Постанова

від 11.05.2022 по справі 120/2868/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2022 року

м. Київ

справа № 120/2868/19-а

адміністративне провадження № К/9901/18753/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Яковенка М.М., Гімона М.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.12.2019 (суддя Комар П.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 (головуючий суддя Граб Л.С., судді Сторчак В.Ю., Іваненко Т.В.),

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС, відповідач), у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.04.2019 про визначення сум податкових зобов`язань за платежем «орендна плата з фізичних осіб»: №1897432-5506-0214 в розмірі 32144,37 грн.; №1897433-5506-0214 - 43520,80 грн.; №1897435-5506-0214 - 83059,77 грн.; №1897437-5506-0214 - 3869,57 грн.; №1897438-5506-0214 - 29432,68 грн.; №1897440-5506-0214 - 84802,90 грн.; №1897441-5506-0214 - 2714,53 грн.; №1897443-5506-0214 - 5518,94 грн.; №1897445-5506-0214 - 19255,75 грн.; №1897446-5506-0214 - 1806,58 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував на те, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які були надані йому для ведення фермерського господарства, використовує саме Фермерське господарство (далі - ФГ) «Іллінське», засновником якого він є. Після створення фермерського господарства він, як засновник, здійснює господарську діяльність на вказаних земельних ділянках опосередковано, через фермерське господарство, а не особисто. Відтак, ОСОБА_1 вважав, що сплачувати орендну плату за землю повинно саме ФГ «Іллінське».

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.12.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що, оскільки орендарем земельних ділянок, за які згідно із зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями визначені суми податкових зобов`язань, є фізична особа ОСОБА_1 , то саме на нього покладено обов`язок зі сплати орендної плати відповідно до укладених ним договорів оренди землі. Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем ФГ «Іллінецьке», не змінює статусу позивача як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати орендну плату за земельні ділянки.

ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.12.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач доводить, що саме ФГ «Іллінське» використовує на умовах оренди земельні ділянки, надані фізичній особі ОСОБА_1 , який є засновником та учасником цього фермерського господарства, відтак, ФГ «Іллінське» має права та обов`язки орендаря за договорами оренди землі та повинно сплачувати орендну плату.

Верховний Суд ухвалою від 07.08.2020 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відповідно до доводів касаційної скарги, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми частини п`ятої статті 242 КАС, не врахувавши при виборі і застосуванні норм права висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 (справа №927/79/19).

У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну та необґрунтовану.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідача на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 04.11.2015 між ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_1 укладено на 25 років договори оренди землі №1-368 (кадастровий номер 0521282600:01:000:0025, загальною площею 62,9243 га); №1-369 (кадастровий номер 0521282600:01:000:0026, загальною площею 63,6599 га); №1-370 (кадастровий номер 0521282600:07:000:0100, загальною площею 63,6599 га); №1-371 (кадастровий номер 0521282600:02:000:0313, загальною площею 1,7215 га); №1-372 (кадастровий номер 0521282600:02:000:0396, загальною площею 27,6000 га); №1-373 (кадастровий номер 0521282600:02:000:0317, загальною площею 20,3853 га); №1-374 (кадастровий номер 0521282600:02:000:0391, загальною площею 13,1116 га); №1-375 (кадастровий номер 0521282600:02:000:0322, загальною площею 1,1457 га); №1-376 (кадастровий номер 0521282600:02:000:0327, загальною площею 18,6656 га); №1-377 (кадастровий номер 0521282600:02:000:0398, загальною площею 2,4540 га), за умовами яких орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території Іллінецької сільської ради (за межами населеного пункту) Іллінецького району Вінницької області.

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 11.11.2015 на вищезазначені земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень зареєстровані договори оренди землі №1-368 від 04.11.2015; №1-369 від 04.11.2015; №1-370 від 04.11.2015; №1-371 від 04.11.2015; №1-372 від 04.11.2015; №1-373 від 04.11.2015; №1-374 від 04.11.2015; №1-375 від 04.11.2015; №1-376 від 04.11.2015; №1-377 від 04.11.2015.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31.05.2017 зареєстровано юридичну особу ФГ "Іллінецьке" для ведення фермерського господарства на земельних ділянках, які орендовані відповідно до вказаних договорів оренди землі. Засновником цього фермерського товариства є Гребенюк О.В.

Судами також встановлено, що орендну плату за земельні ділянки за зазначеними договорами оренди сплачує ФГ "Іллінецьке".

ГУ ДФС у Вінницькій області нарахувало позивачу податкові зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб за 2019 рік та прийняло податкові повідомлення-рішення від 15.04.2019 №1897432-5506-0214 на суму 32144,37 грн.; №1897433-5506-0214 на суму 43520,80 грн.; №1897435-5506-0214 на суму 83059,77 грн.; №1897437-5506-0214 на суму 3869,57 грн.; №1897438-5506-0214 на суму 29432,68 грн.; №1897440-5506-0214 на суму 84802,90 грн.; №1897441-5506-0214 на суму 2714,53 грн.; №1897443-5506-0214 на суму 5518,94 грн.; №1897445-5506-0214 на суму 19255,75 грн.; №1897446-5506-0214 на суму 1806,58 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення відповідають.

Постановою від 18.06.2021, ухваленою Верховним Судом у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в адміністративній справі №400/1790/19 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишено без змін постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2020 про відмову у задоволенні позову.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що відповідно до підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9, підпунктів 14.1.136, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, пункту 287.1 статті 287, пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК), статей 125, 126 Земельного кодексу України, статті 16, частин першої, другої статті 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки. Сплата орендної плати є обов`язком орендаря, яке кореспондується з його правом користування земельною ділянкою.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України Про фермерське господарство від 19.06.2003 №973-IV (далі - Закон №973-IV).

Відповідно до статті 8 Закону №973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Відповідно до статті 12 цього Закону землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Встановлюючи, що землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди, Закон №973-IV при цьому не встановлює будь-яких виключень щодо правового регулювання оренди земельної ділянки. Не встановлює цей Закон і такі наслідки, як набуття фермерським господарством права оренди земельної ділянки, яка була надана громадянину для створення фермерського господарства, в силу факту державної реєстрації фермерського господарства.

Верховний Суд сформував такий висновок щодо застосування норм підпунктів 288.1, 288.2 статті 288 ПК, статей 125, 126 Земельного кодексу України, частини другої статті 16, частин першої, другої статті 21 Закону України «Про оренду землі», статті 12 Закону №973-IV у правовідносинах з орендної плати за землі державної та комунальної власності, які були надані фізичній особі для створення фермерського господарства: податковий обов`язок щодо сплати орендної плати у таких правовідносинах лежить на орендарі земельної ділянки, який визначений в договорі оренди земельної ділянки і право користування земельною ділянкою якого зареєстровано в державному реєстрі речових прав. Податковий обов`язок щодо сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності виникає у фермерського господарства, для створення якого фізичній особі була надана земельна ділянка, після переходу до нього прав орендаря в установленому законом порядку.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підстав для відступу від правової позиції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеної у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №400/1790/19, Верховний Суд у цій справі не знаходить.

Суди попередніх інстанцій встановили, що хоча земельні ділянки станом на 2019 рік перебували у фактичному користуванні ФГ "Іллінецьке", орендарем земельних ділянок був позивач; право оренди земельних ділянок у фермерського господарства в установленому законодавством порядку не виникло. Таким чином, оскільки орендарем земельних ділянок є фізична особа ОСОБА_1 , то саме на нього відповідно до пункту 288.2 статті 288 ПК покладено обов`язок щодо сплати орендної плати згідно з договорами оренди землі.

Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем фермерське господарство не змінює статусу позивача як орендаря земельних ділянок та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати орендну плату. Не звільняє його від цього обов`язку і фактична сплата ФГ "Іллінецьке" орендної плати за землю. Платник податку, як це встановлено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 ПК, є обов`язковим елементом податку, який визначається виключно нормами ПК. Статтею 2 ПК встановлено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

У касаційній скарзі позивач доводить, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 30.06.2020 у справі №927/79/19 за позовом Фермерського господарства «Крупський» до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА-1 , про визнання укладеними додаткових угод.

Висновок Верховного Суду у цій постанові стосується права фермерського господарства (у зв`язку з переходом обов`язків землекористувача від засновника до створеного ним такого господарства з дня його державної реєстрації) вимагати внесення змін до договорів оренди землі щодо орендаря та повноважень суду при фактичній заміні орендаря в таких правовідносинах із засновника фермерського господарства на відповідне господарство (у зв`язку з переходом обов`язків землекористувача до створеного фермерського господарства з дня його державної реєстрації) втручатися в договірні відносини між орендодавцем та орендарем шляхом визнання укладеними договорів (додаткових угод) про заміну орендаря (із засновника такого господарства на останнє).

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що після проведення державної реєстрації фермерського господарства та переходу до нього в силу норм Закону №973-IV прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі таке господарство звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним договору оренди землі державної та комунальної власності, укладеного засновником цього фермерського господарства. При цьому укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, відповідно не є обов`язковим.

Як уже було зазначено, у справі, щодо якої здійснюється касаційний перегляд, судами встановлено та не заперечується сторонами, що право оренди ФГ «Іллінецьке» не було оформлено згідно із вказаним вище порядком.

Відтак, довід позивача про не врахування судами попередніх інстанцій висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 30.06.2020 у справі №927/79/19 не знайшов підтвердження.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми права при вирішенні спору у цій справі відповідно до висновку Верховного Суду в зазначеній постанові. Рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам частин першої-третьої статті 242 КАС щодо законності й обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи викладене, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від

11.12.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 слід залишити без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.12.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Яковенко М.М. Гімон