Постанова

від 20.04.2022 по справі 527/194/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/194/19 Номер провадження 22-ц/814/736/22Головуючий у 1-й інстанції Павлійчук А. В. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Ряднини І.В.,

представника відповідача, ОСОБА_1 , - адвоката Гонтара В.М.,

представника третьої особи у справі, ОСОБА_2 , - адвоката Голубенка В.П.,

прокурора - Мироненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу представника третьої особи, ОСОБА_2 ,адвоката Голубенка В.П., та апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури Титарчука І.Г. на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2021 року,

у справі за позовом заступника керівникаКобеляцької місцевоїпрокуратури Полтавськоїобласті вінтересах державив особіоргану,уповноваженого здійснювати функції держави у спірнихправовідносинах,-Головного управління Держгеокадастру уПолтавської областідо Кременчуцькоїрайонної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійнихвимог напредмет спору ОСОБА_2 , про визнання недійсними розпоряджень ГлобинськоїРДА,державних актівна правоприватної власностіна землюта скасуванняїх державноїреєстрації

УСТАНОВИВ:

короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

У квітні 2019 року заступник керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, відповідно до якого прохав:

-поновити строк звернення із позовом до суду, як такий що пропущений із поважних причин;

-визнати недійсним розпорядження Глобинської РДА від 23.03.2004 № 236 «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки земельної ділянки для передачі у власність членам СФГ «Прометей» та посвідчення права власності державними актами».

-визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ПЛ №000590 від 27.01.2004, зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010455300002 та скасувати його державну реєстрацію;

-визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ПЛ №000591 від 27.01.2004, зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010455300003 та скасувати його державну реєстрацію;

-стягнути з відповідачів судові витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є засновником селянського (фермерського) господарства «Прометей» (далі СФГ «Прометей»), в користуванні якого знаходиться земельна ділянка розміром 40,7 га для ведення селянського (фермерського) господарства. Земельна ділянка належить ОСОБА_2 на підставі рішення Глобинської районної ради народних депутатів від 25 березня 1997 року та Державного акта на право постійного користування землею серії ІІІ-ПЛ номер 014522, виданого головою Глобинської райдержадміністрації і зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №123.

Вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 16.01.2018. ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України, за обставинами того, що ОСОБА_2 незаконно включила до членів Фермерського господарства гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 та, в подальшому, звернулася до Глобинської РДА із відповідним клопотанням про надання дозволу на розробку проектів землеустрою і передачі у приватну власність гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 , як членам СФГ «Прометей», земельних ділянок розміром по 4,69 га кожному в якості земельних часток (паїв) за рахунок земель, які надані її у постійне користуванні для ведення селянського (фермерського) господарства на території Куп`єватівської сільської ради Глобинського району згідно Державного акту.

23.03.2004 розпорядженням голови Глобинської РДА за №236 за рахунок земель, які перебували у постійному користуванні ОСОБА_2 на території Куп`єватівської сільської ради Глобинського району та використовувалися СФГ «Прометей», було незаконно передано у приватну власність гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 в якості земельних часток (паїв) площею 4,69 га кожному, на які, у подальшому, було виготовлено Державні акти на право власності на земельні ділянки, а також зареєстровано право власності.

Прокурором зазначено, що перехід права власності на зазначені земельні ділянки до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є незаконним, оскільки отриманню ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у власність спірних земельних ділянок передували незаконні дії ОСОБА_2 щодо включення їх до членів фермерського господарства, а також всупереч передбаченому законом порядку державні акти на право власності на спірні земельні ділянки були видані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 раніше ніж Глобинською РДА видано розпорядження про передачу земельних ділянок у їх власність.

Отже, прокурор вказував, що спірні земельні ділянки вибули з державної власності незаконно. Оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, як органом, уповноваженим здійснювати функції держави щодо розпорядження землями державного фонду, не вчиняються дії, спрямовані на відновлення інтересів держави щодо спірних земельних ділянок, прокурор у порядку Закону України «Про прокуратуру» звернувся до суду із вказаним позовом.

Рішенням Глобинського районного суду від 28 грудня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

Із вказаним рішенням не погодилась третя особа у справі, ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі прохає рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора в інтересах держави в повному обсязі.

