Постанова

від 26.06.2022 по справі 144/473/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 144/473/17

Провадження № 22-ц/801/1115/2022

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Герман О. С.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2022 рокуСправа № 144/473/17м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого: Копаничук С.Г.

Суддів: Медвецького С.К., Оніщука В.В.

за участю секретаря Олійник Г.Є.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро»;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик Агро» на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 27 квітня 2022 року, повний текст якого виготовлений 06.05.2022 року, постановленого у приміщенні того ж суду під головуванням судді Германа О.С. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Теплик-Агро» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення власнику,-

В с т а н о в и в :

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Теплик-Агро» про визнання угод про внесення змін до договорів оренди землі недійсними. Вказала, що є вона є власником земельної ділянки площею 3.1806 га, кадастровий номер 0523783000:01:000:0102 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельної ділянки площею 3.1806 га, кадастровий номер 0523783000:01:000:0101, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області. 05 липня 2011 року між нею та відповідачем були укладені договори оренди земельних ділянок строком на 5 років.

23 лютого 2012 року вказані договори оренди землі були зареєстровані у відділі Держкомзему Теплицького району за № 052370004004283 та за №052370004004282, тобто строк зазначених договорів визначений до 23 лютого 2017 року. 10.06.2016 року вона повідомила ТОВ «Теплик-Агро», що не бажає поновлювати з ними договори оренди землі.

23.03.2017 року їй стало відомо про те, що 22.11.2014 року відповідачем було здійснено державну реєстрацію та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно угоди від 24.09.2014 року про внесення змін до договорів оренди землі від 05.07.2011 року , укладених нею та ТОВ «Теплик-Агро» .Згідно вказаних угод строк дії договорів оренди становить 10 років. Посилаючись на те, що зазначені угоди вона не підписувала, просила суд визнати недійсними:

- угоду від 24.09.2014 року про внесення змін до договору оренди землі від 05.07.2011 року, укладену між нею та ТОВ «Теплик-Агро» згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17406252 від 21.11.2014 року до договору оренди землі від 05.07.2011 року;

- угоду про внесення змін до договору оренди землі від 24.09.2014 року, укладену між нею та ТОВ «Теплик-Агро» згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16542723 від 17.10.2014 року до договору оренди землі від 05.07.2011 року.

Згодом вона змінила предмет позову, подавши суду заяву від 02.03.2021 року, просила суд усунути їй перешкоди в користуванні вищевказаними земельними ділянками шляхом повернення їй цих земельних ділянок .

Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 11.03.2022 року, постановленою судом без виходу до нарадчої кімнати, заяву позивача про зміну предмету позову прийнято до розгляду.

Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 02.04.2021 року у справі призначено судово- почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 27.04.2022 року позов задоволено. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні та розпорядженні земельними ділянками з кадастровими номерами 0523783000:01:000:0101 та 0523783000:01:000:0102, які чиняться ТОВ «Теплик-Агро», шляхом зобов`язання повернути їй дані земельні ділянки, що розташовані на території Комарівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Теплик Агро» просило рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вказало, що отримавши заяву позивача про зміну предмету позову, суд не вчинив відповідних процесуальних дій та не постановив судове рішення у письмовій формі по прийняттю чи поверненню цієї заяви, чим було грубо порушено норми процесуального права. Матеріали справи не містять доказів про фактичне користування відповідачем спірними земельними ділянками , тому позовна вимога про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками є неналежним способом захист порушеного права. Позивач звернулась до суду з негаторним позовом, зазначивши у ньому вимоги зобов`язального характеру, а тому задоволення вимоги про усунення перешкод у користуванні майном можливе лише при задоволенні вимоги про повернення майна власнику.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а рішення суду законним та обгрунтованим.

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно дост. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду відповідає.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є власником двохземельних ділянокплощами 3,1806га ,кадастровий номер0523783000:01:000:0102 та3,1806га, кадастровий номер 0523783000:01:000:0101, що розташовані на території Комарівської сільської ради Теплицького району та мають цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

05 липня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Теплик-Агро» були укладені договори оренди вказаних земельних ділянок строком на 5 років.

Угодами від 24.09.2014 про внесення змін до договорів оренди землі від 05.07.2011 року , строк дії зазначених договорів оренди продовжено на 10 років.

Вказані права оренди зареєстровані державним реєстратором реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області, Березою А.В., 17 жовтня 2014 року та за номером запису № 7364398 та 21 листопада 2014 за номером запису № 7787709.

З висновку експертів судової почеркознавчої експертизи Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3655/3656/21-21 від 06.07.2021 року вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Орендодавець» в угодах про внесення змін до договорів оренди землі виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Внесеннязмін додогоріворендиземлі від24вересня2014року,зареєстрованідержавнимреєстратором реєстраційноїслужбиТеплицькогорайонного управлінняюстиціїВінницькоїобласті,БерезоюА.В.17жовтня2014рокуза№7364398та21листопада2014за№7787709є неукладеними,оскількинепідписані позивачем,атомуземельні ділянки, кадастровий номер 0523783000:01:000:0101, площею 3,1806 га, та кадастровий номер 0523783000:01:000:0102, площею 3,1806 га, що належать позивачці, знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд, посилаючись на ст. ст. 16, 215, 317, 391 ЦК України, висновки постанов Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, виходив з того, що правочин,який невчинено (договір,який неукладено)не підлягаєвизнанню недійсним.Оскільки спірні угоди від 24 вересня 2014 рокупро внесення змін додоговорів орендиземлі не підписані позивачем, вони є не укладеними. Виходячи з того, що позивач є власником спірних земельних ділянок, а відповідач ,у фактичному користуванні якого без установлених законом підстав знаходяться ці земельні ділянки, своїми діями порушує права позивача та створює йому перешкоди у користуванні ним своїм майном (можливість укладання та реєстрації будь-яких правочинів щодо даних земельних ділянок, серед іншого укладення договорів оренди землі), порушене право підлягає захисту, що полягає в усуненні перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом зобов`язання відповідача повернути їх власнику.

Колегія суддів вважає, що суд вірно оцінив докази і встановив дійсні обставини справи, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права і дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 69 -72 постанови Великої Палати Верховного суду від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц щодо застосування відповідних норм права зазначено, що у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 лютого 2020 року по справах N 911/3311/17, N 911/3574/17, 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі N 911/3449/17 також сформульований висновок про те, що зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положеньЗК УкраїнитаЛК Українитреба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади; у такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду погодилась з цим висновком по суті попри його неналежне обґрунтування у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. У зазначеному висновку йдеться не про державну реєстрацію права власності за порушником (яке і розглядається як фактичне заволодіння), а про вчинення фізичних дій щодо земельної ділянки - її зайняття (яке не є заволодінням). Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуваннюстаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов). Тому Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від наведеного висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

Велика Палата Верховного Суду відступила від формулювань раніше викладеного у п.7.27 постанови висновку від 16 червня 2020 року у справі N 145/2047/16-ц ,згідно якої "Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок". Водночас використання у першому реченні слів " (тимчасовим володільцем)" може справляти хибне враження, ніби зайняття земельної ділянки може означати заволодіння (хоч би і тимчасове) цією ділянкою порушником, за яким не зареєстроване право власності, що не відповідало би принципу реєстраційного посвідчення володіння; тому зазначені слова є зайвими. Крім того, за змістомстатті 391 ЦК Українинегаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не права володіння (яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень); тому слово "права" у першому реченні є зайвим. З метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду відступає від наведеного висновку шляхом уточнення, виклавши його перше речення так: зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками.

Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і впостанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі N 653/1096/16-ц(провадження N 14-181цс18). Зокрема, в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Оскільки у позивача право володіння земельними ділянками ,як їх власника реєстраційно підтверджено, застосований позивачем і задоволений судом спосіб захисту її прав у вигляді пред`явлення негаторного позову про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками шляхом зобов`язання їх повернення , є правильним. Те, що позивач звернувся до суду з негаторним позовом про усунення перешкод , зазначивши у ньому вимоги зобов`язального характеру ,хоча і заслуговують на увагу, проте не привели до неправильного вирішення спору , оскільки вимога про повернення все ж присутня ,хоча й через зобов`язання повернення.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів фактичного користування відповідачем ділянками , а тому вимога про усунення перешкод ними не є неналежним способом захисту порушеного права, не заслуговують на увагу.

На користування земельними ділянками позивача ТОВ «Теплик - Агро» вказують матеріали справи ,зокрема, відомості про нарахування товариством в період з 2017 року по другий квартал 2021 року ОСОБА_1 орендної плати за надання земельної частки (паю) в оренду ,виконання інших відповідних зобов`язань щодо утримання та перерахування податку .( Т. 1 а. с. 197). Крім того, самі дії товариства та його поведінка у справі - заперечення проти задоволення вимог позивача у суді першої інстанції ,факту звернення з апеляційною скаргою до апеляційної інстанції та понесення витрат на сплату судового збору у розмірі 1920 грн. також побічно підтверджують користування ТОВ «Теплик-Агро» спірними земельними ділянками.

Доводи апеляційної скарги про не вчинення судом відповідних процесуальних дій по прийняттю чи поверненню заяви позивача про зміну предмету позову і ,тим самим, порушенню норм процесуального права також безпідставні.

Згідно із ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 259 ЦПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити без виходу до нарадчої кімнати.

Згідно із ч. 5 ст. 259 ЦПК України, ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.

З матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні 11.03.2022 року, до закриття підготовчого провадження, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про прийняття заяви ОСОБА_1 про зміну предмету позову, що занесено до протоколу судового засідання від 11.03.2022 року (Т. 1 а.с. 163).

Таким чином, суд прийняв заяву позивача про зміну предмету позову до розгляду без порушень процесуальних норм - до закриття підготовчого провадження і шляхом постановлення ухвали без виходу до нарадчої кімнати із занесенням

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до наведення норм матеріального права і не містять посилання на конкретні допущені судом їх порушення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зістаттею 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд невірно застосував норми матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовільнити частково, рішення суду в частині задоволення позовних вимог про поновлення позивача на роботі скасувати, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, в іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» залишити без задоволення.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 27.04.2022 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий С.Г. Копаничук

Судді: С.К. Медвецький

В.В. Оніщук