Рішення

від 26.04.2022 по справі 144/473/17

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/473/17

Провадження № 2/144/26/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2022 р. Теплицький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Германа О.С.,

секретаря Пігулі А.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ляховської О.Т.,

представника відповідача - ТОВ «Теплик-Агро» - Шандурського Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Теплик цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Теплик-Агро» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Теплик-Агро» про визнання угод про внесення змін до договорів оренди землі недійсними, в якому вказала, що є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3.1806 га, кадастровий номер 0523783000:01:000:0102 та земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3.1806 га, кадастровий номер 0523783000:01:000:0101, що знаходяться на території Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, 05 липня 2011 року між позивачем та відповідачем були укладені договори оренди земельних ділянок строком на 5 років, 23 лютого 2012 року вказані договори оренди землі було зареєстровано у відділі Держкомзему у Теплицькому районі за № 052370004004283 та за №052370004004282, тобто дія договорів закінчилась 23 лютого 2017 року. 10 червня 2016 року ОСОБА_1 письмово повідомила ТОВ «Теплик-Агро» про те, що після закінчення дії договорів оренди землі вона не бажає поновлювати дію договорів на новий термін, однак 23 березня 2017 року позивачу стало відомо, що 21.11.2014 року було здійснено державну реєстрацію та внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно угоди про внесення змін до договору оренди землі, яку укладено між позивачем та відповідачем від 24 вересня 2014 року строком на 10 років згідно договорів оренди землі від 05 липня 2011 року, тому просить визнати недійсними угоди про внесення змін до договорів оренди землі від 24 вересня 2014 у зв`язку з тим що вона їх не підписувала.

02.03.2021 року позивачем подано заяву про зміну предмета позову а саме: про визнання угоди про внесення змін до договору землі недійсною на усунення перешкод у користуванні земельними ділянками. Протокольною ухвалою від 11.03.2021 року судом прийнято до розгляду змінений позов.

26.03.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням клопотання про зміну предмету позову у відповідності до якого відповідач заперечує щодо обставин викладених в позові. Зокрема зазначає, позивачем ставиться вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, але належні докази, які підтверджують факт перешкоди ТОВ «Теплик-Агро» позивачу у користуванні даною ділянкою - відсутні.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокатЛяховська О.Т.підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, що зазначені в позовній заяві, вказала, що відповідач не підписувала угоди про внесення змін до договорів оренди землі, тому просить усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками, подала письмове клопотання про стягнення з відповідача судових витрат, а саме витрат за надання правової допомоги.

Представник відповідача - ТОВ «Теплик-Агро» - Шандурський Б.В. позовні вимоги не визнав, вказав що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, та зазначив що ТОВ «Теплик-Агро» не чинить жодних перешкод для ОСОБА_1 у користуванні її земельними ділянками. Також додав, що на даний час ТОВ «Теплик-Агро» сплачує земельний податок за земельні ділянки позивача.

Заслухавши учасників справи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, відзив на позов, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши за сукупністю докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі Державних актів на право власності на земельні ділянки серії ВН № 103667 та ЯК №905731, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 3,1806 га та 3,1806 га, які розташовані на території Комарівської сільської ради Теплицького району та мають цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з угодами про внесення змін до договорів землі від 24.09.2014, про визнання недійсних яких пред`явлено позов, земельні ділянки площею 3,1806 га та 3,1806 га, що належать позивачу, строком до 2024 року передана в оренду ТОВ «Теплик-Агро».

Вказані угоди зареєстровані державним реєстратором реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області, Березою А.В., 17 жовтня 2014 року за № 7364398 та 21 листопада 2014 за № 7787709.

Подаючи позовну заяву, позивач стверджувала, що оспорювані угоди про внесення змін до договорів оренди землі вона не підписувала, підпис у них вчинено іншою особою.

Відповідно до висновку експертів № 3655/3656/21-21 від 06.07.2021 року підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Орендодавець» в угодах про внесення змін до договорів оренди землі виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

За змістом статті 11 ЦК України - цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України - правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьоюстатті 203 ЦК України - передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Стаття 207 ЦК України - встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК Україниі відповідно достатті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першоюстатті 14 Закону України «Про оренду землі»(тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а застаттею 18 цього Законудоговір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Частиною першоюстатті 15 Закону України «Про оренду землі»- визначено істотні умови договору оренди землі, відсутність хоча б однієї з них, а також порушення вимог статей4-6,11,17,19цьогоЗаконує підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони не досягли згоди щодо встановлення істотних умов договору, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 18.12.2013 у справі № 6-127цс13, вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судому у постанові від 11.06.2018 у справі № 151/117/17.

Крім того, у іншій постанові Верховного Суду України у справі № 6-162цс13 від 19.02.2014, вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами.

За змістом статей15і16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі йогопорушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків тощо.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, де позивач наполягає на поверненні її земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав, зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним її майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Позивач звернулася до суду з вимогою про визнання недійсними угод про внесення змін до договорів оренди землі, посилаючись на те, що дані уголи не підписувала, а умови не погоджувала, в подальшому, шляхом подання заяви про зміну позовних вимог, змінила предмет позову, просив усунути перешкоди у користуванні належними її земельними ділянками, шляхом зобов`язання відповідача повернути її власнику з тих же підстав, що не підписувала угоди про внесеня змін до договорів оренди землі та не погоджувала їх умов.

Судом встановлено,що угодипро внесеннязмін додогорів орендиземлі від24вересня 2014року,зареєстровані державнимреєстратором реєстраційноїслужби Теплицькогорайонного управлінняюстиції Вінницькоїобласті,Березою А.В.17жовтня 2014року за№7364398та 21листопада 2014за №7787709 єнеукладеними,оскільки непідписані позивачем,а томуземельні ділянки, кадастровий номер 0523783000:01:000:0101, площею 3,1806 га, та кадастровий номер 0523783000:01:000:0102, площею 3,1806 га, що належить позивачу, знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав.

Згідно ст. 391 ЦК України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності з ч. 2ст. 152 ЗК України - власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 16.06.2020 № 145/2047/16-ц, так як позивач є власником земельних ділянок кадастровий номер 0523783000:01:000:0101, площею 3,1806 га, та кадастровий номер 0523783000:01:000:0102, площею 3,1806 га, а відповідач у фактичному користуванні якого без установлених законом підстав знаходяться вказані земельні ділянки, своїми діями, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушує права позивача, як власника земельних ділянок та створює перешкоди у користуванні позивачем своїм майном(можливість укладання та реєстрації будь-яких правочинів щодо даних земельних ділянок, серед іншого укладення договорів оренди землі), тому порушене право позивача підлягає захисту, що полягає в усуненні перешкод у користуванні земельними ділянками, шляхом зобов`язання відповідача повернути їх власнику та забороні проведення будь-яких робіт на вказаних земельних ділянках.

Витрати, понесені позивачем у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1920 грн. та витрати на проведення судово-почеркознавчої експерти в розмірі 7722, 45 грн., відповідно до ч. ч. 3-7 ст. 139, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що була сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) зазначенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, розмір яких підтверджується угодою про надання правової допомоги, актом приймання послуг професійної правничої допомоги, квитанцією та розрахунком вартості за надання правової допомоги у цивільній справі № 144/473/17 та складає: попередня консультація щодо характеру спірних відносин 100,00 грн.; вивчення та правовий аналіз правовідносин та надання матеріалів 200,00 грн.; підготовка та написання позовної заяви 1100,00 грн.; підготовка заяви про зміну предмету позову 500,00 грн.; участь у судових засідання 1100,00 грн.; та в загальній сумі складає 3000,00 грн., суд при визначенні суми відшкодування виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вважає, що дана сума є співмірною із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовільнити повністю.

Усунути перешкоди, ОСОБА_1 - у користуванні та розпорядженні земельними ділянками кадастровий номер 0523783000:01:000:0101 та 0523783000:01:000:0102, які чиняться ТОВ «Теплик-Агро», шляхом зобов`язання його повернути їй дані земельні ділянки, які розташовані на території Комарівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

Стягнути з приватного підприємства ТОВ «Теплик-Агро» на користь ОСОБА_1 , понесені нею судові витрати в сумі 12642(дванадцять тисяч шістсот сорок дві) грн. 45 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 06.05.2022.

Суддя