Ухвала

від 09.05.2022 по справі 160/1553/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

УХВАЛА

10 травня 2022 року

м. Київ

справа № 160/1553/19

адміністративне провадження № К/990/10862/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі № 160/1553/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ :

15.02.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (правонаступник - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, відповідач), в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило суд: визнати протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АТБ-маркет» на підставі наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 14.09.2018 року № 1699; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.12.2018 року № 0010364611, № 0010314611, № 0010484617.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0010364611, № 0010314611, №0010484617 від 26.12.2018р., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 року у справі № 160/1553/19 скасовано в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0010364611, № 0010314611 від 26.12.2018р. та в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким скасовано податкове повідомлення-рішення № 0010364611 від 26.12.2018 року в частині визначення зобов`язання зі сплати штрафних санкцій у розмірі 107721081,68 грн; податкове повідомлення-рішення № 0010364611 від 26.12.2018 року в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 1020 грн. залишено чинним; відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0010314611від 26.12.2018р.; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року скасовані рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.12.2018 року №0010364611 та №0010314611. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 року №0010364611 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 107 719 165 грн. Справу в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2018 року №0010314611 та податкового повідомлення-рішення від 26.12.2018 року №0010364611 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 2 936 грн 68 копійок направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року залишено без змін.

Після нового розгляду справи рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі № 160/1553/19 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0010364611 від 26.12.2018 р., прийняте Офісом ВПП ДФС, в частині застосування штрафу за затримку реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних на 366 і більше календарних днів у сумі 2764,17 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі № 160/1553/19. Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України з посиланням на застосування судом апеляційної інстанції норма права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 26 червня 2018 року у справі №816/1990/17, від 7 лютого 2019 року у справі №808/3250/17, від 04 вересня 2019 року у справі №816/1488/17.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, скаржник вже звертався до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі № 160/1553/19 визначивши підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (не врахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 26 червня 2018 року у справі №816/1990/17, від 7 лютого 2019 року у справі №808/3250/17, від 04 вересня 2019 року у справі №816/1488/17.

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2022 року касаційну скаргу повернуто скаржнику як таку, що не містила обґрунтованих підстав касаційного оскарження судових рішень. Верховний Суд, повертаючи касаційну скаргу зазначив скаржнику, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У касаційній скарзі викладено обставини справи, процитовано норми права, що регулюють спірні правовідносини, зроблено вказівку на постанови Верховного Суду з цитуванням окремих витягів з їх тексту, без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин, із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Судом зазначено, що скаржник посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження. Разом з тим, скаржником не обґрунтовано, у чому полягає помилковість врахування судами правової позиції Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. До того ж, формальне посилання на постанови Верховного Суду щодо оцінки того чи іншого аргументу, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Фактично, наведені заявником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, а доводи касаційної скарги щодо неврахування судами зазначених постанов зводяться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими обставинами, що не є належним обґрунтуванням наведеної скаржником підстави касаційного оскарження судового рішення - пункти 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Крім того, сама по собі наявність судових рішень касаційної інстанції, якими прийнято до уваги доводи контролюючого органу і в задоволенні вимог платників податків відмовлено не свідчить про те, що судові рішення у цій справі не відповідають висновкам Верховного Суду в тому числі і у тих постановах, які наведені скаржником.

До того ж, повертаючи первісно подану касаційну скаргу Верховним Судом зазначено, що заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

За результатами ж проведеного аналізу змісту вдруге поданої касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що вона є аналогічною за змістом попередньо поданій касаційній скарзі з тією самою підставою касаційного оскарження судових рішень та не усуває недоліків, на які було вказано Верховним Судом під час повернення попередньо поданої касаційної скарги.

Отже скаржником не приведено касаційну скаргу у відповідність із нормами процесуального закону, зокрема, в частині належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі № 160/1553/19 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя І.А. Васильєва