Рішення

від 01.05.2022 по справі 341/1639/21

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 341/1639/21

Номер провадження 2/341/53/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2022 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Гаполяка Т.В.,

секретаря судового засідання Гомерди Г.М.,

в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Освітній омбудсмен України, про зміну дати звільнення, зобов`язання до вчинення дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад позиції позивача, відповідача.

ОСОБА_1 звернулась до Галицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Освітній омбудсмен України та просить суд:

-визначити днем її звільнення з посади директора Бурштинської гімназії - 31 липня 2021 року фактичний день видачі трудової книжки;

-зобов`язати Відділ освіти і науки Бурштинської міської ради внести запис до її трудової книжки, зазначивши датою звільнення фактичний день видачі трудової книжки 31 липня 2021 року;

-стягнути з Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по дату отримання трудової книжки;

-стягнути з Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради на її користь моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 01 липня 2003 року працювала на посаді директора Бурштинської гімназії. Трудові відносини з нею продовжені на умовах строкового трудового договору і 01 липня 2020 року з нею укладено контракт терміном 1 рік. Вона мала право на відпустки тривалістю 56 календарних днів основної та 10 днів додаткової. 03 червня 2021 року нею до Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради подано заяву про надання їй з 01 липня 2021 року відпусток повної тривалості - 56 календарних днів основної та 10 днів додаткової. Натомість, відповідачем їй надано частину щорічної основної відпустки тривалістю 14 календарних днів з 14 червня 2021 року згідно графіку.

30 червня 2021 року керівником Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради видано наказ про припинення з нею трудового договору у зв`язку закінченням строку такого. Для ознайомлення її з наказом, такий скеровано на електронну адресу Бурштинської гімназії. Трудову книжку в день звільнення не видано. Поштове відправлення із вмістом трудової книжки нею отримано 31 липня 2021 року. Вважає, що строковий трудовий договір підлягав продовження на час відпустки, у зв`язку з чим просить визначити днем її звільнення з посади директора Бурштинської гімназії - 31 липня 2021 року фактичний день видачі трудової книжки.

Враховуючи те, що в день звільнення не видано трудової книжки, просить стягнути середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки.

Протиправними діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 50 000 грн.

В судовому засіданні позивач, її представник адвокат Денис Т.Д. позов підтримали. Позивач надала пояснення аналогічні доводам позовної заяви. Додатково пояснила, що згідно графіку відпусток, який затверджувала вона, як керівник школи, початок відпустки 14 червня 2021 року. За невикористану частину відпусток отримала компенсацію.

Представником відповідача керівником Томин І.С. скеровано відзив, яким представник позов заперечила. Заперечуючи позов представник покликалась на те, що позивач працювала на посаді директора Бурштинської гімназії на умовах строкового трудового договору-контракту, укладеного 01 липня 2020 року терміном на 1 рік. Згідно графіку відпусток, затвердженого позивачем як директором Бурштинської гімназії, початок щорічної основної відпустки позивачки з 14 червня 2021 року. 03 червня 2021 року позивачкою подано заяву про надання їй повних основної та додаткової відпусток з 01 липня 2021 року. Бажаних відпусток у бажаний строк їй не надано, оскільки бажаний строк за межами строку трудового договору. Натомість, надано частину щорічної відпустки в межах строку трудового договору тривалістю 14 днів. 30 червня 2021 року нею видано наказ про припинення з ОСОБА_1 трудового договору у зв`язку закінченням строку такого.

В день звільнення позивачці трудової книжки не видано у зв`язку з відсутністю такої на роботі. Повідомлення позивачці про необхідність отримання трудової книжки скеровано поштою за відомою адресою реєстрації проживання. Поштове відправлення повернуто відділу за відсутності адресата. За заявою позивача, трудову книжку скеровано їй поштою за бажаною адресою.

Вважає дії Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради правомірними. Враховуючи правомірність дій, просить в позові відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача начальник відділу освіти і науки Бурштинської міської ради Томин І.С. позов заперечила з підстав, викладених у такому.

2.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

01 липня 2020 року з позивачем ОСОБА_1 укладено строковий трудовий договір - контракт терміном на 1 рік. Займана посада - директор Бурштинської гімназії, що стверджується копією трудової книжки (а.с. 13-14).

Позивач мала право на відпустки основну 56 календарних днів, додаткову 10 календарних днів, що визнається сторонами.

Згідно графіку відпусток, затвердженого позивачем, як директором Бурштинської гімназії, початок щорічної основної відпустки позивачки з 14 червня 2021 року, що визнається сторонами.

03 червня 2021 року позивачкою подано заяву про надання їй повних основної та додаткової відпусток з 01 липня 2021 року, що визнається сторонами.

Наказом Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради від 09 червня 2021 року, позивачці надано частину щорічної відпустки тривалістю 14 днів з 14 червня 2021 року за період з 01 липня 2020 року по 30 червня 2021 року (а.с.16). З наказом позивачка ознайомлена, що визнається сторонами.

Наказом Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради від 25 червня 2021 року припинено з ОСОБА_1 трудовий договір з 30 червня 2021 року у зв`язку закінченням строку такого. Визначено виплатити компенсацію за 42 календарних дні основної відпустки та 10 календарних днів додаткової відпустки (а.с. 15).

В день звільнення ОСОБА_1 трудової книжки не видано у зв`язку з відсутністю такої на роботі, що визнається сторонами.

Поштове відправлення із вмістом трудової книжки, яка скерована позивачу за її заявою, отримано ОСОБА_1 31 липня 2021 року (а.с. 25-28).

3.Норми матеріального права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини 1 статті 4, частини 1 статті 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (частина 1 статті 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 дав судам роз`яснення, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про відпустки», черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Відповідачем правомірно надано позивачу основну відпустку з 14 червня 2021 року, тобто з конкретної дати, визначеної у графіку. Однак, позивач висловила бажання надати невикористану відпустка на термін, що перевищує строк трудового договору. Тобто позивач правомірно висловила бажання приєднати до строкового трудового договору невикористану відпустку. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки. Відтак, надання частини відпустки та звільнення в день закінчення строку трудового договору, дату зазначену в контракті, є протиправним.

Однак, у даному випадку працівник не бажає бути поновленим на роботі. Бажає бути звільненою в межах періоду відпустки, що перевищує строк трудового договору. За таких обставин, порушення права позивача може бути усунуто судом шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у день наявності правових підстав для звільнення.

31 липня 2021 року субота, вихідний день. Останнім робочим днем є день звільнення. Відтак, розглядаючи справу в межах позовних вимог, слід визначити днем звільнення ОСОБА_1 з посади директора Бурштинської гімназії - 30 липня 2021 року, п`ятниця, робочий день.

Щодо стягнення середнього заробітку.

«Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Виходячи зі змісту частини першої статті 235 КЗпП України, оплата вимушеного прогулу має місце у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою.

Системний аналіз та тлумачення положень статті 235 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. При цьому причиною виникнення вимушеного прогулу може стати звільнення без законної підстави, що перешкоджає виконанню працівником трудової функції, обумовленої трудовим договором, неправильне формулювання причини звільнення у трудовій книжці чи затримка видачі з вини роботодавця трудової книжки, що перешкоджає працівникові реалізувати своє право на працю в іншого роботодавця.

Водночас пряма заборона на звільнення у період тимчасової непрацездатності, закріплена у частині третій статті 40 КЗпП України, що є самостійною гарантією, яку не варто ототожнювати з підставами звільнення. Іншими словами, звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності, за наявності на те законних підстав для звільнення (як-то порушення умов трудового договору тощо), свідчить про порушення гарантії, передбаченої частиною третьою статті 40 КЗпП України, а не про відсутність законних підстав для звільнення.

Аналіз положень КЗпП України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" дозволяє окреслити випадки, в яких може мати місце вимушений прогул, а саме у разі: незаконного звільнення працівника; незаконного переведення працівника на іншу роботу; затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу; затримки виконання рішення про поновлення на роботі; необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу; несвоєчасного укладення трудового договору; унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника.

Вказані висновки свідчать про те, що вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

Отже, у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором.

Таким чином, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.

За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати.

Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню.

Отже, оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.

Склад трудового майнового правопорушення утворюють його елементи, що одночасно є умовами матеріальної відповідальності роботодавця, а саме: неналежне виконання роботодавцем своїх трудових обов`язків (протиправні дії або бездіяльність); наявність майнової шкоди у вигляді втраченої працівником заробітної плати; причинний зв`язок між неналежним виконанням роботодавцем трудових обов`язків і заподіяною шкодою; вина роботодавця.

Для притягнення роботодавця до матеріальної відповідальності необхідні усі чотири вищезазначені умови.

Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадках зміни дати звільнення відсутній склад трудового майнового правопорушення, тобто підстава і умови матеріальної відповідальності роботодавця. Причинами того, що працівник не виконував свої трудові обов`язки і не отримував заробітну плату, є тимчасова непрацездатність, а не винні дії (бездіяльність) роботодавця»

(Висновки Верховного Суду наведені у постанові від 16 грудня 2020 року ухваленій у справі № 761/36220/17).

У дана справа, справа з подібними правовідносинами.

Доводи позивачки є взаємосуперечливими. Взаємо виключними є вимога визначити днем її звільнення з посади директора Бурштинської гімназії - 31 липня 2021 року фактичний день видачі трудової книжки та стягнути з Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради,

та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу по дату отримання трудової книжки, з підстав того, що трудова книжка не була видана в день звільнення.

Вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором. Причинами того, що позивач не виконувала свої трудові обов`язки, є право позивача перебувати у відпустці, а не винні дії (бездіяльність) роботодавця. Компенсацію за невикористану відпустку, що по суті є кошти оплачуваної відпустки, позивачу нараховані. Судом не встановлений факт вимушеного прогулу.

Враховуючи зміну судом дати звільнення позивача, скерування позивачу, за її заявою, трудової книжки поштою в період, що передував зміненій судом даті звільнення позивача 30 липня 2021 року - відсутній факт отримання трудової книжки не в день звільнення, а пізніше.

Відтак, в позові в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу по дату отримання трудової книжки (змінену дату звільнення) слід відмовити.

За приписами статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (правовий висновок Верховного Суду України наведений у постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-84цс14).

Підставами внести до трудової книжки зміни - є рішення ухвалене у даній справі.

На час розгляду справи відсутні підстави вважати, що право позивачки в цій частині порушено, а тому вимоги про зобов`язання відповідача внести до трудової книжки записи є передчасними.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам надано роз`яснення, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Позивачем не доведено наявності моральних страждань спричинених втратою нормальних життєвих зв`язків що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя, відтак в позові в частині стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, суд вважає виконаним свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 4, 10, 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Освітній омбудсмен України, про зміну дати звільнення, зобов`язання до вчинення дій, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди

-задовольнити частково.

Визначити днем звільнення ОСОБА_1 з посади директора Бурштинської гімназії - 30 липня 2021 року.

В позові ОСОБА_1 до Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Освітній омбудсмен України в частині позовних вимог:

-зобов`язати Відділ освіти і науки Бурштинської міської ради внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 , зазначивши датою звільнення фактичний день видачі трудової книжки ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-стягнути з Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу по дату отримання трудової книжки;

-стягнути з Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень

-відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін (учасників) справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації проживання якої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач: Відділ освіти і науки Бурштинської міської ради, місце знаходження за адресою: вулиця Будівельників, 2, місто Бурштин, Івано-Франківської області, ідентифікаційний код юридичної особи 39571261;

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Освітній омбудсмен України, місце знаходження за адресою: вулиця Любомира Гузара, 1, місто Київ.

Повне рішення складене 12 травня 2022 року.

СуддяТарас ГАПОЛЯК