Постанова

від 24.01.2023 по справі 380/19965/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/19965/21 пров. № А/857/17926/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Петрунів В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВОЧІ-31» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року, головуючий суддя Кравців О.Р., ухвалене о 12:40 год. у м. Львові, повний текст якого складено 10.11.2022 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВОЧІ-31» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування акта та податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТзОВ «ОВОЧІ-31» звернулося в суд з позовом до ГУ ДПС у Львівській області, в якому просило скасувати акт №1226/14.1/13835031 від 29.08.2019 року та податкові повідомлення-рішення: №0000310503 від 20.09.2019 року, №0000320503 від 20.09.2019 року, №0000330503 від 20.09.2019 року, №0000771308 від 20.09.2019 року, №0000781308 від 20.09.2019 року і №0000791308 від 20.09.2019 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що внаслідок проведення перевірки ГУ ДПС у Львівській області встановлено порушення вимог Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму єдиного податку за 2016 рік на суму 43 400,00 грн. та донараховано податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 190 024,27 грн. та військовий збір у розмірі 15 835,36 грн. та у наслідку винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач на виконання договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації способом викупу, прийнято рішення про збільшення розміру статутного фонду. Надалі ОСОБА_1 внесено на рахунок позивача кошти. Однак внаслідок помилки касира, замість призначення платежу «поповнення статутного фонду» вказано призначення платежу «поповнення власних коштів». Товариство 26.12.2016 року звернулося до Галицького відділення ПАТ «Укрсоцбанк» з листом про виправлення зазначеної помилки.

Незважаючи на призначення платежу, що первинно зазначено у квитанціях дані кошти є особистими коштами учасника товариства та не є отриманими в результаті здійснення господарської діяльності.

22.12.2016 року позивачем проведено державну реєстрацію змін до ЄДРПОУ щодо збільшення розміру статутного фонду ТзОВ «Овочі-31».

Оскільки учасником товариства було внесено кошти на поповнення статутного фонду, відсутні будь-які правові підстави щодо оподаткування зазначених сум.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «ОВОЧІ-31» оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими самими доводами, що зазначались ним у поданому адміністративному позові.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТзОВ «Овочі-31» зареєстроване як юридична особа 27.02.1995 року; ЄДРПОУ 13835031; керівник ОСОБА_1 , яка одночасно є головою комісії з припинення, оскільки товариство у стані припинення з 30.07.2018 року.

22.12.2016 року вирішено з метою забезпечення і реалізації статутних завдань та цілей товариства збільшити статутний фонд на 865 320,00 грн. та затвердити його в розмірі 865 720,00 грн.

Згідно з квитанціями №FJB1635860000218 від 23.12.2016 року та №FJB1636160100013 від 26.12.2016 року ТзОВ «Овочі-31» через ОСОБА_1 внесено на рахунок підприємства кошти в сумах 596 000,00 грн. та 272 000,00 грн. відповідно. Призначення платежу: поповнення власних коштів.

Листом від 26.12.2016 року позивач звернувся до Галицького відділення ПАТ «Укрсоцбанк», відповідно до якого просив виправити помилку, допущену касиром у призначенні платежу та замість «поповнення власних коштів» вказати «поповнення статутного фонду».

Цього ж дня відповідно до платіжного доручення №1 від 26.12.2016 року позивач (платник) вніс кошти отримувачу Управління комунальної власності ДЕП ЛМР у сумі 865 320,00 грн., призначення платежу: оплата за приміщення згідно з договором купівлі-продажу №3192 від 13.12.2016 року, в т.ч. ПДВ.

28.12.2016 року між Управлінням комунальної власності Львівської міської ради та позивачем підписано акт приймання-здачі №3102, відповідно до якого актом засвідчується, що продавцем та балансоотримувачем виконані зобов`язання щодо передачі покупцю у власність об`єкта продажу, розташованого за адресою, вказаною у акті.

У період з 15.08.2019 року по 21.08.2019 року Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача ТОВ «Овочі-31» податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 14.08.2019 року, валютного за період з 01.01.2016 року по 14.08.2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 14.08.2019 року, про що складено акт №1226/14.1/13835031 від 29.08.2019 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 2 п. 292.1 ст. 292; п. 292.6 ст. 292 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму єдиного податку за 2016 рік на суму 434 00,00 грн.;

- п. 44.1, п. 44.3 ст. 44; п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, зокрема підприємством не надано для перевірки первинних документів за період з 01.01.2016 року по 14.08.2019 року, що належать або пов`язані з предметом перевірки, а саме: банківські документи, виписки банку по розрахунковому рахунку НОМЕР_1 , відкритому 21.12.2010 року в АТ «Укрсоцбанк», про що складено акт від 29.08.2019 року №908/14.1/13835031 «Про ненадання ТзОВ «Овочі-31» (ЄДРПОУ 13835031) оригіналів документів для проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 14.08.2019 року»;

- п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, підприємством несвоєчасно подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2018 рік;

- п.п.14.1.47 п. 14.1 ст. 14, п.п.163.1 ст. 163, абз. «г», абз. «е» п.п.164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п.п. 168.1.1 п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2018 рік на загальну суму 190 024,27 грн.;

- п. 16 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, встановленими Законом України від 31.07.2014 року №1621 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів» - донараховано військовий збір у розмірі 15 835,36 грн.;

- п. 51.1 ст.51; п. 176.2 «б» ст. 176 Податкового кодексу України, підприємство не відобразило, подало не у повному обсязі звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків за IV квартал 2018 року.

У зв`язку з виявленими порушеннями податкового законодавства на підставі акта перевірки від 29.08.2019 року контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000310503 від 20.09.2019 року за платежем: «Єдиний внесок», відповідно до якого збільшено суму основного зобов`язання на суму 43 400,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 10850,00 грн. на загальну суму 54 250,00 грн.;

- №0000320503 від 20.09.2019 року за платежем: «Адміністративні штрафи та інші санкції (надходження коштів, контроль за справлянням яких закріплений за ГУ ДФС рай.)» на суму 510,00 грн.;

- №0000330503 від 20.09.2019 року за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» на суму 170,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0000771308 від 20.09.2019 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 237 530,34 грн., в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 47 506,07 грн.;

- №0000781308 від 20.09.2019 року за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п» на суму 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0000791308 від 20.09.2019 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 19 794,20 грн., в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3958,84 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії та рішення відповідача є законними і обґрунтованими, відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як передбачено ст. 292 ПК України для юридичної особи доходом платника єдиного податку є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.

До складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються: 1) суми податку на додану вартість; 2) суми коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника єдиного податку; 3) суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів; 4) суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм; 5) суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів; 6) суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи - підприємця; 7) суми податку на додану вартість, що надійшли у вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених (поставлених) у період сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом; 8) суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника; 9) суми коштів у частині надмірно сплачених податків і зборів, встановлених цим Кодексом, та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що повертаються платнику єдиного податку з бюджетів або державних цільових фондів; 10) дивіденди, отримані платником єдиного податку - юридичною особою від інших платників податків, оподатковані в порядку, визначеному цим Кодексом.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 цього Кодексу. Визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб`єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до рішення учасника ТзОВ «Овочі-31» від 22.12.2016 року вирішено збільшити розмір статутного фонду товариства позивача з 400,00 грн. до 865720,00 грн.

Надалі на рахунок товариства двічі внесено грошові кошти відповідно до квитанцій від 23.12.2016 року та від 26.12.2016 року з призначенням платежу «поповнення власних коштів» на загальну суму 868000,00 грн.

Апелянт зазначає, що призначенням платежів у вказаних квитанціях слід було зазначити «поповнення статутного фонду», а також на звернення з вказаною проблемою до відділення відповідного банку із листом (на листі проставлено відмітку банку про одержання), однак в матеріалах справи відсутня відповідь банку на вказаний лист, відсутні докази зміни призначення платежу, після його звернення.

При цьому, згідно з встановленими у акті перевірки від 29.08.2019 року обставинами, нова редакція статуту ТзОВ «Овочі-31» затверджена Рішенням учасника ТОВ «Овочі-31» від 25.07.2018 року, відповідно до якої статутний фонд складає 865 720,00 грн. та зареєстровано в Реєстрі приватним нотаріусом лише 25.07.2018 року за №577.

Згідно із ст. 87 Господарського кодексу України, у редакції станом на момент реєстрації зміни розміру статутного капіталу сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний капітал товариства.

Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу в порядку, встановленому цим Кодексом та законом, прийнятим відповідно до нього.

Рішення товариства про зміни розміру статутного капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов`язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства, яке визначає напрями його використання відповідно до установчих документів товариства.

За статтею 16 Закону України «Про господарські товариства» рішення про зміну розміру статутного (складеного) капіталу товариства набирає чинності з дня внесення таких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Також, відповідно до ст. 52 вказаного Закону зміни до статуту, пов`язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.

Таким чином, вірним є висновок суду попередньої інстанції про те, що оскільки на момент внесення коштів ОСОБА_1 не було внесено змін до Реєстру про зміну розміру статутного фонду, то внесення учасником товариства грошових коштів на рахунок підприємства у грудні 2016 року у сумі 868 000,00 грн., за умови реєстрації змін аж 25.07.2018 року, не може вважатися його внеском до статутного фонду, відтак відповідачем правомірно прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення №0000310503 від 20.09.2019 року.

Також, згідно із ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (абзац перший пункту 44.3 цієї статті).

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Тобто, обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці.

Не надання відповідних документів, відповідно до положень п. 44.6 ст. 44 ПК України, прирівнюється до їх відсутності.

Неподання документів в порядку та у строки визначені п.п. 44.6, 44.7 ПК України, не зобов`язує фіскальний орган враховувати їх при складанні акту перевірки та прийнятті податкового повідомлення-рішення.

Статтею 85 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

У разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Пунктом 121.1 ст. 121 ПК України визначено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Тобто, нормами Податкового кодексу України передбачено фінансову відповідальність платників податку за неподання, або несвоєчасне подання до контролюючого органу документів при здійсненні податкового контролю.

Матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ТОВ «Овочі-31» станом на день закінчення перевірки, а саме 21.08.2019 року на вручені-листи вимоги не надано для перевірки первинних документів за період з 01.01.2016 року по 14.08.2019 року, що належать або пов`язані з предметом перевірки, а саме: банківські документи, виписки банку по розрахунковому рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Укрсоцбанк». Такі виписки не надані і станом на 29.08.2018 року, про що складено акт від 29.08.2019 року №908/14.1/13835031 «Про ненадання ТзОВ «Овочі-31» (ЄДРПОУ 13835031) оригіналів документів для проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2016 по 14.08.2019».

Позивач не надав податковому органу до прийняття рішення за результатами перевірки документи (оригінали чи належним чином завірені копії), витребувані листами-вимогами.

Відтак відповідачем правомірно прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення №0000320503 від 20.09.2019 року.

Також, відповідно до підп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно із ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду, крім податкової декларації з податку на прибуток, яка розраховується наростаючим підсумком за рік.

Відповідно до п. 137.4. ст. 137.4 ПК України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, крім випадків вказаних у відповідному пункті.

Таким чином, одним із обов`язків платника податків є своєчасне подання до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим законодавством, декларацій, звітності та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів.

В ході перевірки встановлено, що згідно з рішенням учасника ТОВ «Овочі-31» від 30.07.2018 року вирішено припинити діяльність товариства, рішення про припинення зареєстровано 30.07.2018 року.

Однак позивачем несвоєчасно подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2018 рік, чим порушено п. 49.1 ст. 49 ПК України.

Згідно з приписами підп. 16.1.10 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема, повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов`язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).

Згідно з підп. 137.4.3 п. 137.4 ст. 137 ПК України якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації.

Строки подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств для платників, які використовують базовий звітний період квартал або рік, встановлені п. 49.18 ст. 49 ПК України.

Згідно з актом перевірки від 29.08.2019 року ліквідаційну податкову декларацію з податку на прибуток за 2018 рік подано 16.08.2019 року (вх. №40788 від 16.08.2019 року), при цьому граничний термін подання такої декларації 01.03.2019 року.

Відтак, ГУ ДФС у Львівській області правомірно застосовано штраф в розмірі 170,00 грн., відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000330503 від 20.09.2019, тобто в межах та у розмірі, визначеному ст. 120 ПК України.

Підпунктом 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю;За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

За визначенням підп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з підпунктами «г» та «е» підп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді:

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом;

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Так, відповідно до акта перевірки від 29.08.2019 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та позивачем 13.12.2016 року укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації способом викупу нежитлового приміщення цокольного поверху загальною площею 71.9 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку про вартість майна, вартість об`єкта продажу становить 865 320,00 грн., в т.ч. ПДВ 144 220,00 грн.

ТзОВ «Овочі-31» придбало вказане приміщення та оплатило його вартість відповідно до платіжного доручення №1 від 26.12.2016 року на суму 865 320,00 грн.

Згідно з квитанціями №FJB1635860000218 від 23.12.2016 року та №FJB1636160100013 від 26.12.2016 року ТОВ «Овочі-31» через ОСОБА_1 внесено на рахунок підприємства кошти в сумах 596000,00 грн. та 272000,00 грн. відповідно. Призначення платежу: поповнення власних коштів, які надалі використано для оплати вартості приміщення.

Відповідно до акта прийому-передачі майна, що передається учаснику товариства при ліквідації ТзОВ «Овочі-31» відповідне нежитлове приміщення передано на підставі рішення учасника від 30.07.2018 на підставі Проміжного ліквідаційного балансу від 01.10.2018 року фізичній особі ОСОБА_1 .

Тобто, ОСОБА_1 стала власником відповідного нерухомого майна загальною вартістю 865 320,00 грн. Державна реєстрація права власності здійснена 07.12.2018 року.

Платником за квитанціями від 23.12.2016 та 26.12.2016 є ТзОВ «Овочі-31» через ОСОБА_1 з призначенням платежу «поповнення власних коштів».

Платником на користь Управління комунальної власності ДЕП ЛМР також вказано саме ТзОВ «Овочі-31», а не ОСОБА_1 .

Відповідно до приписів підп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов`язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

Згідно з підп. 170.2.9 п. 170.2 ст. 170 ПК України податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець. Податковий агент під час кожного нарахування платнику інвестиційного прибутку нараховує (утримує) податок за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.1 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу, та сплачує (перераховує) утриманий податок до бюджету під час кожного нарахування такого доходу, що не звільняє платника податку від подання річної податкової декларації при отриманні ним доходу, зазначеного у цьому пункті.

Методика визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику спільно з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно з Методикою визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 22.11.2011 року № 1484, Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 22.11.2011 року № 1689, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 січня 2012 року за № 100/20413, зокрема п. 2.7 до доходу від продажу інвестиційного активу, визначеного цією Методикою, прирівнюються також доходи від операції з:

-обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив;

-зворотного викупу інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податків;

-повернення платнику податків коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента, у разі виходу такого платника податків з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Отже, фізична особа, яка здійснює протягом звітного року продаж інвестиційних активів, повинна подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи у встановленому порядку, задекларувати фінансовий результат за операціями з цінними паперами, проведених протягом календарного року, та сплатити податок на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною п 167.1 ст. 167 Кодексу.

При цьому на вимогу органу ДПС та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов`язані пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу (витрат), обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

Доказів подання такої декларації не надано, відповідачем подання такої декларації не зафіксовано, а тому, відсутні підстави стверджувати про здійснення операцій з інвестиційними активами.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про те, що відповідачем вірно кваліфіковано вчинене, як отримання ОСОБА_1 додаткового блага, а тому ТОВ «Овочі-31» слід було сплатити податок з доходів фізичних осіб, відтак податкове повідомлення-рішення №0000771308 від 20.09.2019 є правомірним.

Відповідно до підп. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні. Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України (підпункт 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України). Для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (підпункт 1.3 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України). Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Податкового кодексу України.

Відповідно до підп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов`язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку збору 1,5 відсотка.

Підпунктом 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету згідно зі статтею 171 цього Кодексу доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; з інших доходів, є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) збору до бюджету.

Згідно з підп. 1.6. п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею цього 176 Кодексу.

Встановлені судом обставини та відповідне правове регулювання дають підстави для висновку, що висновки контролюючого органу щодо ненарахування та несплати позивачем податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та відповідно військового збору є обґрунтованими, тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від №0000791308 від 20.09.2019.

Окрім викладеного, актом перевірки від 20.08.2019 зафіксовано, що проведенням перевірки форми 1 ДФ (правильність заповнення та своєчасність подання) встановлено, що позивачем при подачі вищевказаної звітності не відобразило не подало у повному обсязі податкову звітність про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платників податків за IV квартал 2018 року, що є порушенням п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 «б» ст. 176 ПК України.

Платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

У визначених цим Кодексом випадках розрахунки подаються в електронному вигляді (ст. 51 ПК України).

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані, зокрема, подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається (п. 176.2 «б» ст. 176 ПК України).

Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень (п. 119.2 ст. 119 ПК України).

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВОЧІ-31» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року у справі №380/19965/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький

Повний текст постанови складено 25.01.2023 року.