Постанова

від 12.05.2022 по справі 910/2732/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2022 р. Справа№ 910/2732/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Разіної Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2021

у справі № 910/2732/21 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерно - комерційний банк "Капітал"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 128 819,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Маріупольський міжрайонний відділ Управління поліції охорони в Донецькій області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерно - комерційний банк "Капітал" про стягнення 128 819,00 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч взятих на себе зобов`язань за договором №49/Мр від 01.12.2015 про надання поліцейських послуг із забезпечення особистої безпеки фізичної особи не здійснив своєчасну оплату за фактично надані послуги.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 задоволено позов в повному обсязі; вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерно - комерційний банк "Капітал" на користь Маріупольського міжрайонного відділу управління поліції охорони в Донецькій області заборгованість у розмірі 128 819,00 грн та судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для стягнення заборгованості у розмірі 128 819,00 грн в судовому порядку.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 у справі № 910/2732/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст апеляційної скарги третьої особи та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення не застосував до спірних правовідносин положення спеціального Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що в свою чергу, на думку третьої особи призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення у даній справі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що за твердженням третьої особи, заявлені позивачем позовні вимоги у цій справі, є вимогами про перерахування коштів, виконання яких банком (що перебуває в стані припинення поза процедурою та порядком, встановленим положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") є неможливим, оскільки введення у банку тимчасової адміністрації та запровадження процедури ліквідації унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, а ніж передбачено вищевказаним Законом України.

За таких обставин третя особа вважає, що задоволення вимог кредиторів відповідача має здійснюватися в порядку черговості та згідно Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Окрім цього, до Північного апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких скаржник підтримуючи доводи викладені у апеляційній скарзі, наголошує на тому, що місцевий господарський суд не звернув увагу та не надав правову оцінку тому, що даний договір з боку ліквідатора банку було укладено всупереч приписів ч. 2 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тобто з перевищенням наданих цим Законом України повноважень ліквідатора та явно не в інтересах самого неплатоспроможного відповідача та його вкладників. Адже, укладений спірний договір не стосується ліквідаційної процедури банку, а укладений в інтересах пов`язаної з банком особи - ОСОБА_1 , який є акціонером та бенефіціарним власником Публічного акціонерного товариства "Акціонерно - комерційний банк "Капітал".

Таким чином, вищевказаний договір призвів до значних збитків банку, що перебуває в процедурі ліквідації.

Короткий зміст відзиву позивача на апеляційну скаргу та доповнень до апеляційної скарги третьої особи та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу третьої особи, позивач просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу третьої особи - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

Зокрема позивач наголошує на тому, що спірний договір був укладений повноважними представниками сторін на укладення відповідних правочинів.

За таких підстав позивач стверджує, що послуги охорони підлягають оплаті, як і в процедурі тимчасової адміністрації та і ліквідації банку, оскільки банк не перебував а процесі припинення, коли виникла у нього заборгованість (за період з листопада 2019 - по лютий 2020), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за якими рішення про припинення відповідача внесено - 09.12.2021.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 у справі № 910/2732/21 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Короткий зміст апеляційної скарги відповідача та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права та при цьому не з`ясовано всіх фактичних обставин, що мають значення для справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що судом першої інстанції не засновано норми спеціального Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до спірних правовідносин;

При цьому, відповідач зауважує на тому, що Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб забороняється укладати будь - які договори, що не пов`язані із забезпеченням ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку, в тому числі здійсненням банківських та інших господарських операцій, які можуть привести до збитків (зменшення ліквідаційної маси банку) або виходити за межі правочинів, визначених в ч. 2 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Проте, всупереч вищенаведеного, 01.12.2015 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Акціонерно - комерційний банк "Капітал" Щадним О.Л. та Маріупольським міжрайонним відділом Управління поліції охорони в Донецькій області було укладено спірний договір №49/Мр про надання поліцейських послуг із збереженням особистої безпеки фізичної особи - Щербаня Р.Є.

Узагальнений виклад позиції позивача щодо апеляційної скарги відповідача

Позивач не скористався правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. Неподання відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги відповідача по суті, що насамперед узгоджується ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2022 у справі № 910/2732/21 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційні скарги у справі №910/2732/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 у справі № 910/2732/21, колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Михальської Ю.Б., Разіної Т.І. Вирішено апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.12.2015 між Маріупольським міжрайонним відділом Управління поліції охорони в Донецькій області в особі начальника відділу підполковника поліції Барабаш О.В. (за договором - охоронець, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Акціонерно - комерційний банк "Капітал" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Акціонерно - комерційний банк "Капітал" Щадних О.Л. (за договором - замовник, відповідач в особі третьої особи) було укладено адміністративний договір № 49/Мр про надання поліцейських послуг із забезпечення особистої безпеки фізичної особи.

Відповідно до п. 1 - 2, розділу І договору, поліція приймає на себе зобов`язання протягом дії цього договору надавати замовнику поліцейські послуги із забезпечення особистої безпеки громадянина: ОСОБА_1, місце реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 (особа), як в місцях його постійного перебування, які визначені дислокацією (додаток 3 до договору), так і під час його перебування в не визначених додатком № 3 до цього договору місцях та під час пересування по території України. Обсяг та вид заходів безпеки визначається за згодою сторін, виходячи з принципу надійності і економічності (додаток № 3 до договору).

Згідно з п. 1 - 2, розділу ІІ договору, ціна договору (види поліцейських послуг, їх вартість) визначено і узгоджено сторонами дислокацією (додаток № 3 до договору) та протоколом узгодження вартості (додаток № 2 до договору).

На момент укладення договору, вартість охорони дорівнює 32850,00 грн. на місяць. Ціна договору (вартість замовлених поліцейських послуг) може бути змінена шляхом підписання сторонами дислокації (додаток № 3 до договору) та протоколу узгодження вартості (додаток № 2 до договору), без укладання додаткових угод (договорів). У разі недосягнення сторонами згоди щодо зміни вартості послуг (ціни договору) дія договору може бути припинена в порядку визначеному законодавством.

Пунктом 3, розділу ІІ договору передбачено, що оплата поліцейських послуг здійснюється замовником на умовах внесення попередньої оплати шляхом щомісячних виплат сум вказаних в дислокації (додаток № 3 до договору) і пункту 1 цього договору. Зобов`язання замовника здійснювати оплату послуг поліції не знаходиться в залежності від наявності коштів, отримання рахунків, актів виконаних робіт, тощо.

За умовами п. 4, розділу ІІ договору, перший платіж замовник зобов`язаний здійснити впродовж трьох банківських днів після підписання сторонами цього договору. Усі наступні платежі замовник зобов`язаний здійснювати не пізніш п`яти днів до кінця місяця. Тобто за п`ять днів до кінця кожного поточного місяця замовник має оплатити замовлені ним поліцейські послуги, які поліція повинна буде надати в наступному місяці.

В силу вимог п. 6, розділу ІІ договору, датою оплати (датою виконання замовником зобов`язань по оплаті замовлених послуг) є дата зарахування грошей на рахунок поліції. У разі недостатності (відсутності) суми проведеного замовником платежу для виконання зобов`язань, обумовлених пунктами 3.1., 3.4., 3.6. цього договору, вимоги охоронця, погашаються замовником у черговості визначеною ст. 534 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 7 - 8, розділу ІІ договору, поліція щомісячно надає, а замовник щомісячно отримує рахунки, акти виконаних робіт, тощо. За наявності нарікань на якість або обсяг наданих послуг, замовник повинен викласти свої вимоги шляхом внесення відповідних відомостей в акти виконаних робіт, або у виді претензії. Акти виконаних робіт із запереченнями або претензії замовник повинен належним чином вручити поліції. Відсутність впродовж десяти банківських днів, після закінчення календарного місяця, в якому були надані поліцейські послуги, нарікань на їх якість або обсяг, сформульованих і заявлених у відповідності з пунктом 7 розділу 2 цього договору є безумовним прийняттям замовником поліцейських послуг, в обсязі і вартістю, визначеними дислокацією (додаток № 3 до договору) та протоколом узгодження вартості (додаток № 2 до договору). При відсутності нарікань, підписання сторонами актів виконаних робіт є необов`язковим.

За змістом п. 10, розділу ІІ договору, оплата послуг поліції, що були надані у відповідності з додатковою угодою, в час не обумовлений цим договором, оплачується замовником, згідно з рахунком охоронця, впродовж п`яти банківських днів після його отримання.

Пунктом 3, розділу V договору передбачено, що замовник зобов`язаний здійснювати належну своєчасну і повну оплату замовлених поліцейських послуг в порядку визначеному цим договором.

Згідно з п. 1 - 2, розділу XIV договору, договір набуває чинності після підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2015 р. включно. Початок надання послуг охорони, а також їх припинення може бути оформлено відповідними актами. Якщо за 15 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не вимагатиме у письмовій формі його припинення або перегляду, договір вважається продовженим на наступний рік на тих самих умовах (кількість продовжень не обмежена). У цьому випадку поліція надає замовнику дислокацію (додаток № 3 до договору) та протоколу узгодження вартості (додаток № 2 до договору) на відповідний (наступний) термін дії договору. Один примірник названих додатків замовник має повернути поліції.

За правилами п. 3, розділу XIV договору, у разі зміни вартості послуг, поліції при продовжені дії договору, замовнику надаються поліцією дислокація (додаток № 3 до договору) і протоколу узгодження вартості (додаток № 2 до договору), які враховуються і відображають відповідну зміну вартості послуг охорони. Замовник повинен належним чином узгодити та повернути поліції по одному примірнику названих додатків. Якщо замовником не будуть в розумні терміни повернені належним чином узгоджені додатки № 2 і № 2 до договору на наступний термін дії договору, при тому, що замовник та/або особа продовжать приймати (користуватись) поліцейськими послугами поліції охорони, вартість послуг на відповідний період (вказаний у додатку № до договору) вважається узгодженою та прийнятою сторонами.

01.01.2019 між сторонами було укладено додаткову угоду № б/н до договору № 49 від 01.12.2015.

Пунктами 1 - 1.1. даної угоди визначено, що розрахунок - дислокація вартості послуг та протокол узгодження договірної ціни (додаток № 3 до договору № 49 від 01.12.2015) вважати такими, що втратили чинність з 24.00 години 31.12.2018 року. З 00:00 01.01.2019 ввести в дію додаток № 3 до договору № 49 від 01.12.2015.

Відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни на здійснення заходів охорони (додатку № 2 до договору № 49/Мр від 01.12.2015) від 01.01.2019, сторонами договору погоджено, що вартість заходів охорони становить: охорона фізичних осіб (поліція) - молодший інспектор 119,20 грн".

Згідно з дислокацією на 1 квартал 2019 року (додатку № 3 до договору № 49/Мр від 01.12.2015) та розрахунку до договору № 49/Мр за період з 01.01.2019 по 31.03.2019 вартість послуг з охорони визначено у розмірі 116905,41 грн в тому числі ПДВ 19484,24 грн.

01.04.2019 між сторонами було укладено додатк"ову угоду № б/н до договору № 49 від 01.12.2015.

Пунктами 1 - 1.1. даної угоди визначено, що розрахунок - дислокація вартості послуг та протокол узгодження договірної ціни (додатки № 2 , 3 до договору № 49 від 01.12.2015) вважати такими, що втратили чинність з 24.00 години 31.03.2019. З 00:00 01.04.2019 ввести в дію додатки № 2, 3 до договору № 49 від 01.12.2015.

Відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни на здійснення заходів охорони (додатку № 2 до договору № 49/Мр від 01.12.2015) від 01.04.2019, сторонами договору погоджено, що вартість заходів охорони становить: "охорона фізичних осіб (поліція) - молодший інспектор 130,00 грн".

Згідно з дислокацією на 3 квартал 2019 року (додатку № 3 до договору № 49/Мр від 01.12.2015) та розрахунку до договору № 49/Мр за період з 01.04.2019 по 31.12.2019 вартість послуг з охорони визначено у розмірі 382492,53 грн в тому числі ПДВ 63748,76 грн, кількість годин охорони на рік становить 3923,00 грн.

01.01.2020 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № 49/Мр від 01.12.2015.

Пунктами 1 - 1.1. даної угоди визначено, що розрахунок - дислокацію вартості послуг (додаток № 3 до договору № 49/Мр від 01.12.15) вважати такою, що втратила чинність з 24.00 години 31.12.2019. З 00:00 01.01.2020 ввести в дію додаток № 3 від 01.02.2020 до договору № 49/Мр від 01.12.2015.

Відповідно до дислокації на 01.01.2020 - 29.02.2020 до договору № 49/Мр від 01.12.2015 кількість годин надання послуг на рік становить 3937,00. До матеріалів справи додано розрахунок за період з 01.01.2020 по 29.02.2020 на загальну суму вартості послуг - 85301,66 грн.

Згідно виписок по особовим рахункам позивача, за загальний період з 25.03.2019 по 20.01.2021, відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти 25.03.2019 у розмірі 38967,00 грн; 16.04.2019 у розмірі 10000,00 грн; 26.04.2019 у розмірі 28990,00 грн та 1000,00 грн; 17.05.2019 у розмірі 37990,00 грн; 11.06.2019 у розмірі 42456,92 грн; 12.07.2019 у розмірі 42456,92 грн; 18.07.2019 у розмірі 42,25 грн; 08.08.2019 у розмірі 42499,17 грн; 12.09.2019 у розмірі 42499,17 грн; 16.10.2019 у розмірі 42499,17 грн; 19.11.2019 у розмірі 20000,00 грн; 22.11.2019 у розмірі 12250,00 грн; 28.11.2019 у розмірі 10250,00 грн; 16.01.2020 у розмірі 24100,00 грн; 17.01.2020 у розмірі 24100,00 грн; 31.01.2020 у розмірі 33780,00 грн; 16.09.2020 у розмірі 1000,00 грн., 20.01.2021 у розмірі 1000,00 грн. Відповідач сплатив позивачу загальну суму коштів згідно наданих банківський виписок у розмірі 455 880,60 грн.

Також до матеріалів справи додано податкові накладні, зареєстровані позивачем та квитанції до них: № 4164 від 30.11.2019 на суму 35415,97 грн без ПДВ, сума ПДВ 7083,19 грн, загальна сума 42499,17 грн (квитанція від 13.12.2019 № 9302192221); № 4555 від 31.12.2019 на суму 35415,97 грн без ПДВ, сума ПДВ 7083,19 грн, загальна сума 42499,17 грн (квитанція від 15.01.2020 № 9330665948); № 3738 від 31.01.2020 на суму 35542,36 грн без ПДВ, сума ПДВ 7108,47 грн, загальна сума 42650,83 грн (квитанція від 13.02.2020 № 9023786996); № 4054 від 29.02.2020 на суму 35542,36 грн без ПДВ, сума ПДВ 7108,47 грн, загальна сума 42650,83 грн (квитанція від 15.03.2020 № 9053702186).

02.12.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією № 2418/48/01-2019, якою було повідомлено останнього про наявну в нього заборгованість з оплати послуг в розмірі 127 497,51 грн за жовтень, листопад, грудень місяць 2019 року.

04.12.2019 відповідач надав позивачу відповідь на претензію № 2418/48/01-2019 від 02.12.2019, якою запевнив відповідача що заборгованість за жовтень 2019 та листопад 2019 у розмірі 84 998,34 грн буде погашена ним до 31.12.2019.

27.01.2021 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією № 154/48/01/2021, відповідно до якої позивач вимагав від відповідача підписати додані до претензії акти прийому здачі виконаних робіт/послуг за період з листопада 2019 - по лютий 2020 та акт звірки розрахунків (додатки до претензії). Також, позивачем у вищевказаній претензії було повідомлено відповідача про наявну в останнього заборгованість з оплати наданих послугу розмірі 129 818,34 грн. Докази надсилання претензії № 154/48/01/2021 від 27.01.2021 наявні в матеріалах справи.

В свою чергу, відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості не сплатив, претензій або зауважень до обсягу наданих послуг не надав.

Таким чином, спір у даній справі виник, у зв`язку з тим, що відповідач добровільно не виконав своїх договірних зобов`язань щодо оплати отриманих послуг з охорони вартістю 128 819,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 задоволено позов в повному обсязі; вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерно - комерційний банк "Капітал" на користь Маріупольського міжрайонного відділу управління поліції охорони в Донецькій області заборгованість у розмірі 128 819,00 грн та судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги відповідача та третьої особи не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, зважаючи на наступне.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості за неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати наданих охоронних послуг.

За змістом частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Укладений між Маріупольським міжрайонним відділом Управління поліції охорони в Донецькій області в особі начальника відділу підполковника поліції Барабаш О.В. (за договором - охоронець, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Акціонерно - комерційний банк "Капітал" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Акціонерно - комерційний банк "Капітал" Щадних О.Л. (за договором - замовник, відповідач в особі третьої особи) договір № 49/Мр про надання поліцейських послуг із забезпечення особистої безпеки фізичної особи за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Зі змісту правочину убачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, а також ціною та строками виконання.

До матеріалів справи не додано жодних доказів, які б свідчили про те, що договір № 49/Мр від 01.12.2015 припинив свою дію чи був визнаний недійсним у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За правилами ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору, додаткових угод та додатків до договору за період з 01.01.2019 - по 29.02.2020 позивачем було надано відповідачу послуг у загальному розмірі 584 699,60 грн. Натомість, відповідач вищевказані послуги частково сплатив у розмірі 455 880,60 грн, тобто залишок несплаченої суми складає 128 819,00 грн.

Пунктом 3, розділу ІІ договору № 49/Мр від 01.12.2015 передбачено, що оплата поліцейських послуг здійснюється замовником на умовах внесення попередньої оплати шляхом щомісячних виплат сум вказаних в дислокації (додаток № 3 до договору) і пункту 1 цього договору. Зобов`язання замовника здійснювати оплату послуг поліції не знаходиться в залежності від наявності коштів, отримання рахунків, актів виконаних робіт, тощо.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати наданих за договором № 49/Мр від 01.12.2015 послуг з охорони, за період з 01.01.2019 - по 29.02.2020 складає 128 819,00 грн.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як передбачено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Колегія суддів констатує, що матеріали справи не міститься доказів, які б свідчили що послуги позивача в період з 01.01.2019 по 29.02.2020 за договором № 49/Мр від 01.12.2015 не надавались відповідачем, або надавались неякісно. Також, не додано жодних доказів, які б свідчили що відповідач мав зауваження або не приймав надані позивачем послуги.

З огляду на викладжене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості за фактично надані охоронні послуги у розмірі 128 819,00 грн є такою, що підлягає задоволенню.

Доводи відповідача та третьої особи стосовно того, що до спірних правовідносин повинні застосовуватися норми спеціального Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", колегією суддів оцінюються критично, виходячи з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

За положенням абзацу першого частини першої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.07.2015 № 140 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Акціонерно - комерційний банк "Капітал"" з 21.07.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Акціонерно - комерційний банк "Капітал".

Відповідно до постанови правління Національного банку України від 29.10.2015 № 753 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Акціонерно - комерційний банк "Капітал"" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 29.10.2015 № 195, "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Акціонерно - комерційний банк "Капітал" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з вищезазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Акціонерно - комерційний банк "Капітал", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Акціонерно - комерційний банк "Капітал", визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на два роки з 30.10.2015 - до 29.10.2017 включно.

Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.10.2017 № 4779 продовжено строки здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Акціонерно - комерційний банк "Капітал" - до 29.10.2018 включно з відповідним продовженням повноважень Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.10.2018 № 2679 продовжено строки здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Акціонерно - комерційний банк "Капітал" - до 29.10.2019 включно з відповідним продовженням повноважень Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.10.2019 № 2628 продовжено строки здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Акціонерно - комерційний банк "Капітал" - до 29.10.2020 включно з відповідним продовженням повноважень Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1484 від 10.08.2020 продовжено процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Акціонерно - комерційний банк "Капітал".

09.02.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено зміни - рішення про перебування Публічного акціонерного товариства "Акціонерно - комерційний банк "Капітал" в стані припинення шляхом ліквідації.

Отже із введенням у банку тимчасової адміністрації до правовідносин, учасником яких є такий банк, підлягають застосування положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують господарську діяльність банку, зокрема договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв`язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України.

В силу вимог п.1.14 глави ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за №1581/21893 (надалі - Положення), запровадження тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують операційну діяльність банку, зокрема, договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв`язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до п.1.16 глави ІІІ Положення, обмеження, встановлені абзацом другим пункту 1.15 цієї глави, не поширюються на зобов`язання банку щодо оплати комунальних послуг, енерго- та водопостачання, орендних платежів, послуг зв`язку, витрат на охорону та утримання майна банку та його приміщень, витрат на забезпечення проходження платежів.

За змістом п.6.8 глави V Положення оплата витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. До цих витрат, зокрема, належать витрати, пов`язані з утриманням і збереженням майна банку.

Аналіз наведених положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також Положення дають підстави для висновку про те, що обмеження щодо задоволення вимог кредиторів банку, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 цього Закону не поширюються на витрати, пов`язані із забезпеченням господарської діяльності саме неплатоспроможного банку, тобто витрати, здійснені банком щодо забезпечення господарської діяльності, з моменту запровадження у такому банку тимчасової адміністрації. Оплата таких витрат здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку.

Поряд з цим, оплата послуг, пов`язаних із забезпеченням господарської діяльності банку, наданих у період до віднесення банку до категорії неплатоспроможних та, відповідно, введення тимчасової адміністрації, у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення, до таких витрат не належить, тому вимога про оплату цих послуг підлягає пред`явленню кредитором у встановленому цим Законом порядку.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 30.09.2019 у справі №910/3361/17.

Як встановлено судом першої інстанції, надання позивачем охоронних послуг відповідачу здійснювалось у період з січня 2019 по лютий 2020, тобто під час здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Акціонерно - комерційний банк "Капітал", тому зазначені витрати є такими, що на них не розповсюджуються обмеження, встановлені положенням п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином, оплата вартості наданих охоронних послуг здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку, а тому звернення позивача до відповідача з заявою про акцептування вимог, відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не потребується.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за фактично надані послуги в розмірі 128 819,00 грн, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, на підставі наданих доказів, прийнято законне і обґрунтоване судове рішення про задоволення позову.

Посилання відповідача та третьої особи з приводу неправильно встановлених обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів судом першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційних скарг

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за їх подання і розгляд покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 у справі № 910/2732/21 - без змін.

Матеріали справи № 910/2732/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

Т.І. Разіна