Постанова

від 02.05.2022 по справі 450/4113/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 травня 2022 року

м. Київ

справа № 450/4113/19

провадження № 61-17967 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Пурій-Дизайн»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Левика Я. А., Савуляка Р. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Пурій-Дизайн» (далі - ТОВ «Пурій-Дизайн») про поділ майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що з 19 жовтня 1986 року вона перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 вересня 2014 року розірвано. Стверджувала, що фактичні відносини між ними припинились у травні 2019 року.

Вказувала, що ОСОБА_2 є учасником ТОВ «Пурій-Дизайн», працював у товаристві до 2013 року, та відповідно, має частку у товаристві, яка підлягає поділу між ними як колишнім подружжям.

Зазначала, що дивідендів з часу створення ТОВ «Пурій-Дизайн» відповідач не отримував, проте фактично всі кошти, які вкладались на поповнення статутного капіталу цього товариства, були її власними коштами.

Згоди про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, між ними не досягнуто, тому виникла необхідність вирішення питання про розподіл спільного майна подружжя в судовому порядку.

Ураховуючи викладене,посилаючись на те, що на її утриманні знаходиться дитина - ОСОБА_4 , позивач просила суд поділити спільно набуте майно - майнові права у ТОВ «Пурій-Дизайн», визначивши за нею частку у корпоративних правах ОСОБА_2 у розмірі 80 %; звернути стягнення на частину майна у ТОВ «Пурій-Дизайн» в розмірі 27 465 830 грн, пропорційно частці учасника ОСОБА_2 , на її користь.

У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії з відчуження частки в статутному капіталі ТОВ «Пурій-Дизайн» та заборонити ТОВ «Пурій-Дизайн» відчужувати активи ТОВ «Пурій-Дизайн», а також передавати їх в іпотеку, заставу чи на виконання іншого зобов`язання. Необхідність забезпечення позову заявник обґрунтовувала тим, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 18 грудня 2020 року у складі судді Ковальчука О. І. заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

З метою забезпечення позову заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії з відчуження частки в статутному капіталі ТОВ «Пурій-Дизайн» та заборонено ТОВ «Пурій-Дизайн» відчужувати активи ТОВ «Пурій-Дизайн», а також передавати їх в іпотеку, заставу чи на виконання іншого зобов`язання.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим в майбутньому виконання рішення суду, тому, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з його предметом, суд вважав необхідним задовольнити заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову у цій справі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Пурій-Дизайн» задоволено.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 18 грудня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову у цій справі відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що забезпечення позову у спосіб, визначений судом є передчасним, оскільки порушуються права ТОВ «Пурій-Дизайн» щодо ведення господарської діяльності, що може призвести до банкрутства товариства. Крім того, позивач та її представник належним чином не обґрунтували, у чому полягають об`єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у цій справі, а також не обґрунтували того, що співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звернувся до суду та майнових наслідків заборони відповідачам здійснювати певні дії, є пропорційним. Отже, заявник не навів достатніх обставин, які є достатньою підставою вважати ймовірним утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття судом запропонованих заявником заходів. Тому з урахуванням вимог статей 149, 150 ЦПК України, а також того, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову у справі відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року й залишити в силі судове рішення першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначала неповне дослідження наявних у справі матеріалів, невідповідність висновків суду обставинам справи, які не узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена у постановах від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20, що відповідає вимогам абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України.

У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду клопотання про постановлення окремої ухвали щодо зловживанням процесуальними правами ТОВ «Пурій-Дизайн» та застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, в якому посилалась на те, що ТОВ «Пурій-Дизайн», оскаржуючи ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 18 грудня 2020 року про забезпечення позову у цій справі, безпідставно зазначало про неналежне повідомлення ТОВ «Пурій-Дизайн» про час та місце проведення судового засідання, а також безпідставно стверджувало про те, що забезпечення позову у визначений судом першої інстанції спосіб ставить товариство на межу банкрутства та обмежує господарську діяльність, ураховуючи надані ТОВ «Пурій-Дизайн» документи, які свідчать про те, що у період з 2015 року по 2019 року господарську діяльність ТОВ «Пурій-Дизайн» не проводило.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано матеріали цивільної справи № 450/4113/19 за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову із Шевченківського районного суду м. Львова.

У січні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що предметом спору у даній справі є поділ спільно набутого майна - майнових прав у ТОВ «Пурій-Дизайн», що належать ОСОБА_2 , який перебував у шлюбі з ОСОБА_1 , та звернення стягнення на частину майна ТОВ «Пурій-Дизайн», пропорційно частці учасника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції, зважаючи на фактичні обставини справи та враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії з відчуження частки в статутному капіталі ТОВ «Пурій-Дизайн» та заборони ТОВ «Пурій-Дизайн» відчужувати активи товариства, а також передавати їх в іпотеку, заставу чи на виконання іншого зобов`язання. Зазначала, що вибраний заявником вид забезпечення позову не перешкоджає ТОВ «Пурій-Дизайн» здійснювати господарську діяльність, крім того, відсутні підстави вважати, що застосування даного виду забезпечення позову призведе до незворотних наслідків у користуванні та розпорядженні ТОВ «Пурій-Дизайн» активами, оскільки для найменшого порушення прав та інтересів товариства та збереження його активів обґрунтованою є заборона на відчуження активів ТОВ «Пурій-Дизайн» права володіти та користуватися ними.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що предметом заявленого ОСОБА_1 позову є поділ спільно набутого майна - майнових прав у ТОВ «Пурій-Дизайн», що належать ОСОБА_2 , який перебував у шлюбі з ОСОБА_1 , та звернення стягнення на частину майна ТОВ «Пурій-Дизайн», пропорційно частці учасника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до статуту ТОВ «Пурій-Дизайн», інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач ОСОБА_2 є учасником ТОВ «Пурій-Дизайн», основним видом господарської діяльності якого на даний час є КВЕД 68.20 (надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна).

ОСОБА_2 звільнений з роботи у ТОВ «Пурій-Дизайн» 26 червня 2013 року та з цього часу не ставив питання виділу його частки із товариства, яке було б предметом поділу майна подружжя.

У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії з відчуження частки в статутному капіталі ТОВ «Пурій-Дизайн» та заборонити ТОВ «Пурій-Дизайн» відчужувати активи ТОВ «Пурій-Дизайн», а також передавати їх в іпотеку, заставу чи на виконання іншого зобов`язання.

Необхідність забезпечення позову заявник обґрунтовувала тим, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову, а також доведення відповідності (адекватності) засобу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначила, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з норм статей 11, 12, 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту або заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх у межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову, апеляційний суд правильно виходив із того, що позивач та її представник належним чином не обґрунтували, у чому полягають об`єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у цій справі, а також не обґрунтували того, що співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звернувся до суду та майнових наслідків заборони відповідачам здійснювати певні дії, є пропорційним.

Заява про забезпечення позову у цій справі не містить обґрунтовування підстав застосування заявлених позивачем заходів забезпечення позову, а також обставин, які свідчать про те, що неприйняття зазначених заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у майбутньому або позбавить позивача можливості ефективно захистити порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких позивач звернулася до суду, не надано належних й допустимих доказів на підтвердження таких обставин.

Суд першої інстанції, дійшовши до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів у вигляді заборони ОСОБА_2 вчиняти дії з відчуження частки в статутному капіталі ТОВ «Пурій-Дизайн» та заборони ТОВ «Пурій-Дизайн» відчужувати активи ТОВ «Пурій-Дизайн», передавати їх в іпотеку, заставу чи на виконання іншого зобов`язання, не з`ясував співмірність такого виду забезпечення позову, який просила застосувати особа, що звернулась з такою заявою, позовним вимогам, не оцінив рівноцінність вказаного заходу забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, пославшись лише на загальні норми процесуального права.

Предметом позову у цій справі ОСОБА_1 зазначала поділ спільно набутого майна під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , а саме: майнових прав у ТОВ «Пурій-Дизайн», що належать ОСОБА_2 , та звернення стягнення на частину майна ТОВ «Пурій-Дизайн», пропорційно частці учасника ОСОБА_2 на її користь. При цьому позивач у позові вказувала, що у зареєстрованому шлюбі з відповідачем перебувала з 19 жовтня 1986 року, який рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 вересня 2014 року розірвано, але фактично шлюбні відносини між ними припинились у травні 2019 року.Дивідендів з часу створення ТОВ «Пурій-Дизайн» відповідач не отримував, проте фактично всі кошти, які вкладались на поповнення статутного капіталу цього товариства, були її власними коштами, а тому вважала, з урахуванням того, що на її утриманні знаходиться дитина, що її частка у спільному майні подружжя - майнових правах у ТОВ «Пурій-Дизайн» має складати 80 %.

Апеляційний суд правильно вказав, що обставини, на які посилається представник позивача в обґрунтування заяви про забезпечення позову, можуть бути предметом дослідження лише при розгляді справи по суті та під час ухвалення остаточного рішення по справі, тому застосування судом першої інстанції заходів забезпечення позову є передчасним, формує думку суду щодо встановлення обставин, викладених у позовній заяві, що суперечить завданням та принципам цивільного судочинства.

Також апеляційний суд правильно вказав, що забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Пурій-Дизайн» вчиняти дії з відчуження активів товариства, передачі їх в іпотеку, заставу чи на виконання іншого зобов`язання становитиме втручання у господарську діяльність товариства, що є надмірним, передчасним та непропорційним заходом забезпечення позову та зможе призвести до банкрутства товариства.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов`язані із втручанням у внутрішню господарську діяльність юридичних осіб. Суд також повинен враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Верховний Суд погоджується з таким висновком апеляційного суду, адже, враховуючи специфіку предмета спору, необхідність встановлення прав сторін на спірне майно, заборона ТОВ «Пурій-Дизайн» відчужувати активи ТОВ «Пурій-Дизайн», передавати їх в іпотеку, заставу чи на виконання іншого зобов`язання може мати наслідком втручання в господарську діяльність юридичної особи. Без вирішення спору по суті такі дії не можна вважати правомірними.

З огляду на зазначене апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що заходи забезпечення позову, обрані позивачем, є неспівмірними з вимогами позовної заяви, позивач заявив недостатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення цього позову.

Таким чином, оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми права. Суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому відповідні доводи відхиляються Верховним Судом.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо постановлення окремої ухвали

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Статтею 420 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції у випадку і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Відповідно до частини другої статті 262 ЦПК України суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу та реагування на виявлені під час судового розгляду порушення законності, постановлення окремої ухвали спрямовано на усунення причини та умови, що цьому сприяли.

Верховний Суд не встановив, що під час перегляду цієї справи у суді касаційної інстанції ТОВ «Пурій-Дизайн» допустило зловживання процесуальними правами, що призвело до порушення законності. Наведені у клопотанні представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 доводи про зазначення в апеляційній скарзі недостовірної інформації щодо неповідомлення належним чином ТОВ «Пурій-Дизайн» про розгляд заяви про забезпечення позову є безпідставними, оскільки такі обставини не були предметом апеляційного перегляду та підставою для скасування ухвали про забезпечення позову, а посилання на те, що ТОВ «Пурій-Дизайн» не проводило підприємницьку діяльність у період з 2015 року по 2019 року, не дають підстав вважати, що у ТОВ «Пурій-Дизайн» не виникнуть перешкоди у здійсненні підприємницької діяльності, яка не припинена в установленому законом порядку, у зв`язку із застосуванням встановлених судом першої інстанції заходів забезпечення позову.

Отже, наведені у клопотанні про постановлення окремої ухвалим доводи не свідчать про зловживання ТОВ «Пурій-Дизайн» процесуальними правами, а право на касаційне оскарження вказаного судового рішення суду апеляційної інстанції гарантоване заявнику цивільно-процесуальним законом.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про постановлення окремої ухвали не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 262, 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про постановлення окремої ухвали відмовити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович