Ухвала

від 01.06.2022 по справі 160/1553/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 червня 2022 року

м. Київ

справа № 160/1553/19

адміністративне провадження № К/990/13026/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі № 160/1553/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

15 лютого 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (далі -ТОВ «АТБ-маркет») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (правонаступник - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, відповідач), в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило: визнати протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АТБ-маркет» на підставі наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 14 вересня 2018 року № 1699; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 грудня 2018 року № 0010364611, № 0010314611, № 0010484617.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0010364611, № 0010314611, №0010484617 від 26 грудня 2018 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року у справі № 160/1553/19 скасовано в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0010364611, № 0010314611 від 26 грудня 2018 року та в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким скасовано податкове повідомлення-рішення № 0010364611 від 26 грудня 2018 року в частині визначення зобов`язання зі сплати штрафних санкцій у розмірі 107721081,68 грн; податкове повідомлення-рішення № 0010364611 від 26 грудня 2018 року в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 1020 грн. залишено чинним; відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0010314611від 26 грудня 2018 року. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року скасовані рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 грудня 2018 року №0010364611 та №0010314611. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2018 року №0010364611 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 107 719 165 грн. Справу в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2018 року №0010314611 та податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2018 року №0010364611 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 2 936 грн 68 копійок направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року залишено без змін.

Після нового розгляду справи рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0010364611 від 26 грудня 2018 року в частині застосування штрафу за затримку реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних на 366 і більше календарних днів у сумі 2764,17 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків вже зверталося до Верховного Суду з касаційними скаргами, які ухвалами Верховного Суду від 25 квітня 2022 року та від 10 травня 2022 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

27 травня 2022 року до Верховного Суду надійшла втретє подана касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі № 160/1553/19.

Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що вона дослівно повторює зміст попередньої касаційної скарги, яку було повернуто, зокрема, ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2022 року (провадження № К/990/10862/22).

Так, аналогічно попередній касаційній скарзі, у поданій втретє касаційній скарзі скаржник, як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 26 червня 2018 року у справі №816/1990/17, від 07 лютого 2019 року у справі №808/3250/17, від 04 вересня 2019 року у справі №816/1488/17.

Верховний Суд вже звертав увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Крім того, у разі подання касаційної скарги на цій підставі недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Верховний Суд в ухвалі від 10 травня 2022 року про повернення раніше поданої касаційної скарги зауважив, що скаржник у касаційній скарзі посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження. При цьому скаржником не обґрунтовано, у чому полягає помилковість врахування судами правової позиції Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

До того ж, формальне посилання на постанови Верховного Суду щодо оцінки того чи іншого аргументу, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Фактично, наведені заявником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, а доводи касаційної скарги щодо неврахування судами зазначених постанов зводяться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими обставинами, що не є належним обґрунтуванням наведеної скаржником підстави касаційного оскарження судового рішення - пункти 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Крім того, сама по собі наявність судових рішень касаційної інстанції, якими прийнято до уваги доводи контролюючого органу і в задоволенні вимог платників податків відмовлено не свідчить про те, що судові рішення у цій справі не відповідають висновкам Верховного Суду в тому числі і у тих постановах, які наведені скаржником.

Крім того, повертаючи раніше подані касаційні скарги, Верховним Судом було зазначено, що скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

Водночас звертаючись до суду з касаційною скаргою втретє, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.

Змістовно обґрунтування касаційної скарги не змінилося.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому неодноразово надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Подана касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі № 160/1553/19 - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Шишов