Рішення

від 11.12.2019 по справі 120/2868/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 грудня 2019 р. Справа № 120/2868/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач заначає, що Головним управління ДФС у Вінницькій області відносно фізичної особи ОСОБА_1 винесені податкові повідомлення - рішення про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб від 15.04.2019 №1897432-5506-0214 на суму 32144,37 грн.; №1897433-5506-0214 на суму 43520,80 грн.; №1897435-5506-0214 на суму 83059,77 грн.; №1897437-5506-0214 на суму 3869,57 грн.; №1897438-5506-0214 на суму 29432,68 грн.; №1897440-5506-0214 на суму 84802,90 грн.; №1897441-5506-0214 на суму 2714,53 грн.; №1897443-5506-0214 на суму 5518,94 грн.; №1897445-5506-0214 на суму 19255,75 грн.; №1897446-5506-0214 на суму 1806,58 грн.

Позивач вказує, що він є керівником: головою та засновником Фермерського господарства "Іллінецьке".

Крім того позивач зазначає, що Вінницьким окружним адміністративним судом прийняте преюдиціальне рішення стосовно ОСОБА_1 від 06.02.2019 по справі №120/4724/18-а, яке набрало законної сили, а відтак відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановленні у справі №120/4724/18-а не потребують доказування.

Відтак, зазначені податкові повідомлення - рішення позивач вважає протиправними та з метою їх скасування звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

02.10.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній не погоджується з позицією позивача та просить відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Між ОСОБА_1 - Орендарем та Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області - Орендодавцем були укладені договори оренди землі, що знаходиться на території Іллінецької сільської ради (за межами населеного пункту) від 04.11.2015, дата державної реєстрації 11.11.2015, термін дії зазначених договорів - 25 років з правом пролонгації та цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

На підставі вказаного, ГУ ДФС у Вінницькій області проведено нарахування ОСОБА_1 орендної плати за 2019 рік та винесені податкові повідомлення-рішення від 15.04.2019, які є предметом оскарження у даній справі.

Представник відповідача зазначає, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду землі" орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Разом з цим, сплата орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності регулюється ст. 288 ПК України. Згідно п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Відповідно до п. 288.2 ст. 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Позивач, що уклав договір оренди на земельну ділянку, в яких визначено цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства, сплачує орендну плату за вказані земельні ділянки. Фермерське господарство "Іллінецьке" не є стороною договорів оренди землі, а тому, на думку представника відповідача, не є платником орендної плати.

Також відповідач вказує, що ані Законом України Про фермерське господарство , ані іншими нормативно-правовими актами не передбачено автоматичного виникнення у фермерського господарства права володіння та користування земельними ділянками, які набуваються його членами. А це означає, що перехід від члена фермерського господарства до такого господарства - юридичної особи права володіння та\або користування земельною ділянкою має відбуватись в загальному порядку та на загальних підставах, передбачених чинним законодавством України.

Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем фермерське господарство не змінює статусу позивача як постійного користувача земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати плату за земельні ділянки.

Враховуючи вищевикладене відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1

15.10.2019 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій останній виклав свої пояснення та вказав, що спірні податкові повідомлення-рішення призводять до подвійної сплати податку на землю, оскільки об`єктом оподаткування залишилась одна і та ж земельна ділянка. Також зазначив, що заборгованість по сплаті орендної плати та Єдиного внеску по земельним ділянкам відсутня. Таким чном, посилаючись на висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду просив задовольнити адміністративний позов.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.10.2019 клопотання представника Головного управління ДПС у Вінницькій області задоволено. Замінено первинного відповідача - Головне управління ДФС у Вінницькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Вінницькій області (ЄДРПОУ 43142454).

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Учасники справи в судове засідання не прибули, поряд із цим подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

У п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на наведене вище, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також достатність письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про можливість розглянути та вирішити справу у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) 04.11.2015 укладено договори оренди землі №1-368 кадастровий номер 0521282600:01:000:0025, загальною площею 62,9243 га; №1-369 кадастровий номер 0521282600:01:000:0026, загальною площею 63,6599 га; №1-370 кадастровий номер 0521282600:07:000:0100, загальною площею 63,6599 га; №1-371 кадастровий номер 0521282600:02:000:0313, загальною площею 1,7215 га; №1-372 кадастровий номер 0521282600:02:000:0396, загальною площею 27,6000 га; №1-373 кадастровий номер 0521282600:02:000:0317, загальною площею 20,3853 га; №1-374 кадастровий номер 0521282600:02:000:0391, загальною площею 13,1116 га; №1-375 кадастровий номер 0521282600:02:000:0322, загальною площею 1,1457 га; №1-376 кадастровий номер 0521282600:02:000:0327, загальною площею 18,6656 га; №1-377 кадастровий номер 0521282600:02:000:0398 загальною площею 2,4540 га, відповідно до умов яких орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території Іллінецької сільської ради (за межами населеного пункту) Іллінецького району Вінницької області.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до договору оренди землі №1-368 становить 1730412,40 грн., орендна плата вноситься орендарем в розмірі 4 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 69216,50 грн. за 1 рік.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до договору оренди землі №1-369 становить 1766727,10 грн., орендна плата вноситься орендарем в розмірі 4 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 70669,08 грн. за 1 рік.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до договору оренди землі №1-370 становить 114977,97 грн., орендна плата вноситься орендарем в розмірі 4 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 4599,12 грн. за 1 рік.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до договору оренди землі №1-371 становить 56552,74 грн., орендна плата вноситься орендарем в розмірі 4 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 2262,11 грн. за 1 рік.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до договору оренди землі №1-372 становить 906683,43 грн., орендна плата вноситься орендарем в розмірі 4 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 36267,34 грн. за 1 рік.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до договору оренди землі №1-373 становить 669674,41 грн., орендна плата вноситься орендарем в розмірі 4 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 26786,98 грн. за 1 рік.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до договору оренди землі №1-374 становить 401161,42 грн., орендна плата вноситься орендарем в розмірі 4 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 16046,46 грн. за 1 рік.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до договору оренди землі №1-375 становить 37637,22 грн., орендна плата вноситься орендарем в розмірі 4 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 1505,49 грн. за 1 рік.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до договору оренди землі №1-376 становить 613180,80 грн., орендна плата вноситься орендарем в розмірі 4 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 24527,23 грн. за 1 рік.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до договору оренди землі №1-377 становить 80615,98 грн., орендна плата вноситься орендарем в розмірі 4 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3224,64 грн. за 1 рік.

Договори укладено строком на 25 років з моменту укладення.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 11.11.2015, договори оренди землі №1-368 від 04.11.2015; №1-369 від 04.11.2015; №1-370 від 04.11.2015; №1-377 від 04.11.2015 та від 11.11.2015 договори оренди землі №1-371 від 04.11.2015; №1-372 від 04.11.2015; №1-373 від 04.11.2015; №1-374 від 04.11.2015; №1-375 від 04.11.2015; №1-376 від 04.11.2015, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 31.05.2017 ОСОБА_1 зареєстровано юридичну особу фермерське господарство "Іллінецьке" для ведення фермерського господарства на земельних ділянках, які орендовані відповідно до договорів оренди землі №1-368 від 04.11.2015; №1-369 від 04.11.2015; №1-370 від 04.11.2015; №1-371 від 04.11.2015; №1-372 від 04.11.2015; №1-373 від 04.11.2015; №1-374 від 04.11.2015; №1-375 від 04.11.2015; №1-376 від 04.11.2015; №1-377 від 04.11.2015.

Орендну плату по земельним ділянкам сплачує ФГ "Іллінецьке".

Головним управлінням ДФС у Вінницькій області позивачу нараховано податкове зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб за 2019 рік та прийнято податкові повідомлення - рішення від 15.04.2019 №1897432-5506-0214 на суму 32144,37 грн.; №1897433-5506-0214 на суму 43520,80 грн.; №1897435-5506-0214 на суму 83059,77 грн.; №1897437-5506-0214 на суму 3869,57 грн.; №1897438-5506-0214 на суму 29432,68 грн.; №1897440-5506-0214 на суму 84802,90 грн.; №1897441-5506-0214 на суму 2714,53 грн.; №1897443-5506-0214 на суму 5518,94 грн.; №1897445-5506-0214 на суму 19255,75 грн.; №1897446-5506-0214 на суму 1806,58 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними та з метою їх скасування, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

За змістом статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

У статті 7 цього Закону встановлено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Статтею 8 Закону Про фермерське господарство передбачено що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 12 цього Закону землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

У свою чергу, згідно з договорами оренди та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно орендарем земельних ділянок є саме фізична особа ОСОБА_1 , а не ФГ Іллінецьке .

За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Положеннями статті 18 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частинами першою, другою статті 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до статті 270 ПК України об`єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 288.1 - 288.3 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 286.5 ст. 286 даного Кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Положеннями п. 286.1 ст. 286 ПК України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Таким чином, зі змісту вищевказаних вимог слідує, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є Договір оренди земельної ділянки, а платником орендної плати є орендар такої земельної ділянки, в разі несплати орендарем обов`язкових платежів з орендної плати за землю, контролюючий орган зобов`язаний здійснити нарахування сум податку.

Так, судом встановлено, що земельні ділянки перебувають у фактичному користуванні ФГ Іллінецьке , проте позивач не оформив належним чином передачу земельних ділянок фермерському господарству як землекористувачу, оскільки відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право користування землею, так само як і суміжні права та обов`язки землекористувача, виникають з моменту реєстрації права оренди або права власності на землю.

Таким чином, оскільки орендарем земельних ділянок є фізична особа ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що саме на нього покладено обов`язок сплати орендної плати відповідно до укладеного ним договору оренди землі.

Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем ФГ Іллінецьке не змінює статусу позивача як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати орендну плату за земельні ділянки.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2018 року № 803/3798/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до правового висновку, наведеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, незалежно від того чи перераховані усі постанови, в яких викладена правова позиція від яких відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію.

У свою чергу, при вирішені даного спору, суд посилається на постанову Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №120/4362/18-а, яка підлягає застосуванню у даних правовідносинах.

Крім того, суд звертає увагу, що дана постанова прийнята у справі №120/4362/18-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб.

В постанові Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №120/4362/18-а зроблено такий висновок: "оскільки орендарем земельних ділянок є фізична особа ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що саме на нього покладено обов`язок сплати орендної плати відповідно до укладеного ним договору оренди землі. Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем ФГ Іллінецьке не змінює статусу позивача як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати орендну плату за земельні ділянки.".

Водночас, суд не бере до уваги посилання представника позивача на висновки, викладені, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №695/1275/17, від 27 березня 2019 року №574/38/17-ц та від 03 квітня 2019 року у справі №621/2501/18, від 11 квітня 2019 року №903/847/17, від 11 вересня 2019 року №620/371/17 оскільки предметом перегляду цих справ в касаційному порядку були питання предметної юрисдикції.

Крім того, суд звертає увагу, що дані справи розглядалися в порядку цивільного судочинства, а не адміністративного.

Між тим суд критично ставиться до тверджень позивача про преюдиціальність рішення стосовно нього у справі №120/4724/18-а, яким визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, з огляду на таке.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу. Однак суд розглядаючи дану справу не може брати до уваги факти, встановлені у справі №120/4724/18-а, оскільки оскаржуваний період податкових повідомлень-рішень у цих справах є різним.

Крім цього, суд зазначає, що не направлення на адресу платника податків розрахунку податкового зобов`язання може бути підставою для висновку про допущену контролюючим органом бездіяльність, однак не про протиправність самого податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, розсудливо, а отже є правомірними і не підлягають скасуванню.

Інші доводи та аргументи учасників справи не спростовують висновків суду.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Підстави для стягнення судових витрат за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 43142454, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100)

Суддя Комар Павло Анатолійович