Вважає, що зміст рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості. Судом неповно з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення справ; не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; висновки суду не відповідають обставинам справи, а також порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

Вважає,що судпершої інстанціїдійшов безпідставноговисновку пропропущення строкупозовної давності,не врахував,що правопорушеннямає триваючийхарактер тапрокурор усправі мігдізнатися пропорушення інтересівдержави наспірні земельніділянки лишез часунабрання чинностівироком Козельщинськогорайонного судуПолтавської областівід 16.01.2018року усправі №527/890/17,тобто із16.02.2018, згідно даними Єдиного державного реєстру судових рішень.

Вказувала, що з мотивувальної частини рішення місцевого суду не зрозуміло висновок суду щодо законності переходу права власності на спірні земельні ділянки від держави до відповідачів.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено прокурором в особі заступника керівника Полтавської обласної прокуратури.

В апеляційній скарзі прохає рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вважає, що судом першої інстанції було порушено вимоги статей 12, 13, 76, 81, 354, 376 ЦПК України та неправильно застосовано норми статей 170, 256, 261, 267 ЦК України та статей 3, 8, 13 Закону України «Про фермерське господарство», рішення суду не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.

Вказував, що місцевий суд не надав правової оцінки позовним вимогам прокурора на предмет їх обґрунтованості, дійшов помилкового висновку про початок перебігу строку позовної давності з 01.01.2013, тобто з дати, коли орган, уповноважений здійснювати контроль за землекористуванням, набув відповідних повноважень та не врахував правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.06.2016 № 6-3029цс15, від 17.02.2016 № 6-2407цс15, від 14.09.2014 №6-2165цс15 щодо початку перебігу строку позовної давності.

Так, щодо визначення початкового моменту перебігу строку позовної давності в апеляційній скарзі зазначено, що прокурором для встановлення неправомірності виділення відповідачам земельних ділянок у власність необхідно було зібрати та опрацювати достатньо матеріалів кримінального провадження № 42017171190000009 від 25.01.2017, щоб встановити, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не є родичами ОСОБА_2 , як засновниці СФГ «Прометей», в розумінні статті 3 Закону України «Про фермерське господарство», тоді як саме родинні стосунки, відповідно до статті 13 вказаного Закону можуть надавати право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Про відсутність родинного зв`язку могло бути відомо із протоколів допиту свідків у кримінальному провадженні від 05.04.2017 та від 06.04.2017, а також довідки сільських рад від 05.04.2017 та від 05.04.2017 про те, що відповідачі не проживали разом із ОСОБА_2 , як засновницею СФГ «Прометей».

Місцевим судом не враховано, що на час вибуття спірних земельних ділянок з державної власності ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не було розпорядником спірних земель державної власності. Відповідно, з моменту набуття повноважень 01.01.2013 здійснювати контроль за землекористуванням, за наявності лише відомостей про розпорядження Глобинської РДА від 23.03.2004 № 236, що оскаржується, та відомостей про власника чи користувача, неможливо встановити наявність порушеного інтересу державу, без відомостей про родинні стосунки між ОСОБА_2 , як засновницею СФГ «Прометей», та ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Таким чином,скаржник вважає,що фактичніобставини свідчатьпро те,що дляусвідомлення порушеногоінтересу держави,недостатньо наявністьлише відповідногообсягу повноваженьоргану,а потрібнатакож наявністьдостатнього обсягуінформації,яка бдавала можливістьусвідомити те,що інтересдержави порушено,а томустрок позовноїдавності необхіднообраховувати з 05.04.2017. Разом із тим, Держгеокадастр здійснює лише функцію контролю, а не захищає порушене право чи інтерес, та не наділений повноваженнями на звернення до суду та оскарження рішень органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;

07.04.2022, в межах процесуального строку, встановленого апеляційним судом, від адвоката Голубенка В.П., що діє в інтересах третьої особи у справі, ОСОБА_2 , надійшов відзив на апеляційну скаргу прокурора, відповідно до якого адвокат вказував на обґрунтованість доводів апеляційної скарги прокурора та прохав її задовольнити.

