Рішення

від 21.04.2022 по справі 535/676/21

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/676/21

Провадження № 2/535/8/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2022 року смт Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі: головуючого - судді Шолудько А.В., з участю секретаря судового засідання Мальцевої С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №535/676/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря 2016» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - адвокат Іванова Олена Ігорівна, яка діє на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1044827 від 01.06.2021 року, договору на надання правової допомоги №0106/юр від 01.06.2021 року (том 1 а.с. 10, 48), звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря 2016» (далі - ТОВ «Зоря 2016») за договором позики заборгованості у сумі 94483,91 грн, а саме: 72000,00 грн - суми позики, 4725,60 грн - інфляційних витрат, 1917,37 грн - 3% річних, 15840,94 грн - пені, мотивуючи тим, що між позивачем та відповідачем 05.02.2018 року укладено письмовий договір позики, відповідного до якого ОСОБА_1 отримала грошові кошти на загальну суму 24000,00 грн, які видавалися частинами. Про факт отримання коштів у якості позики свідчать складені та підписані відповідачем розписки про отримання позики. У строк до 31.08.2018 року відповідач позику у розмірі 24000,00 грн не повернула. 14.05.2021 року відповідач отримала вимогу позивача повернути суму отриманої позики з урахуванням штрафних санкцій за невиконання договірних зобов`язань у розмірі 94483,91 грн, але станом на 18.06.2021 року позика не повернута. Позивач вважає, що його права та законні інтереси порушено відповідачем, а тому потребують захисту у судовому порядку.

Відповідно до ухвали судді Котелевського районного суду Полтавської області від 25.06.2021 року у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено повністю (том 1 а.с. 89-91).

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 29.06.2021 року провадження по даній справі відкрито.

11.08.2021 року представник відповідача - адвокат Салашний М.О., який діє на підставі ордера серії ПТ №160066 від 16.07.2021 року (том 1 а.с.106), подав до суду клопотання про призначення судово-технічної експертизи давності складання документів за визначеним ним переліком питань. З метою забезпечення проведення експертизи просив витребувати від позивача оригінали доказів, копії яких надано позивачем до позовної заяви, а саме: договір позики від 05.02.2018 року, а також розписки про отримання позики від: 14.02.2018 року - в сумі 1512,86 грн, 27.02.2018 року - в сумі 1500,00 грн, 05.02.2018 року - в сумі 8487,14 грн, 06.03.2018 року - в сумі 500 грн, видаткові касові ордери про отримання грошових коштів від: 14.02.2018 року - в сумі 8487,14 грн, 14.02.2018 року - в сумі 1512,86 грн, 27.02.2018 року - в сумі 1500,00 грн, 06.03.2018 року - в сумі 500,00 грн (том 1 а.с. 148, 149).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 12.08.2021 року у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судово-технічної експертизи давності складання документів відмовлено (том 1 а.с.165-166).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 12.08.2021 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування від позивача оригіналів доказів за визначеним ним переліком, копії яких надано позивачем до позовної заяви, для огляду у судовому засіданні, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (том 1 а.с.172-173).

Представник відповідача - адвокат Салашний М.О. 26.07.2021 року надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що обставини які визнаються відповідачем відсутні. ОСОБА_1 заперечує укладання договору позики та отримання від ТОВ «Зоря 2016» позики у розмірі 24000,00 грн. Позивачем не надано до суду оригіналу боргової розписки, а лише копії розписок про отримання позики, які є неналежними та недостовірними доказами, оскільки в них нічого не зазначено з приводу строку повернення коштів та на виконання умов якого договору позики. Позивачем надано до суду копії видаткових касових ордерів на суму 12000,00 грн, які не містять обов`язкового реквізиту як підстава їх видання. Позивач не надав до суду належних й достатніх доказів, що він належним чином виконав п. 1.1. Договору позики від 05.02.2018 року, і надав відповідачу безпроцентну позику у сумі 24000,00 грн, а тому відсутні підстави для застосування до ОСОБА_1 п. 7.2 Договору та притягнення її до відповідальності. Представник відповідача заперечує щодо заявленого позивачем розміру судових витрат на правничу допомогу, у зв`язку із його необґрунтованістю та заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (том 1 а.с. 129-133).

01.06.2021 року представник позивача Іванова О.І. подала до суду відповідь на відзив в якому зазначила, що ОСОБА_1 є єдиним позичальником ТОВ «Зоря 2016», доказів про підписання незаповнених бланків відповідачем до відзиву не надано, що свідчить про відсутність зазначеного факту. Позивачем буде надано оригінали документів для огляду під час судового розгляду. Зазначає, що до відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості за договором позики не надано жодного доказу відсутності заборгованості перед ТОВ «Зоря 2016» або його погашення після відкриття провадження у справі (том 1 а.с. 150, 151).

Учасники справи про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі в порядку ч.5 ст.130 ЦПК України (том 2 а.с. 71-74, 77, 78, 80).

Представник позивача Іванова О.І. 21.04.2022 року подала до суду письмове клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі (том 2 а.с.78). Під час судового розгляду справи у судовому засіданні заявлені вимоги підтримувала в повному обсязі, посилаючись на обставини і підстави, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, також зазначила, що акт звірки взаємних розрахунків за період з 05.02.2018 року по 18.06.2021 року між ТОВ «ЗОРЯ 2016» і ОСОБА_1 за договором позики від 05.02.2018 року готувався на момент подання позову до суду, тому не надсилався відповідачу, та складався виключно з метою підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем. Заяви про утримання коштів за рахунок сплати орендної плати відповідач не писала, як це передбачено у договорі позики, - тому утримання коштів за рахунок орендної плати за землю не проводилося.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення та клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подала. 23.11.2021 року відповідач подала до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі (том 1 а.с.214). Під час судового розгляду у судовому засіданні відповідач позов не визнала у повному обсязі та пояснила, що вона не брала будь-яких коштів за договором позики. Представники позивача самі знайшли її та пообіцяли протягом року оформити певні «документи», а фактично на це пішло два роки. Все це робилося на умовах довіри «під чесне слово». Їй ніколи було цим займатися, і вони платили за все самі, але звідки взялася така сума вона не знає. Крім того, (без вказівки конкретних деталей) відповідач зазначила, що їй потрібні були гроші, тому вона до позивача звернулася.

Представник відповідача - адвокат Салашний М.О. 05.04.2022 року подав до суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнає у повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, з врахуванням пояснень, наданих ним безпосередньо у судовому засіданні. Під час судового розгляду представник відповідача позовні вимоги позивача не визнавав у повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, та зазначив, що відповідач не укладала договір позики від 05.02.2018 року, жодних коштів від позивача не отримувала, позивачем не надано доказів на підтвердження факту існування договірних відносин. У спірному договорі позики зазначено лише про те, що позивач зобов`язується надати кошти, тобто, фактично, є договором про наміри, а надані позивачем розписки та видаткові касові ордери не підтверджують того, що вони мають відношення саме до спірного договору позики. Надані позивачем видаткові касові ордери теж не містять посилання на отримання даних коштів у борг. Інші позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних, інфляційних витрат, є похідними від позовних вимог про стягнення заборгованості за договором позики, та не підлягають задоволенню, оскільки не підтверджуються доказами передачі коштів відповідачу. Відповідач перебувала з позивачем у договірних відносинах лише стосовно оренди двох земельних ділянок ОСОБА_1 . Щоб ці відносини відбулися СТОВ «ЗОРЯ 2016» надавалася допомога для оформлення спадкових прав на земельні ділянки, у зв`язку з чим відповідач підписувала багато документів, й, можливо, серед них без ознайомлення з його змістом, не читаючи, був підписаний і сам договір позики, який складався з метою психологічного тиску, щоб відповідач не передумала укласти договір оренди землі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши учасників судового розгляду, допитавши свідка, приходить до переконання, що позов необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 05.02.2018 року між ТОВ «Зоря 2016», в особі директора Васильєва Сергія Івановича, що діє на підставі статуту, (надалі - позикодавець) та ОСОБА_1 (надалі - позичальник) укладено договір позики, за умовами якого позикодавець зобов`язується надати позичальнику безпроцентну позику, а позичальник зобов`язується повернути позику у визначений даним договором строк (пункт 1.1.); сума позики становить 24000,00 грн (пункт 2.1); позика надається у вигляді готівки під заставу орендної плати, за використання позикодавцем земельної ділянки за договором оренди землі, укладеного поміж сторонами цього договору (пункт 3.1.); видача коштів проводиться частинами після укладення договору (пункт 3.2.); строк повернення позики становить проміжок часу до повного її погашення, але не пізніше 31.08.2018 року (пункт 4); позика повертається за рахунок утримання орендної плати за використання земельної ділянки на умовах договору оренди землі (пункт 5); за порушення умов договору винна сторона відшкодовує завдані збитки, у тому числі втрачену вигоду у порядку, передбаченому чинним законодавством (пункт 7.1.); у разі порушення умов договору позичальником він повинен відшкодувати позикодавцю суму позики у трикратному розмірі і оплатити позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми позики за кожний день використання позики до моменту повного її погашення, дане відшкодування не звільняє його від сплати основної суми за договором (пункт 7.2) (далі - Договір позики) (а.с. 67-70).

Відповідно до розписок від 05.02.2018 року, від 14.02.2018 року, від 27.02.2018 року, від 06.03.2018 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , паспорт: серії НОМЕР_2 , виданий Котелевським РВ УМВС України в Полтавській області 16.02.1999 року, мешканка: Полтавська область, Котелевський район, с. Глобівка, отримала від ТОВ «Зоря 2016» кошти, в якості позики, на загальну суму 24000,00 грн (двадцять чотири тисячі грн 00 коп.) (далі - розписки) (а.с. 71-74).

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Вищевказані розписки є підтвердженням укладання договору позики між сторонами, а також вони засвідчують й безпосередньо факт отримання боржником від кредитора грошових коштів на загальну суму 24000,00 грн. Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №464/3790/16-ц.

Згідно з ст. 545 Цивільного кодексу України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Відповідач та його представник заперечують факт укладення відповідачем договору позики з ТОВ «Зоря 2016», та зазначають, що ОСОБА_1 підписувала лише незаповнені бланки, які пізніше були заповненні вручну невідомою особою, і як результат ОСОБА_1 заперечує отримання від позивача позики в розмірі 24000,00 грн.

Відповідно до клопотання представника відповідача про витребування доказів й на виконання вимоги ухвали суду від 12.08.2021 року, представником позивача у судовому засіданні надані та досліджені судом: договір позики від 05.02.2018 року, розписки про отримання позики від: 14.02.2018 року - в сумі 1512,86 грн, 27.02.2018 року - в сумі 1500,00 грн, 05.02.2018 року - в сумі 8487,14 грн, 06.03.2018 року - в сумі 500 грн, видаткові касові ордери про отримання грошових коштів від: 14.02.2018 року - в сумі 8487,14 грн, 14.02.2018 року - в сумі 1512,86 грн, 27.02.2018 року - в сумі 1500,00 грн, 06.03.2018 року - в сумі 500,00 грн, які є оригіналами доказів, копії яких надані позивачем до позовної заяви.

Суд не приймає до уваги надані позивачем докази - акт звірки взаємних розрахунків за період з 05.02.2018 - 18.06.2021 між ТОВ «ЗОРЯ 2016» і ОСОБА_1 за договором позики від 05.02.2018 року, оскільки він не передавався для звірки відповідачу та не підписаний ОСОБА_1 , а також податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2019 року, 1 квартал 2020 року, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є достатнім доказом в розумінні процесуального Закону (том 1 а.с.41; 42-47).

На підставі ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належних та допустимих доказів, у розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України про неукладання договору позики, та/або оспорювання договору позики, а також на підтвердження повернення позивачу суми боргу, відповідач не надав, в той же час позивачем на підтвердження укладення договору позики та його умов з відповідачем було надано договір позики від 05.02.2018 року й розписки від 05.02.2018 року, від 14.02.2018 року, від 27.02.2018 року, від 06.03.2018 року, які посвідчують передання позичальникові позикодавцем грошової суми на загальну суму 24000,00 грн.

Допитаний під час судового розгляду за клопотанням представника позивача свідок ОСОБА_3 пояснив, що у 2018 році він був директором ТОВ «ЗОРЯ 2016», тому укладав договори оренди з орендодавцями, в тому числі й з відповідачем. ОСОБА_1 потребувала кошти й прохала виплатити орендну плату відразу, про що вони не досягли домовленості. Однак, на прохання ОСОБА_1 , їй видали кошти в борг шляхом укладення договору позики, про отримання яких вона підписувала відповідні розписки, видаткові касові ордери, а кошти отримувала частинами, щоб їй легше було їх повертати.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Проаналізувавши надані сторонами письмові докази, зокрема спірні договір позики та боргові розписки, надавши їм належну правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень чинного законодавства, суд приходить до висновків про укладення між сторонами договору позики, та виникнення у відповідача заборгованості за вказаним договором, у зв`язку з його невиконанням.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як уже зазначалося вище, відповідно до пункт 7.1. Договору позики за порушення умов договору винна сторона відшкодовує завдані збитки, у тому числі втрачену вигоду у порядку, передбаченому чинним законодавством, а відповідно до п.7.2 Договору позики, у разі порушення умов договору позичальником він повинен відшкодувати позикодавцю суму позики у трикратному розмірі і оплатити позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми позики за кожний день використання позики до моменту повного її погашення, дане відшкодування не звільняє його від сплати основної суми за договором.

Відповідно до п. 7.2 Договору позики, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 1050 ЦК України, позивач здійснив нарахування штрафних санкцій, а саме: пені в розмірі 15840,94 грн, штрафу - 48000,00 грн (24000 грн х 3 = 72000,00 грн; 72000,00 грн - 24000,00 грн = 48000,00 грн), інфляційних втрат - 4725,60 грн, три проценти річних від простроченої суми - 1917,37 грн (том 1 а.с. 22-25).

Згідно з п. 4.1., п. 5.1. Договору позики, строк повернення позики становить проміжок часу до повного її погашення, але не пізніше 31.08.2018 року; позика повертається за рахунок утримання орендної плати за використання земельної ділянки на умовах договору оренди землі.

Як встановлено під час судового розгляду, між відповідачем ОСОБА_1 та позивачем ТОВ «ЗОРЯ 2016» 05.02.2018 року укладено два договори оренди землі №53/10р та №56/10р щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5322283000:00:002:0325 та 5322283000:00:001:1348, що перебувають у власності відповідача (том 1 а.с.79; том 2 а.с. 4-7; 19-22), які були розірвані рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 13.12.2019 року та постановою Полтавського апеляційного суду від 02.06.2021 року відповідно. Підставою розірвання зазначених договорів оренди землі є систематична несплата орендної плати за 2018 рік в періоди зазначені в договорах (том 2 а.с.8-12; а.с.14-18).

Згідно з п.9.1. Договору позики умови даного договору мають однакову зобов`язальну силу для сторін цього договору.

Отже, позивач, який допустив систематичну несплату відповідачу орендної плати за 2018 рік, не утримував належну до виплати відповідачу орендну плату за використання земельної ділянки на умовах договору оренди землі в рахунок повернення отриманої відповідачем позики, як це передбачено п. 5.1 Договору позики, та який не передбачає подання орендодавцем ОСОБА_1 окремої заяви про утримання коштів за рахунок сплати орендної плати в рахунок погашення заборгованості за договором.

Враховуючи, вищевикладене, суд вважає, що вина відповідача у простроченні платежів за Договором позики на загальну суму 24000,00 грн відсутня, тому й відсутній склад порушення умов Договору позики, що позбавляє позивача можливості застосовувати до відповідача заходи відповідальності, передбачені пунктом п. 7.2 Договору позики, та свідчить про відсутність підстав для застосування наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, але не звільняє відповідача від сплати основної суми за Договором позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, суд вважає, що позовні вимоги СТОВ «ЗОРЯ 2016» необхідно задовольнити в частині стягнення з відповідача суми позики, шо становить 24000,00 грн, та відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір при поданні позовної заяви у розмірі 2270,00 грн та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1135,00 грн (у задоволенні якої було відмовлено ухвалою суду від 25.06.2021 року) (том 1 а.с. 1-4, 89-91).

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано витяг з Договору на надання правової допомоги №0106/юр від 01.06.2021 року, акт приймання-передачі до Договору на надання правової допомоги №0106/юр від 01.06.2021 року від 18.06.2021 року, відповідно до якого узгоджений розмір гонорару адвоката Іванової О.І., що становить 5000,00 грн; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1044827 від 01.06.2021 року; платіжне доручення №117 від 23.11.2021 року про перерахування про перерахування СТОВ «ЗОРЯ 2016» оплати за надання юридичних послуг відповідно до договору №0106/юр від 01.06.2021 року (том 1 а.с. 10, 48-49, 203, 222).

Відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача, який заявив клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката, не довів неспівмірність таких витрат, тому суд не вбачає наявності підстав для зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи вище викладене, позивачем понесені судові витрати на загальну суму 7270,00 грн (2270,00 грн + 5000,00 грн = 7270,00 грн), які необхідно стягти з відповідача у розмірі, пропорційному розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 137, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 207, 545, 625, 626, 1046 - 1051 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря 2016» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря 2016» заборгованість за договором позики від 05.02.2018 року в сумі 24000,00 грн. (двадцять чотири тисячі грн 00 коп.), яка складається з: 24000,00 грн - суми позики.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря 2016» судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу у сумі 1846,66 грн (одна тисяча вісімсот сорок шість грн 66 коп).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря 2016», місцезнаходження: с. Милорадове Полтавського (Котелевського) району Полтавської області, 38630, код ЄДРПОУ 40475660.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка с. Глобівка Полтавського району Полтавської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 02.05.2022 року.

Суддя