Постанова

від 28.06.2022 по справі 300/3386/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/3386/20 пров. № А/857/23503/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Гінди О.І., Курильця А.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТПРОЕКТ 2012» адвоката Шевченка Кирила Тарасовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі № 300/3386/20,-

ВСТАНОВИВ:

20.11.2020 товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестпроект 2012» звернулося з позовом до Галицької митниці Держмитслужби, в якому просить визнати незаконними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації № UA209300/2020/00064 від 17.08.2020 та рішення про коригування митної вартості № UA209300/2020/000028/2 від 17.08.2020 року.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA209300/2020/000028/2 від 17.08.2020 року.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209300/2020/00064 від 17.08.2020 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці на користь позивача 11204,00 грн. судових витрат, з них 4204,00 грн. зі сплати судового збору та 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2022 року, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного судувід 08 грудня 2021 рокуу справі № 300/3386/20, залишено без змін.

12.04.2022 представником позивача адвокатом Шевченко К.Т. під час розгляду апеляційної скарги Івано-Франківської митниці на рішенняІвано-Франківського окружного адміністративного судувід 08 грудня 2021 року, у справі № 300/3386/20, у відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 47 - 49 т.3) заявлено клопотання про орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем в сумі 3000,00 грн., а докази понесення витрат на правову допомогу будуть надані позивачем протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у справі.

19.05.2022 року представником позивача, подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення.

Просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Інвестпроект 2012» витрати на правову допомогу у розмірі 3000,0 грн. покликаючись на те, що п. 2 Додаткової угоди сторони погодили, що вартість послуг правової допомоги в суді апеляційної інстанції становить 3000,00 грн.

Івано-Франківська митниця подала заперечення на заяву про стягнення судових витрат та просить відмовити в задоволенні заяви, оскільки відсутня інформація про затрачений час на таку підготовку, а також сума вартості за надані послуги.

Проаналізувавши акт про надані послуги не можливо прийти до висновку за яку правову допомогу представник позивача встановив вартість послуг в сумі 3000,00 грн.

Зазначає, що справа є не складною і не потребує значних витрат зусиль та часу для формування правової позиції. Представник позивача має на супроводі аналогічні судові справи у Івано-Франківському окружному адміністративному суді та у суді апеляційної інстанції, відповідно не потребував додаткового часу для виконання однотипних робіт по всім судовим справам.

Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства, апеляційний суд здійснює розгляд заяви в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16.

На виконання вказаних вище положень та обов`язку доказування товариством надано: копію Договору від 15 листопада 2021 року про надання правової допомоги, копію додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги від 15.11.2021, копію акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 18.05.2022 до Договору про надання правової допомоги від 15.11.2021.

З аналізу наданих представником позивача документів на підтвердження обґрунтованості розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката (а саме у загальній сумі 3000,00 грн.), колегія суддів вбачає, що розмір таких витрат, документально підтверджений, співмірний виконаній роботі, з огляду на таке.

Зі змісту пункту 3 Додаткової угоди від 04 квітня 2022 року до Договору про надання правової допомоги від 15.11.2021 року вбачається, що сторонами Договору погоджено вартість наданих послуг у суді апеляційної інстанції, у фіксованому розмірі 3000,00 гривень при вивченні та аналізі апеляційної скарги Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року у справі № 300/3386/20 у Восьмому апеляційному адміністративному суді та підготовці відзиву.

З акту наданих послуг вбачається, що адвокатом виконано зазначені послуги.

Верховний Суд у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги твердження митного органу, що представник позивача має на супроводі аналогічні судові справи у Івано-Франківському окружному адміністративному суді та у суді апеляційної інстанції, відповідно не потребував додаткового часу для виконання однотипних робіт по всім судовим справам, оскільки таких доказів суду не надано.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, у визначеному розмірі 3 000 гривень.

Керуючись ст. 139, 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТПРОЕКТ 2012» адвоката Шевченка Кирила Тарасовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі № 300/3386/20, - задоволити.

Ухвалити додаткову постанову щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи № 300/3386/20 у суді апеляційної інстанції.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці (вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, ЄДРПОУ 43971364) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТПРОЕКТ 2012» (вул. Каракая, 26Ж, м. Калуш Івано-Франківська обл. 77304, код ЄДРПОУ 36609344) понесені у справі № 300/3386/20 витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (тритисячі) гривень 00 копійок.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Судупротягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. М. Гінда А. Р. Курилець