14.04.2022, в межах процесуального строку, встановленого апеляційним судом, від адвоката Гонтара В.М., що діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , відповідно до якого адвокат Гонтар В.М. прохав відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Вважає, що позов подано прокурором з пропуском строку позовної давності, оскільки незаконні дії ОСОБА_2 мали місце у 2003 році, а позов подано прокурором у 2020 році та відсутні правові підстави для обрахунку початку перебігу строку позовної давності з моменту обізнаності прокурора, а не компетентного органу державної влади у відповідній сфері.

ОСОБА_1 , використовуючи своє право на отримання у власність спірної земельної ділянки мала правомірні очікування стосовно дій органів місцевого самоврядування. Посилаючись на практику Європейського суду прав людини, адвокат ОСОБА_4 вказував, що, враховуючи тривалість відкритого користування спірними земельними ділянками, задоволення позову попри пропуск прокурором строку позовної давності буде порушення справедливого балансу між інтересами суспільства та правом особи на вільне володіння майном.

встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин;

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є засновником селянського (фермерського) господарства «Прометей».

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-ПЛ № 014522 від 23 червня 1997 року, ОСОБА_2 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 40,7 га із земель запасу Куп`єватівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с. 59).

Відповідно до вироку Козельщинського районного суду Полтавської області від 16 січня 2018 року, що набрав чинності 16.02.2018, затверджено угоду між прокурором Глобинського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області та ОСОБА_2 про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 42017171190000009 від 24.01.2017 року; ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки), ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 364 КК України (закінчений замах на вчинення кримінального правопорушення), ч. 2 ст. 366 КК України (службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки).

З вироку вбачається, що ОСОБА_2 , будучи головою СФГ «Прометей» та службовою особою, наділеною організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими функціями, з метою отримання для самої себе, як голови СФГ «Прометей», неправомірної вигоди у вигляді набуття у приватну власність незаконно включеними до складу членів СФГ «Прометей» земельних часток (паїв) за рахунок земель державної форми власності, перебуваючи у постійному користуванні СФГ «Прометей», діючи умисно, у супереч вимогам ч. 1 ст. 3 Закону України «Про фермерське господарство», перебуваючи у невстановленому досудовим слідством місці у серпні 2003 затвердила рішенням голови СФГ «Прометей» №2 від 20.08.2003 нову редакцію статуту господарства, згідно якої до складу членів господарства протиправно включено гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 .

У подальшому, 18 серпня 2003 року, ОСОБА_2 особисто заповнила реєстраційну картку про внесення змін до Статуту СФГ «Прометей» в частині включення до складу членів господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Після цього ОСОБА_2 звернулася до Глобинської районної державної адміністрації із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі у приватну власність членам СФГ «Прометей», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за рахунок земель державної власності, які перебували у постійному користуванні СФГ «Прометей» на території Куп`єватівської сільської ради Глобинського району, земельних ділянок по 4,69 га кожній - у розмірі земельної частки (паю) по Куп`єватівській сільській раді Глобинського району.

23.03.2004 розпорядженням голови Глобинської районної державної адміністрації №236 затверджено проект відведення земельної ділянки для передачі у власність указаним членам СФГ «Прометей» та посвідчення права власності державними актами.

Даним розпорядженням за рахунок земель державної власності, які перебували у постійному користуванні СФГ «Прометей», на території Куп`єватівської сільської ради незаконно передано у приватну власність членам СФГ «Прометей» ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 земельні частки (паї) площею по 4,69 га кожному.

У подальшому, право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_1 посвідчено державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ПЛ №000590 від 27.01.2004, зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010455300002, тобто до прийняття головою районної державної адміністрації розпорядження № 23.04.2003 про передачу земельної ділянки у власність.

Право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_3 посвідчено державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ПЛ №000591 від 27.01.2004, зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010455300003, тобто до прийняття головою районної державної адміністрації розпорядження 23.04.2003 про передачу земельної ділянки у власність.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 02.10.2018 року за №139948509 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія та номер ПЛ 000590, виданого 27.01.2004 року на ім`я ОСОБА_1 , 12.04.2017 проведена державнареєстрації прававласності на земельну ділянку кадастровий номер 5320684900:00:012:0129, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1226589453206

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майне, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 02.10.2018 року за №139947394 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія та номер ПЛ 000591, виданого 27.01.2004 року на ім`я ОСОБА_3 , 03.04.2017 проведена державна реєстрація права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5320684900:00:012:0128, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1217351153206.

Місцевий суд установив, що з вироку Козельщинського районного суду Полтавської області від 16.01.2018 року вбачається, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 земельні ділянки державної власності, які перебували у постійному користуванні СФГ «Прометей» на території Куп`єватівської сільської ради, незаконно передано у приватну власність членам СФГ «Прометей» ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачами у справі, який слід обраховувати з 01.01.2013 року, - з дати коли орган, уповноважений здійснювати контроль за землекористуванням, набув відповідних повноважень.

доводів,за якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню за таких підстав.

Щодо звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 185цього Кодексу.

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор, зокрема, посилався на те, що спірні земельні ділянки незаконно вибули з власності держави. Не зважаючи на те, що з 16.08.2018 року у Єдиному реєстру судових рішень в публічному доступі знаходиться вирок суду, яким ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочинів, пов`язаних із незаконною передачею у приватну власність земельних ділянок державної власності, ГУ Держгеокадастр у Полтавській області не вживає заходи, спрямовані на відновлення порушеного інтересу держави, а також витребування майна із чужого незаконного володіння.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Так, згідно із ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

На виконання вищевказаних приписів, Кобеляцькою місцевою прокуратурою на адресу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області направлено повідомлення від 14.01.2019 про те, що прокурором на захист інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області підготовлено позовну заяву до суду (а.с. 71 т.1).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такий правовий висновок, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надаєйому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Прокурором у позовній заяві обґрунтовано підстави представництва держави в особі ГУ Держгеокадастр у Полтавській області та наявність підстав для представництва не заперечується сторонами у справі, а також суб`єктом владних повноважень.

Щодо обґрунтованості позовних вимог прокурора

В апеляційних скаргах скаржники вказували, що місцевим судом не булонадано оцінки позовним вимогам прокурора щодо їх законності та обґрунтованості, одночасно суд відмовив у задоволенні позовних вимог за пропуском строку позовної давності, та не врахував вимог процесуального права про те, що суд у рішенні може зазначити про відмову в позові з цих підстав якщо строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини і про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі до ухвалення рішення, крім випадку, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Такі доводи апеляційних скарг є обґрунтованими.

З мотивувальної частини рішення суду першої інстанції вбачається, що місцевий суд установив, що право приватної власності на земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 посвідчено державними актами на право приватної власності на землю,виданими до прийняття головою районної державної адміністрації розпорядження № 236 від 23.04.2003 про передачу земельних ділянок у власність.

Втім, рішення не містить чіткого висновку суду першої інстанції, що позовні вимоги прокурора є законними, обґрунтованими та доведеними.

Місцевий суд врахував вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 16.01.2018 року, яким ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочинів: зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки; закінчений замах на вчинення зловживання службовим становищем; службове підроблення, однак не надав належної оцінки вказаному доказу.

Слід зазначити, що сам по собі вирок не свідчить про незаконність оскаржуваного розпорядження голови райдержадміністрації № 236 від 23.03.2004 про передачу у приватну власність спірних земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та незаконність державних актів на право власності на земельні ділянки.

В силу вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В резолютивнійчастині вказаноговироку судуне встановленонезаконності розпорядженняголови Глобинської районної державної адміністрації №236 від 23.03.2004 та державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Дії ОСОБА_2 щодо включення в члени фермерського господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у серпні 2003 року станом на момент винесення оспорюваного розпорядження райдержадміністрації (23.03.2004) та видачі оспорюваних державних актів на право власності на земельні ділянки (27.01.2004), не мають наслідком незаконність їх винесення, оскільки діяв Закон України «Про фермерські господарства», який, у редакції від 19.06.2003 року, визначав, що членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерськогогосподарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом) (ч. 1 ст. 3).

Судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення вірно наведено норми матеріального права, що передбачають порядок набуття у власність земельних ділянок із земель державної власності для ведення фермерського господарства, відповідно до яких передача земельних ділянок у власність провадиться після погодження проекту відведення земельної ділянки з органом по земельних ресурсах та прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність. Однак, суд не мотивував належним чином, з урахуванням цих норм права, у чому полягає порушення закону при винесенні головою райдержадміністрації розпорядження № 236 від 23.04.2003 про передачу земельних ділянок у власність та державних актів на право власності на спірні земельні ділянки.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України (в редакції, що діяла на час рішення прийняття спірного рішення про передачу спірних земельних ділянок у власність), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється зазамовленням громадянорганізаціями, якімають відповідні дозволи(ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, щообумовлюються угодоюсторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність. (ч. 7-10 ст. 118 ЗК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2003 рядженням головиГлобинської районноїдержавної адміністрації№708 надано дозвіл ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як членам СФГ «Прометей»,на здійсненнярозробки проектувідведення земельноїділянки. (а.с. 12 т. 1)

23.03.2004 розпорядженням головиГлобинської районноїдержавної адміністрації№236 затверджено проект відведення земельноїділянки та переданоу власність указаним членам СФГ «Прометей» земельні частки (паї); рекомендовано в місячний термін виготовити державні акти на право власності на землю. (а.с. 13 т. 1)

Однак,з Державнихактів направо приватноївласності наземельну ділянкусерії ПЛ№000590та ПЛ№000591вбачається,що вони видані 27.01.2004, тобто довинесення розпорядженняголови Глобинськоїрайонної державноїадміністрації №236від 23.03.2004, яким переданоу власністьземельні частки(паї). При цьому,підставою їхвидачі зазначенорозпорядження головиГлобинської районноїдержавної адміністраціївід 17.09.2003№708,яким наданодозвіл на здійснення розробки проекту відведення земельної ділянки, що суперечить передбаченому законом порядку передачі у приватну власність земельних ділянок із земель державного фонду. (а.с. 35-36 т.1)

Відповідно до частини 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Державний акт на право власності на земельну ділянку видаєтьсяна підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, а тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 29.05.19 у справі № 367/2022/15-ц).

Відповідно до статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом держаної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Щодо розпорядження голови райдержадміністрації № 236 від 23.03.2004 про передачу у приватну власність спірних земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , слід зазначити, що на момент його видачі (23.03.2004) вже були видані державні акти на право власності на спірні земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що достовірно було відомо органу, уповноваженому здійснювати контроль за землекористуванням, Глобинському районному відділу земельних ресурсів та Глобинській райдержадміністрації, що, відповідно, нівелює законність оспорюваного розпорядження райдержадміністрації.

Отже, позовні вимогипрокурора про визнання недійсним розпорядження Глобинської РДА від 23.03.2004 № 236 «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки земельної ділянки для передачі у власність членам СФГ «Прометей» та скасування державних актів на право приватної власності на земельну ділянку серії ПЛ №000590 від 27.01.2004 та ПЛ №000591 від 27.01.2004 на право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , є законними, обґрунтованими та доведеними.

Щодо застосування строку позовної давності

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Норма частини 1 статті 261 ЦК Україниміститьпрезумпцію обізнаностіособи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Визначення початкового моменту перебігупозовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права (постанова Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі № 5011-32/13806-2012).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18).

Як в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, так і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18); постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 471/151/17-ц).

Як вбачається з матеріалів справи про застосування строку позовної давності заявлено відповідачем ОСОБА_1 (а.с. 162 т. 2) та представником відповідача ОСОБА_3 , Є.Л. Завезіон (а.с. 183 т. 2).

Звертаючись до суду із позовом прокурор взагалі необґрунтував у позовній заяві термін, з якого стало або могло стати відомо про порушення інтересів держави саме органу, уповноваженому здійснювати контроль за землекористуванням.

Доводи позивача, що перебіг позовної давності необхідно обраховувати від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися саме прокурор, апеляційний суд відхиляє, оскільки відсутні підстави вважати, що прокурор довідався чи міг довідатися про порушення порядку оформлення спірних земельних ділянок раніше, ніж державав особіоргану,уповноваженого неюздійснювати відповідніфункції успірних правовідносинах,яким,на часвинесення оспорюваного рішення Глобинської райдержадміністрації, було Головне управління земельних ресурсів в Полтавській області.

