Постанова

від 27.04.2022 по справі 359/6697/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 359/6697/17

провадження № 61-13374св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - Приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Лідія Євгенівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Коцюрби О. П., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Л.Є. про визнання об`єктів права спільної сумісної власності подружжя та визнання договору іпотеки недійсними.

Позовна заява обґрунтована, тим, що 25 червня 2011 року укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 .

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2014 року, яке набрало законної сили 21 лютого 2014 року шлюб між сторонами розірвано.

На момент укладення шлюбу відповідач мав дві земельні ділянки, площею 0,06 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , що перебуває у нього в оренді за договором оренди від 28 грудня 2009 року № 46 з Бориспільською міською радою Київської області.

За час перебування у шлюбі на вказаних земельних ділянках було розпочато будівництво двох будинків: нежитлове приміщення, площею 309,1 кв. м для використання під піцерію « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та житловий будинок площею

153,3 кв. м для проживання.

Позивачу також належала земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,1 га, яка була приватизована

та була її особистим майном.

Під час шлюбу, позивач надала відповідачу нотаріальну довіреність

на розпорядження даною земельною ділянкою, яку він продав

за 25 000,00 дол. США, які використовувалися під час будівництва вказаних об`єктів.

У зв`язку з чим будівництво нежитлового та житлового будинків здійснювалося як за спільні кошти подружжя, так і за особисті кошти позивача виручені від продажу земельної ділянки, якими відповідач розпорядився на власний розсуд.

З середини 2013 року родина проживала у збудованому житловому будинку,

за адресою: АДРЕСА_1 ,

що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов громадян

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 18 травня 2015 року.

Після розірвання шлюбу позивач продовжувала проживати в даному будинку разом із сином та виїхала з нього в 2016 році, в зв`язку з неможливістю проживання разом з відповідачем, з яким постійно були конфлікти.

Усе майно, яке було придбано подружжям під час шлюбу, фактично залишилось

у відповідача, у добровільному порядку поділити майно відповідач відмовляється.

Крім того, відповідач без згоди та відома позивача уклав зі своєю матір`ю ОСОБА_3 договір позики від 12 жовтня 2015 року на суму 3 008 600,00 грн, строк виконання зобов`язань до 12 жовтня 2025 року під забезпечення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться під забороною відчуження, іпотекодержателя ОСОБА_3 , яка

є матір`ю позивача. Його матір є пенсіонером та ніде не працює, доглядає

за хворим чоловіком, тому факт належності їй такої суми коштів підлягає сумніву, і розцінюється як намагання відповідача вивести з-під його власності житловий будинок.

Просила суд визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя:

незавершене будівництво, загальною площею 153,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстровано в реєстрі

від 17 вересня 2013 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна №169401432105;

незавершене будівництво, піцерія, площею 309,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , що зареєстровано в реєстрі від 12 листопада 2013 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна №297920632105.

Визнати недійсним договір іпотеки від 12 жовтня 2015 року №874, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області

Лазоренко Л. С.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду

від 08 липня 2021 року, позов задоволено.

Визнано об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1

та ОСОБА_2 :

- незавершене будівництво, загальною площею 153,3 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_1 , що зареєстровано в реєстрі

від 17 серпня 2013 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна № 169401432105;

- незавершене будівництво, піцерія, площею 309,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , що зареєстровано в реєстрі від 12 листопада 2013 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна № 297920632105.

Визнано недійсним договір іпотеки від 12 жовтня 2015 року № 874, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений Приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області

Лазоренко Л. Є.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку,

що незавершені будівництвом житловий будинок та нежитлове приміщення набуті сторонами за час перебування у шлюбі та за їхні спільні кошти. Доказів протилежного суду надано не було. Тому вказане нерухоме майно належить позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності.

Визнаючи недійсним договір іпотеки суди дійшли висновку, що під час укладання вказаного договору іпотеки ОСОБА_2 уже не перебував

у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2014 року про розірвання шлюбу, разом із тим, укладаючи спірний договір він скористався заявою позивача від 30 листопада 2012 року, як згодою його дружини,

на укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вищевказаного договору іпотеки.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У серпні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року і передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає про те, що судами обох інстанцій не було встановлено обсягу спільного майна подружжя, а будівництво об`єктів нерухомого майна, які судами було визнано об`єктами спільної сумісної власності, було розпочато відповідачем ще до шлюбу та відповідно цілком

і повністю за власні кошти, а тому вказане нерухоме майно не могло бути визнаним спільним майном подружжя, оскільки має статут особистого майна ОСОБА_2 , що підтверджується витягом щодо нерухомого майна, який міститься в матеріалах справи. Крім того, суд першої інстанції необґрунтовано визнав недійсним договір іпотеки, оскільки він був спрямований на настання реальних наслідків .

Вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, посилається

на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та вважає, що прийняті

у справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального закону і підстав для їх скасування немає.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 359/6697/17, витребувано справу з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

25 червня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів 25 червня 2011 року роблено відповідний актовий запис за № 240, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2014 року шлюб укладений 25 червня 2011 року між ОСОБА_1

та ОСОБА_2 розірвано. Рішення набрало законної сили 21 лютого

2014 року.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речовий прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15 серпня 2017 року № 94588821 встановлено, що за ОСОБА_2 зареєстровано наступне майно:

12 жовтня 2015 року на земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер 3210500000:10:011:0025 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована

за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності - державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯЕ № 581506 виданий 04 квітня 2007 року виданий Бориспільською міською радою Київської області.

12 листопада 2013 року незавершене будівництво, піцерія, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 309,1 кв. м, яке розміщене на земельній ділянці кадастровий номер 3210500000:10:009:0078 на підставі договору оренди землі № 46 виданий 28 грудня 2009 року Бориспільською міською радою Київської області, за адресою: АДРЕСА_2 .

17 вересня 2013 року незавершене будівництво, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 153,3 кв. м, розташованого на земельній ділянці площею 0,06 га цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3210500000:10:011:0025, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Договору про набуте майно між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладалось.

Крім того з технічного паспорта виготовленого 21 серпня 2013 року видно,

що будівництво житлового будинку, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1 розпочато у 2012 році.

Зі змісту нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 30 листопада 2012 року, реєстровий № 4446, вона, зокрема, підтвердила, що вказане в заяві нерухоме майно (нежитлове приміщення (піцерія), що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 ; житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами та земельною ділянкою, на якій він розташований,

що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ,

є їх спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набувалось її чоловіком під час зареєстрованого з нею шлюбу та надала згоду своєму чоловіку ОСОБА_2 на розпорядження нерухомим майном: спірним нежитловим приміщенням (піцерією), та спірним житловим будинком з надвірними будівлями та спорудами та земельною ділянкою, на якій він розташований за ціну

і на умовах на його розсуд. При цьому зазначено, що договори укладатимуться

в інтересах сім`ї.

12 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено

та нотаріально посвідчено договір іпотеки № 874, у зв`язку з чим було накладено обтяження у виді заборони на нерухоме майно: житловий будинок (2012) готовність якого становить 68 %, підвал під житловим будинком, яма вигрібна, земельну ділянку площею 0,06 га надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка),

що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 20 вересня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 63 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дружина

та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше

не встановлено домовленістю між ними.

Згідно частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право

на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна,

що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України).

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу,

є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , виходили із того, що спірні приміщення, набуті сторонами під час перебування у шлюбі,

є спільним майном подружжя та підлягає поділу між ними в рівних частках, виходячи із загальних засад рівності часток подружжя.

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що для придбання майна, яке

є об`єктом поділу між сторонами, було розпочато відповідачем ще до шлюбу

та відповідно цілком і повністю за власні кошти, а тому вказане нерухоме майно не могло бути визнаним спільним майном подружжя, оскільки має статут особистого майна ОСОБА_2 , не можуть бути прийняті судом, оскільки

в супереч положень частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України ОСОБА_2 не надав суду належних та допустимих доказів

на підтвердження вказаних доводів.

Крім того колегія суддів погоджується із висновками суддів попередніх інстанцій щодо визнання недійсним договору іпотеки, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин та нормами чинного законодавства.

На спростування доводів касаційної скарги про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово висловлював свою позицію у цій категорії справ.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, незгоди особи, яка подає касаційну скаргу, з висновками щодо їх оцінки та містять посилання

на факти, що були предметом дослідження судів. Фактично у касаційній скарзі висловлено незгоду із встановленням судами обставин справи та висновків, які викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення

є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів

не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська