Ухвала

від 04.05.2022 по справі 2-723/11

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-723/11

Провадження № 22-ц/4808/189/22

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М.

Суддя-доповідач Василишин Л.В.

У Х В А Л А

05 травня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л.В.

суддів: Девляшевського В.А., Максюти І.О.,

секретаря Петріва Д.Б.

за участі представника прокуратури Верешко М.В.,

відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Семківа М.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду від 31 березня 2016 року в складі судді Хоминець М.М., ухвалене в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, в справі за позовом Чукалівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 про знесення самочинного будівництва,

в с т а н о в и в:

У травні 2011 року Чукалівська сільська рада Тисменицького району Івано-Франківської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про знесення самочинного будівництва.

Позов мотивувала тим, що через земельну ділянку площею 0,2205 га по АДРЕСА_1 , яка на підставі рішення сільської ради від 17 січня 2006 року передана у приватну власність відповідачу для ведення особистого селянського господарства, протікає струмок, який впадає у р. Горохолину, є малою рікою (притокою р. Дністер IV порядку) та водним об`єктом загальнодержавного значення. У ході проведеної Івано-Франківським обласним виробничим управлінням по меліорації і водному господарству перевірки встановлено, що відповідач самовільно, без проектної документації та дозвільних актів у межах водоохоронної зони потічка розпочав будівництво споруди по ремонту автомобілів, для чого на цій території каналізував водостік трубами діаметром 80 см, що разом зі звуженням та засипкою долини русла під час інтенсивних дощів призводить до підпору паводкових вод і затоплення прилеглих земель, дороги і вулиць.

Посилаючись на положення статті 60 ЗК України та статті 61 ЗК України Чукалівська сільська рада просила суд зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинно збудовану споруду по ремонту автомобілів та привести земельну ділянку до попереднього стану в межах водоохоронної зони потічка.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 26 жовтня 2011 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача залучено ОСОБА_3 .

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 31 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між земельною ділянкою, яка належить відповідачу на праві приватної власності, та дорогою знаходиться водовідвідний злив для стоку дощових вод, для під`їзду на власну земельну ділянку та домоволодіння. Відповідачем у 2008 року було розчищено злив водостічних вод та встановлено водовідвідний колектор. Згідно з генеральним планом забудови с. Чукалівка Тисменицького району Івано-Франківської області вказана земельна ділянка не знаходиться у прибережній захисній смузі, а сільська рада не надала належних та допустимих доказів істотного порушення відповідачем будівельних норм і правил при зведенні господарської споруди, яка є предметом спору, чи істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 (особа, яка не брала участі всправі) у грудні 2019 року подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов Чукалівської сільської ради.

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час паводку 7-8 липня 2010 року було підтоплено ряд земельних ділянок та житлових будинків в с. Чукалівка, в тому числі її будинок. Причиною підтоплення є самовільне, без проектної документації та дозвільних документів на земельну ділянку по АДРЕСА_1 у межах водоохоронної зони потічка, що впадає в р. Горохолину, будівництво ОСОБА_1 споруди по ремонту автомобілів, для чого він на цій території каналізував водостік трубами діаметром 80 см, що під час інтенсивних дощів призводить до затоплення прилеглих земель і вулиць. Проект влаштування та реконструкції водотоку в АДРЕСА_2 екологічною службою, Облводресурсів та Держагентством водних ресурсів не погоджувався, а погоджень відводу земельних ділянок під забудову на берегах цього водотоку відповідачу не видавалось, чим і пояснюється відсутність в генплані забудови с. Чукалівка водойм та прибережних смуг в межах його земельних ділянок. За будівництво споруди по ремонту автомобілів, самовільне встановлення водоперепускних труб інспекцією Держархбудконтролю відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф. Однак, даних обставин суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

На підтвердження порушення своїх прав та інтересів вказує, що в матеріалах справи містяться її численні звернення з приводу захисту порушених прав внаслідок заточування потічка, що призводить до руйнації її будинку, адже вона проживає навпроти перекритої будівництвом притоки ріки.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду від 31 березня 2016 року без змін.

Постановою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 . Скасовано постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року залучено Івано-Франківську міську раду в якості правонаступника позивача.

У засіданніапеляційного суду представник прокуратури вимоги скарги вважав обґрунтованими, не заперечує щодо її задоволення.

Відповідач та його представник вимоги скарги не визнали, вважають, що апелянт вправі у випадку порушення її прав подати окремий позов, а в даному випадку її права оскаржуваним рішенням не порушено.

Апелянт в судове засідання не з`явилася.

Представник апелянта направила суду клопотання про відкладення слухання справи, яке судом відхилено в силу достатності документів для вирішення скарги по суті.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність закриття апеляційного провадження з наступних підстав.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина третя статті 352 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Якщо заявник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що судове рішення стосується його прав та/або обов`язків чи інтересу, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.

Особа, яка не брала участі у розгляді справи та звертається з апеляційною скаргою, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, це означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, і про які саме.

З матеріалів справи вбачається, що Чукалівська сільська рада звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просила суд зобов`язати відповідача знести самочинно збудовану споруду по ремонту автомобілів по АДРЕСА_1 та привести земельну ділянку до попереднього стану в межах водоохоронної зони потічка.

Рішенням Тисменицького районного суду від 31 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

При цьому, як вбачається зі змісту судового рішення, жодних питань про права ОСОБА_2 місцевим судом не вирішувалось. Мотивувальна частина рішення суду першої інстанції не містить висновків та вказівок суду про права, інтереси та (або) обов`язки апелянта.

Посилання апелянта на наявність у справі у тому числі її звернень, на підставі яких сільська рада подала позов, не заслуговують на увагу, оскільки самі по собі не вказують на те, що предмет позову стосується безпосередньо її прав.

У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Отже, враховуючи те, що рішенням Тисменицького районного суду від 31 березня 2016 року не вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі, апеляційне провадження за її апеляційною скаргою підлягає закриттю.

Керуючись статтями 260, 261, 362, 381, 389, 390 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційне провадженняза апеляційноюскаргою ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду від 31 березня 2016 року в справі за позовом Чукалівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 про знесення самочинного будівництва закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 10 травня 2022 року.

Суддя-доповідач Л.В. Василишин

Судді В.А. Девляшевський

І.О.Максюта