Місцевий суд, застосовуючи строк позовної давності, виходив з того, рішення про передачу у власність спірних земельних ділянок приймалось Глобинською районною держаною адміністрацією Полтавської області на підставі відповідного клопотання зацікавленої особи та відповідно до розробленої технічної документації із землеустрою до 01.01.2013 року.

Законом України № 5245-VI від 06.09.2012 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 рокустаттю 123 Земельного Кодексу Українибуло викладено у новій редакції, а саме ч. 4 цієї статті передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї стаття, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно допункту 1Положення проГоловне управлінняДержгеокадастру вобласті,затверджене НаказомМіністерства аграрноїполітики тапродовольства України29.09.2016 №333,визначено,що Головнеуправління Держгеокадаструв області(далі Головнеуправління)є територіальниморганом Державноїслужби Україниз питаньгеодезії,картографії такадастру таїй підпорядковане. Голова місцевої державної адміністрації координує діяльність Головного управління і сприяє йому у виконанні покладених на нього завдань. Згідно з підпунктом 24 пункту 4 Положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд у сфері землеустрою.

Таким чином, місцевий суд дійшов висновку, що строк позовної давності в даній справі слід обліковувати з 01.01.2013 року, із дати коли орган, повноважний здійснювати контроль за землекористуванням, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, набув відповідних повноважень.

Разом із тим, слід зазначити, на момент винесення оспорюваного розпорядження, Глобинської райдержадміністрації, 23.03.2004, та видачі оспорюваних державних актів на право власності на земельні ділянки, 27.01.2004, засвідчених головою Глобинської райдержадміністрації та начальником Глобинського районного відділу земельних ресурсів, державний нагляд у сфері землеустрою було покладено на Головне управління земельних ресурсів в Полтавській області, яке могло дізнатись про порушення передбаченого порядку виділення земельних ділянок у власність із земель державного фонду на час видачі державних актів про право власності на земельні ділянки.

Прокурором у позові заявлено про поновлення строку звернення до суду із вказаним позовом, оскільки про особу правопорушника стало відомо з вироку Козельшинського районного суду від 16.01.2018 у справі № 527/890/17.

Однак, такі обставини не є поважними, оскільки строкпозовної давностіпідлягає обрахуваннюне з дня,коли сталовідомо проособу правопорушника,а з28.01.2004 (наступний день після видачі оспорюваних державних актів), тобто, з дня,коли пропорушення праваміг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким було Головне управління земельних ресурсів в Полтавській області та Глобинська районна державна адміністрація, голова якої особисто підписував державні акти про право власності на земельні ділянки.

Таким чином, вказаним органам в січні 2004 року достовірно було відомо про незаконність видачі державних актів про право власності на спірні земельні ділянки.

Аналогічним чином строк позовної давності щодо скасування рішення Глобинської районної державної адміністрації від 23.03.2004 року № 236 розпочався на наступний день після його видачі, тобто з 24.04.2004 року.

Таким чином, з урахуванням мотивів, викладених апеляційним судом вище, вбачається, що суд першої інстанції вірно застосував до позовних вимог загальний строк позовної давності, який на момент подачі позову сплив і підстави для його поновлення відсутні.

висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Відповідно доп.1ч.1ст.374ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 4 т. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову за пропуском строку позовної давності, однак належним чином не мотивував ухвалене рішення в частині обґрунтованості позовних вимог та початку перебігу строків позовної давності, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити з мотивів, викладених в мотивувальній частині даної постанови, а в іншій частині залишити без змін.

Таким чином, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, та, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, підстави для відшкодування витрат, понесених скаржниками у зв`язку із апеляційним переглядом рішення, відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, п. 4 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргупредставника третьої особи, ОСОБА_2 ,адвоката Голубенка В.П., та апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури Титарчука І.Г. задовольнити частково.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2021 року змінити з мотивів, викладених в мотивувальній частині даної постанови.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 квітня 2022 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко