Постанова

від 10.05.2022 по справі 300/3386/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/3386/20 пров. № А/857/23503/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Гінди О.М., Курильця А.Р.,

за участю секретаря судового засідання Хомича О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на рішенняІвано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року, прийняте суддею Гундяк В.Д. в м.Івано-Франківськ, о 11 годині 27 хвилині, повний текст складено 13 грудня 2021 року, у справі № 300/3386/20 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестпроект 2012" до Івано-Франківської митниціпро визнання незаконними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2020 товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестпроект 2012» звернулося до суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби, в якому просить визнати незаконними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації № UA209300/2020/00064 від 17.08.2020 та рішення про коригування митної вартості № UA209300/2020/000028/2 від 17.08.2020 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем митна вартість ввезеного товару визначена протиправно, в результаті чого прийнято неправомірне рішення про коригування митної вартості за № UA209300/2020/000028/2 від 17.08.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209300/2020/00064 від 17.08.2020, які підлягають до скасування.

Рішенням Івано-Франківського оружного адміністративного суду від 08.02.2021 визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA209300/2020/000028/2 від 17.08.2020 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209300/2020/00064 від 17.08.2020 року.

Додатковим судовим рішенням Івано-Франківського оружного адміністративного суду від 16.02.2021 заяву представника ТОВ "Інвестпроект 2012" про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби на користь позивача сплачені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. та витрати на оплату послуг перекладача в сумі 2590 грн. У стягненні решти витрат було відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 рішення Івано-Франківського адміністративного суду від 08 лютого 2021 року та додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року скасовані. В задоволенні адміністративного позову відмовлено та в задоволенні заяв про розподіл судових витрат відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 12.10.2021 скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2021 року, додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно змісту постанови Верховного Суду підставою для скасування рішення судів та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції було не дослідження судами умов,за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час корегування вартості.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного судувід 08 грудня 2021 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA209300/2020/000028/2 від 17.08.2020 року.

Визнати протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209300/2020/00064 від 17.08.2020 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці на користь позивача 11204,00 грн. судових витрат, з них 4204,00 грн. зі сплати судового збору та 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із цим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, що суд порушив вимоги ст. 53 МК України та не взяв до уваги, що в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR), що подана до митного оформлення, перевізником вказано «Arti Artur Kaminski», а у рахунку-фактурі на транспортування вказано вже ТОВ «Захід-Логістик».

На момент здійснення митного оформлення декларантом не надано документів, що підтверджували б наявність договірних відносин між ТОВ «Захід-Логістик» та «Arti Artur Kaminski».

Також, позивачем не підтверджено оплату саме 6480 євро за товар придбаний згідно Контракту № 0405/20.

Щодо стягнення судових витрат на правову допомогу в розмірі 7000,0 грн., то вважає таку суму завищеною.

З наданого позивачем розрахунку сум гонорару за надання професійної правничої допомоги вбачається, що ряд послуг, які надавались позивачу не є доцільними, дублюються, не мали впливу на хід розгляду справи та не потребують спеціальних професійних навиків.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу відповідача просить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

У відповідності до вимог ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що з метою митного оформлення товару, який ввозиться на територію України, банани свіжі, зелені, врожаю 2020, сорткавендіш декларантом було подано митному органу декларацію митної вартості за № UA209300/2020/007192 від 17.08.2020 в якій заявлено митну вартість товару, визначену за першим методом визначення вартості товару за ціною контракту6480,00 євро, а саме контракт купівлі-продажу товарів за №0405/20 від 04.05.2020, укладеного між LHM Holland (продавець) та ТОВ "Інвестпроект 2012" (покупець) та доповнення до контракту (специфікація) № 8.

Декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) № 2020081201 від 13.08.2020, автотранспортна накладна (CMR) № NL QV/2020/38042467 від 13.08.2020, фітосанітарний сертифікат EC NL/PCNU 198242307 від 13.08.2020, сертифікат про походження товару S104756496 від 13.08.2020, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконання договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 16 від 14.08.2020, зовнішньоекономічний договір № 0405/20 від 04.05.2020, доповнення до зовнішньоекономічного договору № 8 від 12.08.2020, інформацію про позитивні результати проведення державних видів контролю № 5828404, копію митної декларації країни відправника № 20NL00051012DE9423 від 13.08.2020 року.

За результатами розгляду даної електронної декларації відповідачем винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA209300/2020/000028/2 від 17.08.2020, згідно якого митна вартість товару визначена методом визначення митної вартості щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням додаткових документів передбачених ч.2 та ч.3 ст.53 МК України, а саме відсутній договір про надання послуг з транспортного експедирування; інвойс має ознаки фіктивності, а додаткові документи не надавалися. Другий метод визначення митної вартості (ст.59 Митного кодексу України) не застосований у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні товари. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA209300/2020/005366 від 01.07.2020, рішення про коригування митної вартості UA209300/2020/000018/2 від 23.07.2020 року.

Так, під час митного оформлення та перевірки заявленої позивачем митної вартості товару митним органом було повідомлено декларанта про необхідність подати документи відповідно до ч.3ст.53 МКУдля підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінювання товару; за наявностіінші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписки з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти, прайс листи виробника товару;висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією ДП «Держзовнішінформ».

Відповідно до оскаржуваного рішення митну вартість ввезеного товару позивача скориговано загальному розмірі 7749,03 євро.

17.08.2020 відповідачем винесено оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209300/2020/00064.

Позивач, вважаючи вищезазначені рішення відповідача протиправними, звернувся до суду.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, для можливості встановлення дійсної митної вартості товару за ціною договору, а митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Щодо висновку Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 01.09.2020 № 111/49, який не є експертним висновком та не доведено понесених витрат на послуги перекладача, то суд підставно відмовив у стягненні вказаних витрат.

Відповідно ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст.49 МК України).

Стаття 51 МК Українирегулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ст.52 МК України).

Частиною 1 та ч. 2ст. 53 Митного кодексу Українивстановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Крім цього, відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 54 цього Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертійстатті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Матеріалами справи підтверджується, що за результатами розгляду декларації за № UA209300/2020/007192 від 17.08.2020 відповідачем винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA209300/2020/000028/2 від 17.08.2020, згідно якого митна вартість товару визначена методом визначення митної вартості щодо подібних (аналогічних) товарів. При цьому, перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням додаткових документів передбачених ч.2 та ч.3 ст.53, а саме відсутність договору про надання послуг з транспортного експедирування та відсутність послань на платіжний документ. Другий метод визначення митної вартості не застосований у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні товари.

Судом встановлено, що ТОВ «Інвестпроект 2012» надало всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які не містять розбіжностей та піддаються обчисленню і підтверджують ціну товару, а саме його митну вартість. Тобто, подані 17.08.2020 декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості, рахунок-фактура (інвойс) № 2020081201 від 13.08.2020 в сукупності з усіма іншими за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2статті 53 Митного кодексу України.

З контракту за № 0405/20 від 04.05.2020 вбачається, що поставка товару за цим договором здійснюється партіями, та протягом періоду зазначеного у специфікації. Зі специфікації за № 8 від 12.08.2020 до вказаного контракту слідує, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем на протязі 14 днів після доставки.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку. що на момент митного оформлення позивач з об`єктивних причин не міг подати контролюючому органу відповідні платіжні документи.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17 Верховний Суд наголошує і вказує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс). Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Разом з тим, відповідно до норм статей 51-58 МК України, самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Щодо покликання контролюючого органу, що в міжнародній транспортній накладній вказана особа, підтвердження про договірні відносини з якою декларантом доказів не надано, то суд першої інстанції правильно вказав, що послуги по перевезенню імпортованого позивачем вантажу надавалися згідно договору № 081215 від 08.12.2015 ТОВ "Захід-Логістик", на підставі якого послуги оплачені платіжним дорученням за № 1505 від 18.08.2020 року.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору, ТОВ «Захід-Логістик» надає позивачу транспортно-експедиційні послуги і заключає від свого імені та за рахунок Замовника (ТОВ «Інвестпроект 2012») договори, спрямовані на забезпечення виконання робіт з організації транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпорних вантажів Замовника автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні. Відтак, логічним є заключення договору на перевезення вантажу позивача з перевізником «Arti Artur Kaminski», тому останній зазначений у міжнародній товарно-транспортній накладній.

За надані послуги по транспортуванню вищевказаного товару позивачем оплачено ТОВ "Захід - Логістік" 46000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з оскаржуваного рішення за № UA209300/2020/000028/2 від 17.08.2020 джерелом інформації коригування митної вартості товарів слугували МД № UA209300/2020/005366 від 01.07.2020, рішення про коригування митної вартості № UA209300/2020/000018/2 від 23.07.2020 року. Разом з тим, об`єктом митного оформлення товару, вказаного в даній декларації є товар, відмінний від товару в декларації митної вартості за № UA209300/2020/007192 від 17.08.2020 року, а саме торгівельна марка, фірма виробник та країна відправлення товару.

Крім того, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 справа № 300/3200/20, яке набрало законної сили 05.05.2021, скасовано рішення про коригування митної вартості № UA209300/2020/000018/2 від 23.07.2020 року, яке слугувало джерелом інформації коригування митної вартості рішення за № UA209300/2020/000028/2 від 17.08.2020 року.

Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи (декларація митної вартості та рахунок-фактура (інвойс) за назвою і змістом, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору, що в сукупності з усіма іншими за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2статті 53 Митного кодексу України.

Будь - яких доказів про недійсність, недостовірність чи наявність інших неточностей, які б зумовлювали висновок про фіктивність рахунку-фактури (інвойс) за № 2020081201 від 13.08.2020 відповідачем не надано як суду першої, так і апеляційної інстанції.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними, відтак, прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості товарів № UA209300/2020/000028/2 від 17.08.2020 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на достовірних, вичерпних доказах і нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, як і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209300/2020/00064 від 17.08.2020 року.

Щодо оскарження позивачем рішення суду в частині витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У силу вимог частини шостої статті 139 КАС Україниякщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту першого частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статей 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених витрат, договір про надання правової допомоги від 30.10.2020, додаткову угоду до договору від 16.12.2020, акт прийому-передачі послуг від 16.12.2020 та квитанцію № 499404 від 16.12.2020, згідно якої позивач сплатив адвокату за надання правової допомоги 7000 грн.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром витрат, оскільки такі відповідають об"єму виконаних робіт.

В іншій частині стягнення судових витрат, рішення не переглядається, оскільки ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року позивачу відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 139, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного судувід 08 грудня 2021 рокуу справі № 300/3386/20, без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. М. Гінда А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 13.05.22