Постанова

від 03.05.2022 по справі 914/4101/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2022 р. Справа №914/4101/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.,

СуддівМалех І.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Кострик К.,

за участю представників сторін:

прокурора: Рогожнікова Н.,

інші учасники справи: не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури від 21.01.2022 №15/4-73 вих-22(вх. суду від 24.01.2022 №0-105/312/22)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.01.2022 (повний текст ухвали складено 11.01.2022, суддя Щигельска О.І.,м.Львів)

про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову

справі №914/4101/21

за позовом: Керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області

в інтересах держави в особі

позивача: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Кам`яниця, м. Львів

про витребування з чужого незаконного володіння об`єкт нерухомого майна та скасування рішення державного реєстратора

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021року керівник Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі позивача Львівської міської ради з позовом до ТОВ «Кам`яниця» про:

- витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «Кам`яниця» до комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення першого поверху (комору) загальною площею 5,5 кв.м та нежитлові приміщення підвалу (комори) загальною площею 37,1 кв.м, які знаходяться по вул. Степана Бандери, 71 у м. Львові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 728541946101) із відкриттям нового розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- скасування рішення державного реєстратора Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живко М.О. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 41326642 від 29.05.2018 щодо об`єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень по вул. С. Бандери, 71 у м. Львові (реєстраційний номер: 728541946101) з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Кам`яниця» на нежитлове приміщення першого поверху (комору) загальною площею 5,5 кв.м та нежитлові приміщення підвалу (комори) загальною площею 37,1 кв.м, які знаходяться по вул. Степана Бандери, 71 у м. Львові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 728541946101).

Одночасно з поданням позовної заяви прокурор просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ «Кам`яниця» - нежитлові приміщення загальною площею 41,9 кв.м та приєднані до них рішенням реєстратора (№ 41326642 від 29.05.2018) нежитлові приміщення першого поверху зальною площею 5,5 кв.м та нежитлові приміщення підвалу загальною площею 37,1 кв.м, які знаходяться по вул. С. Бандери, 71 у м. Львові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 728541946101).

Свої вимоги прокурор обгрунтовує тим, що під час здійснення досудового розслідування N42021142080000039 від 10.08.2021 Франківською окружною прокуратурою м. Львова встановлено незаконне заволодіння майном, яке перебувало у комунальній власності

Так, підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.04.2017 № 954, ТОВ «Кам`яниця» придбало у ТОВ «Джерело» нежитлові приміщення, загальною площею 41,9 кв.м, що знаходяться у м. Львові по вулиці Ст. Бандери, 71 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 728541946101). В подальшому, державним реєстратором Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живком М.О. прийнято рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 41326642 від 29.05.2018 та здійснено державну реєстрацію внесення змін щодо об`єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень площею 41,9 кв.м по вул. С. Бандери, 71 у м. Львові (реєстраційний номер: 728541946101) шляхом приєднання до них комор площею 37,1 кв.м та 5,5 кв.м, які нібито перебувають у користуванні відповідача. Вказана реєстраційна дія вчинена державним реєстратором на підставі актів ЛКП «Львівський ліхтар» від 05.07.2017 та від 31.07.2017. Водночас, в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні N42021142080000039 від 10.08.2021 прокуратурою встановлено, що документи, які стали підставою для реєстрації права приватної власності за ТОВ «Кам`яниця» на спірні нежитлові приміщення, є підробленими, а самі об`єкти нерухомого майна незаконно вибули з комунальної власності. З урахуванням наведеного, посилаючись на ст.ст. 327, 387 ЦК України, прокурор вказує, що оскільки відповідач не набував у встановленому законом порядку права власності на спірні об`єкти нерухомого майна, а Львівська міська рада як власник не приймала жодних рішень про його приватизацію, право комунальної власності на які не припинялось, наявні підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння.

Обгрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову прокурор зазначив, що внаслідок вчинення в подальшому з боку відповідача дій, спрямованих на зміну технічних характеристик спірного нерухомого майна, його індентифікуючих даних, поділу його на частини або виділу частки, а також відчуження на користь третіх осіб, може бути унеможливлено виконання рішення суду про витребування майна, що призведе до не ефективного захисту та не поновлення прав територіальної громади, порушених унаслідок незаконного вибуття з її власності нежитлових приміщень.

З приводу можливості здійснення відповідачем дій, спрямованих на зміну технічних характеристик спірного нерухомого майна, його індентифікуючих даних, поділу його на частини або виділу частки, прокурор вказує, що саме внаслідок незаконного рішення державного реєстратора внесено зміни до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо існуючого в ньому об`єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень площею 41,9 кв.м. по вул. С. Бандери, 71 у м. Львові (реєстраційний номер: 728541946101) шляхом приєднання до них спірних нежитлових приміщень площею 37,1 кв.м. та 5,5 кв.м. При цьому, за відсутності заходів забезпечення позову у вигляді арешту на майно, у відповідача будуть відсутні будь-які перешкоди для поділу (виділу) належного йому майна та відокремлення спірного майна від нежитлових приміщень площею 41,9 кв.м по вул. С. Бандери, 71 у м. Львові із відкриттям нового розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та присвоєнням йому нового реєстраційного номеру об`єкта нерухомого майна. Вказані дії, зокрема, можуть бути вчинені будь-яким нотаріусом за наявності заяви власника майна.

Відтак, з метою забезпечення виконання судового рішення у даній справі, на думку прокурора, доцільним є накладення арешту на спірне нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху зальною площею 5,5 кв.м та нежитлові приміщення підвалу загальною площею 37,1 кв.м, які знаходяться по вул. Степана Бандери, 71 у м. Львові, які безпідставно приєднані до нежитлових приміщень площею 41,9 кв.м за цією ж адресою (реєстраційний номер: 728541946101).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.01.2022 у справі №914/4101/21 відмовлено у задоволенні заяви керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова про вжиття заходів забезпечення позову.

При прийнятті вказаної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. При цьому заарештовані кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору. Разом з тим, у даному випадку прокурор просить накласти арешт на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 728541946101) в цілому, включно із належним ТОВ "Кам`яниця" на праві приватної власності майном- нежитлові приміщення загальною площею 41,9 кв.м, які не є предметом спору у даній справі, мирне володіння якими товариству гарантується законом. Відтак суд дійшов висновку, що накладення арешту у даному випадку суперечитиме принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та забезпечення збалансованості інтересів сторін. Водночас суд зазначив, що часткове задоволення заяви в даному випадку не вбачається можливим у зв`язку із присвоєнням майну одного реєстраційного номера.

Заступник керівника Львівської обласної прокуратури не погодився з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити заяву про вжиття заходів забезпечення.

В апеляційній скарзі прокурор вказує, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно забезпечуватиме адекватність та розумність обраного позивачем заходу забезпечення, який створює належні умови для ефективного судового захисту позовних вимог, оскільки можливе рішення суду про задоволення позовних вимог буде підставою для витребування такого майна з відкриттям нового розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Апелянт зазначає, що за відсутності заходів забезпечення позову у вигляді арешту на майно у відповідача будуть відсутні будь-які перешкоди для поділу(виділу) належного йому майна та відокремлення спірного майна від нежитлових приміщень площею 41,9кв.м з відкриттям нового розділу в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і присвоєнням йому нового реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна. При цьому, прокурор вважає, що суд вправі був частково задоволити його заяву, наклавши арешт лише на спірні приміщення першого поверху площею 5,5кв м та підвалу площею 37,1кв.м, які мають єдиний реєстраційний номер, до якого згідно з описом належать також приміщення площею 41,9кв.м.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора.

Подальший рух справи викладено в ухвалах суду.

Так, ухвалою від 05.04.2022 відкладено розгляд справи на 04.05.2022.

У судовому засіданні прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Позивач та відповідач не забезпечили явки своїх представників в судове засідання.

Копії ухвали апеляційного суду, надіслані на адресу ТОВ «Кам`яниця», зазначену в ЄДРЮОФОПГФ- вул. Васильківського,9, м.Львів, повернулись з довідками відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, другою статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 137 ГПК України).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Предметом позову у даній справі є вимоги як майнового характеру витребування з чужого незаконного володіння до комунальної власності нежитлового приміщення першого поверху (комору) загальною площею 5,5 кв.м та нежитлових приміщень підвалу (комори) загальною площею 37,1 кв.м, які знаходяться по вул. Степана Бандери, 71 у м. Львові, та немайнового характеру скасування рішення державного реєстратора про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 41326642 від 29.05.2018 щодо об`єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень по вул. С. Бандери, 71 у м. Львові (реєстраційний номер: 728541946101) з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Кам`яниця» на нежитлове приміщення першого поверху (комору) загальною площею 5,5 кв.м та нежитлові приміщення підвалу (комори) загальною площею 37,1 кв.м, які знаходяться по вул. Степана Бандери, 71 у м. Львові.

Відтак, оскільки в даній справі прокурор звернувся до суду з вимогами як майнового так і немайнового характеру, то в цьому випадку має досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду (аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 та у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 911/1551/18).

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з позовом про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Обгрунтовуючи свої доводи про необхідність накладення арешту на майно ТОВ «Кам`яниця» - нежитлові приміщення загальною площею 41,9 кв.м та приєднані до них рішенням реєстратора (№ 41326642 від 29.05.2018) нежитлові приміщення першого поверху зальною площею 5,5 кв.м та нежитлові приміщення підвалу загальною площею 37,1 кв.м, які знаходяться по вул. С. Бандери, 71 у м. Львові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 728541946101), прокурор вказує, що внаслідок вчинення в подальшому з боку відповідача дій, спрямованих на зміну технічних характеристик спірного нерухомого майна, його індентифікуючих даних, поділу його на частини або виділу частки, а також відчуження на користь третіх осіб, може бути унеможливлено виконання рішення суду про витребування майна, що призведе до не ефективного захисту та не поновлення прав територіальної громади, порушених унаслідок незаконного вибуття з її власності нежитлових приміщень.

Верховний Суд у постанові від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20 зазначив, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт має стосуватися майна, належного до предмета спору. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 14.02.2020 у справі № 916/2278/19, від 26.11.2020 у справі № 911/949/20, від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20.

Завданням накладення арешту на майно в господарському процесі як заходу забезпечення позову є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/608/19 від 04.10.2019).

Як вбачається з матеріалів даної справи, прокурор просить накласти арешт на майно ТОВ «Кам`яниця» - нежитлові приміщення загальною площею 41,9 кв.м та приєднані до них рішенням реєстратора нежитлові приміщення першого поверху зальною площею 5,5 кв.м та нежитлові приміщення підвалу загальною площею 37,1 кв.м які знаходяться по вул. Степана Бандери, 71 у м. Львові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 728541946101).

Разом з тим, належні ТОВ «Кам`яниця» на праві приватної власності нежитлові приміщення загальною площею 41,9 кв.м не є предметом спору у даній справі.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що накладення арешту на вказане прокурором нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 728541946101) в цілому, включно із майном ТОВ "Кам`яниця", що не є предметом спору у даній справі, мирне володіння яким останньому гарантується Законом, суперечитиме принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та забезпечення збалансованості інтересів сторін.

При цьому, у зв`язку із присвоєнням майну одного реєстраційного номера, часткове задоволення заяви в даному випадку не вбачається можливим. Поряд з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, прокурор вправі повторно звернутись із заявою про забезпечення позову до суду, визначивши при цьому інший спосіб забезпечення позову, що передбачений процесуальним законом і буде розумним та адекватним до предмету спору, і не порушуватиме прав сторін по справі.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Львівської області від 10.01.2022 у справі №914/4101/21 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281,282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури від 21.01.2022 №15/4-73 вих-22- залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.01.2022 у справі №914/4101/21 -залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.05.2022

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя І.Б. Малех

суддяГ.Г. Якімець