Постанова

від 02.05.2022 по справі 266/1272/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 травня 2022 року

м. Київ

справа № 266/1272/21

провадження № 61-19943св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Селянське (фермерське) господарство «Агрофірма «Шлях Ілліча»,

відповідач - ОСОБА_1 , Приватне підприємство «Хлібороб»,

представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Криворучко Віктор Жоржович,

третя особа - державний реєстратор юридичного департаменту Маріупольської міської ради Іщук Наталія Федорівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Криворучко Віктор Жоржович, на постанову Донецького апеляційного суду

від 23 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Лопатіної М. Ю.,

Баркова В. М., Зайцевої С. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року Селянське (фермерське) господарство «Агрофірма «Шлях Ілліча» (далі - СФГ «Агрофірма «Шлях Ілліча») звернулося до суду

з позовом до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Хлібороб»

(далі - ПП «Хлібороб»), третя особа - державний реєстратор юридичного департаменту Маріупольської міської ради Іщук Н. Ф., про визнання договору недійсним.

Позовну заяву мотивовано тим, що 16 листопада 2010 року між

ОСОБА_2 як орендодавцем та позивачем як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,23 га, кадастровий номер 1423982200:05:000:0251, що розташована на землях Іллічівської сільської ради в Першотравневому районі Донецької області. Зазначена земельна ділянка, на підставі акта приймання-передачі від 16 листопада 2010 року передана у користування СФГ «Агрофірма «Шлях Ілліча», договір оренди зареєстровано у Першотравневому районному відділі земельних ресурсів Держкомзему України 20 липня 2012 року за реєстраційним номером 142390004001166.

Вказувало, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті спадщину, в тому числі і зазначену земельної ділянки, прийняла її дочка ОСОБА_1 , яка повідомила СФГ «Агрофірма «Шлях Ілліча» про перехід права власності на земельну ділянку до неї та про своє бажання отримувати орендну плату за договором оренди земельної ділянки

від 16 листопада 2010 року. На підтвердження цього ОСОБА_1 надала копію свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 травня 2018 року, витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 14 травня

2018 року № 51895768, копію свого паспорта, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності

від 14 травня 2018 року № 123783810. Враховуючи надані

ОСОБА_1 копії документів, СФГ «Агрофірма «Шлях Ілліча» стало виконувати свої зобов`язання за договором оренди земельної ділянки

від 16 листопада 2010 року щодо сплати орендної плати на користь ОСОБА_1 .

Наприкінці 2020 року СФГ «Агрофірма «Шлях Ілліча» дізналося

з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 235499558 від 04 грудня 2020 року, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54823530 від 28 жовтня 2020 року, згідно з яким зареєстрував право оренди земельної ділянки, що належить відповідачці,

за ПП «Хлібороб» на підставі договору оренди від 22 жовтня 2020 року

№ 5/2020.

Вважало, що договір оренди від 22 жовтня 2020 року № 5/2020 підлягає визнанню недійсним, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства, укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі в той час, коли спірна земельна ділянка знаходилася

у користуванні СФГ «Агрофірма «Шлях Ілліча».

Ураховуючи зазначене, СФГ «Агрофірма «Шлях Ілліча» просило суд визнати недійсним укладений 22 жовтня 2020 року між ПП «Хлібороб» та ОСОБА_1 договір оренди № 5/2020, зареєстрований державним реєстратором Іщук Н. Ф. 24 жовтня 2020 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 05 серпня 2021 року у складі судді Пантелєєва Д. Г. у задоволенні позовних вимог СФГ «Агрофірма «Шлях Ілліча» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 отримала об`єкт оспорюваного договору оренди - земельну ділянку площею 4,2326 га, кадастровий номер 1423982200:05:000:0251, -

у спадщину, а однією з підстав припинення попереднього договору оренди

від 16 листопада 2010 року є перехід права власності на орендовану ділянку до орендаря або іншої особи, а зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін і така не здійснювалась, тому суд першої інстанції вважав, що підстав для визнання недійсним договору оренди від 22 жовтня 2020 року № 5/2020, зареєстрованого державним реєстратором Іщук Н. Ф. 24 жовтня 2020 року, немає.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 23 листопада 2021 року апеляційну скаргу СФГ «Агрофірма «Шлях Ілліча» задоволено.

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 05 серпня 2021 року скасовано.

Позовну заяву СФГ «Агрофірма «Шлях Ілліча» до ОСОБА_1 , ПП «Хлібороб», третя особа - державний реєстратор юридичного департаменту Маріупольської міської ради Іщук Н. Ф., про визнання договору недійсним задоволено.

Визнано недійсним, укладений 22 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та ПП «Хлібороб» договір оренди землі № 5/2020, зареєстрований державним реєстратором юридичного департаменту Маріупольської міської ради Іщук Н. Ф. 24 жовтня 2020 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що на момент укладення між ОСОБА_1 та ПП «Хлібороб» договору оренди землі від 22 жовтня 2020 року продовжував діяти попередній договір оренди тієї ж земельної ділянки, укладений 16 листопада 2010 року між ОСОБА_2 , спадкоємцем якої є ОСОБА_1 , та СФГ «Агрофірма «Шлях Ілліча», тому позовні вимоги СФГ «Агрофірма «Шлях Ілліча» про визнання недійсним договору оренди землі від 22 жовтня 2020 року № 5/2020 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2021 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд», адвокат Криворучко В. Ж., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 23 листопада 2021 року та залишити в силі рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 серпня 2021 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2022 року справу призначено

до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 148-1 ЗК України, частину четвертої статті 32 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі»

(далі - Закон № 161-XIV) та дійшов помилкового висновку про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування) не є підставою для припинення договору оренди від 16 листопада 2010 року, так як згідно з пунктом 4 цього договору сторони домовились, що договір припиняється у разі переходу права власності наорендовану земельну ділянку до іншої особи. Тому вважає, що на момент укладення між ОСОБА_1 та ПП «Хлібороб» договору оренди землі від 22 жовтня 2020 року припинив діяти попередній договір оренди, укладений 16 листопада 2010 року між ОСОБА_2 та СФГ «Агрофірма «Шлях Ілліча», у зв`язку із переходом права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення обґрунтовує необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні, а саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (провадження № 14-442цс19), у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 563/1207/18 (провадження № 61-7101св19),

від 04 вересня 2020 року у справі № 563/1211/18 (провадження

№ 61-7105св19), від 15 січня 2021 року у справі 563/1216/18 (провадження № 61-7097св19).

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 листопада 2010 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та СФГ «Агрофірма «Шлях Ілліча» (орендар) укладено договір оренди землі, згідно із яким орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, розташовану на території Першотравневого району Донецької області, загальною площею 4,23 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пунктом 2.2 цього договору, сторони погодили те, що він укладається на 10 років і набуває чинності з моменту державної реєстрації. Вказаний договір оренди землі зареєстрований у Першотравневому районному відділі земельних ресурсів Держкомзему України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди 20 липня 2012 року вчинено запис за реєстраційним номером 142390004001166 (а.с. 13-14).

Зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін; договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання.

Будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін.

Підставою припинення договору є: закінчення його строку; перехід права власності на орендовану ділянку до орендаря або іншої особи; неможливість використання земельної ділянки в наслідок обставин, що не залежать від орендаря або орендодавця; в разі ліквідації юридичної особи - орендаря.

Підставою розірвання договору є: взаємна згода сторін; випадкове знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає передбаченому у пункті 1.2 цього договору її використанню; добровільна відмова орендаря від оренди земельної ділянки або припинення діяльності орендаря; укладення договору оренди землі

з порушенням порядку, встановленого у законодавстві України (пункт 4 цього договору оренди).

Відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки

від 16 листопада 2010 року, орендодавець ОСОБА_2 передала

в оренду СФГ «Агрофірма «Шлях Ілліча» земельну ділянку, загальною площею 4,23 га, яка належала їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДН № 101483 (а.с. 15-16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом та витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданими приватним нотаріусом Мангушського районного нотаріального округу Донецької області Ковальовою М. В. 14 травня 2018 року, спадкоємцем земельної ділянки площею 4,2326 га, кадастровий номер 1423982200:05:000:0251, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), розташованої на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області, після ОСОБА_2 є її дочка ОСОБА_1 (а.с. 23-25).

Відповідно до договору оренди землі від 22 жовтня 2020 року № 5/2020, ОСОБА_1 надала орендарю ПП «Хлібороб» в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області, площею 4,2326 га, кадастровий номер 1423982200:05:000:0251, зі строком дії на 7 років (а.с. 47-51).

Згідно з накладною від 04 листопада 2020 року № 1 ОСОБА_1 отримала від СФГ «Агрофірма «Шлях Ілліча» плату за договором оренди земельної ділянки за 2020 рік у виді фуражної пшениці на суму 3 000,00 грн. (а.с. 27).

Відповідно до відомостей на виплату готівки за № 04, 07 за 2020 рік ОСОБА_1 отримала від СФГ «Агрофірма «Шлях Ілліча» в рахунок оренди земельної ділянки 1 800,00 грн та 4 300,00 грн (а.с. 28-29).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 04 грудня 2020 року № 235499558, державний реєстратор юридичного департаменту Маріупольської міської ради Іщук Н. Ф. на підставі договору оренди від 22 жовтня 2020 року

№ 5/2020, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Хлібороб», 24 жовтня 2020 року здійснила державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 548232502. (а.с. 17).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Криворучко В. Ж., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У частині першій статті 215 ЦК України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України, Законом № 161-XIV.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки

і орендарем.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону № 161-XIV).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону № 161-XIV).

Стаття 31 Закону № 161-XIV встановлює умови припинення договору оренди землі, а саме: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону № 161-XIV).

Згідно зі статтею 125 ЗК України (в редакції, чинній станом на 16 листопада 2010 року) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частин першої та другої 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Згідно з пунктом 2.2 договору оренди землі від 16 листопада 2010 року, укладеного між ОСОБА_2 (орендодавець) та СФГ «Агрофірма «Шлях Ілліча» (орендар), сторони погодили те, що він укладається на 10 років

і набуває чинності з моменту державної реєстрації. Вказаний договір оренди землі зареєстрований у Першотравневому районному відділі земельних ресурсів Держкомзему України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди 20 липня 2012 року вчинено запис за реєстраційним номером 142390004001166 (а.с. 13-14).

Відповідно до пункту 4 цього договору сторони домовилися, що зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін; договір втрачає чинність

у разі його припинення або розірвання.

Будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими, представниками сторін.

Підставою припинення договору є: закінчення його строку; перехід права власності на орендовану ділянку до орендаря або іншої особи; неможливість використання земельної ділянки внаслідок обставин, що не залежать від орендаря або орендодавця; в разі ліквідації юридичної особи - орендаря.

Підставою розірвання договору є: взаємна згода сторін; випадкове знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає передбаченому у пункті 1.2 цього договору її використанню; добровільна відмова орендаря від оренди земельної ділянки або припинення діяльності орендаря; укладення договору оренди землі

з порушенням порядку, встановленого у законодавстві України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 орендодавець ОСОБА_2 померла.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом та витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданими приватним нотаріусом Мангушського районного нотаріального округу Донецької області Ковальовою М. В. 14 травня 2018 року, спадкоємцем земельної ділянки площею 4,2326 га, кадастровий номер 1423982200:05:000:0251, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), розташованої на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області, після ОСОБА_2 є її дочка ОСОБА_1 (а.с. 23-25).

Апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги СФГ «Агрофірма «Шлях Ілліча», посилався на те, що ОСОБА_1 , після набуття 14 травня

2018 року у спадщину земельної ділянки, надала згоду на продовження договірних відносин з СФГ «Агрофірма «Шлях Ілліча» щодо оренди земельної ділянки та отримувала від останнього орендну плату. З вимогами до позивача щодо розірвання договору або щодо зміни його умов протягом двох років ОСОБА_1 не зверталась.

При цьому у матеріалах справи відсутні письмові докази надання ОСОБА_1 такої згоди.

Апеляційний суд не звернув уваги на те, що відповідно до

пункту 4 договору оренди землі від 16 листопада 2010 року, укладеного між ОСОБА_2 (орендодавець) та СФГ «Агрофірма «Шлях Ілліча» (орендар), підставою припинення договору є, зокрема перехід права власності на орендовану ділянку до орендаря або іншої особи.

Натомість, суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_2 отримала на підставі свідоцтва про право

на спадщину за законом від 14 травня 2018 року земельну ділянку

площею 4,2326 га, кадастровий номер 1423982200:05:000:0251, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), а однією з підстав припинення договору оренди землі

від 16 листопада 2010 року є перехід права власності на орендовану ділянку до орендаря або іншої особи, та зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін і така не здійснювалась, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги СФГ «Агрофірма «Шлях Ілліча» задоволенню не підлягають.

Отримання ОСОБА_3 орендної плати від СФГ «Агрофірма «Шлях Ілліча» за користування зазначеною земельною ділянкою не може бути підставою для підтвердження чинності правочину, оскільки підстави та порядок набуття чинності договору оренди землі передбачені законом.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з дотриманням вимог

статей 263-265 ЦПК України, забезпечив повний та всебічний розгляд справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, а суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду, яке є правильним по суті спору.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку у застосуванні норм матеріального права, рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню,

а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 400, 402, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Криворучко Віктор Жоржович, задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного суду від 23 листопада 2021 року скасувати.

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 05 серпня 2021 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк