Постанова

від 15.02.2022 по справі 372/681/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110 м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 372/681/18 Апеляційне провадження № 22-ц/824/1093/2022Головуючий у суді першої інстанції - Кравченко М.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2022 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф.,

секретар Ольшевська Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 листопада 2018 року по цивільній справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , Приватне акціонерне товариство «Київська пересувна механізована колона - 2», ОСОБА_36 , ОСОБА_37 про визнання незаконним та скасування рішень виконавчого комітету селищної ради, витребування земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року прокурор в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував наступним:

Вилучення спірних земель та їх подальша передача у власність фізичним і юридичним особам проведена з порушенням вимог законодавства, зокрема п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки виконавчий комітет Козинської селищної ради не мав права приймати рішення про передачу земельних ділянок у власність. Рішення про вилучення і зміну категорії спірних земельних ділянок у даних правовідносинах мала право приймати лише Верховна Рада України, а селищні ради взагалі не наділялись повноваженнями щодо надання у приватну власність земель лісогосподарського призначення державної форми власності. Виконавчий комітет Козинської селищної ради незаконно вилучив землі лісогосподарського призначення, не змінив їх категорію і цільове призначення, а надав їх для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських споруд і для ведення особистого підсобного господарства. Таким чином спірні земельні ділянки вибули з державної власності всупереч законодавству та волі держави. Зважаючи на наведене, прокурор просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, визнати недійсними вищевказані рішення та витребувати спірні земельні ділянки на користь держави, а саме:

-визнати недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 28.04.2000 № 9/1 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради» в частині вилучення із землекористування Київського державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» земельних ділянок в кварталі 38 виділах 2, 3, 5, 8, 9, 11 та 24 Козинського лісництва;

-визнати недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27.07.2000 за № 6/4 «Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки під розміщення товариства індивідуальних забудовників»;

-визнати недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 26.10.2000 № 5/3 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради» в частині вилучення із землекористування Київського державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» земельних ділянок в кварталі 38 виділах 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 22 та 24 Козинського лісництва;

-визнати недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради № 6/1 від 29.11.2001 «Про надання та передачу у приватну власність земельних ділянок із земель ТОВ «Сосновий бір» в частині передання безкоштовно у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських споруд, а також для ведення особистого підсобного господарства із земель товариства індивідуальних забудовників «Сосновий бір» зазначеним в позовній заяві фізичним і юридичним особам;

витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння земельні ділянки зазначених в позові осіб.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14.11.2018 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що дане рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповного встановлення фактичних обставин справи та порушення норм процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом не враховано, що підставою для звернення прокурора до суду з позовом у даній справі є та обставина, що відповідачами отримано правовстановлюючі документи та фактично набуте майно, яке є власністю держави та яке у встановлений законом спосіб з її власності не вибувало. Судом невірно зроблений висновок про те, що спірні земельні ділянки, які вибули за рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради, є комунальною власністю. Крім того невірно зроблений висновок про невіднесення спірних земель до категорії лісогосподарського призначення, які у 2000 році передавались до земель запасу Козинської селищної ради. Водночас в порушення вимог ст.ст. 263, 264 ЦПК України суд не надав оцінки доводам прокурора, які стосувалися правового статусу спірних земельних ділянок. Окремо прокурор зазначив, що висновок суду щодо невірного обрання прокурором органу, в особі якого подано позов в інтересах держави, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки даний позов ініційований не в інтересах конкретного суб`єкта владних повноважень, а в інтересах держави в цілому внаслідок порушення її прав та законних інтересів. З цих підстав вважає висновки суду такими, що не ґрунтуються на положеннях закону, а позов прокурора таким, що не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном.

Постановою Київського апеляційного суду від 16.05.2019 апеляційну скаргу прокуратури Київської області в особі - Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України залишено без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 14.11.2018 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 02.09.2020 касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 16.05.2019 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 21.01.2021 апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 14.11.2018 змінено, викладено його мотивувальну частину у редакції вказаної постанови.

Постановою Верховного Суду від 16.06.2021 касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 21.01.2021 в частині відмови в задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання недійсними рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради від 28.04.2000 № 9/1, від 27.07.2000 № 6/4 та від 26.10.2000 № 5/3 скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Провадження у справі в частині пред`явленого першим заступником прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України позову до акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Бенефіт-капітал» про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.11.2001 № 6/1 та витребування майна з чужого незаконного володіння закрито, повідомлено позивача, що розгляд справи в цій частині відноситься до юрисдикції господарського суду.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 14.11.2018 в незміненій частині та постанову Київського апеляційного суду від 21.01.2021 в частині відмови в задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.11.2001 № 6/1 та витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без змін (т. 13 а.с. 79-86).

Відзиву від учасників справи не надходило.

В судовому засіданні представник прокуратури - Підяш О.С. підтримав подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Представники ОСОБА_38 ( ОСОБА_4 ), ОСОБА_39 ( ОСОБА_8 ), ОСОБА_40 (Козинська селищна рада) заперечувати проти поданої апеляційної скарги та просили її відхилити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням від 28.04.1998 року Козинська селищна рада передала виконкому Козинської селищної ради повноваження щодо виділення земельних ділянок та їх приватизації.

Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради від 28.04.2000 року № 9/1 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради» вилучено із землекористування Київського державного лісогосподарського об`єднання земельну ділянку (33,38 квартал Козинського лісництва) загальною площею 22,0 га та зараховано вилучену ділянку до земель запасу Козинської селищної ради (резервні території під розширення меж населеного пункту).

Рішенням Козинської селищної ради від 27.07.2000 № 6/4 «Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки під розміщення товариства індивідуальних забудовників» затверджено розроблений Обухівським бюро ДЗК проект відведення земельної ділянки ЗАТ «Київська ПМК № 2», надано за рахунок земель запасу Козинської селищної ради земельну ділянку площею 22,5 га ЗАТ «Київська ПМК № 2» під розміщення товариства індивідуальних забудовників «Сосновий Бір» в АДРЕСА_1 та доручено Обухівському бюро ДЗК виготовити ЗАТ «Київська ПМК № 2» державний акт на право постійного користування землею. Вирішено просити Обухівський районний відділ земельних ресурсів внести відповідні зміни в земельно-кадастрову документацію.

Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради від 26.10.2000 № 5/3 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради» вилучено із землекористування Київського державного лісогосподарського об`єднання Козинського лісництва, зокрема, квартал 38 виділи 12,13,14,15-22,24 площею 14,1 га. Зараховано вилучені земельні ділянки до земель запасу Козинської селищної ради (резервні території під розширення населеного пункту).

Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.11.2001 № 6/1 «Про надання та передачу у приватну власність земельних ділянок із земель ТІЗ «Сосновий Бір» затверджено надання та передачу громадянам у розмірах згідно додатку до цього рішення, безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських споруд, а також для ведення особистого підсобного господарства, із земель товариства індивідуальних забудовників «Сосновий Бір». Доручено проектній землевпорядній групі при Обухівському районному відділі земельних ресурсів виготовити Державні акти на право приватної власності на землю громадянам, згідно з додатком до рішення та згідно з матеріалами інвентаризації земельних ділянок.

На підставі цього рішення безкоштовно у приватну власність було передано земельні ділянки третім особам по справі, зокрема: ОСОБА_11 площею 0,7399 га (ділянка № НОМЕР_1 ), ОСОБА_41 площею 0,7217 га (ділянка № НОМЕР_2 ), ОСОБА_13 площею 0,7444 га (ділянка № НОМЕР_3 ), ОСОБА_14 площею 0,6491 га (ділянка № НОМЕР_4 ), ОСОБА_15 площею 0,7479 (ділянка № НОМЕР_5 ), ОСОБА_16 площею 0,7495 га (ділянка № НОМЕР_6 ), ОСОБА_17 площею 0,7300 га (ділянка № НОМЕР_7 ), ОСОБА_18 площею 0,7435 га (ділянка № НОМЕР_8 ), ОСОБА_19 площею 0,5228 га (ділянка № НОМЕР_9 ), ОСОБА_20 площею 0,4646 га (ділянка № НОМЕР_10 ), ОСОБА_21 площею 0,7472 га (ділянка № НОМЕР_11 ), ОСОБА_22 площею 0,6731 га (ділянка № НОМЕР_12 ), ОСОБА_23 площею 0,5659 га (ділянка № НОМЕР_13 ), ОСОБА_24 площею 0,7476 га (ділянка № НОМЕР_14 ), ОСОБА_25 площею 0,5670 га (ділянка № НОМЕР_15 ), ОСОБА_26 площею 0,7477 га (ділянка № НОМЕР_16 ), ОСОБА_27 площею 0,5816 га (ділянка № НОМЕР_17 ), ОСОБА_28 площею 0,5839 га (ділянка № НОМЕР_18 ), ОСОБА_29 площею 0,7355 га (ділянка № НОМЕР_19 ), ОСОБА_30 площею 0,6181 га (ділянка № НОМЕР_20 ), ОСОБА_31 площею 0,4764 га (ділянка № НОМЕР_21 ).

У подальшому в результаті неодноразового відчуження земельних ділянок їх власниками стали відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Бенефіт-капітал», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Отже, предметом апеляційного розгляду даної справи після її перегляду Верховним Судом є перевірка законності рішення суду першої інстанції в частині оскарження позивачем рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради від 28.04.2000 № 9/1, від 27.07.2000 № 6/4 та від 26.10.2000 № 5/3.

Направляючи дану справу в частині визнання недійсними вищезазначених рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходив з того, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову прокурора в повному обсязі, не мотивував відмову в задоволенні позовних вимог прокурора в частині визнання недійсними вищезазначених рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради.

Апеляційний суд не звернув уваги на те, що зазначені рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради прийняті до виникнення у третіх осіб речового права та/або майнового інтересу щодо спірних земельних ділянок, а тому їх незалучення до участі в справі в якості співвідповідачів не може бути підставою для відмови в задоволенні вказаних позовних вимог.

Також, апеляційний суд не здійснив перегляд рішення суду першої інстанції по суті в частині позовних вимог прокурора про визнання недійсними рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради від 28.04.2000 № 9/1, від 27.07.2000 № 6/4 та від 26.10.2000 № 5/3, не повно встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення спору в указаній частині, та не дослідив питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсними вказаних рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради.

Статтею 19 ЦПК України у чинній редакції встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 15 ЦПК України в редакції, яка діяла під час розгляду справи судом першої інстанції, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 45 ГПК України в чинній редакції, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідно до статті 21 ГПК України в редакції, яка діяла під час розгляду справи судом першої інстанції, сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України в чинній редакції, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 1 ГПК України в редакції, яка діяла під час розгляду справи судом першої інстанції, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

В судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Зазвичай таким органом є міністерство або інший центральний орган виконавчої влади. При цьому міністерства, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до статті 4 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» є юридичними особами публічного права. Отже, держава може бути стороною у господарському процесі, зокрема може бути позивачем відповідно до статей 4, 45 ГПК України в чинній редакції, статей 1, 21 ГПК України в редакції, яка діяла під час розгляду справи судом першої інстанції.

Оскільки юрисдикція спору може залежати від суб`єктного складу сторін, але не може залежати від того, хто саме представляє сторону в судовому процесі, то слід дійти висновку, що держава може бути стороною у господарському процесі, зокрема може бути позивачем, незалежно від того, хто саме здійснює представництво її інтересів - відповідний орган зі статусом юридичної особи, орган без такого статусу або прокурор.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Водночас за статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином, якщо позивачем або відповідачем визначений орган місцевого самоврядування, то такий орган не має власних прав і обов`язків, а наділений повноваженнями (компетенцією) представляти територіальну громаду у відповідних правовідносинах. При цьому фактичною стороною судового процесу є територіальна громада. Отже, територіальна громада може бути стороною в господарському процесі.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), в якій вирішувалось питання щодо визнання недійсним рішення Сільради від 27.05.2010 № 1052-35-V, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21) дійшла висновку про те, що земельний спір між державою та територіальною громадою, який виходячи із суб`єктного складу сторін належить до господарської юрисдикції, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зроблено наступний висновок, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

З огляду на викладене, та враховуючи те, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) ухвалена після постанови Верховного Суду від 16.06.2021 у даній справі, якою справа була повернута до суду апеляційної інстанції, тому апеляційний суд вважає за необхідним застосувати правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), згідно з яким позовні вимоги про визнання недійсним рішень виконавчого комітету є земельним спором між державою та територіальною громадою, який виходячи із суб`єктного складу сторін належить до господарської юрисдикції, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України в чинній редакції суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, судове рішення в частині позовної вимоги про визнання недійсним рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради від 28.04.2000 № 9/1, від 27.07.2000 № 6/4 та від 26.10.2000 № 5/3 слід скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити.

Частиною 1 статті 377 ЦПК України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (ч. 2 ст. 377 ЦПК України).

У частині 1 статті 256 ЦПК України зазначено, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 377 ЦПК України передбачено, що у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

З огляду на те, що апеляційний суд вирішив на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України закрити провадження у справі, та відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 листопада 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання недійсними рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради від 28 квітня 2000 року № 9/1, від 27 липня 2000 року № 6/4 та від 26 жовтня 2000 року № 5/3 скасувати, провадження у цій частині закрити.

Роз`яснити позивачеві право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі, із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська