент ЛТД» за платежем податок на прибуток на 13 749 106,00 грн, в тому числі за основним платежем - 11 288 996,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 460 110,00 грн.

Рішенням ДФС України від 03.07.2015 № 13914/6/99-99-10-01-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.03.2015 № 25226552206, № 26326552212 та від 07.05.2015 № 2/26552212.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про завищення податкового кредиту на суму 99 791,00 грн з огляду на непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між представництвом «Роналор Інтертеймент ЛТД» та ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «ПТР-Ресурс».

Судами встановлено, що між ТОВ «БК «Гефест Альянс» (постачальник) та представництвом «Роналор Інтертеймент ЛТД» (замовник) укладено договір поставки № 1/12 від 1 грудня 2012 року, за умовами якого постачальник передає у власність замовника, а замовник приймає та оплачує кабельно-провідникову продукцію ААБл3*240 6 кВ, повний перелік визначений сторонами у додатку № 1 до цього договору (п. 1.1 договору). Загальна вартість товару, який передається у власність замовника відповідно до п. 1.1 договору, складає 504 389,60 грн, в тому числі ПДВ (20%) - 84 064,93 грн (п. 2.1 договору). На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копії наступних документів: додатку № 1 до договору поставки № 1/12 від 01 грудня 2012 року «Перелік та кількість товару» на загальну суму з ПДВ 504 389,60 грн, податкової накладної № 42 від 4 грудня 2012 року на загальну суму 504 389,60 грн, в тому числі ПДВ - 84 064,93 грн, видаткової накладної № 42 від 4 грудня 2012 року.

24 липня 2013 року між ТОВ «ПТР-Ресурс» (постачальник) та представництвом «Роналор Інтертеймент ЛТД» (покупець) укладено договір поставки № 72403, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю труби відповідно до видаткових накладних, які є невід`ємними додатками даного договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору (п. 1.1 договору). Найменування, асортиментний перелік товару, одиниця виміру, ціна, загальна кількість визначаються сторонами у відповідних видаткових накладних, які є невід`ємними додатками даного договору (п. 1.2 договору). Ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожну партію поставки встановлюється сторонами у накладних, що є невід`ємним додатком до цього договору (п. 4.1 договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копії наступних документів: податкових накладних № 1170 від 24 липня 2013 року на загальну суму 47 678,40 грн, в тому числі ПДВ - 7 946,40 грн, № 1231 від 25 липня 2013 року на загальну суму 46 680,48 грн, в тому числі ПДВ - 7 780,08 грн, видаткових накладних № 1231 від 25 липня 2013 року на загальну суму 46 680,48 грн, № 1170 від 24 липня 2013 року на загальну суму 47 678,40 грн. Отримані від ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «ПТР-Ресурс» товари (кабель та труби) використовувались позивачем в ході господарської діяльності представництва «Роналор Інтертеймент ЛТД», а саме - при будівництві торговельно-розважального центру «Мануфактура», за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Харківська, 2, що підтверджується наданими позивачем копіями актів приймання-передачі будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, приймання-передачі виконаних підрядних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт.

Судом першої інстанції встановлено та зазначено, що податкове повідомлення-рішення № 26226552202 від 13.03.2015 на суму основного платежу з податку на прибуток, скасуванню не підлягає, а позовні вимоги в цій частині відповідно не підлягають задоволенню, адже воно не несе для позивача жодних правових наслідків, як таке, що вважається відкликаним за результатами процедури адміністративного оскарження. Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2022 року у справі № 826/13953/15 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 07.05.2015 № 2/26552212 та від 13.03.2015 № 25226552206.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення допущені позивачем в процесі здійснення ним господарської діяльності, на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій положень чинного податкового законодавства, а також того, що з наданих до перевірки позивачем первинних документів не встановлено реальність господарських операцій з відповідними контрагентами, а згідно наявної у відповідача податкової інформації у таких була відсутня матеріально-технічна можливість здійснювати такі господарські операції, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішень.

8. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункти 14.1.27, 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

10.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

10.3. Пункт 138.1, підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138.

Витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

138.1.1. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

10.4. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.5. Пункти 198.1, 198.2, 198.6 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

10.6. Пункт 201.10 статті 201.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

11. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV:

11.1. Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина друга статті 3.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

11.3. Частини перша та друга статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

12. Закон України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 № 1906-XIV:

12.1. Стаття 19.

1. Чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

2. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

13. Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року:

13.1. Пункт 2.1.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

13.2. Пункт 2.4.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

15. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

16. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

18. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

19. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

20. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

21. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

22. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

23. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченнях на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих сторонами на підставі статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

24. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення (які розглядаються в даному проваджені та в межах задоволених позовних вимог) діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

25. Колегія суддів зазначає, що платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення та оформлення яких чітко передбачено законодавством.

Положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, податковим законодавством встановлені вимоги до належного оформлення первинних документів.

Колегія суддів зазначає, що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У справі, що розглядається, позивачем було надано до судів першої та апеляційної інстанції документи за господарськими операціями з його контрагентами оформлені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій з вказаними контрагентами. В свою чергу, контролюючим органом не було доведено та надано судам попередніх інстанцій жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що такі документи складені з порушенням вимог чинного законодавства (зокрема, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88), а також відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами за вказаний період. При цьому, відповідачем не заперечується повне відображення вказаних господарських операцій у бухгалтерському і податковому обліку Компанії «Роналор Інтертейнмент ЛТД». Також, колегія суддів зазначає, що вказаний акт перевірки не містить зауважень контролюючого органу щодо ненадання позивачем первинних документів, відсутність яких прямо підтверджує нереальність характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами за перевіряємий період.

26. Щодо посилань контролюючого органу про відсутність у підприємств по ланцюгу постачання товарів позивачу, а саме: в окремих контрагентів позивача (ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «ПТР-Ресурс») ресурсів для досягнення відповідної економічної мети та здійснення господарської діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у справі що розглядається, контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами) не було доведено та надано належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення та ін. були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару обумовленого укладеними договорами з позивачем, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними. Колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріально-технічних ресурсів, як і не подання такими контрагентами звітності, контролюючим органом зроблено на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації (зокрема, відповідач у своїх доводах щодо протиправності поведінки позивача посилається на інформацію отриману ним щодо діяльності ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «ПТР-Ресурс» з АІС «Податковий блок», АІС «Автомобіль», актів відсутності зустрічних звірок тощо), однак така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а, отже, така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

27. Щодо окремих доводів контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, які базувались на посиланнях на отримання відповідачем інформації про те, що у провадженні СУФР ГУ Міндоходів у м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 32014100000000036 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209 КК України, колегія суддів зазначає наступне.

Контролюючий орган зазначає, що згідно з постановою про призначення позапланової документальної перевірки в рамкам кримінального провадження № 32014100000000036 за ст. 212 ч. 3, ст. 205 ч. 2 КК України встановлено, що у провадженні СУФР ГУ Міндоходів у м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 32014100000000036 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що у банківських установах ПАТ «Реал Банк», АТ «Брокбізнесбанк» відкриті рахунки інших суб`єктів підприємницької діяльності, у т.ч. ТОВ «БК «Гефест Альянс», які мають ознаки «фіктивності». Службові особи вказаного підприємства надавали послуги по незаконному формуванню податкового кредиту, через використання рахунків яких за участю службових осіб АТ «Брокбізнесбанк», ПАТ «Реал Банк», ПАТ «Банк «Ринкові технології», де проводилось незаконне обготівкування грошових коштів. Також відповідач вказує, що первинні фінансово-господарські документи ТОВ «БК «Гефест Альянс» підписані від імені директора ОСОБА_1 . Допитаний як свідок батько засновника та директора ТОВ «БК «Гефест Альянс» ОСОБА_2 , спростував факт придбання сином ОСОБА_1 ТОВ «БК «Гефест Альянс» та призначення його на посаду директора вказаного підприємства.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій вказані доводи контролюючого органу були обґрунтовано відхилені, оскільки відповідачем не було надано до судів першої та апеляційної інстанції жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження таких доводів, посилань підтверджених конкретними даними вказаних проваджень, а також не було надано копій обвинувального або виправдувального вироку відносно незаконної діяльності посадових осіб позивача (його контрагентів) при здійсненні господарської діяльності, за ознаками злочинів передбачених вказаними положеннями Кримінального кодексу України. Крім того, колегія суддів зазначає, що порушення вимог закону щодо порядку формування засобів доказування, як процесуальної форми судових доказів, тягне за собою їх недопустимість як доказів, що унеможливлює використання сторонами та судом даних (інформації), що містяться в них, для вирішення спору. Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами) не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у своїх доводах про порушення позивачем вимог податкового законодавства з урахуванням наявності вказаного кримінального провадження відповідач сам вказує, що в межах кримінальне провадження № 32014100000000036 не було допитано посадової особи ТОВ «БК «Гефест Альянс», а саме - директора ОСОБА_1, тобто особи, яка відповідальна за забезпечення господарської та організаційної діяльності ТОВ «БК «Гефест Альянс» та яка підписує первинні фінансово-господарські документи ТОВ «БК «Гефест Альянс», що також свідчить про безпідставність таких доводів контролюючого органу.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом зроблено відповідні висновки на підставі аналізу інформації, а не доказів, оскільки не вбачається, що будь-які документи (докази) були в розпорядженні відповідача. Таким чином, інформація (без документального підтвердження), на яку посилається відповідач, не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Отже, контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час розгляду справи судами) не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, про наявність фактів допущення позивачем порушень вимог чинного податкового законодавства.

28. Колегія суддів зазначає, що касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі, контролюючим органом інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано та в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права скаржником не обґрунтовано. Контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами першої та апеляційної інстанції, обставин справи.

29. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченнях (відзиві) на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

30. Щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 07.05.2015 № 2/26552212 та від 13.03.2015 № 25226552206, колегія суддів зазначає, що в цій частині ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2022 року у справі № 826/13953/15 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року.

31. Крім того, колегія судів зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року слід залишити без задоволення.

33. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

34. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 826/13953/15 залишити без змін в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.03.2015 № 26326552212.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова