Постанова

від 11.05.2022 по справі 2340/3491/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 травня 2022 року

Київ

справа №2340/3491/18

адміністративне провадження № К/9901/7939/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року (суддя Паламар П.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року (колегія суддів: Федотов І.В., Ганечко О.М., Сорочко Є.О.) у справі № 2340/3491/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа - ОСОБА_20 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просили суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, допущену при затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 46,7431га у власність громадянам - членам ФГ "Одинокий" для ведення фермерського господарства, які знаходяться в адміністративних межах Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту.

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 46,7431га у власність громадянам- членам ФГ "Одинокий" для ведення фермерського господарства, які знаходяться в адміністративних межах Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту та передати земельні ділянки позивачам у власність відповідно до проекту землеустрою:

ОСОБА_2 площею 2,6469га кадастровим номером 7124985000:02:004:0096;

ОСОБА_1 площею 2,6689га кадастровим номером 7124985000:02:004:0095;

ОСОБА_3 площею 2,5038га кадастровим номером 7124985000:02:004:0094;

ОСОБА_5 площею 2,3321га кадастровим номером 7124985000:02:004:0093;

ОСОБА_4 площею 2,7497га кадастровим номером 7124985000:02:004:0092;

ОСОБА_6 площею 2,3103га кадастровим номером 7124985000:02:004:0091;

ОСОБА_7 площею 1,9119га кадастровим номером 7124985000:02:004:0090;

ОСОБА_8 площею 2.5492га кадастровим номером 7124985000:02:004:0089;

ОСОБА_9 площею 2.1095га кадастровим номером 7124985000:02:004:0088;

ОСОБА_10 площею 2.6592га кадастровим номером 7124985000:02:004:0087;

ОСОБА_11 площею 2.6788га кадастровим номером 7124985000:02:004:0086;

ОСОБА_21 площею 2.6030га кадастровим номером 7124985000:02:004:0084;

ОСОБА_13 площею 2.6376га кадастровим номером 7124985000:02:004:0085;

ОСОБА_14 площею 2.8308га кадастровим номером 7124985000:02:004:0083;

ОСОБА_16 площею 2.8312га кадастровим номером 7124985000:02:004:0082;

ОСОБА_15 площею 2.7990га кадастровим номером 7124985000:02:004:0081;

ОСОБА_17 площею 2.2100га кадастровим номером 7124985000:02:004:0080;

ОСОБА_18 площею 1,7046га кадастровим номером 7124985000:02:004:0079;

ОСОБА_19 площею 2,0066га кадастровим номером 7124985000:02:004:0077.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у неприйнятті рішення при розгляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 46,7431га у власність громадянам - членам ФГ "Одинокий" для ведення фермерського господарства, які знаходяться в адміністративних межах Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області прийняти рішення по проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 46,7431 га у власність громадянам - членам ФГ "Одинокий" для ведення фермерського господарства, які знаходяться в адміністративних межах Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, позивач ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволено повністю.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що проект землеустрою щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) по Мошнівській сільській раді за рахунок земель, переданих у користування ФГ «Одинокий» погоджений, надано позитивний висновок від 22.03.2018. Вказує, що при затвердженні проекту землеустрою відповідач не міг обирати варіант рішення, оскільки відповідно до положень п.9 ст.118 ЗК України має один варіант: прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати її у власність, а тому, є помилковими висновки судів щодо дискреційних повноважень відповідача при затвердженні проектів землеустрою.

Верховний Суд ухвалою від 28.03.2019 відкрив касаційне провадження.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, залишити судові рішення без змін.

Від решти учасників справи відзиви не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 27.10.2014 між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_20 укладено договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером 7124985000:02:004:0053 площею 55.5827 га сільськогосподарських угідь - рілля, пасовища, розташована за межами населеного пункту, в адміністративних межах Мошнівської сільської ради Черкаського району строком на 10 років.

22.08.2017 позивачі звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявами щодо передачі їм у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) по Мошнівській сільській раді за рахунок земель, переданих в користування ОСОБА_20 .

До заяв позивачами додано перелік документів: копії договору оренди та витягу з ДРРПНМ про реєстрацію договору, копії статуту, викопіювання з плану меж земельних ділянок, довідки з державної статистичної звітності за формою 6-зем, довідки про розмір земельного паю по Мошнівській сільській раді, нотаріально посвідчена згода ОСОБА_20 , копія паспорта та ідентифікаційного коду.

Листами від 25.09.2017 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомило позивачів про відсутність можливості надання дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку з тим що надані позивачами документи не містять інформації, що у користуванні ФГ "Одинокий" наявна земельна ділянка пл. 55,5827 га.

11.10.2017 позивачами укладено договори з ФОП ОСОБА_22 (сертифікованим інженером-землевпорядником) на виконання землевпорядних (землеоціночних) робіт а саме - розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

13.10.2017 позивачами було направлено до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області повідомлення з копіями договорів на виконання землевпорядних робіт від 11.10.2017.

26.10.2017 відповідач надав відповідь на повідомлення гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в якому зазначив що з врахуванням відмови ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 25.09.2017 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, у позивачів відсутні підстави для замовлення розробки проекту землеустрою.

22.03.2018 експертом державної експертизи ОСОБА_23 складено висновок №3821/8218 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким погоджено вказаний проект щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 46.7431 га у власність позивачам-членам ФГ «Одинокий», для ведення фермерського господарства, які знаходяться в адміністративних межах Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Земельні ділянки, що запроектовані для передачі у власність позивачам, та земельна ділянка, що залишилася в користуванні фермерського господарства, зареєстровані в Державному земельному кадастрі, їм присвоєні кадастрові номери.

20.06.2018 позивачі звернулися до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема:

ОСОБА_2 площею 2,6469га кадастровим номером 7124985000:02:004:0096;

ОСОБА_1 площею 2,6689га кадастровим номером 7124985000:02:004:0095;

ОСОБА_3 площею 2,5038га кадастровим номером 7124985000:02:004:0094;

ОСОБА_5 площею 2,3321га кадастровим номером 7124985000:02:004:0093;

ОСОБА_4 площею 2,7497га кадастровим номером 7124985000:02:004:0092;

ОСОБА_6 площею 2,3103га кадастровим номером 7124985000:02:004:0091;

ОСОБА_7 площею 1,9119га кадастровим номером 7124985000:02:004:0090;

ОСОБА_8 площею 2.5492га кадастровим номером 7124985000:02:004:0089;

ОСОБА_9 площею 2.1095га кадастровим номером 7124985000:02:004:0088;

ОСОБА_10 площею 2.6592га кадастровим номером 7124985000:02:004:0087;

ОСОБА_11 площею 2.6788га кадастровим номером 7124985000:02:004:0086;

ОСОБА_21 площею 2.6030га кадастровим номером 7124985000:02:004:0084;

ОСОБА_13 площею 2.6376га кадастровим номером 7124985000:02:004:0085;

ОСОБА_14 площею 2.8308га кадастровим номером 7124985000:02:004:0083;

ОСОБА_16 площею 2.8312га кадастровим номером 7124985000:02:004:0082;

ОСОБА_15 площею 2.7990га кадастровим номером 7124985000:02:004:0081;

ОСОБА_17 площею 2.2100га кадастровим номером 7124985000:02:004:0080;

ОСОБА_18 площею 1,7046га кадастровим номером 7124985000:02:004:0079;

ОСОБА_19 площею 2,0066га кадастровим номером 7124985000:02:004:0077.

06.07.2018 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області надали відповідь гр. ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 листами за №2847/0/95-18, 2848/0/95-18, 2849/0/95-18 відповідно, згідно яких вказаним позивачам у затвердженні проекту землеустрою відмовлено оскільки у позивачів було відсутнє право на розробку проекту землеустрою, так як жодному з позивачів дозвіл на його розробку не надавався. Крім того, технічна документація містить ряд недоліків, зокрема Головним управлінням не погоджувалось та не видавалось розпорядчих документів щодо поділу земельної ділянки що є порушенням ст. 186 ЗК України, для земельних ділянок державної форми власності. Також зазначається що передача позивачам у власність земельних ділянок які перебувають у користуванні ОСОБА_20 є порушенням ст. 116 ЗК України, та на час розгляду звернення право оренди ОСОБА_20 на земельну ділянку, що є предметом поділу, не припинено.

Позивачі вважаючи бездіяльність відповідача такою що порушує їхні права, звернулись з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відмова у погодженні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до положень Земельного кодексу України не може бути складена у формі листа, натомість відповідачем має бути затверджено висновок із зазначеного питання. При цьому, суди дійшли висновку, що повноваження відповідача щодо прийняття рішення є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Частиною першою статті 2 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Так, згідно зі статтею 8 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Статтею 7 Закону № 973-IV передбачено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

За змістом частин першої та другої статті 116 ЗК України (в редакції на момент спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною третьою статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян, та одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення (частина четверта статті 116 ЗК України).

Слід зазначити також положення щодо можливості передачі земельних ділянок у власність чи користування, закріплене частиною п`ятою статті 116 ЗК України, згідно з яким земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Аналіз вищенаведених норм ЗК України та Закону № 973-IV дає змогу дійти висновку, що з метою ведення фермерського господарства виключно громадяни можуть отримати земельну ділянку із земель державної та комунальної власності у власність шляхом безоплатної передачі в межах норм безоплатної приватизації. Для юридичних осіб такої можливості чинне законодавство не передбачає. Водночас у користування, зокрема, оренду, можуть отримати земельну ділянку із земель державної та комунальної власності як громадяни, так і юридичні особи. У цьому контексті, фермерське господарство є однією із форм саме підприємницької діяльності громадян.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №922/989/18, практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду. Так, Велика Палата Верховного Суду вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

У постанові від 13 березня 2018 року в справі № 348/992/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. Із цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

У постанові від 1 квітня 2020 року в справі № 320/5724/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 ГК України. … Після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства користувачем орендованої земельної ділянки є саме фермерське господарство … (п. 6.24 - 6.25)

Згодом цей підхід було використано також у постанові ВП ВС від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц: передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник. Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство … Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем. … (п. 22, 23).

Отже, з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Статтею 12 Закону № 973-IV визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Отже, станом на момент виникнення спірних правовідносин, фермерське господарство в залежності від того, хто є власником земельних ділянок, які увійшли до складу землі цього фермерського господарства, наділяється різними правомочностями. Зокрема, фермерське господарство володіє, користується і розпоряджається тими земельними ділянками, які належить йому на праві власності. Однак, якщо члени фермерського господарства мають у приватній власності земельні ділянки, то фермерське господарство може лише володіти та користуватися землями своїх членів і лише у разі, якщо такі земельні ділянки перебувають саме у власності, а не у користуванні члена фермерського господарства. Щодо використання фермерським господарством земельної ділянки на умовах оренди, то, виходячи із правової природи оренди, такому фермерському господарству також належать лише правомочності щодо володіння та користування землею, а власник землі наділений правом розпоряджатися нею.

Відповідно до статті 13 Закону № 973-IV члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

ЗК України, у порівнянні із зазначеними вище положеннями Закону № 973-IV, встановлює аналогічні норми.

Так, стаття 31 ЗК України передбачає, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Щодо приватизації земельних ділянок членами фермерських господарств, то статтею 32 ЗК України визначено, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Отже, однією з форм набуття громадянином (членом фермерського господарства) права на землю є приватизація, яка здійснюється на добровільній основі і полягає у безоплатній передачі земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян. При цьому стаття 13 Закону № 973-IV та стаття 32 ЗК України мають ідентичні назви "Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств".

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду 03.11.2021 розглянула справу № 817/1911/17 за тотожними правовідносинами.

Судова палата дійшла висновку, що, оскільки ЗК України встановлює загальний порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування із земель державної і комунальної власності, у тому числі і для ведення фермерського господарства, то в такому ж загальному порядку, передбаченому ЗК України, члени фермерського господарства можуть отримати безоплатно у власність із земель державної або комунальної власності земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю). При цьому має враховуватися норма, згідно з якою земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За наслідками розгляду справи № 817/1911/17 Верховний Суд сформував такі правові висновки.

У члена фермерського господарства не виникає право користування земельною ділянкою, яка була надана власником (органом місцевого самоврядування) громадянину (засновнику) у користування для створення такого господарства. Єдиним суб`єктом, який володіє правомочністю користуватися земельною ділянкою, виділеною власником (органом місцевого самоврядування) для створення фермерського господарства, є саме таке фермерське господарство як суб`єкт господарювання.

Право на безоплатну передачу у власність земельних ділянок із земель, що надавалися у користування засновнику для створення фермерського господарства, не виникає у жодного члена фермерського господарства, в тому числі засновника.

Чинні правові норми Земельного кодексу України та Закону № 973-IV не передбачають права громадянина України використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення фермерського господарства, без створення такого фермерського господарства та його реєстрації. Тому земля, надана в користування громадянину України для створення фермерського господарства, вважається такою, яка передана у користування всьому фермерському господарству. Але при цьому, власник землі залишається незмінним - держава або територіальна громада. Фермерське господарство не має в цьому випадку документу, який засвідчував би державну реєстрацію права на землю (права постійного користування) на відміну від громадянина, який отримав земельну ділянку у користування та зареєстрував належним чином такий правочин. Отже, члени фермерських господарств, у тому числі засновник (який отримав земельну ділянку у користування для створення такого фермерського господарства), можуть отримати безоплатно у приватну власність земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель державної та комунальної власності у порядку, передбаченому ЗК України, та лише після припинення права власності чи користування такими земельними ділянками у визначеному законом порядку.

За таких обставин, на думку колегії суддів, затвердження проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність іншій особі з подальшим наданням цієї ділянки у власність, суперечить положенням частини п`ятої статті 116 ЗК України, якою передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Відтак, вказані обставини є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

У справі, яка розглядається судами встановлено, що право оренди земельною ділянкою ОСОБА_20 не було припинено в порядку, визначеному законом.

Отже, у відповідача не було правових підстав для затвердження позивачам проектів землеустрою щодо відведення зазначених вище земельних ділянок. Відтак, рішення судів попередніх інстанцій, якими визнано протиправними дії відповідача у цій справі не грунтуються на правильному розумінні закону.

Відповідно до частин першої статті 351 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук