Рішення

від 10.05.2022 по справі 345/5036/21

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/5036/21

Провадження № 2/345/73/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.05.2022 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кулаєць Б.О.,

секретаря судового засідання Заткальницької Н.І.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Калуш цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Войнилівського ліцею Войнилівської селищної ради Об`єднаної територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати та моральної шкоди,

з участю: позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки адвоката Сидор Я.М.,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Войнилівського ліцею Войнилівської селищної ради ОТГ Калуського району Івано-Франківської області, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ № 265-к/д від 08 листопада 2021 року про відсторонення її від роботи та поновити на роботі з 08.11.2021, зобов`язати відповідача виплатити їй невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи у розмірі 4350,30 грн. (станом на 29 листопада 2021 року). Окрім цього, вона просить стягнути з відповідача на її користь 10000,00 грн. моральної шкоди, а також 4500,00 грн. понесених витрат на правничу допомогу.

Свої вимоги мотивує тим, що 18.01.2016 вона прийнята на роботу прибиральницею службових приміщень у Войнилівській ЗОШ І-ІІІ ст. (тепер Войнилівський ліцей). З жовтня 2021 року вона зазнала грубого порушення її конституційного права на роботу з боку відповідача, яке полягало в тому, що директор навчального закладу незаконно вимагав на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та обмеження прав працівника щодо повноцінної роботи. Так, 08 листопада 2021 року їй відповідачем було вручено наказ № 265-к/д про відсторонення її з роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Наказ мотивований тим, що оскільки у неї відсутнє відповідне щеплення та відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р. № 1645-ІІІ, Наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153; п.41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 та Протоколу зборів трудового колективу Войнилівського ліцею від 19.10.2021 № 1, відповідач відсторонює її від роботи без збереження заробітної плати. Звертає окремо увагу суду на тому, що ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписаний між нею та відповідачем такого зобов`язання з її боку немає, так само, як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення з роботи з підстав відсутності вищезгаданого щеплення. У зв`язку із чим вона вважає даний наказ незаконним та таким, який підлягає скасуванню судом з наступних підстав. Наказ про відсторонення мотивований положенням ч. 2 ст. 14 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Вказана частина передбачає обов`язкове щеплення саме обов`язковими щепленнями. Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Звертає увагу, що виключно ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлюється перелік обов`язкових щеплень і цим законом щеплення від КОВІДУ-19 не встановлена, як обов`язкова, а тому відсторонення працівника з підстав ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» є незаконним та безпідставним.

Окремо звертає увагу на тому, що на сьогодні не встановлено порядку відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплення від КОВІДУ-19. Також звертає увагу, що, ні ст. 43 КЗпП України, ні іншим законом України не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи із підстав відсутності у нього щеплення від КОВІДУ 19. А тому наказ відповідача є незаконним та підлягає скасування в судовому порядку, що є належним правовим захистом її прав, як працівника. Таким чином, враховуючи вищевикладене, у роботодавця відсутні правові підстави примушувати працівників вакцинуватися від коронавірусної хвороби COVID-19 та/або притягати їх до дисциплінарної відповідальності за відмову вакцинуватися від цієї хвороби.

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 , виданої Войнилівським ліцеєм Войнилівської селищної ради ОТГ Калуського району від 22.11.2021, її зарплата за 6 місяців, які передували відстороненню від роботи складає 35962,01 грн. Кількість відпрацьованих робочих днів 124 дні. Відтак заробіток за один робочий день (8 годин) становитиме 290,02 грн. (35962,01 грн. : 124 дні). Враховуючи, що відповідачем відсторонено її від роботи без збереженням зарплати, таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується та становить: 290,02 грн. х 15 днів (робочі дні в період вимушеного прогулу, а саме: з 08.11.2021 по 29.11.2021 = 4350,30 гривень. Отже, відповідач має сплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 листопада 2021 року по 29 листопада 2021 року у розмірі 4350,30 грн. Даний розмір розрахований на час звернення позивачки до суду з позовною заявою. В подальшому розмір невиплаченої зарплати буде нараховуватися відповідно на період розгляду справи у суді, а саме: до моменту набранням рішення суду законної сили (розрахунок буде подано до закінчення розгляду справи).

Окрім цього, незаконне звільнення зі займаної посади завдало позивачці значних моральних страждань, що полягають у незаконному звільненні з роботи, втрати нею нормальних життєвих зв`язків і, як наслідок, затрати додаткових зусиль для організації життя. Внаслідок незаконного звільнення у неї порушилися нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного побутового та громадського життя, порушилися стосунки з колегами. Крім того, робота у відповідача була єдиним джерелом доходу та засобом для існування та утримання сім`ї. На її утриманні перебуває неповнолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є студентом Івано-Франківського ВПУ № 13 та часто хворіє, має проблеми зі здоров`ям. У зв`язку з цим необхідні значні кошти на його навчання та лікування. Після незаконного звільнення вона живе у постійному стресі, погано спить та перебуває у пригніченому настрої. Позбавлення заробітку поставило її у тяжке матеріальне становище. Враховуючи тяжкість вимушених змін у її житті і виробничих стосунках, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, моральну шкоду вона оцінює в сумі 10000 гривень, які просить стягнути із відповідача на її користь.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким позов вважає необґрунтованим і безпідставним з наступних причин. Підставою прийнятого оскаржуваного наказу щодо позивачки про відсторонення від роботи був зокрема наказ МОЗ від 04.10.2021 № 2153, протиправність та чинність якого станом на сьогоднішній день оскаржується у справі № 640/29053/21 в Окружному адміністративному суді міста Києва і від якого залежить вирішення цієї справи. Рішення у даній справі не набрало законної сили. Відтак наявна об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням у справі № 640/29053/21. З метою забезпечення належної організації чинного законодавства 19.10.2021 директором Войнилівського ліцею було скликано засідання загальних зборів трудового колективу, на якому в питанні 1 порядку денного було ознайомлено працівників з вимогами законодавства щодо роботи в умовах карантину, спричиненого інфекцією COVID-19, та доведено необхідність до 06.11.2021 вакцинуватися й попереджено, що невакцинованих працівників він змушений буде відсторонити без збереження заробітної плати. Додатково директором відповідача листом від 04.11.2021 № 212 повідомлено працівників про необхідність обов`язкового профілактичного щеплення до 08.11.2021, від підписання якого позивачка відмовилася, що підтверджується відповідним актом. Оскаржуваний наказ про відсторонення виданий з дотриманням принципу розсудливості, добросовісності та пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких він спрямований. Невакцинація позивачки від COVID-19 хоча б однією дозою та невідсторонення її від роботи призвело б до зупинення очного навчального процесу у Войнилівському ліцеї та відвідування закладів освіти здобувачами освіти, оскільки всі решта працівників станом на 08.11.2021 вже були вакциновані. Тому з метою забезпечення балансу між правами школярів на якісну повну загальну середню освіту, безпечне освітнє середовище інших працівників і було прийнято таке рішення.

Представник позивачки адвокат Німак М.Я. подав до суду відповідь на відзив, згідно з яким просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Водночас зазначив, що повідомлення №212від 04.11.2021Войнилівського ліцею«Про обов`язковепрофілактичне щепленняпроти COVID-19»,зокрема,містить вимогупрацівнику до05листопада 2021року надатидокумент,який підтверджуватименаявність профілактичногощеплення відCOVID-19.Незважаючи назастосування уповідомленні конструкціїпрохання,викладені уподальшому наслідкиненадання особоюцих відомостей,свідчать самепро вимогута перекладанняна працівникаобов`язкупро наданняроботодавцеві такихвідомостей.Крім того,позивачці повідомленопро обов`язковепрофілактичне щепленняпроти COVID-1904.11.2021,проте вонавідмовилась відйого підписання,оскільки вважалавимоги наведенів ньомунезаконними і 08.11.2021 було винесено оскаржуваний наказ. В той час, як в Україні довідки про наявність протипоказань до вакцинації від COVID-19 почали видавати з 08 листопада 2021 року.Пункт 41-6Постанови КМУвід 09.12.2020№ 1236 також набрав чинності 08 листопада 2021 року. Фактичні обставини справи свідчать про те, що позивачці не було надано строку на виконання наказу, а відповідач як роботодавець не сприяв цьому. Водночас, оскільки в порушення вимог ст.46КЗпП України право позивачки на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене відповідачем шляхом видання незаконного наказу від 08.11.2021 про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, а тому в даній ситуації за аналогією закону необхідно застосувати положеннястатті 235 Кодексу законів про працю України.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Сидор Я.М. підтримали вимоги позовної заяви, мотивуючи вищенаведеними обставинами, та просили задоволити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився з невідомих для суду причин, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся у передбаченому законом порядку.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 30.11.2022 відкрито провадження у справі, призначено відкрите судове засідання за участю сторін в порядку спрощеного провадження, встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов.

17.12.2021 представник відповідача директор Тиніц І. подав до суду заяву про зупинення провадження по справі (а.с. 52-53).

04.01.2022представник відповідачадиректор ТиніцІ. подав відзив на позовну заяву з обґрунтуванням своїх заперечень щодо позову, в якому просив відмовити у задоволені позовної заяви (а.с. 55-61).

24.01.2022 представник позивачки адвокат Німак М.Я. подав до суду відповідь на відзив, згідно з яким просив суд задовольнити позов в повному обсязі (а.с. 74-82).

Ухвалою суду від 28.04.2022 у задоволені заяви представника відповідача про зупинення провадження по справі відмовлено.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

ОСОБА_1 з 18.01.2016 працює прибиральницею службових приміщень у Войнилівському ліцеї Войнилівської селищної ради ОТГ Калуського району Івано-Франківської області, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 від 01.09.1994 (а.с. 11-16).

Відповідно до протоколу загальних зборів трудового колективу Войнилівського ліцею від 19.10.2021 № 1, директор ліцею ОСОБА_3 ознайомив присутніх із Наказом МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» та Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», відповідно до вказаного закону із 06.11.2021 невакциновані працівники будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати (а.с. 62).

Згідно з додатком до протоколу загальних зборів № 1 від 19.10.2021, який місить відомості про ознайомлення з постановою КМУ від 09.12.2020 № 1236, встановлено, що підпис ОСОБА_1 відсутній (а.с. 63-65).

Відповідно до акта від 21.10.2021, складеного у присутності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , встановлено, що ОСОБА_1 19.10.2021 на зборах трудового колективу була ознайомлена з наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження переліку професій виробництва та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», та ст. 12 «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 13.04.2020, однак свій підпис про ознайомилення поставити відмовилася (а.с. 66).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 до директора Войнилівського ліцею ОСОБА_3 від 29.10.2021 вона відмовляється від щеплення проти COVID-19 у зв`язку із тим, що: вакцинація є добровільною, а не обов`язковою, оскільки примушування до вакцинації є порушенням ст.ст. 19, 27, 28, 32 Конституції України; інформація про вакцинацію є медичною таємницею та не підлягає розголошенню; вакцина послаблює імунітет людина та викликає важкі побічні хвороби, а також вона не пройшла належного тестування; в разі її хвороби чи летального випадку нікого з лікарів не притягнуть до кримінальної відповідальності, та ніхто не надасть допомоги її дитині (а.с. 17).

04.11.2021 директором Войнилівського ліцею складено повідомлення № 212 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19», яким ОСОБА_1 повідомляється, що з 08.11.2021 на період дії карантину встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників ліцею, у зв`язку із чим до 05.11.2021 необхідно надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19. Також зазначено, про можливість надати довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595. Якщо вона до 05.11.2021 не надасть одного із зазначених документів, то 08.11.2021 її відсторонять від роботи без збереження заробітної плати (а.с. 67-68).

Відповідно до акту від 04.11.2021 складеним у присутності педагога організатора ОСОБА_7 , прибиральниці ліцею ОСОБА_8 , вихователя ОСОБА_9 , директора ліцею ОСОБА_3 , встановлено, що прибиральниця ОСОБА_1 ознайомлена із повідомлення від 04.11.2021 № 212, однак відмовилася поставити свій підпис про ознайомлення (а.с. 69).

08.11.2021 директором Войнилівський ліцею Тиніц І. видано наказ № 265-к/д «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ». Керуючись ст. 46 КзпП, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ, Наказом МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153, п. 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236, Протоколом зборів трудового колективу Войнилівського ліцею від 19.10.2021 №1, наказано ОСОБА_1 відсторонити від роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення проти COVID-19, або вирішення питання шляхами передбаченими Постановами КМУ (а.с. 10).

Позивачка ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 18).

Згідно з довідкою, виданою Вонилівською селищною радою ОТГ, до складу сім`ї ОСОБА_1 жительки АДРЕСА_1 , входить її син ОСОБА_10 (а.с. 27).

ОСОБА_10 проходив медичні обстеження у «Лікувально-діагностичному центрі Святого Луки», що підтверджується відповідними актами про надані медичні послуги для пацієнта та амбулаторною картою пацієнта № 13354 (а.с. 23, 25-26, 84, 86-88).

Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного хворого від 15.11.2004, виданої «Войнилівським центром первинної медико-санітарної допомоги Войнилівської селищної ради ОТГ», ОСОБА_10 встановлений діагноз двобічна хвороба Осгут-Шлятттера. Кіфосколіоз. Пролапс МК І ст. з мінімальною мітральною недосконалістю, НК 0 -1. Аденоїди І-ІІ ступеня. Мікронефролітіаз (а.с.48).

Згідно з амбулаторною картою пацієнта № 13354, ОСОБА_10 встановлений діагноз: катаральна гастропатія з підвищеною кислотоутворюючою функцією шлунку. ДГЕР. Дисфункція біліарного тракту. Холецистит, ст. ремісії. Солевий діатез (а.с. 85).

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 3981, виданої «Міською дитячою клінічною лікарнею Івано-Франківської міської ради», ОСОБА_10 встановлений діагноз: постміокардичний кардіосклероз (перенесений кардит в анамнезі.) СН 1-ІІ ст. ФК 1 ст. НДСТ: Пролапс МК 1 ст., мінімальна мітальна недостатність, порушення ритму по типу брадикардії. Мінімальна аортальна недостатність. Вегатативна дисфункція. НЦД по вагонічному типу (а.с. 115-116).

Відповідно до актів про надані медичні послуги для пацієнта, позивачка ОСОБА_1 проходила медичні обстеження у «Лікувально-діагностичному центрі Святого Луки» (а.с. 19-22, 24).

Заробітна плата ОСОБА_1 за період із травня 2021 року по жовтень 2021 становить 35962,01 грн., що підтверджується довідкою № 5, виданою Войнилівським ліцеєм (а.с. 47).

Наказом директора Войнилівського ліцею Тиніц І. № 10-к/д від 01.03.2022, наказано припинити дію наказу ліцею від 08.11.2021 № 265-к/д та допустити до роботи ОСОБА_1 з 01.03.2022 на період воєнного стану (а.с. 117).

Оцінка суду:

суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані позивачкою на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, дійшов до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною 1 статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

У визначенні поняття «законодавством» суд враховує рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/09 (справа про тлумачення терміну «законодавство»), відповідно до якого термін «законодавство», що вживається у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

За змістом ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно зі затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90) «Положенням про Міністерство охорони здоров`я України» головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є Міністерство охорони здоров`я України (далі - МОЗ).

Наказом МОЗ від 05 лютого 2020 року за № 521 «Перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб», який затверджений наказом МОЗ від 19 липня 1995 року № 133, доповнено розділом «Особливо небезпечні інфекційні хвороби» пунктом 39 такого змісту: «COVID-19».

Також, наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (далі - Перелік № 2153), відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, в тому числі закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно до примітки до Переліку № 2153 обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року №2070).

Крім того, Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731).

Отже, введення в дію вищевказаного наказу МОЗ відбулось із дотриманням процедури згідно з чинним законодавством.

Відтак відповідач, видавши 08 листопада 2021 року оспорюваний наказ № 265-к/д, застосував відсторонення позивачки від роботи, оскільки це прямо передбачено на законодавчому рівні. Так, зокрема, відповідно до постанови КМУ № 1236 (в оновленій редакції) саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженимнаказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 р. № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно достатті 46 Кодексу законів про працю України,частини другоїстатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб`та частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першоїстатті 94 Кодексу законів про працю України, частини першоїстатті 1 Закону України «Про оплату праці`та частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу»;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Крім того, суд звертає увагу, що за статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил щодо карантину людей», яка визначає порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, роботодавець може бути притягнений до адміністративної відповідальності за бездіяльність щодо невиконання контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень.

Працівники ж в свою чергу, мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (стаття 2 КЗпП).

Згідно з роз`ясненнями які містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП).

Оскільки норми щодо примусової вакцинації в законодавстві України не міститься, тому діюче законодавство у разі відсутності обов`язкової вакцинації дозволяє відсторонювати таких працівників без виплати заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу, а оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 зазначено, що відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

У даному випадку вакцинація є умовою, за дотриманням якої працівник допускається до виконання своїх трудових обов`язків. Крім того, у випадку, якщо працівник відмовляється або ухиляється від профілактичного щеплення, він підлягає відстороненню від виконання своїх професійних обов`язків, а не звільненню, як це відбувається при зміні істотних умов.

Водночас наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 року № 2070).

Таким чином, працівники з наведеного переліку наказів МОЗ можуть не вакцинуватися лише тоді, якщо вони мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації встановлюються лікарем, який вирішує питання щодо проведення вакцинації відповідно до рекомендацій, викладених Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень та інших національних настановах. Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтермінування через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

Позивачка не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона має абсолютні протипоказання, за наявності яких не можна використовувати будь-яку вакцину проти COVID-19.

У постанові від 10 березня 2021 року в справі № 331/5291/19 Верховний суд зазначив, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто було виправданим.

Згідно ст. 3 Конституції України саме людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Європейський суд у своїх рішеннях також зазначає, що будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві та наголошує, що вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних заходів у сфері охорони здоров`я, мета якої є захист здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від інфекційного захворювання (рішення від 08 квітня 2021 року в справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява № 47621/13), рішення від 15 листопада 2016 року в справі «Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки» (заяви №28859/11 і №28473/12), рішення від 15 березня 2012 року в справі «Соломахін проти України» (заява № 24429/03), рішення від 09 липня 2002 року в справі «Сальветті проти Італії» (заява №42197/98.), рішення від 05 липня 1999 року в справі «Маттер проти Словаччини» (заява №31534/96).

Отже, держава, встановивши відсторонення працівників освіти від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має виправдану мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Таким чином суд вважає, що обов`язкова вакцинація певної категорії громадян від COVID-19 (захворювання, яке згідно наказу МОЗ України від 19.07.95 № 133 належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення є виправданим та таким, що не порушує статтю 8 Конвенції.

У спірних правовідносинах суд не вбачає порушення права позивачки на працю, визначеного ст. 43 Конституції України, оскільки за останньою зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений. Обмеження ОСОБА_1 було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров`я людей.

Посилання позивачки на те, що відсторонення працівника від роботи на підставі ст. 46 КЗпП України не може бути застосоване до спірних правовідносин, оскільки щеплення від гострої респіраторної хвороби CОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не передбачено Календарем профілактичних щеплень є безпідставним. Пунктом 1 Календаря профілактичних щеплень, який затверджено наказом МОЗ України 16.09.11 № 595, не визначено, що це єдиний нормативно-правовий акт, яким регулюється перелік таких щеплень. При цьому іншими нормативно-правовими актами не заборонено встановлювати обов`язкові профілактичні щеплення.

Не заслуговують на увагу посилання позивачки на те, що за відсутності у роботодавця належним чином оформленого подання відповідних службових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби, є неправомірним відсторонення ним від роботи працівника, який відмовляється або ухиляється від профілактичних щеплень, оскільки відповідно до ст. 7, 42 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» такі заходи застосовуються для припинення порушення санітарного законодавства.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки відсторонення позивачки від роботи без збереження заробітної плати є законним і правомірним, ОСОБА_1 не доведено протиправності дій відповідача стосовно порушення її права на працю, передбаченого ст. 43 Конституції України, та інших нормативно-правових актів, а тому вказані позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. При цьому вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною, а відмова в основних вимогах позову тягне відмову в задоволенні похідної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 3, 43 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 4, 46 КЗпП України, ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. 1 ЗУ "Про оплату праці", Постанови КМУ № 1236, Наказу МОЗ від 19 липня 1995 року № 133, Наказу МОЗ від 16.09.2011 № 595, Наказу МОЗ від 05 лютого 2020 року № 521, Наказу МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 264, 265, 268, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

у задоволені позову ОСОБА_1 до Войнилівського ліцею Войнилівської селищної ради Об`єднаної територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати та моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителька АДРЕСА_1 .

Відповідач: Войнилівський ліцей Войнилівської селищної ради ОТГ Калуського району Івано-Франківської області, адреса: смт. Войнилів вул. Шевченка, 108, Калуський район Івано-Франківської область, код ЄДРПОУ 40936306.

Повний текст судового рішення виготовлений 16.05.2022.

Суддя: