Ухвала

від 10.05.2022 по справі 380/19965/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/19965/21

У Х В А Л А

з питань залишення позовної заяви без розгляду

11 травня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

за участю:

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

від позивача не з`явився,

від відповідача Боднар Л.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВОЧІ-31» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування акта та податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ОВОЧІ-31» (далі позивач, ТОВ «ОВОЧІ-31») з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач, ГУДПС у Львівській області), в якій просить:

- скасувати акт №1226/14.1/13835031 від 29 серпня 2019 року та ППР №0000310503 від 20 вересня 2019 року, ППР №0000320503 від 20 вересня 2019 року, ППР №0000330503 від 20 вересня 2019 року, ППР №0000771308 від 20 вересня 2019 року, ППР №0000781308 від 20 вересня 2019 року і ППР №0000791308 від 20 вересня 2019 року.

Підставою позову вказано протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою від 18.11.2021 суд відкрив загальне позовне провадження у справі.

ГУДПС у Львівській області подало клопотання про залишення позову без розгляду. Клопотання мотивоване тим, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладеної у Постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 (адміністративне провадження №К/99901/19455/20) пункт 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення до ДПС України, рішення за результатами розгляду скарги отримав 10.12.2019, а отже, ним пропущено місячний строк звернення до суду із цим позовом.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив. Належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення.

Представник відповідача в судовому засіданні клопотання підтримала.

Суд заслухав пояснення представника відповідача щодо строків звернення та зазначає таке.

Предметом позову є правомірність податкових повідомлень-рішень від 20.09.2019, які оскаржувалися в адміністративному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах.

За умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Частинами 3, 4 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України).

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Пунктом 56.1 ст. 56 ПК України передбачено що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з приписами п. 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Статтею 102 ПК України встановлено строк давності - 1095 днів для нарахування грошових зобов`язань платнику податків.

Отже, п. 56.18 ст. 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.

Суд зважає на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 щодо місячного строку звернення до суду з позовом після досудового врегулювання спору.

Однак у вказаній постанові також зазначено, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

Суд зазначає, що чинне законодавство України, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлено досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17рп/2011 визнано, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційний прав на судовий захист і доступ до правосуддя.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

За змістом рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Також практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Враховуючи викладене, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені 20.09.2019 до зміни практики яка відбулася 26.11.2020, беручи до уваги тривалість існування правової позиції, яка була викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 10.02.2011 №203/11/13-11, приймаючи до уваги те, що Верховний Суд скоротив строк звернення з позовом до суду платників податків після винесення оскаржуваних рішень, а також з врахуванням завдання адміністративного судочинства, зазначене у ч. 1 ст. 2 КАС України, права на звернення до суду, передбаченого ч. 1 ст. 5 КАС України, та того, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, суд висновує, що причини пропуску строку звернення до суду з позовом слід визнати поважними, поновити такий строк, а у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 241-246, 256, 293-294 КАС України, суд

у х в а л и в :

1. У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

2. Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом та поновити такий строк.

3. Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремо не оскаржується.

Заперечення на цю ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 13.05.2022.

СуддяКравців О.Р.