Постанова

від 01.02.2022 по справі 375/470/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 375/470/20 Головуючий 1 інстанція - Зінкіна В.І.

Провадження №22-ц/824/2011/2022 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 лютого 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у ивільних справах:

Головуючого судді Суханової Є.М.,

суддів: Олійника В.І., Сушко Л.П.,

за участю секретаря Карпенка В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвестпродукт», поданою його представником Квітіним Русланом Валерійовичем, на рішення Таращанського районного суду Київської області від 12 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвестпродукт» про стягнення орендної плати, штрафних санкцій та розірвання договору оренди землі,-

ВСТАНОВИЛА:

Представник позивачки звернувся до Таращанського районного суду Київської області з даним позовом, просив суд: стягнути з відповідача на користь позивачки зерно в кількості 6900 кг, цукор в кількості 300 кг, олію в кількості 30 л, солому в кількості 3 т; зобов`язати відповідача здійснити на користь позивача оранку городу до 90 соток; розірвати договір оренди земельної ділянки № 258 від 05 грудня 2013 року зі змінами, згідно додаткової угоди № 260 від 30 серпня 2016 року, укладеного між позивачкою та відповідачем щодо земельної ділянки площею 2,1220 га з кадастровим номером 3223784500:05:023:0003, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 05.06.2014 номер запису про інше речове право 5949971; стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивачка на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 659594 від 17.09.2008року, є власником земельної ділянки площею 2,1220 га, кадастровий номер 3223784500:05:023:0003, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Острівської сільської ради Рокитнянського району Київської області.

05.12.2013 року між позивачкою та відповідачем було укладено договір оренди № 258 земельної ділянки, що належить позивачці, терміном на 5 років, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 05.06.2014 року номер запису про інше речове право 5949971.

30.08.2016 року було укладено додаткову угоду № 260 до цього договору, за якою договір оренди № 258 викладено в новій редакції, та внесено зміни до запису про інше речове право 5949971 Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Укладаючи договір оренди зі змінами, сторони поклали на орендаря обов`язок щодо внесення обумовленої договором орендної плати.

В зв`язку з тим, що орендодавець в період з 2017 по 2019 рік не виконав свого зобов`язання щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати, обумовленої договором оренди зі змінами, до 31 грудня поточного року, а саме не сплатив: 6900 (2 300*3) кг зерна, 300 (100*3) кг цукру, 30 (10*3) л.олії, 3 (3*1) т. соломи та не виконав оранку до 90 (30*3) соток городу, позивачка звернулася до відповідача з вимогою від 13.02.2020 року виплатити їй заборгованість по орендній платі, яка отримана, останнім, 18.02.2020 року, та вимагала протягом 7 календарних днів доставити орендну плату за її місцем проживання.

В зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання за договором оренди не виконав в повній мірі, на момент подання цього позову, свою заборгованість перед позивачем так і не погасив, порушивши цим істоті умови договорів, несплата орендної плати носить системний характер (тричі підряд не сплатив орендну плату), позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 12 березня 2021 року позов задовольнити частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвестпродукт» (ЄДРПОУ 32792179, місцезнаходження: вул. Вокзальна, 62, смт. Рокитне Білоцерківського району Київської області, 09600) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , орендну плату:

за 2017 рік 1000 (одну тисячу) кілограм соломи;

за 2019 рік 2300 (дві тисячі триста) кілограм зерна, 100 (сто) кілограм цукру, 10 (десять) літрів олії, 1000 (одну тисячу) кілограм соломи.

Зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю «Агроінвестпродукт» (ЄДРПОУ 32792179, місцезнаходження: вул. Вокзальна, 62, смт. Рокитне Білоцерківського району Київської області, 09600) здійснити на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , оранку городу до 90 (дев`яносто) соток.

Розірвано договір оренди земельної ділянки № 258 від 05 грудня 2013 року зі змінами, згідно додаткової угоди № 260 від 30 серпня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінвестпродукт» щодо земельної ділянки площею 2,1220 га з кадастровим номером 3223784500:05:023:0003, право оренди за яким зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 05 червня 2014 року, номер запису про інше речове право: 5949971.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвестпродукт» (ЄДРПОУ 32792179, місцезнаходження: вул. Вокзальна, 62, смт. Рокитне Білоцерківського району Київської області, 09600) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 1261,2 грн (одна тисяча двісті шістдесят одна гривня двадцять копійок) та витрати на правову допомогу в розмірі 7500,00 грн (сім тисяч п`ятсот гривень 00 коп.).

Не погодившись з рішенням суду, представником товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвестпродукт», ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу. Зазначає, що рішення Таращанського районного суду Київської області від 12.03.2021 року підлягає скасуванню, адже воно є незаконним та необґрунтованим, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача орендної плати, штрафних санкцій та розірвання з ТОВ «Агроінвестпродукт» договорів оренди землі задоволенню не підлягають. Судом невірно встановлено, що відповідач порушив умови виплати орендної плати за 2017 - 2018 роки та не доплатив її, оскільки відповідачем повністю виплачена орендна плата за ці роки. Крім того, відповідачем не порушено порядок виплати орендної плати і позиція суду щодо розірвання договорів оренди землі у зв`язку із систематичною несплатою плати за її користування є необґрунтованою та не мотивованою, оскільки відповідач вчинив всі необхідні дії для виконання свого обов`язку зі сплати орендної плати перед позивачем.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачка на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 659594 від 17.09.2008 року, є власником земельної ділянки площею 2,1220 га, кадастровий номер 3223784500:05:023:0003, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Острівської сільської ради Рокитнянського району Київської області (а.с. 9).

05.12.2013 року між позивачкою та відповідачем було укладено договір оренди № 258 земельної ділянки, на підставі якого належна позивачці земельна ділянка була передана в оренду відповідачу терміном на 5 років (а.с.5-6). Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 05.06.2014 рокуномер запису про інше речове право 5949971 (а.с.10).

30.08.2016 року було укладено додаткову угоду № 260 до цього договору, за якою договір оренди № 258 викладено в новій редакції, та внесено зміни до запису про інше речове право 5949971 Державного реєстру прав на нерухоме майно.

За умов договору оренди зі змінами:

орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (п. 1.1);

договір укладено строком до 31.12.2026 року (п.3.1);

річна орендна плата встановлюється в натуральній формі у вигляді сільськогосподарської продукції у розмірі: 2 300 кг зерна, 100 кг цукру, 10 літрів олії, 1 тонна соломи, оранка городів до 30 соток (п. 4.2);

орендар вносить орендну плату один раз на рік до 31 грудня поточного року (п.4.3);

орендодавець має право своєчасно одержувати орендну плату (п.9.1)

орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату без урахування індексів інфляції (п. 9.4).

Так, укладаючи договір оренди зі змінами, сторони погодили розмір орендної плати та строки її виплати.

В зв`язку з тим, що орендодавець в період з 2017 по 2019 рік не виконав свого зобов`язання щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати, обумовленої договорами оренди, позивачка, як власник земельної ділянки, орендодавець, звернулася до відповідача з вимогою від 13.02.2020 року виплатити їй орендну плату в повному обсязі в натуральній формі, шляхом доставки протягом 7 календарних днів, з моменту отримання цієї заяви, за її місцем проживання, згідно умов договору. Зазначену заяву отримано відповідачем 18.02.2020 року(а.с.11-12).

Так, в період з 2017 - 2019 роки, до 31 грудня поточного року, згідно умов договору оренди №258 від 05.12.2013 року зі змінами від 30.08.2016 року, відповідач мав сплатити орендодавцю, позивачці по справі, орендну плату у натуральній формі, в такому розмірі: 6900 кг зерна (2300 кг*3роки), 300 кг цукру (100 кг*3роки), 30 л олії (10л*3роки), 3т (1т*3роки) соломи та виконати оранку до 90 соток городу (30*3роки).

За 2017-2018 роки виплата орендної плати здійснювалася в натуральній формі, а за 2019 рік шляхом перерахування грошової суми поштовим переказом.

За 2017 рік позивачкою не отримано соломи вагою 1000 кг та не здійснено оранки городів до 30 соток, за 2018 рік не отримано оранки городу до 30 соток.

Водночас, орендна плата в натуральній формі за 2017 роки була проведена з порушенням строку її виплати. Так, за 2017 рік кукурудзу видано орендодавцю - 15.01.2018 року, а потрібно було до 31.12.2017 року.

За 2019 рік, в рахунок сплати орендної плати за орендовану земельну ділянку позивачці було направлено поштовим переказом за поштовою адресою останньої, 10674,00 грн, які не були нею отримані та повернулась на розрахунковий рахунок товариства. Дане підтверджується платіжним дорученням №758 від 27.12.2019 року на загальну суму 379 294,65 грн., платіжними дорученнями АТ «Укрпошта» №000117236 00001 від 02.01.2020 року і №000117238 00002 від 02.01.2020 року та списком згрупованих поштових переказів за грудень 2019 року.

Таким чином, за 2019 рік за використання об`єкту оренди, позивачка, як орендодавець, не отримала орендної плати в натуральній формі у вигляді сільськогосподарської продукції, згідно умов договору оренди № 258 від 05.12.2013 року зі змінами від 30.08.2016 року, взагалі. Отже, за 2019 рік позивачкою не отримано - 2300 кг.зерна, 100 кг. цукру, 10 л.олії, 1000 кг. соломи та оранки городу до 30 соток.

Дані обставини встановлено з матеріалів справи, досліджених під час розгляду справи судом першої інстанції.

Уклавши договір оренди зі змінами, сторони набули обов`язки, які вони мають виконувати належним чином.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Свобода договору, передбачена статтею 627 ЦК України, не є абсолютною. Сторони договору мають враховувати вимоги законодавства, які визначені для них як обов`язкові, та не можуть змінити дію таких вимог законодавства договором, якщо це прямо не передбачено законодавством.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться вглаві 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Таке ж нагадування закріплено ВС у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) .

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини першої статті 611 ЦК України).

Окрім того, відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статями 24і25цьогоЗакону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки, договором оренди річна орендна плата чітко визначена в натуральній формі із зазначенням виду продукції/послуги та її розміру, враховуючи вимоги статті 629 ЦК України, вона й має здійснюватися саме так.

Сплата орендної плати в грошовій формі чи/або заміни повністю чи частково видів продукції натуральної форми на іншу, умовами договору не передбачено.

А тому, сплату відповідачем орендної плати за 2017-2018 роки не в повному розмірі, а за 2019 заміну форми сплати орендної плати з власної ініціативи на грошову з простроченням такої виплати, та як наслідок, повної несплати її позивачці у натуральній формі, у розмірі передбаченому умовами договору, у п. 4.2 договору, невиконання оранки, суд визнає як систематичну невиплату (два і більше разів) відповідачем орендної плати за договором оренди.

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

Відповідно до постанови Верховного Суду № 318/433/18 від 04.12.2019 року неналежне виконання умов договорів, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати з урахування її індексації також є порушенням умов договорів оренди, яке дає право орендодавцям вимагати розірвання таких договорів, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість.

Відповідно до постанови Верховного Суду № 183/1754/16 від 11.09.2019 року систематична несплата орендної плати у відробітковій та натуральній формі (оранка, культивації присадибної земельної ділянки та поставка 1 тони соломи до садиби орендодавця) є істотними порушеннями умов договору.

Відповідно до постанови Верховного Суду № 183/3653/16 неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Окрім того, і тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Такого ж висновку дійшов у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Натомість, доказів того, що відповідачем здійснювалися дії щодо належного виконання спірного договору оренди у частині здійснення оранки, відповідачем, всупереч його процесуальному обов`язку, передбаченому статями 12, 81 ЦПК України, - суду не надано.

Так, враховуючи умови договору оренди землі зі змінами відповідач має сплатити позивачці недоплачену орендну плату в розмірі: за 2017 рік 1000 кг соломи; за 2019 рік 2300 кг зерна, 100 (сто) кілограм цукру, 10 л олії, 1000 кг кілограм соломи, та здійснити на її користь оранку городу за 2017-2019 роки до 90 соток.

Враховуючи, що несплата частини орендної плати в відробітковій формі (оранка) та натуральній (видача с/г продуктів, постачання соломи) мала системний характер - у 2017-2018 роках, часткова її виплата була здійснена з порушенням строків виплати, а за 2019 рік, всупереч умов договору оренди, була здійснена відповідачем у грошовій формі, суд зазначені обставини визнає як істотне порушення умов договору, що, в свою чергу, є підставою для його розірвання. З таким висновком суду погоджується і суд апеляційної інстанції.

Доводи апелянта про те, що порядок виплати орендної плати не порушено, в межах строку виплати орендної плати за 2019 рік вчинено реальні дії для її виплати орендодавцем, навіть не зважаючи на те, що в нього на виробництві була відсутня продукція для виплати плати в натуральній формі апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки згідно умов договору оренди №258 від 05.12.2013 року зі змінами від 30.08.2016 року, укладеного між позивачем та відповідачем, останній мав сплатити орендодавцю орендну плату у натуральній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, а зводяться до заперечень відповідача наданих в суді першої інстанції, яким суд надав належну правову оцінку.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення вимог позивачки щодо стягнення на її коритсь витрат на професійну правничу допомогу.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвестпродукт» залишити без задоволення.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 12 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 07 лютого 2022 року.

Головуючий: Є.М. Суханова

Судді: Л.П. Сушко

В.І. Олійник